Ґергарт Гауптман (1862-1946) - німецький письменник, драматург. Лауреат Нобелівської премії з літератури

    Ґерхарт Йохан Роберт Гауптман народився 15 листопада 1862 р. в Оберзальцбрунні (нині Щавно-Здруй, Польща). Його батько був власником фешенебельного готелю. Спочатку Герхарт навчався у сільській школі, потім – у гімназії у Бреслау. Юний Герхарт називав школу «катуванням», не виявляв інтересу до навчання. Коли Гауптману виповнилося 15 років, батьки відправили його до маєтку дядька для вивчення фермерської справи, (за матеріалами: Javalibre, Calendate, I-franko.name). 

    У 1880 р. Ґерхарт вступив до Академії мистецтв у Бреслау до класу скульптури. Гауптман навчався на історичному факультеті Йенського університету. Там він познайомився з відомим німецьким біологом та філософом Ернстом Геккелем. Завдяки цьому знайомству Гауптман всерйоз зацікавився ідеями Чарльза Дарвіна. Адже саме теорія Дарвіна вплинула на розвиток реалізму в європейській літературі. 

    У 1883 – 1884 pp. Гауптман вивчав скульптуру у Римі. Саме тоді він зацікавився античним мистецтвом. Своєрідним результатом стала поема з мотивів міфу про Прометея. У 1885 р. Гауптман одружився з Марією Тинеман. Разом із дружиною він влаштувався у передмісті Берліна, у містечку Еркнері. У цей період Ґерхарт Гауптман опинився у колі лівих інтелектуалів, які захоплювалися роботами Маркса та Енгельса, а також творами Толстого, Золя та Ібсена. 

    У 1889 р. була поставлена перша п'єса Гауптмана - «Перед сходом сонця». П'єса мала успіх. У

наступні роки вийшли такі твори: «Свято перемир'я» (1890 р.), «Самотні» (1891 р.), «Ткачі» (1893 р.), сатирична комедія «Боброва шуба» (1893 р.), «Піднесення Ханнеле» (1894 р.), «Флоріан Гейєр» (1896 р.), «Потоплений дзвін» (1897 р.). 

    У 1904 р. Гауптман розлучився з дружиною і одружився з молодою актрисою і скрипалькою Маргарет Маршалк, яка народила від нього сина. 

    У 1907 р. Гауптман вирушив до Греції. За рік він написав «Грецьку весну». У 1910 р. було створено роман «Юродивий Еммануель Квінт», у 1912 р. було написано «Острів великої матері».     У 1912 р. Ґерхарт Гауптман був удостоєний Нобелівської премії «насамперед на знак визнання плідної, різноманітної та видатної діяльності у галузі драматичного мистецтва». 

    Гауптман був пацифістом. Після поразки Німеччини у Першої Світової війни (1918 р.) він виступав за створення Веймарської республіки. Драматург не підтримував Гітлера, проте не залишив рідну країну після того, як прийшов до влади. Це було причиною невдоволення багатьох його шанувальників. 

    У 1942 р. було створено фантастичну поему «Великий сон», у 1949 – «Атріди». У 1945 р. англійці та американці розбомбили Дрезден. Гауптман дуже любив це місто. Потрясіння виявилося дуже важким для драматурга, який зазнав серйозної депресії. 

    Ґерхарт Гауптман помер 6 червня 1946 р. від запалення легень.

Література: 
* Гауптман Г. Візник Геншель : драма на 5 дій / Г. Гауптман ; пер. з нім. Б. Грінченко. - Київ : [б.в.], 1908. - 80 с. 

* Гауптман Ґ. Затоплений дзвін. Візник Геншель. Перед сходом сонця / Ґергарт Гауптман ; пер. з нім. Миколи Голубця, Бориса Грінченка. - Київ : Знання, 2018. - 271 с. 

* Гауптман Г. Ткачі : дpама на 5 дій / Г. Гауптман ; Пеpеклад Миколи Воpоного. – Київ : Спілка ; Дpук. Вукопспілки, 1922. – 126 с. 

