Аньєс Мартен-Люган (1979) – сучасна французька письменниця і психолог

    Аньєс Мартен-Люган народилась у 1979 році в місті Сен-Мало, на березі Ла-Маншу. Вивчала психологію в університеті Парижа, по закінченні обрала професію дитячого психолога у клініці Руана та присвятила їй 6 років свого життя. Вона залишила практику після народження першого сина і саме в цей період почала писати свій роман «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву», (за матеріалами: Nashformat, Fabulabook, Starylev).  

    Видавництва не бились за право видати цей роман, отже, отримавши декілька відмов, письменниця вирішила видати його самотужки, в електронному вигляді. Книга здобула нечуваний успіх на Amazon, ставши бестселером всього за 10 днів, згодом знайшовся і видавець. Роман з'явився у вигляді повноцінної паперової книжки в 2013 році, у видавництві Мішеля Лафона та розійшовся накладом у 300 000 копій. Зараз він виданий у 20
країнах. 

    «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» – щемлива історія про те, як втративши все, постати з попелу у нове життя та відшукати нові сенси. Про самотність, що веде до переродження, про надію і віру в майбутнє та власні сили. Продовження історії вийшло у 2015 році, а у 2014-му був виданий ще один, окремий роман. Всі 3 книги перекладені українською Видавництвом Старого Лева. 

    Її другий роман, «Entre mes mains le bonheur se faufile» (Щастя вислизає крізь мої пальці), був опублікований у 2014 році; потім «La vie est facile, ne t’inquiète pas» (Життя легке, не хвилюйся) – продовження «Gens heureux…» (Щасливі люди…) – (2015), «Désolée, je suisattendais» (Вибачте, мене чекають) (2016), «J'ai toujours cette musique dans la tête» (I Still Have That Music in My Head) (2017), «À la lumière du petit matin» (У світлі раннього ранку) (2018), «Une évidence» (Очевидний вибір) (2019) і «Nos résiliences» (Наша стійкість) (травень 2020).

    У 2020 році вона втретє потрапила до списку десяти авторів-бестселерів за версією L’Express разом з Амелі Нотомб, Сільвеном Тессоном, Карін Тюїль та Мішелем Уельбеком. Аньєс була покровителькою книжкового фестивалю в Сент-Етьєні у 2016 році, членом журі літературної премії Режин-Дефорж у 2018 та 2019 роках, президентом книжкового ярмарку в Ліможі у 2021 році та книжкового ярмарку в Сен-Рафаелі у 2023 році, а також членом, а потім і президентом журі літературної премії Aufeminin.com у 2018 та 2019 роках. 

    У 2022 році Аньєс була президентом премії Les Petits Mots des Libraires (Маленькі слова книготорговців). У 2024 році вона була президентом 55-ї премії Maison de la Presse та книжкового фестивалю в Монтегю. 

    Аньєс Мартен-Люган є авторкою одного з трьох текстів для диктанту «Великі ігри», організованого на Марсовому полі в рамках Паризького книжкового фестивалю 12 квітня 2024 року під керівництвом Огюстена Трапенара.  

Література: 

* Мартен-Люган А. Вибачте, на мене чекають / Аньєс Мартен-Люган; пер. з фр. І. Славінської. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. – 392 с. 

* Мартен-Люган А. Закохані в книжки не сплять на самоті / Аньєс Мартен-Люган ; пер. з фр. Л. Кононовича. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 240 с. 

* Мартен-Люган А. Очевидне / Аньєс Мартен-Люган ; пер. з фр. Ірина Славінська. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. – 384 с. 

* Мартен-Люган А. Щасливі люди читають книжки і п'ють каву / Аньєс Мартен-Люган ; пер. з фр. Л. Кононовича. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 160 с.

* Мартен-Люган А. Щастя в моїх руках / Аньєс Мартен-Люган ; пер. з фр. Л. Кононовича. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 566 с. 

