Антонія Баєтт (1938-1923) – англійська письменниця і поетеса

    Антонія Баєтт народилася 24 серпня 1936 року в Шеффілді. Письменниця Маргарет Дреббл – її молодша сестра. У 1957 році Байатт закінчила Ньюнем-коледж Кембриджського університету з дипломом бакалавра мистецтв. У Брінморському коледжі (США, шт. Пенсільванія, 1957–1958) та Самервілл-коледжі Оксфордського університету (1958–1959) працювала над докторською дисертацією, присвяченою англійській літературі 17 ст, (за матеріалами: Independent, Аsbyatt, Nytimes).  

    До 1972 року читала лекції в Лондонському університеті та Центральній школі мистецтв і ремесел (Лондон), після чого перейшла на роботу штатного викладача Юніверсіті-коледжу Лондонського університету. З 1983 року повністю присвятила себе літературній творчості. 

    Перший роман Байєтт, «Тінь сонця» (The Shadow of the Sun, 1964), оповідає про мрії та

сподівання вразливої ​​молодої письменниці, повної рішучості самої прокладати собі шлях у житті. Стиль її писемності у цьому романі відзначений сильним впливом М. Пруста. 

    Перше критичне дослідження Байєтт «Стадії свободи: Романи Айріс Мердок» стало і першою монографією, присвяченою цій письменниці. За нею вийшов роман «Гра» (The Game, 1967), темою якого стали взаємини двох сестер-письменниць. Відоме суперництво між Байєтт і Маргарет Дреббл давало привід для розмов про автобіографічне підґрунтя, що лежить в основі роману. 

    Після публікації літературознавчої праці «Вордсворт, Колрідж та їхня епоха» (Wordsworth and Coleridge in Their Time, 1970), з причин, пов'язаних з трагедією в особистому житті Байєтт, настає довга творча пауза, перервана лише у 1978 році виходом роману «Незаймана в саду» (The Virgin in the Garden). Час дії у романі – 1953 рік, рік коронації Єлизавети II. Роман «Незаймана в саду» був задуманий як перша частина майбутньої тетралогії, із загальним задумом – розповісти про життя трьох представників однієї сім'ї від моменту коронації до 1980 року. 

    Друга частина, «Натюрморт» (Still Life, 1985), був значною мірою присвячений мистецтву

живопису. Третя, «Вавилонська вежа» (Babel Tower, 1995), на думку критиків, стала найбільшим успіхом письменниці, при цьому найбільш відкритим для розуміння. 

    Приніс Байєтт славу і роман «Володіння: Історія одного кохання» (Possession: A Romance), який побачив світ у 1990 році, між другим і третім томами тетралогії. Найвища оцінка, яку літературна громадськість дала цьому роману, виразилася у присудженні автору Букерівської премії (1990). 

    Байєтт також автор книг «Цукор та інші оповідання» (Sugar and Other Stories, 1987), новел «Ангели» (Angels) і «Комахи» (Insects, 1991; екранізовані в 1995), збірки есе «Пристрасті від розуму» (Passions of M (The Matisse Stories, 1993), збірки сучасних казок «Джин у солов'їному оці» (The Djinn in the Nightingale"s Eye, 1995) і книги «Стихії: Оповідання льоду та вогню» (Elementals: Stories of Fire and Ice, 1998). 

    У 2001 році письменниця випустила роман «Історія життя біографа» (The Biographer "s Tale), своєрідний сплав інтелектуальної гри та детективної історії, і збірка есе «Про історії справжніх і вигаданих» (On Histories and Stories). Роман письменниці «Дитяча книга» (2009) потрапив до шорт-листа премії Букера.

    Померла  Антонія Баєтт 16 листопада 2023 року у Лондоні. 

Література: 

* Баєтт А. С. Книга для дітей / А. С. Баєтт ; пер. з англ.: Я. Стріхи, М. Стріхи. – Київ : Темпора, 2024. – 880 с. 

* Баєтт А. С. Одержимість : романт. твір / А. С. Баєтт ; [пер. з англ. Я. Стріхи ; ред. О. Павлишин]. – Київ : Темпора, 2024. – 752 с.