* Гауптман Г. Перед сходом сонця : соціяльна драма / Гергарт Гауптман ; пер. з нім. Федь Федорцїв. – Львів : Накл. В. Боберського. – 1912. – 157 с.

Джеймс Джойс (1882-1941) - ірландський письменник, журналіст і вчитель

    Джеймс Джойс народився 2 лютого 1882 року в ірландському місті Ратгар,  в родині середнього класу католицької віри. Його батьком був Джон Станіслав Джойс, а матір'ю Мей Джойс; загалом у шлюбі було зачато п’ятнадцять дітей, з яких десять вижили. Джеймс був найстаршим із братів. З боку своєї батьківської сім'ї Джеймс був пов'язаний з підприємцями, які займалися експлуатацією соляних і вапнякових шахт. Крім того, його батько працював податковим, тоді як мати походила із забезпеченої сім'ї на той час, (за матеріалами: Dovidka, 24smi, Uk.warbletoncouncil). 

    Джойс у віці шести років розпочав навчання у престижному єзуїтському коледжі під назвою Clongowes Wood College. Хоча математика не була його сильною стороною, він був видатним учнем з усіх інших предметів. Він також служив вівтарем. 

    Через чотири роки йому довелося залишити заклад через фінансові проблеми, які спіткали його батька. Тож у 1892 р. Він вступив до навчального центру «Християнські брати»; і за його видатні оцінки його пізніше запросили вступити до коледжу Бельведер Товариства Ісуса. 

    У 1898 році Джеймс став студентом Дублінського університетського коледжу і почав вивчати

англійську, французьку та італійську мови. Юнак відвідував літературні та театральні гуртки, писав п'єси, матеріали для місцевої газети. 

    У 1903 році Джойс поїхав до Парижа, але через хворобу матері, в тому ж році, повернутися до Ірландії. Після смерті матері він продовжував пиячити і влазити в борги. Він змушений був заробляти вчителюванням, написанням рецензій на книги та співами. 

    У 1904 році Джойс повернувся на континент – на цей раз разом з Норою Барнакл, яка народила йому сина і дочку (офіційно вона стане його дружиною в 1931). Протягом багатьох років Джойс викладав англійську мову в Трієсті та Цюріху – місцях своєї добровільної посилання, які стали легендарними після його популяризації. У Трієсті він майже постійно жив 10 років. 

    Перед початком Першої світової війни Джойс з дружиною жив у Цюріху, де працював над романом «Портрет художника в юності», а пізніше і над романом «Улісс». Подорожуючи по Європі, Джойс писав вірші, деякі з яких публікувалися в антологіях імажинізму. 

    У 1933  році був опублікований роман «Улісс» у Франції. Це найбільш відомий твір Джойса,

де автор на 600 сторінках оповідає про один день (16 червня 1904 р.) дублінського єврея Леопольда Блума. Незважаючи на те, що «Улісс» створювався за кордоном, по цій книзі, як стверджував сам Джойс, «можна було б відновити Дублін у разі його руйнування». День 16 червня відзначається шанувальниками Джойса у всьому світі як Блумсдей (Bloomsday). 

    У Парижі Джеймс Джойс почав роботу над своїм останнім масштабним твором – романом «Поминки по Фіннегану», опублікованому в 1939 році. Цей складний експериментальний роман, проте, не був досить добре прийнятий публікою, і до цих пір залишається книгою «для фахівців», на відміну від більш ранньої книги новел Джойса «Дублінці», що вважається тепер зразковою книгою цього жанру. Популярний нині також його ранній роман «Портрет художника в юності». 

    Після поразки Франції та окупації частини її території німецькими військами на початку Другої світової війни Джойс повернувся до Цюріха. Він сильно страждав від наслідків глаукоми. Здоров’я його продовжувало погіршуватися. 11 січня він переніс операцію у зв’язку з проривної виразкою і 13 січня 1941 він помер. 