Паоло Джордано (1982) – італійський письменник

    Паоло Джордано народився 19 грудня 1982 року в італійському місті Турині у родині лікаря та викладачки англійської мови. У нього є старша сестра. Із дитинства писав поезії та невеликі оповідання. Навчався у Турині на курсах із літературної майстерності, вищу освіту здобув у Universit degli Studi di Torino, захистив дисертацію із «фізики елементарних частинок», (за матеріалами: Starylev, Chytomo, Nashformat).

    2008-го вийшов друком його дебютний роман «Самотність простих чисел» (La solitudine dei numeri primi), що став міжнародним бестселером, перекладений тридцятьма мовами світу. 10 вересня 2010 року фільм за мотивами роману вийшов в італійських кінотеатрах.
    Паоло Джордано є автором шести книг, а також численних наукових досліджень з теоретичної фізики.  
    Після відвідування проекту «Лікарі без кордонів» у Кіншасі, Демократична Республіка Конго, у 2006 році, де організація допомагає хворим на СНІД він написав оповідання «Мунделе (Біла людина)», яке було представлено 16 травня 2008 року в Мілані на фестивалі Officina Italia та опубліковано в листопаді 2008 року в антології «Mondi al limite. 9 scrittori per Doctors Without Borders».
    У 2006-2007 роках Джордано відвідував два заочні курси в школі Холдена; Тут він зустрів Рафаеллу Лопс, яка згодом стала його редакторкою, агенткою та дружиною.
   2008-го став наймолодшим лауреатом італійської літературної премії Premio Strega.  
    У жовтні 2012 року Джордано опублікував свою нову книгу під назвою «Il corpo umano» («Людське тіло»). Роман був представлений серією театральних читань по всій Італії, де звучала оригінальна музика у живому виконанні дуету PLUS (MinusAndPlus).  

    У лютому 2013 року він був членом експертного журі на 63-му музичному фестивалі в Сан-Ремо.  2016-го року письменник став запрошеним гостем на Форумі видавців у Львові.
    26 березня 2020 року видавництво «Ейнауді» опублікувало його есе «У часи пандемії» — твір, сповнений роздумів про наш час та COVID-19. Далі він продовжує свої роздуми про COVID-19 в есе «Речі, які я не хочу забути» (Le cose che non voglio dimenticare).
    У жовтні 2022 року він опублікував свою нову книгу «Тасманія» (Tasmania).  Представлена на щорічному Франкфуртському книжковому ярмарку, ця робота була однією з найбільш очікуваних і затребуваних на виставці, а права на її публікацію були продані в 10 країнах. 
    За французьке видання «Тасманії» 3 листопада 2023 року йому було присуджено премію «Prix André-Malraux» як найкращому художньому твору, присвяченому людському буттю.
    Український переклад книжок «Чорне і сріблясте» та «Самотність простих чисел» вийшли у «Видавництві Старого Лева»: важливі життєві, щемкі історії, блискуче обіграні справжнім майстром слова. 
Література: 

* Джордано П. Самотність простих чисел : роман / Паоло Джордано ; пер. з італ. Андрія Маслюха. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 320 с. 

* Джордано П. Тасманія : роман / Паоло Джордано ; пер. з італ. Андрія Маслюха. – Київ : Нора-Друк, 2024. – 264 с.

* Джордано П. Чорне і сріблясте : роман / Паоло Джордано ; пер. з італ. Андрія Маслюха. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 128 с.

Ніна Ґеорґе (1973) – німецька письменниця, журналістка та викладачка

    Ніна Ґеорґе народилася у німецькому місті Білефельд 30 серпня 1973 року. Вона кинула школу, і з 14 років працювала в різних закладах громадського харчування. Писала як незалежна журналістка та колумністка для таких журналів, як Cosmopolitan, Penthouse, TV Movie і Frau im Trend, (за матеріалами: Fabulabook, Laboratory, Bookopt). 

