Віктор Франкл (1905-1997) – австрійський психіатр, психотерапевт і філософ

    Віктор Еміль Франкл народився 26 березня 1905 року у Відні. Батько Франкла був державним службовцем у Відні. Молодший Франкл рано зацікавився психологією, і в середній школі вивчав психологію та філософію. Бувши студентом медичного факультету Віденського університету, виявляв особливий інтерес до вивчення депресії та самогубства і створив молодіжні консультаційні центри у Відні, успішно намагаючись зменшити кількість самогубств серед підлітків у місті, (за матеріалами: Gasformind, Starylev, Viktorfranklukraine). 
    Здобувши ступінь доктора медицини в 1930 році, Франкл приєднався до колективу психіатричної лікарні «Ам Штайнгоф» у Відні, де з 1933 по 1937 рік очолював програму запобігання самогубствам серед жінок. Згодом заснував приватну практику, але, бувши євреєм, змушений закрити її після того, як нацистська Німеччина анексувала Австрію в 1938 році. Потім став

головним неврологом у віденській лікарні Ротшильда, яка обслуговувала єврейське населення. 

    Однак антисемітизм зростав, і в 1942 році Франкла і його сім'ю відправили до концтабору Терезієнштадт, де загинув його батько. У 1944 році вцілілих Франклів перевезли до Освенцима, де знищили його матір; його дружина померла пізніше в концтаборі Берген-Бельзен. Спостерігаючи жорстокість і деградацію навколо себе, Франкл висунув теорію, що ті в'язні, які мали якийсь сенс у своєму житті, мають більше шансів вижити. 

    Досвід цих страшних років і сенс, витягнутий із цього досвіду, Франкл описав у книзі «Психолог у концтаборі», що вийшла невдовзі після війни. Ця книга з 1942 по 1945 рік фактично «писалася» їм в голові, і одним із стимулів до виживання було прагнення її зберегти і зрештою опублікувати. 

    Після того, як ця книга вийшла в 1959 році англійською мовою, вона витримала нечувану

кількість перевидань десятками мов по всьому світу і загальний її тираж вже перевалив за 2,5 мільйона екземплярів. 

    Кінець сорокових відзначений яскравим сплеском творчої активності Франкла. Його книги – філософські, психологічні, медичні – з'являються одна за одною. Серед його найбільш значних робіт (крім названих) – «Лікар та душа», «Психотерапія та екзистенціалізм», «Воля до сенсу», «Час і відповідальність», «Підсвідомий бог», «Психотерапія на практиці». 

    У 1946 році Франкл стає директором Віденської неврологічної лікарні, з 1947 починає викладати у Віденському університеті, в 1949 отримує ступінь доктора філософії, в 1950 очолює австрійське товариство психотерапевтів. У 60-ті роки видання його праць англійською мовою принесло йому всесвітню славу, що запізнилося до наших берегів лише до початку 90-х. Франкл двічі об'їхав навколо світу з лекціями про логотерапію, побував у багатьох

країнах. 

    Він помер у глибокій старості 2 вересня 1997 року у своєму рідному Відні. 

Література: 

* Франкл В. Відчуття втрати сенсу. Виклик психотерапії та філософії / Віктор Франкл ; [пер. з англ. К. Гребеннікова]. – Дніпро : Арт-Прес, 2025. – 239 с. 

* Франкл В. Воля до сенсу. Основи та застосування логотерапії / Віктор Франкл ; [пер. з англ. Ольга Серга]. – Київ : Видавництво Ростислава Бурлаки, 2025. – 272 с. 

* Франкл В. Лікар та душа. Основи логотерапії / Віктор Франкл ; [пер. з англ. Л. Шерстюка]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 318 с.  

* Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі  / Віктор Франкл ; [пер. з англ. О. Замойської]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 159 с. 