Література: 

* Джойс Д. Вигнанці  : п'єса : в 3 діях / Джеймс Джойс ; пер. з англ. та передм. Максима Климентьєва. - Суми : Університетська книга, 2013. - 184 с. 

* Джойс Д. Два кавалери : оповідання / Джеймс Джойс // Всесвіт. -  2018. - № 9/10 (1077/1078). - С. 125-133. 

* Джойс Д. Дублінці  : оповідання /Джеймс Джойс ; пер. з англ. Бориса Превіра та Максима Ларченка. - Київ : Комубук, 2017. - 238 с. 

* Джойс Д. Евеліна: оповідання / Джеймс Джойс ; з англ. пер. Е. Гончаренко // Всесвіт. - 2000. - № 5/6. 

* Джойс Д.  Поезії / Джеймс Джойс ; з англ. пер. В. Коротич // Всесвіт. - 1966. - № 5. 

* Джойс Д. Портрет митця замолоду : роман / Джеймс Джойс ; пер. з англ. Мар' яни Прокопович. – Львів : ВНТЛ-Класика, 2005. – 272с. 

* Джойс Д. Улісс : [роман] / Джеймс Джойс ; пер. з англ.: Олександр Терех, Олександр Мокровольський. - Київ : Видавництво Жупанського, 2018. - 755 с. 

* Джойс Д. «Я чую, як брязкає зброя на березі моря…» [вірші] / Джеймс Джойс ; з англ. пер. В. Коптілов // Всесвіт. - 1980. - № 2.

Віртуальна книжкова виставка «Медичний детектив-трилер від європейських письменників»

    Медичний детектив – жанр літератури, націлений викликати у читача почуття тривожного очікування, хвилювання чи страху. Трудові будні лікарів надихають письменників на гостросюжетні, драматичні та життєствердні історії, які нікого не залишать байдужим.  Книги цього жанру можуть міститити моторошні подробиці життя лікарів чи медицини, лікарських помилках, маніяках хірургах і дивних психіатрах. У медичних детективах-трилерах під білим халатом рятівника може ховатися чорна душа вбивці, або героя, який сам бореться зі злочинцями. 

Бекетт С. Хімія смерті. Перше розслідування : роман / Саймон Бекетт ; пер. з англ. Євгенія Канчура. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2022. - 384 с. 

    Судовий антрополог Девід Гантер втратив дружину і дочку. Покинувши роботу, він переїздить до містечка Менем та влаштовується на посаду терапевта. Ніхто з нових знайомих і гадки не має про минуле Девіда. Здається, його життя потихеньку повертається у спокійне русло. Поки місцеві хлопці не знаходять на болоті тіло вбитої жінки. Згодом зникає ще одна жінка, а за кілька днів знаходять і її понівечене тіло. Схоже, в Менемі з’явився серійний убивця. У містечку наростає тривога. Мешканці підозрюють одне одного у скоєному. Девід не може стояти осторонь та втягується в розслідування. До того ж остання зникла – нова знайома Девіда. 

 

Ґранже Ж-К. Багряні ріки : роман / Жан -Крістоф Ґранже ; [пер. з фр. Олега Леська]. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. - 350 с. 

    Маленьке французьке містечко Ґернон охоплене жахом через серію жорстоких убивств. Жертви – бібліотекар Кайюа, санітар Філіпп Серті та лікар Шернсе – зазнали пекельних тортур. Місцева поліція не може відшукати вбивцю, тому звертається по допомогу до столичного комісара Ньємана. Водночас у містечку Сарзак відбуваються не менш дивні події: хтось грабує шкільний архів та плюндрує склеп, у якому покоїться тіло десятирічного Жюда Ітеро. Ньєман намагається зрозуміти, чи існує зв’язок між убивством бібліотекаря та злочинами в Сарзаку? Комісар заглиблюється в минуле, сповнене нечуваних подробиць і таємниць із життя жертв… 

Ґранже Ж-К. Пасажир : роман / Жан-Крістоф Ґранже ; пер. з фр. Леоніда Кононовича. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. - 608 с. 

