Поль Елюар (1895-1952) - французький поет- сюрреаліст

    Поль Елюар народився 14 грудня 1895 року у місті Сен-Дені, Франція. Вчитися почав у комунальній школі Ольне-су-Буа. У 1908 році разом з сім'єю переїхав до міста Парижа, де продовжив навчання в комунальній школі Рю де Блінанкур. Потім вступив до вищої муніципальної школи Кольбер. У 1912 році у юного Поля був виявлений туберкульоз, внаслідок чого він був змушений перервати навчання в Парижі та поїхати лікуватися до Швейцарії, (за матеріалами: Dovidka, Ukrlib, Britannica). 

    Перебуваючи на лікуванні в санаторії, молодик познайомився з Оленою Дмитрівною Дьяконовою, яку називав Гала. Дівчина стала його музою, саме тоді він почав писати вірші. 1917 року Поль Елюар і Гала одружилися, через рік у них народилася дочка Сесіль. 

    Поет брав участь у Першій світовій війні як санітар у госпіталі. На фронті він написав збірку поезій та вперше підписався ім'ям Поль Елюар. У 1918 році книгу молодого письменника прочитав Жан Полан, а пізніше познайомив його з Бретоном, Арагоном, Максом Ернстом. Разом з ними Елюар став одним із засновників таких літературних напрямів як дадаїзм та сюрреалізм.     У 1923 році порвав з дадаїзмом, посварившись із Трістаном Тцара. 

    У тому ж році, за день до виходу в тираж поетичної збірки «Mourir de ne pas mourir - Вмирати від того, що не вмираєш», згаданого в одному листі Елюара як його остання книга, він, несподівано для всіх, вирушив у подорож, залишивши прощальну записку лише батькові. Гала та його близькі друзі вирішили, що поет мертвий. 

    Подорож навколо світу тривала сім місяців. Відійшовши від рідного дому, він почав надсилати листи своїй дружині, і Гала змогла приєднатися до чоловіка, знайшовши його вже в Азії, звідки вони разом повернулися до Франції. 

    З Сальвадором Далі Поль Елюар зустрівся 1929 року. Незабаром поет познайомив з ним і свою дружину. Несподівано Гала вирішує піти від Елюара до Далі, який з цієї нагоди написав «Портрет Поля Елюара». 

    У той же час Елюар зустрів Марію Бенц Нюш - його нову музу, а в майбутньому дружину. У 1930 році Гала остаточно пішла від Елюара до Сальвадора Далі, оформивши розлучення в 1932

році, а через два роки, в 1934, Поль одружився з Марією. 

    З Пабло Пікассо Елюар зблизився під час громадянської війни в Іспанії, коли виступав проти франкістського руху. Саме картина художника «Герніка» надихнула Поля на написання поеми «Перемога Герніки». На початку Другої світової війни Поль влаштувався в Парижі і приєднався до підпільної боротьби проти нацистів, що окупували Францію. Він писав вірші, щоб підтримати дух партизанів у роки Опору. Листівки з текстом одного з найзнаменитіших творів Елюара «Свобода» розкидалися з англійських літаків над Францією. 

    Після війни поета спіткав новий удар - смерть коханої дружини Нюш. Втративши кохану людину, Поль Елюар вирушив подорожувати світом. Брав участь у різних конгресах, присвячених світу як представник руху сюрреалістів. У 1950 році у Варшаві поет брав участь у II Всесвітньому конгресі прихильників світу, на якому була створена Всесвітня рада миру. Тоді ж Поль познайомився з Домінік Лемор, а в 1951 році пара одружилася. Цій події Елюар присвятив збірку поезій «Фенікс». 

    Поль Елюар помер через інфаркт 18 листопада 1952 року. Уславленого поета поховали на цвинтарі Пер-Лашез міста Париж, Франція.

Література:  

* Елюар П. Вибрані вірші / Поль Елюар. - Київ : Видавництво Жупанського. - 2011. - 330 с.

* Елюар П. Поезії / П. Елюар. - Київ : Дніпро. - 1975. - 262 с. 

* Елюар П. Рівність у коханні : поезії / Поль Елюар // Всесвіт. - 2013. - № 11-12. - С. 16-24.