Джон Бенвілл (1945) – ірландський письменник і сценарист

    Джон Бенвілл народився 18 грудня 1945 року в Вексфорді (Ірландія). Він був молодшим із трьох дітей. За словами Бенвілла, його родина не була особливо захоплена літературою, але коли йому виповнилося 13 років, сестра подарувала йому книгу Джеймса Джойса «Дублінці» (1914). Розповіді Джойса вплинули на Бенвілла і надихнули на написання своїх робіт, (за матеріалами: Аchievemen, Uk.vijesti, Ebsco). 

    Після закінчення середньої школи Бенвілл подумував про те, щоб стати художником чи архітектором, але незабаром вирішив відмовитися від подальшої формальної освіти та влаштувався клерком до ірландської національної авіакомпанії. 

    Навчався у місцевому коледжі св. Петра. З 1988 року редактор літературного відділу «Айріш таймс». Його першою книгою стала збірка «Довгий Ланкін» (Long Lankin, 1970), яка включає дев'ять оповідань та повість. Їхні теми – людські втрати, загибель кохання, свобода, яка не дається без болю, – розвиватимуться і в інших творах. Рецензенти відзначали емоційну напруженість, що пронизує всі оповідання збірки. У романі «Нічний виродок» (Nightspawn, 1971), вдавшись до навмисне ускладненої оповідальної форми, Бенвілл намагається виявити обмежені можливості традиційного роману. У критиків не було єдиної думки щодо цього роману, його визначали як трилер, «чорну» комедію, дослідження декадансу. 

    Третя книга письменника, «Березовий гай» (Birchwood, 1973), – похмурий за тональністю роман із елементами готики. Це історія головного героя, Габріеля Годкіна, який росте і дорослішає у своїй родовій садибі, що руйнується; дія відбувається у 19 ст. Поступово Габріель дізнається про кровозмішення в сім'ї, спадкових

пороках, двійниках, незаконнонароджених дітях, але йому вдається відстояти в цьому замкнутому хаосі свою внутрішню незалежність. На думку критики, які високо оцінила роман, у ньому майстерно поєднуються вікторіанська жвавість відчуттів з похмурою поетичності, що йде від автора. Книга удостоїлася у 1973 р. премії ірландської Академії літератури. 

    Два наступні твори Бенвілла, «Доктор Коперник» (Doctor Copernicus, 1976) та «Кеплер» (Kepler, 1980), романізовані біографії польського астронома 15 ст. Миколи Коперника і німецького астронома, який перебував під впливом його ідей. У центрі другого роману, подібного на тематику з Доктором Коперником, – важка праця вченого, який веде боротьбу із суспільством, яке вважає астрономію значною мірою магією. У 1980 році роман отримав премію «Гардіан».     Після двох менш значних романів «Лист Ньютона» (The Newton Letter, 1982) і «Мефістофель» (Mefisto, 1986) Бенвілл публікує «Книгу доказів» (The Book of Evidence, 1989), яка стала його великою мистецькою удачею. Цей роман викликає

асоціації зі «Злочином і покаранням» Ф.М.Достоєвського, головний герой – людина цинічна і байдужа, розповідає про скоєний ним варварський злочин. 

    Після цього вийшли романи «Примари» (Ghostes, 1993) і «Афіна» (Athena, 1994), але іншим справді значним твором Бенвілла залишається поки роман «Недоторканний» (The Untouchable, 1997). Він заснований на реальних фактах діяльності горезвісних «кембриджських агентів» – Філбі, Берджесса, Макліна і насамперед Ентоні Бланта, які, як агенти британської розвідки, передавали секретну інформацію росіянам.  Критика вітала книгу, поставивши автора в один ряд із Дж. Конрадом та Д. Ле Карре. 

    У 2001 Бенвілл випустив свій дванадцятий роман «Затемнення» (Eclipse). 