  

    Пацієнт з амнезією, якого поліція підозрює у вбивстві, змушує психіатра Матіаса Фрера зрозуміти: він сам страждає на рідкісний синдром. Він – «пасажир без багажу». Знову й знову він втрачає пам’ять і з уламків минулого створює нову особистість. Та цього разу втеча від минулого була невдалою… Фрера переслідують озброєні чоловіки в чорному, за ним женеться поліція, переконана, що саме він – безжальний убивця, який вчинив страшні злочини… Як йому вибратися з цього лабіринту? Для цього доведеться скинути свої вигадані особистості. Але що очікує на нього там, під ними? 

Жапрізо С. Пастка для Попелюшки : роман / Себастьєн Жапрізо ; пер. з фр. Петро Таращук. - Київ : Рідна мова, 2019. - 172 с. 

    Героїня роману, отримавши під час пожежі сильні опіки, що змінили її зовнішність, втрачає пам'ять і намагається заново відтворити своє життя, щоб зрозуміти – хто ж вона насправді. До останніх сторінок для читача залишається загадкою: чи взагалі було скоєно злочин і хто залишився живим – злочинниця чи жертва. 

 

  

Коррі Д. Сестри по крові : роман / Джейн Коррі ; [пер. з англ. Аліна Акуленко]. - Київ : Нора-Друк, 2020. - 429 c. 

    Коли в лондонській тюрмі відкритого режиму з’являється вакансія викладача мистецтв, Елісон сподівається, що ця робота дасть їй шанс поліпшити власне життя. Та невдовзі на її уроці стається жахлива трагедія. Кітті не може говорити і втратила пам’ять після авто­ка­тастрофи. Вона живе в спеціальному закладі й переживає напа­ди агресії, коли її навідує людина з далекого минулого. Увесь цей час дехто стежить за обома жінками. Той, хто спо­дівається на реванш. 

 

Крісті А. Убивство Роджера Екройда : [роман] / Агата Крісті ; [пер. з англ. Н. Хаєцької]. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. - 282 c. 

    Еркюль Пуаро береться за чергове розслідування. Проте цього разу випадок здається детективу надзвичайно банальним: в англійському містечку помирає дехто місіс Феррас, заможна вдовиця. Містяни вважають, що це самогубство, доки не знаходять убитим Роджера Екройда – вдівця, який збирався одружитися з місіс Феррас. Справа набуває цікавого повороту.  Та найбільше мотивів для вбивства має Ральф Пейтон – спадкоємець убитого Роджера, що буквально «загруз» у боргах… Звичайне розслідування перетворюється на складну головоломку. 

Крісті А.Чому не Еванс? : роман / Агата Крісті ; [пер. з англ.Ю. В. Максимейко]. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. - 288 с. 

    Небезпека може вигулькнути майже будь-де. Навіть на полі для гольфу. Боббі Джонс саме грав у цю гру зі своїм знайомим, доктором Томасом. І, як це іноді буває, м’ячик стрімко вилетів за межі поля. Шукаючи його, Боббі натрапляє на тяжко пораненого чоловіка. Але врятувати бідолаху не вдається. За мить до смерті незнайомець промовляє дивну фразу: «Чому не Еванс?» У кишені загиблого Боббі знаходить світлину жінки. Хто вона, ким був померлий і де шукати таємничу людину на ім’я Еванс, що, можливо, знає відповіді на всі інші запитання? 

Майклідіс А. Мовчазна пацієнтка : роман / Алекс Майклідіс ; пер. з англ. Ю. Підгорної. - Харків : Віват, 2019. - 288 с. 