Антоніо Менегетті (1936-2013) – італійський психолог, філософ, художник

    Антоніо Менегетті народився 9 березня 1936 року у місті Аветанно, Італія. Хлопчик виріс у простій родині П'єтро Менегетті та Анни Кастеллані, ставши першим із дев'яти дітей. У віці одинадцяти років батьки віддали сина на виховання та навчання до Римо-Католицької церкви. Менегетті навчався у місті Ассізі, потім у Губбіо, Сполето і Римі, вступив у францисканський орден «Менші Брати Конвентуальні». Під час навчання у семінарії також вивчав живопис, реставруючи фрески Джотто, Чимабуе, Мікеланджело, Рафаеля, Мазаччо, Тіціана. Ця робота викликала в нього інтерес до мистецтва, (за матеріалами: Yakaboo, Fondazionemeneghetti, Antoniomeneghetti). 

    У 1960-і роки Антоніо залишив францисканський орден і місто Сполето і став парафіяльним священиком у селищі Сан-Джованні Паганіка, розташованому неподалік Монтереалі. У цей час утримував хвору матір із вісьмома неповнолітніми братами та сестрами. 

    У віці близько тридцяти років Менегетті навчався на декількох факультетах знаменитих

римських університетів і в період з 1967 по 1971 захистив докторат з теології при Папському Латеранському університеті в Римі, з філософії та соціальних наук при Папському університеті святого Хоми Аквінського в Римі. Також отримав диплом про вищу освіту з філософії в Міланському католицькому університеті Сакра Куоре та диплом бібліотекаря у Ватикані. 

    У 1970 році декан факультету філософії Папського університету святого Хоми Аквінського Абелардо Лобато Казадо запросив Антоніо Менегетті прочитати курс лекцій з психології для студентів, які здобувають другу вищу освіту. З 1970 по 1972 Менегетті викладав «Основи пасторської психології», присвяченої психології священнослужителя, а з 1972 по 1973 читав курс «Онтопсихологія людини» і вів семінар «Клієнтцентрована терапія Роджерса» в Університеті Хоми. 

    Ще під час викладання в Папському університеті святого Хоми Аквінського Менегетті

розпочав психологічну практику і 15 листопада 1972 року відкрив Центр онтопсихологічної терапії у Римі. 

    У 1972 року Менегетті залишив католицьку церкву, а 1973 року припинив викладацьку діяльність в Університеті Хоми Аквінського, пояснюючи це рішення бажанням повністю присвятити себе клінічній практиці. Менегетті ніколи не думав про створення нової науки, а усвідомив, що відкрив новий шлях у той період, коли займався клінічною психотерапією.          Вперше термін «онтопсихологія», тобто психологія буття, ужив Антоніо після ознайомлення з матеріалами конгресу, проведеного за участю психологів Карла Роджерса, Ролло Мей, Абрахама Маслоу. Народження онтопсихології пов'язують із виходом книги Менегетті «Онтопсихологія людини». В цей час публікувалися і перші книги та монографії Антоніо Менегетті, з викладом теорії та практики онтопсихології: «Кінотерапія», «Онтопсихологія людини», «Психосоматика», «Монітор відхилення в людській психіці», «Клінічна онтопсихологія», «Онтопсихологія». 

    З 1981 по 1986 рік Антоніо перевіряв онтопсихологічний метод у застосуванні до людей різної етнічної приналежності та культури. З 1990-х років онтопсихологічний метод використовувався у сфері підприємництва та бізнес-консультування, а також у соціології. 

    У 2011 році під час проведення 24-го Літнього університету з онтопсихології в Ассизі Президія Сенату Італії нагородила Менегетті Медаллю за винятковий внесок у науку. 

    Антоніо Менегетті помер 20 травня 2013 року у бразильському місті Фашинал-ду-Сотурну. 

Література: 

* Менегетті А. Молодь та онтична етика / Антоніо Менегетті. – Київ : НФ «Антоніо Менегетті», 2021. – 181 с. 