    Роботи Бенвілла користуються великим успіхом не тільки в англомовному світі. Він отримав три великі літературні премії, включаючи лицарське звання в Італії, а також нагороди в Австрії, Чехії та Іспанії. Його неодноразово висували як кандидата на здобуття Нобелівської премії з літератури. 

    Зараз Джон Бенвілл живе у Дубліні та продовжує письменницьку діяльність. 

Література: 

* Бенвілл Д. Замкнена : [роман] / Джон Бенвілл ; пер. з англ. А. Осипенко. – Київ : Темпора, 2025. – 360 с.  

* Бенвілл Д. Квітень в Іспанії : [роман] / Джон Бенвілл ; [пер. з англ. А. Осипенко ; ред. Б. Романцова]. – Київ : Темпора, 2025. – 341 с. 

* Бенвілл Д. Сніг : [роман] / Джон Бенвілл ; [пер. з англ. А. Осипенко ; ред. Б. Романцова]. – Київ : Темпора, 2025. – 353 с.

Сесілія Ахерн (1981) – ірландська письменниця, сценаристка й телепродюсерка

    Сесілія Ахерн – ірландська письменниця, сценаристка та телепродюсерка, відома своїми сентиментальними романами, які здобули популярність у всьому світі. Народилася 30 вересня 1981 року в Дубліні, Ірландія, у родині Берті та Мір'ям Ахерн. Її батько – колишній прем'єр-міністр Ірландії, а мати – домогосподарка, яка активно займається благодійністю. Сесілія має старшу сестру Джорджину, яка одружена з учасником гурту Westlife Ніккі Бірном, (за матеріалами: Laboratory, Starylev, Chytomo).

    Освіту Ахерн здобула в Griffith College Dublin, де вивчала журналістику та медіакомунікації. Вона розпочала магістерську програму, але залишила її, щоб присвятити себе письменництву. У 21 рік вона написала роман «PS, I Love You», який вийшов друком у 2004 році та миттєво став бестселером в Ірландії, Великій Британії, США, Німеччині та Нідерландах. Книга була перекладена понад сорока мовами та екранізована у 2007 році з Гіларі Свенк і Джерардом Батлером у головних ролях. 

    Її другий роман «Де закінчуються веселки» також став хітом і був відзначений німецькою літературною премією CORINE у 2005 році. Екранізація вийшла у 2014 році з Лілі Коллінз і Семом Клафліном. У своїх творах Ахерн часто звертається до тем любові, втрати, внутрішнього зцілення та пошуку себе. Вона працює в жанрах романтичної прози, чарівного реалізму, а згодом – і молодіжної антиутопії, як у романах «Flawed» та «Perfect». 

    Сесілія Ахерн отримала низку престижних літературних нагород, серед яких Британська книжкова премія за найкращий дебют («P. S. Я кохаю тебе»), премія Irish Post Award, а також нагорода «Fun Fearless Fiction Award» від журналу «Cosmopolitan» за роман «If You Could See Me Now». У 2006 році вона була номінована на Дублінську літературну премію. 

    Окрім письменницької діяльності, Ахерн є продюсеркою та співавторкою комедійного серіалу «Samantha Who?». Вона також пише короткі оповідання, гонорари від яких спрямовує на благодійність. Її творчий процес відбувається вночі – з 22:00 до 6-7 ранку.

    Сесілія одружена з Девідом Коагеном, них троє дітей: дві доньки та син. 

Література: 

* Ахерн С. Гра в марблз : роман / Сесілія Ахерн ; пер. з англ. Аліса Загранична. – Київ : Рідна мова, 2018. – 382с. 

* Ахерн С. Де закінчуються веселки : роман / Сесілія Ахерн ; [пер. з англ. Н. Трохим]. – Київ : Рідна мова, 2019. – 461 с.  

* Ахерн С. Ідеальна : роман / Сесілія Ахерн ; пер. з англ. Аліса Загранична. – Київ : Рідна мова, 2017. – 420 с.

* Ахерн С. P. S. Я кохаю тебе : роман / Сесілія Ахерн ; пер. з англ. Ірина Гоял. – Київ : Рідна мова, 2020. – 428 c.  

