Джорджет Геєр (1902‒1974) — британська письменниця

    Джорджет Геєр народилася 16 серпня 1902 року у Вімблдоні (Англія). Її батько, Джордж Геєр, був викладачем у Кінгс Коледж Скул. Вона здобула освіту в семінарській школі та у Вестмінстерському Коледжі в Лондоні, (за матеріалами: Astrolabium, Theguardian, Austenprose). 

    У 19 років Джорджет написала роман «Чорний метелик» для свого брата Бориса. Батько Джорджет умовив її доопрацювати роман, і в 1921 він був опублікований. 

    У 1925 році вона вийшла заміж за Джорджа Рональда Руж'єра. З 1928 по 1929 рік вони жили в Югославії.  Разом із чоловіком, який працював гірським інженером, Геєр провела кілька років у Танганьїці та Македонії. 1929 року вони повернулися до Англії. Після того, як фірма чоловіка збанкрутувала, вони переїхали в Хорхем, Сассекс. 

    На початку 1930-х вони повернулися до Англії, оскільки чоловік вирішив стати юристом. У 1942 р. Джорджетт Геєр переїхала із Сассекса до Лондона. Єдиний їхній син, який народився

1932 року, також став юристом і Королівським Радником. 

    Роман 1926 року  «Ці старі тіні» був виданий величезними на той час тиражами і став бестселером. У 1932 році вийшов перший детектив Геєр – «Сліди у темряві». Серійними героями більшості її детективів були суперінтендант Ханнасайд та сержант Хемінгуей, їм присвячено 12 книг. 

    Геєр написала чимало детективів, де дія відбувається в сучасності (між двома світовими війнами). Це класичні англійські детективи, де дія відбувається у вищих верствах суспільства. 

    Після виходу «Detection unlimited» (Необмежене виявлення) у 1953 році письменниця відійшла від детективного жанру, присвятивши себе цілком історичним мелодрамам. 

    Джорджет Геєр вважається родоначальницею жанру – історичний любовний роман, «любовний роман епохи Регенства». Для відтворення атмосфери достовірності

епохи (з 1752 по 1825) Геєр та її чоловік, який допомагав у її роботі над романами, збирали відомості про побут, етикет, моду, одяг, головні убори, кулінарії, лексику тощо, масу науково-дослідних матеріалів.  

    Романи Д. Геєр критики порівнювали з творчістю «королеви детектива» А. Крісті, якому вони якщо і поступалися заплутаністю сюжету, то перевершували розробленістю характерів і точністю психологічного малюнка. Майже завжди крім суто детективної лінії в романі є і любовна.  

    Джорджет Геєр продовжувала писати до смерті в липні 1974 року. На той час 48 її романів усе ще перебували у пресі; її остання книга «Мілорд Джон» була опублікована посмертно. 

Література: 

* Геєр Д. Тіні минулого : роман / Джорджет Геєр ; з англ. пер. Оксана Романюк. – Львів : Астролябія, 2023. – 494 с.

* Геєр Д. Чорний метелик : романтична повість з XVIII ст. / Джорджет Геєр ; з англ. пер. Ольга Смольницька ; літ. ред. Юлія Дембовська. – Львів : Астролябія, 2019. – 414 с.

Торквато Тассо (1544-1595) – італійський поет, письменник, драматург і філософ

    Торквато Тассо, один з найвідоміших італійських поетів 16 століття, народився 11 березня 1544 в Сорренто. Батько Торквато – філолог і поет Бернардо Тассо – був секретарем принца Салернського. Торквато здобув блискучу освіту і з дитинства перебував при дворі. Він був компаньйоном юного сина герцога і в атмосфері урбінського двору перейнявся ідеалами аристократії, (за матеріалами: Tvory, Calendate, Nonna-frolova).

    У Венеції Торквато допомагав батькові в літературній роботі і заодно обдумував епічні сюжети, які міг би використовувати сам. Однак батько відправив його вивчати юриспруденцію в Падую, де юнак потрапив під вплив Ш.Гонзага, С.Спероні і К.Сігоніо і пристрастився до філософії та літературної теорії.

    У Падуї Торквато почав публікувати свої вірші, а в 1562 році вийшла його фантастична епічна поема «Рінальдо». У 1565 році він переїхав до Феррару і поступив на службу до кардинала Луїджі д'Есте, братові герцога Альфонсо II.

    У 1570-1571 роках Тассо став придворним поетом герцога Альфонсо. Його любовна лірика того часу адресована придворним дамам. За кілька тижнів він написав пасторальну драму «Амінта», яка була з великим успіхом представлена при дворі. У 1575 році Тассо завершив роботу над епічною поемою, яка до цих пір вважається шедевром – «Звільнений Єрусалим».