    Життя Алісії Беренсон ідеальне. Успішна художниця та щаслива дружина, вона мешкає у великому будинку в найкращому районі Лондона. Аж поки одного вечора не всаджує п'ять куль в обличчя свого чоловіка. Жодного пояснення, жодного виправдання – протягом наступних шести років Алісія не вимовить ані слова. Тривале мовчання жінки і її таємничий автопортрет перетворили це вбивство на загадку для суспільства. Мовчазну пацієнтку переховують від уваги ЗМІ у «Ґроу», судово-медичній установі в Північному Лондоні. Психотерапевт Тео Фабер переконаний, що зможе розкрити таємницю злочину й вилікувати Алісію. Та причини її мовчання заховані куди глибше, ніж він гадав. І якщо вона заговорить – чи захоче лікар почути правду? 

Несбьо Ю. Сніговик : скандинавський гостросюжетний роман / Ю. Несбьо ; [пер. з норв. Т.С. Безматьєвої]. - Харків : Фоліо, 2014. - 511 с. 

    Випав перший сніг, отже, невдовзі з'явиться і серійний убивця на прізвисько Сніговик. Цього разу Харрі Холе треба зловити маніяка у рідному Осло. Убивця ретельно планує кожен злочин, практично не залишаючи слідів. Проте кілька, на перший погляд незначних, промахів у його «роботі» все ж трапилося, вони й допомагають Холе знайти маніяка. Однак про що інспектор не здогадується, так це про те, що Сніговик сподівається особисто зустрітися з ним, й зустріч ця має стати для Харрі останньою...  

 

Тайге Т. Пацієнт : роман / Труде Тайґе ; пер. з норв. Н. Іваничук. - Київ : Нора-Друк, 2018. - 384 с. 

 

    Кримінальний роман Труде Тайґе «Пацієнт» описує будні роботи старої психіатричної лікарні, де загадковим чином починають зникати люди. Лише один пацієнт зумів перед смертю пошепки повідомити доглядальниці те, що дало поштовх початку розслідувань. Та роль детектива випала звичайній журналістці, що відразу зрозуміла – насувається щось лихе. 

Тільє Ф. Пазл : роман / Франк Тільє ; пер з фр. О. Колесников. - Харків : Фабула, 2020. - 400 с. 

    Ілан і Хлоя – гравці із досвідом, у яких позаду чимало успішно пройдених квестів. Та цього разу на них і ще шістьох учасників чекає «Параноя» – напівмістична гра, до якої спробуй ще потрапити. Гонитва за призовими 300 000 євро відбуватиметься у будівлі покинутої лікарні для душевнохворих. Доволі швидко ігровий простір перетвориться на жахливу реальність. Повна картина залишиться неясною до самого останнього фрагмента. Ну що ж – на те він і пазл. Захопливе, моторошне, добротне чтиво з геть несподіваним фіналом від визнаного майстра жанру трилера Франка Тільє. 

Фітцек С. Терапія : роман / Себастіан Фітцек ; пер. з нім. О. Гладкий. - Харків : Видавництво Vivat, 2019. - 256 с. 

 

    У головного героя драматичного детективу психіатра Віктора Ларенца за загадкових обставин зникла дванадцятирічна дочка. За чотири роки, втративши надію її повернути, він усамітнюється на невеличкому острові. Але його спокій порушує хвора на шизофренію незнайомка, яка бачить дивні видіння: їй з’являється дівчинка, схожа на Вікторову доньку. Ларенц хоче дізнатися, що сталося з його маленькою Йозефіною, тому розпочинає курс терапії, який поступово перетворюється на драматичне розслідування… Для шанувальників моторошних детективних історій з оригінальним і несподіваним фіналом.

У Європі презентували книжку про викрадення росіянами українських дітей

    «Сучасна російська класика пишеться кров’ю»: у Європі презентували книжку про викрадення росіянами українських дітей, яка має назву «Злочин без покарання», повідомляє Все про Європу у бібліотеках. 

    Книжка містить 6000 сторінок - відповідно до кількості зафіксованих і доведених фактів відбирання росіянами та вивезення за межі України дітей - та важить 50 кілограмів. Книжка поповнюватиметься новими матеріалами, оскільки злочини росії проти України тривають. Над її створенням працювали Bickerstaff.284, Українська академія лідерства (УАЛ), Міністерство закордонних справ України. 