* Ахерн С. Таврована : роман / Сесілія Ахерн ; пер. з англ. Наталя Трохим. – Київ : Рідна мова, 2016. – 372 с. 

Емма Доног'ю (1969) – ірландська письменниця, драматургиня, літературознавиця та сценаристка

    Емма Доног'ю – відома ірландська іканадська прозаїк та драматург, народилася 24 жовтня 1969 року в Дубліні, Ірландія. Вона була наймолодшою ​​з восьми дітей у родині Френсіс Рутледж та Дениса Доног'ю, академіка та літературного критика, (за матеріалами: Mind, Yakaboo, Emmadonoghue).

    З відзнакою отримала ступінь бакалавра з гуманітарних наук в Університетському коледжі Дубліна. Докторський ступінь з англійської літератури отримала у Гіртонському коледжі (Кембридж). Написала дисертацію на тему дружби між чоловіками та жінками у художній літературі XVIII століття.  

    Навчаючись у Кембриджі, вона зустріла свою майбутню дружину – канадку Крістін Рулстон, яка викладає французьку мову та жіночі студії в Університеті Західного Онтаріо. 1998 року пара переїхала до Канади.  У 2004 році Емма набула канадське громадянство. Мешкає у місті Лондон

(Онтаріо), де разом із Рулстон виховує двох дітей, Фінна та Уну.

    Емма Доног'ю насамперед відома як автор роману «Кімната», який став міжнародним бестселером та увійшов до фіналу Букерівської премії. 2015 року вийшла екранізація цього роману, за яку письменниця була номінована на кіно премію «Оскар» за найкращий адаптований сценарій.

    Коли у 2018 році Емма Доног'ю писала роман «Притягнення зірок» про епідемію іспанського грипу, що вирує в Європі 1918 року, вона й припустити не могла, наскільки реалії сторічної давності стануть близькими до нашого часу. 2020 року роман був номінований на престижну літературну премію Giller Prize. 

Література: 

* Доног’ю Е. Кімната : [роман] / Емма Доног’ю ; [пер. з англ. А. Хлівного]. – Харків : Vivat, 2017. – 333 с.

Саллі Руні (1991) – ірландська письменниця і сценаристка

    Саллі Руні – молода ірландська письменниця, ім'я якої активно обговорюють в Instagram та інших соціальних мережах по всьому світу. Пости з її книгами публікують не тільки зірки шоу-бізнесу та блогери, а й політики. Її часто називають літературним вундеркіндом, а романи Саллі перекладені більш ніж на 46 мов світу. Більш того, Руні потрапила до лонг-листу Букерівської премії, задовго до того, як перший роман з'явився на полицях книжкових магазинів, (за матеріалами: Skvot.io, Elle, Book24).

    Саллі Руні народилася в Ірландії 20 лютого 1991 року. Мама дівчинки керувала центром мистецтв, а батько – був службовцям телекомунікаційної компанії. Про шкільні роки Саллі мало достовірних фактів, але відомо, що

отримавши атестат про повну загальну середню освіту вона вступила до Трініті-коледжу Дубліна, де вивчала англійську мову. Саллі брала активну участь у студентському житті, часто брала участь в дебатах між університетами. А перед тим, як всю себе присвятити письменництву, деякий час працювала адміністратором в ресторані.

    Свій перший роман Саллі представила увазі читачів у віці двадцяти шести років. При цьому, за право видати роман «Розмови з друзями» боролися на аукціоні відразу сім видавництв. А після того, як позитивну рецензію на книгу залишила Сара-Джессіка Паркер, Емілі Ратаковські та інші знаменитості, обкладинка книги стала постійно з'являтися у вибірках глянцевих журналів та на сторінках мережі Instagram. 