    Внаслідок перенапруження з ним трапилося душевний розлад – його мучили думки про гріховність, розвинулася манія переслідування. Після декількох бурхливих нервових зривів його уклали до божевільні, де він провів сім років. Правда, ходили чутки, що причиною ув'язнення служила зовсім не хвороба, а любов Тассо до сестри герцога Леонора д'Есте.

    У періоди просвітління Тассо продовжував писати ліричні вірші і трактати-діалоги про літературу та філософії. У 1586 році Тассо вийшов з госпіталю і наступні роки жив у декількох покровителів, продовжуючи творчу діяльність.

    Помер Торквато Тассо 25 квітня 1595 року в Римі, в монастирі Сант Онофріо.

    Його літературна спадщина включає не тільки вищезгадані твори , але і велике число віршів і сонетів, трагедію «Король Торрісмондо», релігійну поему «Сім днів створення світу», трактат «Міркування про поетичне мистецтво». 

Література: 

* Тассо Т. Визволений Єрусалим : поема / Торквато Тассо ; пер. з італ. Максим Стриха. – Львів : Астролябія, 2024. – 592 с. 

* Мегела І. На шляху до нового типу епічної поеми («Звільнений Єрусалим» Торквато Тассо) // Образ. – 2006. – Вип. 7. – С. 23-30. 

* Стріха М. Торквато Тассо і його «Визволений Єрусалим» (кілька слів від перекладача) // Всесвіт. – 2022. – № 1/2,3/4,5/6 (1117/1122). – С. 329-332.

Паскаль Лене (1942-2024) – французький романіст і письменник

    Паскаль Лене народився в Анеті (департамент Ер та Луар) 10 травня 1942 року. Був єдиною дитиною у сім'ї. У дитинстві багато читав та мріяв стати письменником. Після закінчення ліцею вступив до Вищої  школи в Сен-Клу, де вивчав філософію, виявляючи інтерес до кантіанства, марксизму та екзистенціалізму. Завершивши курс, вирішив викладати в «технологічному» ліцеї в провінції, щоб сприяти розвитку дітей із непривілейованих верств суспільства, (за матеріалами: Чтиво, Barlamantoday, Аctualitte). 

    Згодом працював у престижному паризькому Ліцеї Людовіка Великого, проте віддав перевагу  викладанню соціології в Технічному інституті при Університеті Париж-північ XIII (Institut universitaire de technology de Paris XIII (Villetaneuse)). У 1967 році було опубліковано перший твір Лене – повість «В як Варрава», яка не мала великого успіху. Вона написана у формі монологу центрального персонажа, позначеного ініціалом В., який адресований психіатру чи психоаналітику (цей персонаж є лише умовно і власних реплік не має).

    У 1971 році престижне видавництво Галлімар опублікувало, у серії творів молодих письменників, повість Лене «Ірреволюція». Написана від імені викладача філософії у провінційному технікумі, вона виникла під враженням травневих подій 1968 року, в яких брав участь і сам автор. Повість була відзначена премією Медічі. У 1974 році в тому ж видавництві вийшла повість

«Мережниця», що згодом стала найвідомішим твором Лене. В основі фабули – тривіальна життєва ситуація (молодий студент закохується в дівчину з народу, вони вирішують жити разом, проте згодом їх принципова несумісність, обумовлена ​​в тому числі різним соціальним походженням, змушує їх розлучитися), проте на її прикладі письменник досліджує закономірності соціально-психологічного порядку. Повість була удостоєна Гонкурівської премії 1977 року, за нею було знято однойменний фільм із Ізабель Юппер у головній ролі.  

    Загалом Паскаль Лене написав близько 30 повістей і романів, ряд есе з філософії та естетики, кілька театральних п'єс і т. д. Писав також у жанрі детектива. Помер 30 грудня 2024 року у Парижі у віці 82 років. 

Література: 

* Лєне П. Ірреволюція / Паскаль Лєне ; пер. В. Брюгген. – Харків : Фоліо, 2001. – 173 с.  

* Лєне П. Мережниця; Ніжні сестрички  / Паскаль Лєне ; пер. з фр.: П. Федосенко, В. Брюгген. – Харків : Фоліо, 2001. – 447 с. 

* Таким було наше кохання: сучасна французька повість : збірник / пер. з фр. ; упоряд. В. Пащенка. – Київ : Дніпро, 1985. – 463 с.