* Менегетті А. Психологія лідера / Антоніо Менегетті. – Київ : НФ «Антоніо Менегетті», 2019. – 342 с. 

* Менегетті А. Тезаурус: словник онтопсихологічних термінів / Антоніо Менегетті. – Київ : НФ «Антоніо Менегетті», 2019. – 284 с. 

Метт Гейґ (1975) – британський письменник-фантаст і журналіст

    Метт Гейґ народився 3 липня 1975 року в місті Шеффілд, Велика Британія. Дитинство майбутнього письменника минуло в Ньюарку, графство Ноттінгемшир. Освіту здобував в Галлському університеті, де вивчав англійську мову та історію, (за матеріалами: Starylev, Book-ye, Fabulabook). 

    За своє життя Метт встиг змінити кілька професій. Він керував власною інтернет-маркетинговою компанією, працював у нічному клубі в Іспанії, а потім став професійним письменником. 

    Пише художні та нехудожні твори як для дорослої, так і для дитячої аудиторії. Зокрема, його книга у жанрі нехудожньої літератури «The Dead Fathers Club» посіла першу сходинку у списку бестселерів за версією газети The Sunday Times та протягом 46 тижнів входила до списку топ 10 книг Британії. Кінокомпанії «Studio Canal» та «Blueprint Pictures» працюють над екранізацією підліткового

роману «Хлопчик на ім'я Різдво». Він продав понад три мільйони книг по всьому світу. 

    Гейґ одружений з Андреа Семпл, і вони живуть у Брайтоні, Сассекс, разом з двома дітьми та собакою. Їхні діти навчаються вдома. 

    Метт ідентифікує себе як атеїст. Він заявив, що книги є його єдиною справжньою вірою, а бібліотека – його церквою. 

    Деякі з робіт письменника, особливо частина нон-фікшн, натхненна депресивним розладом, який він пережив у 24 роки. Він досі інколи страждає від тривожності. Йому було діагностовано синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) та аутизм. 

    Особливістю авторського стилю Метта Гейґа є поєднання цікавого сюжету з дослідженням складних емоційних та психологічних аспектів людського існування, його відверті, гумористичні та філософські тексти знайдуть відгук як серед

дорослих шанувальників зворушливих сюжетів, так і дитячої авдиторії, яка полюбляє пригодницьку та фентезі літературу.  

Література: 

* Гейґ М. Батечко Різдво і я : [роман] / Метт Гейґ ; л. Кріса Моулда ; [пер. з англ. Я. Чорногуз]. – Харків : Жорж, 2020. – 300 c.  

* Гейґ М. Дівчинка, яка врятувала Різдво / Метт Гейґ ; пер. з англ. Ярина Чорногуз. – Харків : Жорж, 2018. – 352 c. 

* Гейґ М. Еві в джунглях / Метт Гейґ ; [пер. з англ. Г. Яновської]. – Харків : Жорж, 2021. – 92 с. 

* Гейґ М. Еві і тварини / Метт Гейґ ; [пер. з англ. Г. Яновської]. – Харків : Жорж, 2021. – 250 с.  

* Гейґ М. Мишеня на ім'я Мііка / Метт Гейґ. – Харків : Жорж, 2026. – 200 с.  

* Гейґ М. Неможливе життя : [роман] / Метт Гейґ. – Харків : Жорж, 2026. – 408 с.  

* Гейґ М. Нотатки про нервову планету / Метт Гейґ ; [пер. з англ. О. Дятел]. – Харків : Жорж, 2021. – 265 с.  

* Гейґ М. Опівнічна бібліотека  / Метт Гейґ ; пер. з англ. Г. Яновська. – Харків : Жорж, 2021. – 416 с.

* Гейґ М. Правдива Піксі йде до школи / Метт Гейґ ; пер. [з англ.] Ганни Яновської. – Харків : Жорж, 2021. – 126 с. 

* Гейґ М. Правдива Піксі / Метт Гейґ ; пер. [з англ.] Ганни Яновської. – Харків : Жорж, 2019. – 123 с.  