Сюзанна Кларк (1959) - британська письменниця

    Сюзанна Кларк народилася 16 листопада 1959 р. у Ноттінгемі (Великобританія), у сім'ї священика методистської церкви. Її дитинство пройшло у мандрівках містами Північної Англії та Шотландії. У коледжі Св. Хільди в Оксфорді Кларк вивчала філософію, політологію та економіку. Вісім років вона пропрацювала у видавничій справі, після чого у 1990 р. переїхала до Туріну (Італія), де протягом року викладала англійську як іноземну мову керівникам компанії «Фіат», (за матеріалами: Curtisbrown, Encyclopedia, Theguardian).

    У 1991 р. Кларк викладала англійську вже у Більбао (Іспанія). У 1992 р. Кларк повертається до Англії та протягом наступних десяти років працює у видавництві «Саймон енд Шустер» у Кембриджі як редактор кулінарних книг. У 1993 р. вона відвідує уроки авторської майстерності Коліна Грінленда та Джеффа Раймена. Вибір курсів Грінленду багато в чому зумовлений тим, що одним із улюблених письменників Кларк є Ніл Гейман, з яким Грінленд знайомий особисто. 

    Одне з оповідань Кларк (The Ladies of Grace Adieu) Грінленд посилає її кумиру Гейману, який, у свою чергу, показує його Патріку Хейден. Все закінчується тим, що розповідь виявляється купленою для антології «Starlight» («Зоряне світло», 1996) і Сюзанна Кларк дебютує як письменниця-фантаст. 

    За час роботи у видавництві «Саймон енд Шустер» Сюзанною Кларк опубліковано кілька

оповідань та новел. Найбільш помітною з новел стала «Містер Сімонеллі, або Ельф-вдівець» («Mr. Simonelli or, the Fairy Widower»), що номінувалась у 2001 р. на Всесвітню премію фентезі (World Fantasy Award). Успіх до письменниці прийшов із публікацією видавництвом Bloomsbury у 2004 р. її першого роману, робота над яким велася понад десять років. 

    За словами Ніла Геймана, «Джонатан Стрендж і містер Норрелл» («Jonathan Strange & Mr. Norrell») є найкращим англійським фантастичним романом, написаним за останні сімдесят років. Високий клас твору підтверджується численними номінаціями на різні премії, присудженням Сюзанні Кларк у 2004 р. премії «Локус» за найкращий дебютний роман, у 2005 р. премії «Хьюго», Всесвітньої премії фентезі та Міфопоетичної премії. «Джонатан Стрендж і містер Норрелл» виданий більш ніж у тридцяти країнах. 2015 року на екрани вийшов британський телесеріал, знятий на основі роману. 

    Нині Кларк живе у Кембриджі. 

Література: 

* Кларк С. Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл : роман / Сюзанна Кларк ; пер. з англ.: Б. Стасюк, К. Пітик та А. Пітик. - Київ : Рідна мова, 2021. - 904 с. 

* Кларк С. Леді з Ґрейс-Адью та інші історії : [зб. оповідань] / Сюзанна Кларк ; [пер. з англ. Ярослава Стріха] ; іл. Чарльза Весса. - Київ : Видавництво РМ, 2023. - 220 с. 

* Кларк С. Піранезі : роман / Сюзанна Кларк ; пер. з англ. Марія Пухлій. - Київ : Рідна мова, 2023. - 240 с.

Ніл Ґейман (1960) - англійський письменник-фантаст і сценарист

    Ніл Річард Мак Кіннон Ґейман народився 10 листопада 1960 р. в місті Портсмуті (Велика Британія). Дідусь Ніла Ґеймана був власником великої мережі продуктових магазинів. А мати письменника була фармацевтом. У школі Ніл був найкращим учнем класу. Але після закінчення школи він не став пов’язувати свою долю з університетом, а відразу влаштувався кореспондентом у британське видання у 1977 році, (за матеріалами: Ukrlib, Dovidka, Uahistory). 

    У 1984 Ґейман друкує перше невелике оповідання «У гонитві за пір’їною» (англ. Featherquest) в періодичному виданні «Imagine». 

    У кінці  1980-х його першою серйозною літературною роботою стала замовна біографія британського поп-рок-гурту «Duran Duran», яку він писав 3 місяці. Пізніше Ґейман описав

біографію відомого сучасного письменника Дугласа Адамса. 