Фредерік Трістан (1931-2022) – французький поет, прозаїк і драматург

    Фредерік Трістан (справжнє ім'я – Жан-Поль Фредерік Барон Трістан) – французький прозаїк, поет, драматург і мистецтвознавець – народився 11 червня 1931 року в Седані (Франція) в сім'ї Жана-Люсьєна Барона та Рашель Пердро, (за матеріалами: Md-eksperiment, Vle, Fredericktristan).

    У 1957 році помирає батько письменника, і його єдиному синові доводиться взяти на себе управління текстильною фірмою. У бізнесових справах Фредерік Трістан багато подорожує Європою, віддаючи перевагу Італії; до 1986-го йому часто доводиться відвідувати Китай, В’єтнам, Лаос, Бірму.

    Перша книжка поезій «Убитий Орфей» вийшла у 1948 році. Серед найвідоміших творів Фредеріка Трістана – дев'ять романів, збірка п'єс «Театр пані Берти», збірка інтерв'ю «Вивернута рукавичка», три праці з іконології.

    У 1952 році він взяв участь у роботі митецького об'єднання «Графічні пошуки» під керівництвом Жоеля Піктона. Графічні твори Трістана, характерні абстрактністю та логікою сну,

представлено в рамках ЮНЕСКО та IMEC. Ретроспективна виставка чорно-білих графічних робіт Трістана відбулася в бібліотеці (медіатеці) Рюей-Мальмезона у жовтні 2010.

    З 1983 по 2001 рік він був професором іконології (період раннього християнства і Ренесансу) в паризькій школі торгівлі творами мистецтва і влаштування культурних заходів (ICART). У 2000 році Трістан розтлумачив свою творчість у «Вивернутій рукавичці» – серії інтерв'ю з критиком Жаном-Люком Моро. 

    У 2010 році було опубліковано його автобіографію під назвою «Біженець в нікуди». Ці спогади описують, зокрема, дитинство, знищене війною, бунтівний підлітковий вік і зустрічі з такими видатними людьми, як Андре Бретон, Мірча Еліаде, Анрі Корбен, Рене Алло, Франсуа Ожієра, Жан Парі, Антуан Февр. Ці літератори надихнули Трістана писати твори.

    За мотивами Трістанового роману «Героїчні поневіряння Балтазара Кобера» у Польщі 1988 року знято фільм «Незвичайна подорож Балтазара Кобера» («Niezwykła podróż Baltazara Kobera»). Режисер – Войцех Єжи Гас.

    У 1983 році Трістан одержав Ґонкурівську премію за роман «Заблудлі душі», а 2000-го – Велику літературну премію від Спілки літераторів за весь обсяг роботи.

     Фредерік Трістан помер 2 березня 2022 року у місті Дре (Франція). 

Література: 

* Трістан Ф. Заблудлі душі / Фредерік Трістан ; пер. з фр. Віктора Шовкуна. – Львів : Класика, 1998. – 441 с.

Маргеріт Дюрас (1914-1998) – французька письменниця, акторка, режисерка та сценаристка

    Маргеріт Дюрас народилася 4 квітня 1914 року в південному В'єтнамі, який тоді був французькою колонією в складі Індокитаю, що належав Франції. Батьки Марґеріт займалися педагогічною діяльністю й переїхали в колонію на заклик французького уряду, (за матеріалами: Ababahalamaha, Vue, Britannica).

    У 1931 році разом із сім’єю повернулася до Франції. Студіювала у Сорбонні математику, згодом – право і політологію. Під час Другої світової війни брала участь у русі Опору.

    Перший роман написала у 1943 році. Далі були: «Моряк із Гібралтару» (1952), «Moderato Cantabile» (1958), «Смертельна хвороба» (1982), п’єса «Друга музика» (1985), книга мемуарів «Біль» (1986) та багато інших.

    Головна тема творчості М. Дюрас – бунт проти бляклого буденного життя. Деяким її творам притаманний сильний елемент еротизму («Смертельна хвороба», «Коханець»).

    У 1984 році Марґеріт Дюрас написала свою найвідомішу повість «Коханець», яка удостоєна Гонкурівської премії. Повість «Коханець» багато в чому автобіографічна. Її стиль набагато витонченіший, ніж стилістика усіх її попередніх творів. Психологічний струмінь тут подається під таким тиском, що сприймається як музика. Дія повісті відбувається в Індокитаї, французькій героїні п’ятнадцять з половиною років, вона живе з матір’ю та двома братами. Старший брат – виродок, гравець і баламут, молодший – ніжний і чуттєвий хлопчик. Мати самовіддано любить старшого сина, до всіх інших вона байдужа. Юна героїня мріє виїхати до Франції, але поки що її віддали в пансіон. Якось на поромі вона знайомиться з китайцем, який стає її коханцем. Він –

 син дуже багатого батька, дівчина стає його утриманкою. Справжній жах охоплює молодого чоловіка, коли він розуміє, що закоханий у дівчинку по-справжньому…

    У 1992 році Жан-Жак Анно зняв знаменитий однойменний фільм, який отримав кілька престижних кінопремій.