* Гейґ М. Хлопчик на ім'я Різдво / Метт Гейґ ; пер. з англ. Ярина Чорногуз. – Харків : Жорж, 2018. – 288 c. 

* Гейґ М. Чому варто жити далі / Метт Гейґ ; [пер. з англ. Ігоря Лютенка]. – Харків : Фабула, 2025. – 256 с. 

* Гейґ М. Як зупинити час : роман / Метт Гейґ ; пер. з англ. Таїсія Івченко. – Харків : КСД, 2018. – 320 с.

Алехандро Паломас (1967) – іспанський романіст, поет і перекладач

    Алехандро Паломас (Alejandro Palomas) – іспанський романіст, поет і перекладач. Алехандро Паломас народився 31 грудня 1967 року в Барселоні, вивчав англійську філологію в університеті Барселони, а згодом здобув ступінь магістра поетичної творчості в Новому коледжі Каліфорнії в Сан-Франциско, США, (за матеріалами: Lamoncloa, Sandrabruna, Book24).

    Паломас писав до кількох газет і перекладав твори Кетрін Менсфілд, Гертруди Стайн, Вілли Катер та Джека Лондона. Є автором кількох романів, які люблять не тільки в Іспанії, а й в інших країнах. Написав сценарій «Ojos de Invierno» (Зимові очі) за мотивами свого роману «Tanta vida» (Стільки життя)  (2008). Права на твір були продані компанії Filmax. У 2002 році отримав премію FNAC New Talent за роман «El tiempo del corazón» (Час серця). Також Алехандро Паломас потрапив до короткого

списку премії Ciudad de Torrevieja Award з книгою «El secreto de los Hoffman» (Секрет родини Гоффманів). У 2011 році були опубліковані його книги «El tiempo que nos une» (Час, що нас єднає) та «El cel que ens queda» (Небо, яке нам залишається). Його твори «Una Madre», «Un Perro» та «Un Hijo» отримали схвальні відгуки критиків та були перекладені кількома мовами. 

    У 2016 році його роман «Un hijo» (Син) (2015) отримав Національну премію з літератури для молоді та премію Фонду Куатрогатос. У своїх новіших романах «Una madre» (Мати) (2014) та «Un perro» (Собака) (2016) він представив низку персонажів, які полонили тисячі читачів. У 2018 році він отримав премію Надаля за роман «Un amor» (Кохання), який він представляє цього року на книжковому ярмарку. Його твори, адаптовані для театру та незабаром екранізовані, були перекладені п'ятнадцятьма мовами. 

    Його заява у 2022 році про сексуальне насильство, жертвою якого він став у віці восьми років з боку священика та вчителя школи Ла-Саль, стала приводом для викриття десятків інших випадків, скоєних тим самим злочинцем у Преміа-де-Мар та Монкада-і-Рейшач. Розголос про цю справу привів до зустрічі з прем'єр-міністром Іспанії Педро Санчесом та президентом Каталонії Пере Арагонесом, а також став поштовхом до розслідування випадків педофілії в Церкві, яке центральний уряд доручив Омбудсмену. Алехандро розповів про свій травматичний досвід у книзі «Про це не говорять» (2022). 

    Лірична проза Паломаса – це твори про сім'ю, особистісне зростання, конфлікти поколінь, складність людських стосунків. Автор торкається важливих тем: як пережити втрату, як розвиватися, ідентичність та стійкість тощо. 

Література:

* Паломас А. Син : роман / Алехандро Паломас ; пер. з ісп. Анастасія Юрійчук. – Київ : BookChef, 2026. – 256 с.

Кейт Фостер – cучасна шотландська письменниця

    Кейт Фостер народилася у Шотландії в середині 1970-х, виросла в Корсторфіні, а нині мешкає в Единбурзі разом із двома дітьми. До літературної кар’єри понад двадцять років працювала журналісткою в національній газеті, а перший роман опублікувала у віці 48 років, (за матеріалами: Divoche, Starylev, Curtisbrowncreative).