    Студенти УАЛ уже презентували книгу НАТО, Європарламенту, Раді Європи та іншим організаціям у Польщі, Німеччині, Франції, Бельгії та Австрії. Автори ініціативи зазначають, що досі ніхто не відповів за депортацію українських дітей, тож наразі це злочин без покарання. Саме тому студенти УАЛ вирішили показати, як виглядає «сучасна російська класика».

Хуан Рамон Хіменес (1881-1958) - іспанський поет, лауреат Нобелівської премії з літератури

    Хуан Рамон Хіменес народився 23 грудня 1881 р. у містечку Могера (Андалузія) у родині банкіра. Після закінчення єзуїтського коледжу Хіменес навчався у Севільському університеті на факультеті права. З дитинства він брав уроки живопису, не розлучався з мольбертом і пізніше. У 17 років він уже друкував вірші, на які звернув увагу Р. Даріо, який порадив йому залишити юриспруденцію та переїхати до Мадриду, (за матеріалами: Ukrlib, Warbletoncouncil, Moyaosvita). 

    Беручи активну участь у створенні модерністських журналів, він у 1900 р. випустив дві книжки «Душі фіалок»  та «Водяні лілії». 

    Смерть батька була трагедією для Хіменеса — він мало не вкоротив собі віку. Вилікувавшись і повернувшись із санаторію в Мадрид, він написав вірші, які увійшли до збірок: «Рифми» (1902), «Сумні наспіви» (1903), «Далекі сади» (1904), «Пасторалі» (1905), пронизані настроями безвиході. . Самотність, перебування в Могері дала поетові матеріал для трьох книг, назва останньої характеризує цей час: «Гулка самотність» (1911). 

    Семи своїм коханим Хіменес присвятив збірку поезій «Лабіринт» (1913), а цикл білих поезій у прозі «Платеро і я» (1914) був ніби свідченням відродження - поет закохався в американку Зеновію Кампрубі, перекладачку Р. Тагора. Їй присвячена книга віршів про кохання «Літо» (1915), а після одруження – «Щоденник поета-молодята» (1917). 

    У «Щоденнику поета-молодят» Хіменес вперше в іспанській поезії звернувся до вільного вірша. На звинувачення критики, що він і досі «замкнений у вежі», Хіменес писав, звертаючись до творчості свого ровесника: «Антоніо Мачадо, великий поет, пропускає світ крізь себе, переварюючи світ у собі. Я ж по-іншому: я створюю світ - у собі». «Мистецтво це безпосереднє, яке підпорядковане свідомому», - зауважує він. У книзі «Вічність» (1917) Хіменес з'явився іншим - без вишуканості та прикрас, вірш став аскетичнішим, він весь побудований на русі думки. Головна тема віршів цієї книги та наступних: утвердження непорушності та нескінченності всього сущого, людини та космосу, душі та речей. 

    Одухотворення природи та ідеї духу однаково збуджують поета і не дають померти мистецтву. Збірники «Камінь і небо» (1919) та «Краса» (1923) підтверджують основну лінію його творчості. У ті роки до 1936 р. Хіменес працював критиком і редактором у журналах. У 1936 р. він вирушив до США як почесний аташе з культури, читав там лекції. Після приходу Франка до влади залишився жити за океаном. Книга «Звір із глибини душі» (1949) - духовний заповіт поета.     У 1951 р. Хіменес із дружиною переїхав до Пуерто-Ріко, працював над поетичним циклом «Бог бажаний і бажаючий», фрагменти з якого увійшли до «Третої поетичної антології» (1957). 

    У 1956 р. X. Хіменес отримав Нобелівську премію «за ліричну поезію, зразок найвищої духовної та художньої досконалості в іспанській літературі». Було також підкреслено, що в його особі премією посмертно нагороджуються Антоніо Мачадо (помер у Франції 1939 р.) та Федеріко Гарсія Лорка (убитий франкістами 1936 р.). 