    У кіно Дюрас почала працювати як автор сценаріїв до фільмів за своїми ж романами. Найвідоміший її твір – сценарій уже класичної мелодрами Алена Рене «Хіросіма, любов моя» (1959). Окрім того, вона як режисер зняла низку фільмів, що викликали значний інтерес критики («Наталі Гранжьє», «Вантажівка», «Людина з Атлантики» та ін.

    Останні роки життя Марґеріт Дюрас були осяяні справді неймовірним коханням, яке поєднало далеко не молоду Дюрас із молодим мужчиною на ім’я Ян Андреа. Кожен з них опублікував свою версію історії їхніх стосунків: Дюрас написала роман «Голубі очі, чорне волосся», Андреа ж відповів книгою «Ця любов».

    Померла М. Дюрас у Парижі 3 березня 1996 р. Повість «Коханець» перекладено і видано у понад сорока країнах світу. 

Література: 

* Дюрас М. Коханець : [повість] / М. Дюрас ; пер. з фр. Р. Осадчук. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. – 127 с.  

* Дюрас М. Пробудження Лол В.Штайн : роман / М. Дюрас ; пер. з фр. Д. Бібікова. – Київ : Факт, 2006. – 156 с.  

* Дюрас М. Хіросіма, любов моя : сценарій і діалоги / Маргеріт Дюрас ; пер. з фр. Ю. В. Аніпер. – Харків : Фоліо, 2010. – 127 с. 

Ерік Орсенна (1947) – французький письменник

  Справжнє ім'я Еріка Орсенна – Ерік Арну. Він народився у Парижі 22 березня 1947 року. Його дитинство не було безхмарним: батьки Еріка не ладнали один з одним, і атмосфера в сім'ї пригнічувала дитину. Його єдиним другом був молодший брат, з яким він поділяв пристрасть до читання, (за матеріалами: Сhytomo, Parismozartorchestra, Encyclopedia). 

    Орсенна вивчав економіку в паризькому Інституті політичних досліджень, філософію в Сорбонні та математику в Лондонській школі економіки та політичних наук. Повернувшись до Франції, він публікує свій перший роман Loyola's blues (1974) і захищає докторську дисертацію. У цей час він вибирає собі псевдонім – Ерік Орсенна – за назвою міста з роману Жюльєна Грака «Узбережжя Сирта». 

    Протягом 11 років Орсенна займався дослідницькою та викладацькою діяльністю в галузі економіки та фінансів. Був радником із питань культури в уряді Міттерана. З 1985 – член Державної ради Франції. 1998 року Ерік Орсенна був обраний членом Французької академії. Він також є членом таких державних та громадських організацій, як Міжнародний центр моря в Рошфорі (голова), міжнародна асоціація FARM, що займається розвитком сільського господарства у бідних країнах (віце-голова), компанія Garbios, що спеціалізується на так званій зеленій хімії (член ради директорів) та інших. 

    Паралельно з державною та громадською діяльністю Орсенна не перестає займатися письменством. У його творах відображається широке коло його інтересів, серед яких подорожі (Орсенна відвідав близько 80 країн), море, музика та французька мова. Це коло постійно розширюється, оскільки Орсенна, за його власним визнанням, все життя відчував гостру і невгамовну спрагу нових знань. Так, у віці 55 років він виявив, що зовсім не розуміється на природничих науках, і вирішив надолужити втрачене. 

    У 2005 році вийшла його книга «Portrait du Gulf Stream», в якій він доступною мовою розповідає про те, як формуються течії і як вони впливають на життя на нашій планеті. Лауреат численних літературних премій та видний державний діяч, він не зупиняється на досягнутому. 