    Ґейман опублікував ряд коміксів у 1986-1987 роках для компанії «2000 AD», які вразили Дейва МакКіна і той запропонував йому співпрацю. Відтак спільно вони видали три графічні новели, якими зацікавилася одна з найбільших і найуспішніших американських компаній у галузі виробництва коміксів «DC Comics». 

    Співпрацюючи із «DC Comics», Ґейман створив серію коміксів про Чорну Орхідею і свій квиток в елітний світ коміксової літератури - спін старого персонажа на ім’я Морфей у сазі «Пісочна людина» (Sandman). 

    У 1990 році Ніл Ґейман у співавторстві з письменником Тері Прачеттом написав роман «Добре знамення» – сатиричну історію про майбутній кінець світу. Книга розповідає читачам в жартівливій формі про ангела і демона, що намагаються запобігти апокаліпсису. 

    У 1996-му році Ніл Гейман стає автором фентезі «Небудь-де». Сюжет оповідає про

лондонського працівника Річарда Мейхью, який випадково зустрічається з незвичайною дівчиною, яка прибула з паралельного світу. 

    1998 року Ніл написав казку «Зоряний пил», в якій є гобліни, ельфи, привиди, єдинороги та інші казкові істоти. 

    У 2001 році Ніл Гейман випустив чудовий твір «Американські боги». А у 2002 році була опублікована дитяча повість «Кораліна». 

    Через шість років Ніл Гейман написав дитячу книгу «Історія з кладовищем». 

    Гейман є сценаристом декількох фільмів: міні-серіалу «Neverwhere», сценарій якого ліг в основу однойменного роману, повнометражного фільму «Беовульф» режисера Роберта Земекіса, епізоду «День Мертвих» фантастичного серіалу Вавилон 5 та екранізації власного роману «Дзеркальний маска». У лютому 2009 року вийшов на екрани мультиплікаційний фільм «Кораліна» за однойменним романом Ніла Геймана. 

    У Ніла Геймана троє дітей від першого шлюбу. Зараз Ніл Гейман одружений на співачці і актрисі Аманді Палмер (колишньою солісткою колективу Dresden Dolls). Весілля відбулася 2 січня 2011 року. 

Література: 

* Гейман Н. Американські боги: роман / Ніл Гейман. – Київ : КМ-Букс, 2018. – 696 с.

* Гейман Н. Дітлахи Анансі: роман / Ніл Гейман. – Київ : КМ-Букс, 2019. – 448 с.

* Гейман Н. Добрі передвісники. Грунтовні й вичерпні пророцтва Агнеси Оглашенної, відьми: роман / Ніл Гейман. – Київ : КМ-Букс, 2019. – 472 с.

* Гейман Н. Зоряний пил: роман / Ніл Гейман. – Київ : КМ-Букс, 2018. – 240 с. 

* Ґейман Н. Кароліна  / Н. Ґейман. - Київ : КМ-Букс, 2016. - 192 с.

* Гейман Н. Книга кладовища: роман / Ніл Гейман. – Київ : КМ-Букс, 2018. – 352 с. 

* Гейман Н. На щастя, молоко : [повість] / Ніл Гейман ; пер. Бурштини Терещенко ; іл. Кріса Рідделла. – Київ : КМ-БУКС, 2018. – 144 с. 

* Гейман Н. Небудь-де: роман / Ніл Гейман. – Київ : КМ-Букс, 2017. – 432 с.

* Гейман Н. Обережно, тригери!: збірка оповідань / Ніл Гейман. – Київ : КМ-Букс, 2018. – 368 с.

* Гейман Н. Океан у кінці вулиці: роман / Ніл Гейман. – Київ : КМ-Букс, 2019. – 256 с.

* Гейман Н. Скандинавська міфологія / Ніл Гейман. – Київ : КМ-Букс, 2018. – 256 с. 

* Гейман Н. Щось крихке  : оповідки й дивовижі / Ніл Ґейман ; пер. з англ. Олеся Петіка [та ін.] ; худож. оформ. Лінуша Квітки. – Київ : КМ-БУКС, 2020. – 490 с. 

* Ґейман Н. The Sandman. Пісочний чоловік. Прелюдії й ноктюрни. Т. 1 / Н. Ґейман ; пер. з англ. О. Оксенич. – Київ : Рідна мова, 2017. – 272 с. 