    Саллі Руні пише лаконічно, але при цьому вона дуже уважна до дрібниць, вона не оцінює героїв та їх вчинки, а головне, вона нікого з них не прикрашає. Завдяки такій

подачі здається, що в руках не придуманий роман, а реальна історія людей, які нас оточують. Варто відзначити, що друга книга автора – «Нормальні люди» користується серед читачів не меншою популярністю. І це не дивно, адже через свої твори Саллі показує кожному, що у будь-якої людини є потенціал та попереду на нього чекає тільки краще життя. Саме це робить книги Саллі Руні такими популярними. 

Література:  

* Руні С. Де ж ти дівся, світе мій прекрасний? : [роман] / Саллі Руні ; з англ. пер. Ганна Яновська. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. – 390 c. 

* Руні С. Нормальні люди : [роман] / Саллі Руні ; з англ. пер. Анастасія Коник. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. – 310 с. 

* Руні С. Розмови з друзями : [роман] / Саллі Руні ; з англ. пер. Анастасія Коник. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. – 368 c.   

Лоран Біне (1972) – французький письменник, лауреат Гонкурівської премії

    Лоран Біне народився в Парижі 19 липня 1972 року в сім'ї професора історії. Його раннє знайомство з історичними наративами безпосередньо пов'язане з професією батька, оскільки старший Біне регулярно ділився детальними розповідями про історичні події зі своїм сином з юних років. Це сімейне середовище сприяло зацікавленості Біне історією, зокрема подіями Другої світової війни, (за матеріалами: Grokipedia, Theguardian, Nytimes).  

    Лоран закінчив Паризький університет зі ступенем з літератури. Він викладав французьку мову в паризькому передмісті, а також в університеті Сен-Дені.

    Чотири роки він співав і грав на гітарі в рок-гурті під назвою «Сталінград».

    Дебютував як письменник у 2000 році оповіданням «Сильні та слабкі

сторони наших слизових оболонок», написаним у сюрреалістичній манері. 

    Найбільший успіх Лорану Біне приніс історичний роман «HHhH»(2009) про секретну військову операцію «Антропоїд». Назва книги – абревіатура прізвиська, яку Рейнхард Гейдріх мав у СС: Himmlers Hirn heißt Heydrich, у перекладі з нім. – «Голову Гіммлера звуть Гейдріх».     Книга була удостоєна Гонкурівської премії за дебютний роман (2010) премії читачів книг кишенькового формату у Франції (2011), американської премії National Book Critics Circle Award (2012), стала фіналістом Європейської премії з літератури, увійшла до списку найкращих книг року. 

    Виданий у США роман названо газетою The New York Times найкращою книгою 2012 року. Книга була продана у Франції у кількості 200 тисяч екземплярів, 75 тисяч перекладу розійшлися в Нідерландах (2010), 40 тис. – в Іспанії (2011), 12 тис. – у Чехії (2010). У 2011 році роман було також перекладено німецькою, італійською, польською, каталанською, китайською мовами. 

    На вимогу видавництва «Грассе», яке опублікувало роман, автор був змушений видалити з книги 20 сторінок, що містили критику роману Джонатана Літтелла «Особистості». У 2012 році американський журнал «The Millions» опублікував вилучені сторінки. 

Література: 

* Біне Л. HHhH = HHhH : голову Гіммлера звуть Гайдріх : роман / Лоран Біне ; [пер. з фр. Олега Леська]. – Харків : Vivat, 2018. – 350 с.

Бертольт Брехт (1898-1956) – німецький драматург і поет

    Бертольт Брехт народився 10 лютого 1898 в німецькому місті Аугсбург в заможній буржуазній родині. Під час навчання в міській реальній гімназії (1908-1917) почав писати вірші, оповідання та есе, які були надруковані в газеті «Аугсбурзькі новини» (1914-1915). Вже в його шкільних творах простежувалося різко негативне ставлення до війни, (за матеріалами: Celebs, Ukrlib, Dovidka).

    Закінчив Мюнхенський університет, де вивчав медицину і літературу. Але в 1918 р. перервавши навчання, працював санітаром у військовому госпіталі, тут пише вірші і п’єсу «Ваал».

У 1919 р. з’являється на світ п’єса «Барабани ночі», яка була відзначена премією Генріха Клейста.