    Ерік Орсенна почав писати в десятирічному віці під впливом коміксів (насамперед про Тінтін) і романів Дюма. За його власними словами, його перший опублікований роман, «Loyola's blues» (автобіографічна розповідь про життя хлопчика в єзуїтському колежі), насправді тринадцятий, але всі попередні він ніколи нікому не показував. Більше того, одинадцять з них він викинув, після того, як прочитав «Бляшаний барабан» Гюнтера Грасса і «Сто років самотності» Маркеса, які справили на нього величезне враження. Другий роман – «La Vie comme à Lausanne» – був доброзичливо прийнятий критиками і отримав премію Роже Нім'є. Сам Орсенна особливо тішився зізнанням серед колег-письменників, серед яких з того часу у нього з'явилися численні друзі та знайомі. Починаючи з 70-х років, Орсенна публікував у середньому по одній книзі на рік. 

    У 1988 році він отримав Гонкурівську премію за свій роман «Колоніальна виставка» (L'exposition coloniale). Його творчість відрізняється жанровою різноманітністю: романи, есеї, науково-популярні твори, дитяча література. Закоханий у рідну мову, Орсенна завжди мріяв долучити до його багатств підростаючі покоління і написав для юних французів серію книг (La grammaire est une chanson douce та ін), герої яких здійснюють справжнісіньку подорож країною мови. Для Еріка Орсенна французька мова – «друг, спільник і рятівник», «найпрекрасніший із скарбів, створений спільно за дванадцять століть». Орсенна пише щодня з шостої до дев'ятої ранку. Раннього ранку він сприймає як продовження ночі, тому письменство для нього – продовження сновидінь. 

Література: 

* Орсенна Е. Порив до Індії / Ерік Орсенна ; пер. з фр.  Петро Таращук. – Київ : Темпора, 2015. – 312 с.

Урсула Познанскі (1968) – сучасна австрійська письменниця

    Урсула Познанскі народилася 30 жовтня 1968 року у Відні. Дитинство пройшло в передмісті Відня Пертольсдорфі. Закінчила гімназію в Пертольсдорфі. У Віденському університеті вивчала по черзі японологію, публіцистику, право, театрознавство. Диплому не одержала, (за матеріалами: Cbdb, Astrolabium, Sensormedia). 

    У 1996 році почала працювати редактором в одному з медичних видавництв. У 2000-му  році, після народження сина, взяла участь у конкурсі австрійського радіо на найкращий сценарій любовної комедії, але призових місць не зайняла.

    У 2001 році подала в австрійське видавництво свій перший рукопис дитячої книжки «Джунглі літер» (Buchstabendschungel), який було прихильно оцінено, а книжка вийшла друком 2003 року. 

    У наступні роки Познанскі опублікувала низку книжок для дітей і паралельно працювала над молодіжним романом, проте не знайшла для нього видавця. Після того Познанскі вирішила звернутися до жанру молодіжного трилера й написала роман «Ереб». У 2010 році «Ереб» опублікувало видавництво «Loewe Verlag». Цей

роман приніс авторці велику популярність. Невдовзі роман було перекладено в багатьох країнах. 2019 року з'явився український переклад роману «Ереб». 

    Цей роман для неї став тим важливим етапом у житті, який спонукав розглядати письменництво як простір для професійного розвитку, що вочевидь і дало можливість авторці покинути медичну журналістику. 

    Серед її доробку є кілька серій романів-трилерів, зокрема детективна серія «Ванітас» і антиутопійна трилогія «Елерія». Крім того, до цього переліку нині можна додати й «Ереб», адже через майже  десятиліття свого успіху Урсула Познанскі опублікувала «Ереб 2», а в серпні 2025 року запланована публікація «Ереб 3» (попри те, що колись авторка відмовлялася від ідеї будь-яких його продовжень), тож є можливість поспостерігати за змінами звичного сюжету, який деформується паралельно й відповідно до технологій

сьогодення. До речі, разом із «Еребом» в українському перекладі доступний до читання й  інший її роман про вже не віртуальну, а реальну рольову гру «Секулум».

    Зараз Урсула Познанскі живе зі своєю родиною у Відні. 

Література: 

* Познанскі У. Ереб  : трилер / Урсула Познанскі ; пер. з нім. Наталка Сняданко. – 3-тє вид. – Львів : Астролябія, 2024. – 510 с.  

* Познанскі У. Криптос : трилер / Урсула Познанскі ; з нім. пер. Н. Шимон. – Львів : Астролябія, 2025. – 464 с.  

* Познанскі У. Секулум : трилер / Урсула Познанскі ; з нім. пер. Н. Шимон. – Львів : Астролябія, 2021. – 510 с. 

* Познанскі У. Страшенно чудова суперпринцеса : [для мол. шк. віку] / Урсула Познанскі ; [худож. С. Бюхнер ; пер. з нім. О. Ковальової]. – Харків : Віват, 2021. – 44 с.