* Ґейман Н. The Sandman. Пісочний чоловік. Ляльковий дім.Т. 2 / Н. Ґейман ; пер. з англ. О. Оксенич. – Київ : Рідна мова, 2018. – 256 с.

Елізабет Гаскелл (1810-1865) - англійська письменниця вікторіанської епохи

    Елізабет Гаскелл – це англійська письменниця, ім’я якої не менш відомо, ніж імена її знаменитих співвітчизниць: Джейн Остін та сестер Бронте. Книги Елізабет Гаскелл відомі всім шанувальникам вікторіанської прози, (за матеріалами: Gaskellsociety, Moyaosvita, Britannica) 

    Народилася майбутня письменниця 29 вересня 1810 року неподалік від Лондону. Однорічною дитиною залишилася без матері, виховала її тітка. У 1823 році дівчинку відправили в школу-інтернат. Змалку вона зацікавилася літературою, і її коло читання входили Л. Стерн, С. Річардсон, Д. Дефо, англійські романтики. У 1832 році Елізабет вийшла заміж за священника, переїхала до Манчестера і прожила там усе своє життя. Стати письменницею Гаскелл спонукала трагічна втрата єдиного сина, який помер в дитинстві від скарлатини. Чоловік, бажаючи відволікти дружину, переконав її взятися за перо. 

    Славу Гаскелл принесли її замальовки побуту і звичаїв провінційних містечок і їхніх жителів. Вона увійшла в історію британської літератури і як біограф, написавши «Життя Шарлотти Бронте». Найбільш відомі твори Елізабет Гаскелл – «Кренфорд», «Північ і Південь», «Рут», «Дружини і дочки». Вони розповідають про складні долі людей, про владу любові і духовні пошуки. Ці книги сьогодні вважаються класикою. Вони були переведені на кілька мов і опубліковані в різних країнах світу. 

    Існує кілька екранізацій творів Елізабет Гаскелл. Зараз у Великобританії діє товариство відданих шанувальників творчості романістки. Його зустрічі проходять в будинку-музеї письменниці в Натсфорді.

    Померла Елізабет Гаскелл 12 листопада 1865 року в Хемпширі, не встигнувши завершити свій останній роман – «Дружини і дочки». 

Література: 

* Гаскелл Е. Зникнення та інші оповідання = Disappearances and other stories / Елізабет Гаскелл ; [пер. з англ. Ігоря Андрущенка]. - Київ : Знання, 2014. -158 с.

* Гаскелл Е. Північ і Південь  / Елізабет Ґаскелл ; [уклад., вправи, словник В. І. Довганець] = North and South / Elizabeth Gaskell : відповідає вимогам чинної програми з англ. мови. - Київ : Арій, 2019. - 176 с. 

* Гаскелл Е. Сіра жінка та інші історії : [зб. вибр. творів] / Елізабет Гаскелл ; пер. з англ. Ігоря Андрущенка, Світлани Торби. - Київ : Знання, 2019. - 238 с.

Павел Вежинов (1914-1983) — болгарський письменник, драматург, кіносценарист, есеїст

    Павел Вежинов народився 9 листопада 1914 року в Софії та виріс у софійському кварталі Драз махала, де його батько, підприємець, збудував будинок. Навчався у Першій чоловічій гімназії, але був виключений у сьомому класі за демонстративну відмову прочитати молитву. Прощений з нагоди загальної амністії, пов'язаної з весіллям царя, але незабаром виключений знову. Через кілька років продовжив навчання у приватній гімназії у Варні, (за матеріалами: Javalibre, Alchetron, Chtyvo). 

    З 1938 по 1944 р. навчався на філософському факультеті Софійського університету. Працював на маленькій фабриці батька. 

    На початку 30-х років він співпрацював з такими виданнями як «Жупел», «РЛФ», «Щит», «Мистецтво та критика», з 1938 до 1944 року він вивчає філософію в Софійському університеті. Перша книга – збірка «Вулиця без бруківки» (1938) про життя софійських околиць, зображено долі «маленьких людей», картини злиднів та руйнування. 