    У 1923 р. переїхав до Берліна, де працював завідувачем літературної частини і режисером в театрі Макса Рейнхардта.

    У другій половині 20-х років письменник переживає світоглядний і творчий переломи: захоплюється марксизмом, зближується з комуністами, розробляє концепцію «епічність драми», яку апробує в п’єсах: «Тригрошова опера» (1928), «Свята Іоанна боєнь» (1929-1931 ) та ін.

    1933-1948 рр. період еміграції, сім’я переїжджає до Австрії, а потім, після її окупації до Швеції, Фінляндії. Коли Фінляндія вступила у війну Брехт з сім’єю переїжджає до США. Саме в еміграції були написані найбільш відомі його п’єси – «Матінка Кураж та її діти» (1938), «Страх і відчай в Третій Імперії» (1939), Життя Галілея (1943), «Добра людина з Сезуана» (1943), «Кавказьке крейдяне коло» (1944), в яких червоною ниткою проходила думка про необхідність боротьби людини із застарілим

світопорядком. Бертольт Брехт не став затребуваним драматургом у США, він лише надрукував кілька публікацій в газетах і журналах.

    Після закінчення війни йому довелося покинути США через загрозу переслідування. У 1947 р. Брехт їде жити до Швейцарії – єдину країну, що видала йому візу.

    З 1948 р. повернувся жити в Німеччину. Останні роки жив у Берліні. Бертольт Брехт зміг реалізувати свій талант на Батьківщині після закінчення Другої світової війни і навіть отримав свій театр Berliner Ensemble «Берлінер ансамбль», де працював режисером.

    У 1950 р. відбулося його призначення на посаду віце-президента Академії мистецтв НДР, в 1951 р. обрання членом Всесвітньої ради миру, в 1953 р. він очолив німецький ПЕН-клуб, в 1954 р. отримав міжнародну Сталінську премію «За зміцнення миру між народами».

    Брехт до останніх днів працював. Твори останніх років: віршований памфлет «Свобода і демократія» (1947), п’єса «Кавказьке крейдяне коло» (1949), збірка «Сто віршів. 1918-1950».

    Хворе серце стало причиною смерті письменника. Серцевий напад перервав життя Брехта 14 серпня 1956 року. 

Література: 

* Брехт Б. Діла пана Юлія Цезаря : роман / Бертольт Брехт ; пер. з нім. Н. Гордієнко-Андріанова. – Київ : Дніпро, 1983. – 215 с. 

* Брехт Б. Кавказьке крейдяне коло : (П’єса на 6 ч.) / Б. Брехт ; М-во культури УРСР. Голов. упр. театрів та муз. установ ; пер. з нім. В.Митрофанова. – Київ, 1971. – 159 с.  

* Брехт Б. Кар’єра Артуро VI, яку можна було спинити / Б. Брехт ; [пер. з нім. В. Митрофанов]. – Київ : Дніпро, 1978. – 183 с. 

* Брехт Б. Копійчаний роман ; Матінка Кураж та її діти ; Кавказьке крейдяне коло : пер. з нім. / Б. Брехт ; [передм. Д. Затонського]. – Київ : Дніпро, 1987. – 510 с. 

* Брехт Б. «Lehrstücke» (навчальні п’єси) / Бертольд Брехт ; [уклад., вступ. ст., пер., комент. Л. О. Федоренко ; за наук. ред. О. С. Чиркова]. – Житомир : Рута, 2009. – 222 с.  

* Брехт Б. Похвала діалектиці : (вибр. вірші) / Бертольт Брехт ; з нім. переклав Сергій Жадан. – Чернівці : Meridian Czernowitz : Померанцев Святослав, 2021. – 153 с. 

* Брехт Б. Про мистецтво театру : збірник / Бертольд Брехт ; [упоряд. О. С. Чиркова]. – Київ : Мистецтво, 1977. – 365 с.

* Брехт Б. Три п’єси з екзилю / Бертольт Брехт ; пер. з нім. Миколи Ліпісівіцького. – Чернівці : Книги – XXI, 2024. – 437 с.