    Її дебютна книга «Дівиця» – феміністичне переосмислення реального вбивства лорда Джеймса Форрестера леді Крістіною Німмо в Корсторфіні 1679 року. Роман отримав премію Bloody Scotland Crime Debut of the Year у 2023 році та потрапив до довгого

списку Womenʼs Prize for Fiction у 2024-му. Ще раніше, у 2020 році, Фостер здобула нагороду Bloody Scotland Pitch Perfect за презентацію цього проєкту. «Дівиця» була перекладена більш ніж у десяти країнах.

    Другий роман письменниці – «The King's Witches» – вийшов у 2024 році та був включений газетою The Herald до списку десяти найкращих нових історичних романів. Його дія розгортається на тлі заручин Анни Данської з Яковом VI та процесів над відьмами в Норт-Бервіку 1590 року.

    У січні 2024 року видавництво Mantle підписало контракт на публікацію «The King's Witches» і ще двох наступних романів Фостер. Спершу повідомлялося, що третя книга матиме назву «The Reawakening», але в червні 2024 року авторка уточнила, що вона називатиметься «The Mourning Necklace». Цей роман розповідатиме історію Меґґі Діксон, відомої як «напівповішена Меґґі», яка

пережила невдалу страту у 1724 році.

    Кейт Фостер черпає натхнення з легенд і атмосфери рідного Единбурга, що відчутно в її творах. Вона захоплюється історичною, сучасною та кримінальною прозою, особливо цінує творчість Сари Перрі, Ганни Кент, Сари Вотерс, а також роман «City of Vengeance» Д. В. Бішопа.

Література:

* Фостер К. Відьми короля : роман / Кейт Фостер ; пер. з англ. Дар'я Москвітіна. – Київ : Stretovych, 2026. – 384 с. 

* Фостер К. Дівиця : роман / Кейт Фостер ; пер. з англ. Дар'я Москвітіна. – Київ : Stretovych, 2025. – 440 с. 

Йоанна В. Ґайзлер (1991) – сучасна польська письменниця

    Йоанна В. Ґайзлер народилася 16 березня 1991 року в Польщі. З дитинства цікавилася літературою, а згодом вирішила професійно розвивати свої навички, навчаючись творчого письма в Лодзькому університеті. Понад два десятиліття вона відточувала майстерність, перш ніж представити власні історії широкій аудиторії, (за матеріалами: Starylev, Book-ye, Divoche). 
    Її дебютний роман «Bóg Maszyna» вийшов у 2021 році й одразу привернув увагу критиків та читачів. Книга була номінована на престижну премію польського фантастичного фендому імені Януша А. Зайдля, що стало важливим визнанням для молодої авторки. 

    Справжній успіх і популярність приніс Ґайзлер цикл «Некровет». У 2023 році видавництво SQN Imaginatio опублікувало роман «Некровет. Ветеринарно-некромантичні послуги», який швидко здобув любов десятків тисяч читачів. У цьому творі

авторка поєднала чорний гумор, магію та власний професійний досвід, створивши оригінальний світ, де ветеринарія переплітається з некромантією. 

    Паралельно з написанням серії «Некровет» авторка випустила фентезійний роман «Коанай. Остання легенда». Його дія відбувається в сетингу, натхненому Гаваями: трансхлопець Майкай подорожує островом на фантастичному коні. Тож це ще одна робота авторки, в якій поєднуються фентезі, наукова фантастика та світ тварин. 

    Особливо привертає увагу активізм Ґайзлер як письменниці та як мисткині, що малює диджиталарт під псевдонімом Вініфреда. У 2025 році вона започаткувала ініціативу «Przez ludzi dla ludzi» («Через людей для людей»), що виступає проти використання ШІ у креативних сферах. Ініціатива пропонує спеціальний логотип «без ШІ» для книжок та інших художніх продуктів.