    З осені 1944 року бере участь у Другій світовій війні як військовий кореспондент та головний редактор газети «Фронтовик». Свої враження про життя болгарської армії він відображає у повістях «Золотий» та «Друга рота». Остання повість стала досить популярною та пережила кілька видань. З 1947 по 1954 Павел Вежинов стає заступником головного редактора в газеті «Шершень» і в газеті «Вересень», а з 1954 по 1972 співпрацює з Болгарським кінематографом.     Письменник часто йшов літературні експерименти, у результаті його спадщина становлять

твори різних жанрів і напрямів. До фантастики Вежинов звернувся у 60-х роках, коли вийшла його збірка оповідань «Сині метелики» (1968), яка згодом лягла в основу сценарію першого болгарського НФ фільму «Третя від Сонця» (1972). 

    У новелах збірки «Сині метелики» (1968) характери виявляються у незвичайній, часом фантастичній та загадковій ситуації. У творчості письменника чітко проступає тяжіння до притчі, творчість міцно увійшла психологічна проблематика. Використовуючи елементи вигадки, він розкривав роль інтуїції та підсвідомості у житті. Широко відомий інтелектуально-психологічний роман Вежинова «Вночі на білих конях» (1975). 

    У творах Вежинова відсутні дидактичні ноти, задум розкривається по ходу напруженого сюжету, художні засоби багаті та різноманітні. 

    1970 року він стає Народним діячем культури. З 1972 року Павел Вежинов – головний редактор журналу «Сучасник» та член Спілки болгарських письменників. 

    Письменник раптово помер у Софії 20 грудня 1983 року, його останній роман залишився незавершеним. 

Література: 

* Вежинов П. Бар’єр, Терези. Вночі білими кіньми : романи / Павел Вежинов ; пер. з болг.: Іван Білик, Катерина Марущак-Зозуляк.  - Київ: Дніпро, 1989. - 667 с. 

* Вежинов П. Зустрічі : оповідання / Павел Вежинов ; пер. з болг. Олександр Кетков // Всесвіт. - 1975. - № 5

* Вежинов П. Коли ти в човні… : повість / Павел Вежинов ; пер. з болг. Наталя Бондар // Всесвіт. - 1988. - № 4. 

* Вежинов П. Терези : роман / Павел Вежинов ; пер. з болг. Катерина Марущак-Зозуляк // Всесвіт. - 1983. - № 3, № 4.

* Вежинов П.  Що скажуть люди… : оповідання / Павел Вежинов ; пер. з болг. Вікторія Захаржевська // Всесвіт. - 1985. - № 3. 

* Гажева І. Структура художнього простору в повістях Ф. Достоєвського «Покірлива» та П. Вежинова «Бар’єр» / І. Гажева // Проблеми слов'янознавства. - 2019. - Вип. 68. - С. 149-161.

Джеральд Даррелл (1925-1995) - британський зоолог та письменник-анімаліст

    Джеральд Даррелл народився 7 січня 1925 року в індійському місті Джамшедпур. У 1928 році після смерті батька сім'я переїхала до Англії, а через сім років – на запрошення старшого брата Джеральда Лоуренса Даррелла – на грецький острів Корфу. (за матеріалами: Ukrlib, Dovidka, Discoverwildlife).  

    Серед перших домашніх вчителів Джеральда було мало справжніх педагогів. Єдиним винятком був натураліст Теодор Стефанідес. Саме від нього Джеральд отримав перші пізнання із зоології. Стефанідес не раз з'являється на сторінках найвідомішої книги Даррелла – роману «Моя сім'я та інші звірі», 

    Після початку Другої світової війни Джеральд з родиною повертається назад до Англії та

влаштовується на роботу в один із лондонських зоомагазинів. Однак справжнім початком кар'єри Даррелла-дослідника стала робота в зоопарку Уіпснейд в Бедфордширі. Сюди Джеральд влаштувався одразу після війни. Саме тут він отримав першу професійну підготовку і почав збирати «досьє», що вміщувало відомості про рідкісні та зникаючі види тварин.

    У 1947 році Джеральд Даррелл, досягнувши повноліття, отримав частину спадщини батька. На ці гроші він організував три експедиції – дві в Британський Камерун (1947-1949) і одну в Гайану (1950). Прибутків ці експедиції не приносять, і на початку 50-х років Джеральд залишається без роботи.