    Хіменес помер 29 травня 1958 року в еміграції, в Пуерто-Ріко, далеко від рідної Іспанії, так і не відійшовши від смерті дружини. Тіла подружжя згодом перевезли до Іспанії та поховали на цвинтарі в Могері.    

Література:  

* Хіменес Хуан Рамон «Надію свою, немовби...» : вірші // Березіль. – 2010. – № 3/4. – С. 45-47. 

* Хіменес, Хуан Рамон. Платеро і я : андалуз. елегія / Хуан Рамон Хіменес ; пер. з ісп. Юрія Ананка. - Брустурів : Дискурсус, 2017. - 171 с. 

* Рязанцева Т. М. Тема смерті в метафізичній поезії Хуана Рамона Хіменеса: особливості інтерпретації / Т. М. Рязанцева // Питання літературознавства. - 2011. - Вип. 84. - С. 231-239. 

* Шестопал О. Г. «Платеро і я» Хуана Рамона Хіменеса: на віслючкові між небом і землею [Електронний ресурс] / О. Г. Шестопал // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Серія : Філологія. Літературознавство. - 2017. - Т. 301, Вип. 289. - С. 51-56. 

* Шестопал О. Хуан Рамон Хіменес : шлях назустріч вічності / О. Шестопал // Всесвіт. - 2017. - № 9-10. -  С. 288-299. 

Вольтер (1694-1778) - французький філософ-просвітитель XVIII століття

    Вольтер (Марі Франсуа Аруе) народився 21 листопада 1694 року в Парижі в родині чиновника. Освіту здобув в єзуїтському коледжі. Після цього, не дивлячись на бажання батька, не став юристом, а зайнявся літературною діяльністю. Вольтер писав гострі сатиричні вірші, через які кілька разів потрапляв до в’язниці, (за матеріалами: Ukrlib, Dovidka, Gorodenok).

    Звільнившись з в’язниці, в 1726 році виїхав до Англії на 3 роки. Розширивши свої знання про філософію, науку, літературу Англії, Вольтер, повернувшись до Франції, видав «Філософські листи». Цей твір заборонили, тому автор виїхав до Лотарингії, щоб уникнути покарання. Там він знайшов прихисток у маркізи дю Шатле (з якою прожив 15 років). Звинувачений в знущанні над релігією  (поема «Світська людина»), Вольтер втік до Нідерландів. 

    У 1746 році Вольтер був призначений придворним поетом і історіографом, але, порушивши

невдоволення маркізи де Помпадур, порвав з двором. Через ці події оселився в Берліні. Тут іронія Вольтера також не знайшла місця, йому довелося виїхати до Швейцарії, де і провів решту життя у власному маєтку на околицях Женеви. Вольтер листувався з найсильнішими монархами світу – Катериною II, Фрідріхом II, Густавом, Людовиком XV і Людовіком XVI. 

    Серед найвідоміших філософських робіт Вольтера – «Проблеми Енциклопедії». Він написав 28 трагедій. Наприклад, «Едіп», «Цезар», «Магомет», «Семіраміда», «Танкред». Серед інших відомих творів Вольтера – «Задіг або доля», «Кандид», «Орлеанська діва». 

    Останні дні Вольтера були наповнені фізичним болем – він помирав від раку. Помер письменник і філософ 30 травня 1778 року. 

Література: 

*Вольтер. Кандід : філос. повісті : пер. з фр. / Вольтер ; [передм. та прим. Я. І. Кравця] ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шеченка Нац. акад. наук України. - Харків : Фоліо, 2011. - 410 с. 

* Вольтер. Кандід, або оптимізм : філософ. повість / Вольтер ; [пер. з фр. В. Підмогильного за ред. М. Терещенка ; прим. Я. І. Кравця]. - Харків : Фоліо, 2017. - 122 с.  

* Вольтер. Орлеанська діва : поема / Вольтер ; [пер. з фр., прим. М. Т. Рильського]. - Харків : Фоліо, 2017. - 377 с. 