Ґайзлер тішиться, що не лише її кампанія, але й сама ідея такого маркування відгукнулась іншим митцям.

    За фахом Йоанна В. Ґайзлер є ветеринарною фельдшеркою. Її знання та щоденна практика з тваринами стали важливим джерелом натхнення для літературної творчості. Саме завдяки цьому її тексти вирізняються особливою автентичністю та неповторним стилем. 

    Українським читачам письменниця стала відома завдяки перекладу першої книги серії «Некровет», яка відкрила для них новий, незвичний світ ветеринарно-некромантичних пригод. 

    У повсякденному житті Ґайзлер не уявляє себе без творчості, ароматного чаю та компанії своїх улюблених тварин, які супроводжують її під час роботи над новими історіями. 

Література: 

* Ґайзлер Й. В. Некровет. Ветеринарно-некромантичні послуги : у 2-х кн. Кн. 1 / Йоанна В. Ґайзлер ; пер. з пол. Марія Шагурі. – Харків : Жорж, 2025. – 280 с. 

* Ґайзлер Й. В. Некровет. Ветеринарно-некромантичні послуги : у 2-х кн. Кн. 2 / Йоанна В. Ґайзлер ; пер. з пол. Марія Шагурі. – Харків : Жорж, 2026. – 304 с.

Роберт Бриндза (1979) – англійський письменник

    Роберт Бринза народився 15 січня 1979 року в місті Лоустофті на східному узбережжі Англії. Крім нього, в сім'ї була ще сестра. Батько часто розповідав дітям казкові історії, тому Роберт з ранніх років мріяв писати книги, хоча ніколи не вірив у те, що зможе отримувати за це гроші. Саме тому, коли батьки наполягли на вступ сина до театрального, він не заперечував та подав документи до Гілдфордської школи акторської майстерності у Лондоні, (за матеріалами: Bytheletterbookreviews, Book24, Book-ye). 

    Одразу після закінчення школи актора, він написав сценарій для моновистави «Бранко та Бранка». Роберт зіграв у ньому головну роль та представив його на міжнародному театральному фестивалі в Единбурзі. Спектакль зірвав овації та Роберт Бринза став відомим. Потім отримав освіту в Університеті Аберіствіт. 
    Дебютний роман автора «Не дуже секретні електронні листи Коко Пінчард» було написано у

2010 році, проте видавці відмовилися його друкувати. Після цього Роберт на деякий час опустив руки та вирішив залишити письменство та стати викладачем англійської мови. Проте кохана людина Роберта не дозволила йому вчинити так і наполягла на тому, щоб Бринза спробував ще раз. Так світ побачив роман про інспектора поліції Еріку Фостер «Дівчина в кризі». Твір моментально став бестселером. 

    У наступні кілька років Роберт представив ще п'ять романів про Еріку Фостер, які перетворилися на цілий цикл. Письменник обіцяє не зупинятися на досягнутому та продовжити пригоди Фостер, доки читачеві це буде цікаво. Також автор представив цикл про Коко Пінчард, який користується у читача не меншою популярністю. 

    Сьогодні книги Роберта Бриндзи доступні на 27 мовах, а шанувальники

творчості автора з нетерпінням чекають на вихід нових творів.  

Література: 

* Бриндза Р. Дівчина у кризі : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Ганна Литвиненко. – Київ : BookChef : Форс Україна, 2020. – 397 с. 

* Бриндза Р. Нічний сталкер  : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Ганна Литвиненко. – Київ : BookChef, 2025. – 384 с. 

* Бриндза Р. Останній подих : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Тетяна Гордієнко. – Київ : BookChef, 2024. – 349 с. 

* Бриндза Р. Темна вода  : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Ганна Литвиненко. – Київ : BookChef, 2024. – 364 с.

* Бриндза Р. Холодна вода  : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Ольга Барабаш. – Київ : BookChef, 2026. – 368 с.