    Джеральд Даррелл надовго не засиджувався на одному місці. У 1954 році він вже був в Парагваї, але через переворот в країні зібрану колекцію тварин не вдалося перевезти в зоопарк. У 1955-му Даррелл приїжджає до брата Лоуренсу на Корфу, і там народжується найпопулярніша книга про дитинство, яка видавалася мільйонними

тиражами по всьому світу. Вже говорилося, що в Англії був знятий по ній фільм. Ось ще один кадр з нього, що показує мандрівний зоопарк. У 1959-му Даррелл створює на острові Джерсі зоопарк, в якому з 1963 року охороняються рідкісні тварини.

    Старший брат Джеральда, письменник і поет Лоуренс Даррелл, радить йому взятися за перо і писати твори про тварин. Його перша книга «Перевантажений ковчег» (1953), присвячена подорожі в Камерун, мала величезний успіх, як серед читачів, так і серед критиків. Гонорар за цю та другу книгу Джеральда Даррелла – «Three Singles To Adventure» (1954) – дозволив йому організувати 1954 року експедицію в Південну Америку.

    Усього Джеральд Даррелл написав понад 30 книг і зняв 35 фільмів. Найбільш відомі роботи автора – трилогія «Моя сім'я та інші звірі» (1956), «Птахи, звірі та родичі» (1969), «Сад богів» (1978) і роман «Гончаки Бафуту», за мотивами якого в 1958 році письменник зняв дебютний чотирисерійний фільм.

    У 1959 році Даррелл створив на острові Джерсі зоопарк, а в 1963 році на базі зоопарку був організований Джерсійский трест збереження диких тварин. Основна ідея Даррелла полягала в розведенні рідкісних і зникаючих видів тварин в умовах зоопарку з метою подальшого розселення їх в місцях природного проживання. Наразі ця ідея стала загальноприйнятою науковою концепцією.

    Помер Джеральд Даррелл 30 січня 1995 року. 

Література: 

* Даррелл Д. Балакучий згорток / Д. Даррелл ; пер. с англ. Н. Трохим. - Київ : Гамазин, 2007. - 283 с.  

* Даррелл Д. Гончаки Бафуту : роман / Джеральд Даррелл ; [пер. з англ. Олега Леська ; худож. Анна Демидова]. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. - 205 с.

* Даррелл Д. Моя сім'я та інші звірі : [повість : для дітей серед. шк. віку] / Джеральд Даррелл ; [пер. з англ. Л. Гончар ; іл. Т. Капустіної]. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, [2010]. - 238 с. 

* Даррелл Д. Птахи, звірі та родичі / Джеральд Даррелл ; [пер. з англ. Ю. Красиленко ; іл. М. Рудська]. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2019. - 314 с. 

* Даррелл Д. Сад. Богів / Джеральд Даррелл. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2021. - 312 с. 

* Даррелл Д. Три квитки до пригоди / Джеральд Даррелл. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2022. - 208 с.

* Воронова З. Ю. Аспекти відтворення авторської образності на прикладі романів Джеральда Даррелла / З. Ю. Воронова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Перекладознавство та міжкультурна комунікація. - 2016. - Вип. 6. - С. 7-11.

Альбер Камю (1913-1960) - французький романіст, філософ, публіцист

    Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мондові в Алжирі, яке на той час було французькою колонією, у сім’ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Після смерті його сім’я зіткнулася з серйозними матеріальними труднощами, (за матеріалами: Dovidka, Ukrlib, Kruhozor).

    У 1918 році Альбер став відвідувати початкову школу, яку закінчив з відзнакою в 1923 році. Потім навчався в Алжирському ліцеї. У 1932-1937 роки Альбер Камю навчався в Алжирському університеті, вивчав філософію.

    У 1934 році одружився на Сімоне Ійє (розлучення в 1939 році), екстравагантній дев’ятнадцятирічній дівчині, яка виявилася морфіністкою.

    У 1935 році отримав ступінь бакалавра і в травні 1936 ступінь магістра філософії.

    У 1936 році створив самодіяльний «Театр праці» (фр. Théâtre du Travail), перейменований в

1937 році в «Театр команди» (фр. Théâtre de l’Equipe). У 1936-1937 роки подорожував по Франції, Італії і країнам Центральної Європи. dovidka.biz.ua У 1937 році вийшов у світ перша збірка есеїстики «Зворотний бік і обличчя», а в наступному році виходить роман «Одруження».