* Вольтер Франсуа Марі Аруе де. Повісті. Кандід. Вавілонська царівна / Вольтер Франсуа Марі Аруе де. – Київ, 1955. – 168 с. 

*Білас І. Політико-правові погляди та державницьке вчення Вольтера // Порівняльні міжнародні політичні погляди і державно-правові вчення : підручник : до 75-річчя Ін-ту міжнар. відносин Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка / І.Г. Білас. – Київ : ЮНЕСКО-СОЦІО, 2019. – С. 212-215.  

* Луняк Є. М. Вольтер і Україна  : [монографія] / Євген Миколайович Луняк. - Київ : Олег Філюк, 2020. - 120 с.

* Приймак Т. Вольтер про Мазепу та Україну початку XVIII ст. // Український історичний журнал. – 2018. – № 1. – C. 46-72.  

* Хвойницька Х. Особливості трактування природно-правових ідей у творчості просвітників (Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Ш.-Л. Монтеск'є) // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». –  2014. – № 780 : Філософські науки. – С. 58-62. 

Пер Лагерквіст (1891-1974) - шведський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

    Пер Лагерквіст народився 23 травня 1891 року у місті Векше, Швеція. Хлопчик виріс у сім'ї у родині залізничника. Після закінчення школи вивчав літературу та мистецтво в Упсальському університеті. У 1912 році опублікував кілька своїх віршів та повість «Люди». Першою теоретичною роботою Лагерквіста стало есе «Мистецтво слова та образотворче мистецтво», в якому розкривав свої натуралістичні погляди, (за матеріалами: Видавництво Старого Лева, Javalibre). 

    Визнання суспільства прийшло до Пера Лагерквіста в 1916 після виходу його поетичної збірки «Туга», експресіоністської за духом. З дитинства вихований на вченні Дарвіна, письменник виступав із позиції войовничого богоборця. П'єса «Небесна таємниця» та повість «Вічна посмішка» присвячені вічним питанням віри та безвір'я, пошуку суті життя. 

    У роки Першої світової війни він жив у Данії, писав п'єси. Потім повернувся до Швеції та став

театральним критиком, продовжуючи публікувати вірші та п'єси. Більшість із них перейнято песимізмом і почуттям розгубленості людини перед світом. Після тривалих подорожей 1920-х років песимізм письменника поступово згасає і поступається місцем оптимізму. 

    У 1925 році вийшла найбільш особистісна книга Лагерквіста: автобіографічна повість «Гість дійсності». У дитинстві героя, хлопчика з чутливою поетичною уявою, вразливою душею, відбулися перші зіткнення з жорстокою реальністю. Дрібнобуржуазна сім'я, атмосфера побожності та обмеженості пригнічує його. Молодий герой виривається зі свого оточення, спочатку фізично, та був і духовно. Смерть близької людини, а тоді і власна хвороба, постійні сумніви та розчарування розвивають у нього власний страх смерті. 

    Гуманізм письменника виявився у його творах 1930-х років, де Пер ставить політичні та соціальні проблеми, критикує фашизм та людські вади. Найпопулярніша книга письменника: роман «Варавва», що вийшов 1950 року. Твір перекладено дев'ятьма мовами. 

    У 1951 році Перу Лагерквісту присуджено Нобелівську премію «за художню силу та абсолютну незалежність суджень письменника, який намагається знайти відповіді на вічні питання, які стоять перед людством». Письменник не виступив із промовою, натомість прочитав уривок із твору «Міф людства». 

    Помер великий письменник у віці вісімдесяти трьох років 11 липня 1974 року від паралічу в одній із лікарень Стокгольму. 

Література: 

* Лаґерквіст П. Варавва : романи / Пер Лаґерквіст ; [пер. з швед. О. Д. Сенюк] . - Харків : Фоліо, 2011. - 505 с. 

* Лагерквіст П. Маріамна : повісті / П. Лагерквіст ; пер. зі швед. О. Д. Сенюк. - Київ : Дніпро, 1988. - 637 с.