    У 1936 вступив в комуністичну партію, з якої був виключений вже в 1937-му. У тому ж 37-му видав першу збірку есе «Сліді лице».

    Після заборони «Суар репюблікен» в січні 1940 року, Камю з майбутньою дружиною Франсін Фор, математиком за освітою, переїхали в Оран, де давали приватні уроки.

    Восени 1941 року письменник повертається до Франції і стає учасником руху опору, бере участь у підпільній організації «Комба».

    У 1942 році був виданий «Сторонній», який приніс популярність автору, в 1943 році – «Міф про Сізіфа».

    З 1943 року почав друкуватися в підпільній газеті «Комба», потім став її редактором. З кінця 1943 року почав працювати у видавництві «Галлімар» (співпрацював до кінця життя).

 У 1943 – 1944 роках у підпільній пресі з’явилися під псевдонімом «Листи німецькому другові» (пізніше вийшли окремим виданням). У 1943 році познайомився з Сартром, брав участь в постановках його п’єс

    У 1944 Камю пише роман «Чума», який став основною книжкою про фашизм. У цьому романі фашизм виступає уособленням насильства і зла (побачив світ лише 1947).

    У 1950-х роках А. Камю пережив світоглядну і творчу кризу, що призвело до зниження його творчої активності. Письменник чимдалі частіше не знаходив відповіді на складні проблеми, які ставило перед ним суспільне життя. Загострилися суперечності, притаманні його світогляду й суспільно-політичній позиції, що знайшло вираження у трактаті «Бунтівна людина» (1951).

    У 1954 р Камю займається постановкою власних творів, робить спроби відкрити в столиці експериментальний театр.

    У1957 році письменник став наймолодшим лауреатом Нобелівської премії: «за величезний внесок у літературу, висвітив значення людської совісті».

    4 січня 1960 року – загинув в автокатастрофі. На місці смерті А. Камю знайшли рукопис роману «Перша людина». Його було надруковано завдяки доньці Катрін.

    Поховали письменника-філософа на півдні Франції, на кладовищі в Лурмарене. 

Література: 

* Камю А. Вибрані твори  : у 3 т. Т. 1 : Проза / А. Камю. - Харків : Фоліо, 1996 . - 446 с.

* Камю А. Вибрані твори : у 3 т. Т. 2 : Театр / А. Камю. - Харків : Фоліо, 1996 . - 448 с.  

* Камю А. Вибрані твори : у 3 т. Т. 3 : Есе / А. Камю. - Харків : Фоліо, 1996. - 623 с. 

* Камю А. Вигнання і царство : новели / Альбер Камю ; [пер. з фр. Є. Т. Марічева]. - Харків : Фоліо, 2020. - 154 с. 

* Камю А. Падіння : повість / Альбер Камю ; [пер. з фр. Є. Марічева]. - Харків : Фоліо, 2019. - 121 с. 

* Камю А. П'єси / Альбер Камю ; [пер. з фр.: П. Таращук, О. Жупанський, О. Соловей]. - Харків : Фоліо, 2019. - 218 с.

* Камю А. Чужий : повість / Альбер Камю ; [пер. з фр. П. В. Таращук ; передм. Д. С. Наливайко]. - Харків : Фоліо, 2019. - 121 с.  

* Камю А. Чума : романи, повість  / Альбер Камю ; пер з фр.: Анатоль Перепадя, Петро Таращук. - Харків : Фоліо, 2012. - 461 с. 

* Камю А. Щаслива смерть; Перша людина : романи / А. Камю ; пер. з фр.: Г. Філіпчук, О. Жупанський. - Київ : Юніверс, 2007. - 369 с.  

* Бару Ж.-П. Ж.-П. Сартр і А. Камю: погляд із ХХІ ст. на трактування проблеми насильства / ненасильства : філос. есе / Жан-П'єр Бару, Лу Марен ; [пер. з фр., упорядкув., передм. В. Мотрука ; наук. ред. Я. В. Лазур]. - Ужгород : Ліра, 2013. - 53 с.

* Біляшевич Т. М. Поетика іншості в прозі Альбера Камю : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.04 / Біляшевич Тетяна Миколаївна ; Київ. нац. лінгв. ун-т. - Київ, 2009. - 209 арк.