    Знялася під іменем Ніна Крамер у фільмі «Трилер: Життя без мене» про жіноче репродуктивне здоров’я. 

    Членкиня ПЕН-клубу, Das Syndikat, Асоціації німецьких авторів, Гамбурзької асоціації письменників, BücherFrauen, Міжнародної асоціації авторів кримінального жанру, GEDOK, PRO QUOTE, Lean In та членкиня правління Ради письменників і перекладачів трьох морів (TSWTC). Викладає письмо в Літературному бюро Унни, Академії мистецтв Альстердамма, та соціокультурному

центрі «Вільгельмсбурська медова фабрика».
    Після смерті батька вона написала напів-автобіографічний роман «Маленька паризька книгарня», в якому розповідається про бібліотерапію, страх смерті та про те, як цей страх заважає нам жити повноцінним життям, про процес жалоби та про подорож річковим кораблем з Парижа на південь від Провансу. У її романі є металітературні посилання на багато відомих літературних творів та авторів, зокрема на ідею Еріха Кестнера про список книг як ліків від різних недуг. В кінці є додаток, де вона пропонує алфавітний список книг і те, для чого їх рекомендує, починаючи з «Путівника Галактикою для автостопників» Дугласа Адамса.  Роман «Маленька паризька книгарня» став  міжнародним бестселером, який було перекладено понад 28 мовами.  

    Ніна Ґеорґе опублікувала 26 книг (романи та нон-фікшн), а також понад 100 оповідань і понад 600 колонок. Здобула премії DeLiA і Glauser Prize.
    Ґеорґе також пише під трьома псевдонімами. Під псевдонімом Енн Вест вона пише нон-фікшн про любов, сексуальність та еротику. Під своїм шлюбним ім'ям Ніна Крамер вона написала трилер. Також писала детективні романи у співавторстві під псевдонімом Жан Баньоль.
    Зараз письменниця з чоловіком живе в Конкарно, Франція.  

Література: 

* Ґеорґе Н. Книжкова баржа  : роман / Ніна Ґеорґе ; пер. з нім. Христина Назаркевич. – Київ : Наш формат, 2025. –322 c. 

* Ґеорґе Н. Маленька паризька книгарня : роман / Ніна Ґеорґе ; пер. з англ. Ольга Захарченко. – 6-те вид. – Київ : Наш формат, 2023. – 320 с. 

Анн-Софі Брасм (1984) – французька письменниця

    Анн-Софі Брасм народилася у французькому місті Мец у 1984 році. Її батько – колишній вчитель історії та географії, а також співзасновник книжкового ярмарку у їхньому регіоні. Анн-Софі присвятила свою магістерську дисертацію з порівняльного літературознавства (Університет Париж IV-Сорбонна) темі «Вірджинія Вулф та імпресіонізм». У 2007 році вона склала агрегаційний іспит з сучасної літератури. Відтоді вона викладала сучасну літературу в ліцеї Понселе в Сент-Авольді, а потім у ліцеї Блеза Паскаля в Кольмарі, (за матеріалами: Starylev, Sumno, Evene.lefigaro). 

    Їй було сімнадцять років, коли вона опублікувала свій перший роман «Дихай!» у видавництві Fayard Editions.  Книга була перекладена вісімнадцятьма мовами. Роман розповідає про токсичну дружбу між двома дівчатами-підлітками та наслідки нарцисичного збочення. Саме завдяки письменниці та критикині Еліз Фішер її книга була опублікована. Книга мала успіх. Було продано понад 40 000 примірників. У 2014 році режисерка Мелані Лоран екранізувала книгу як свій другий повнометражний фільм. Він був представлений як спеціальний показ на Тижні критики Каннського кінофестивалю. Лу де Лааж та Жозефін Жаппі виконали ролі двох дівчат-підлітків. 

    У 2005 році вона опублікувала роман «Le Carnaval des Monstres» (Карнавал монстрів). Головна героїня 21-річна Маріка дуже неприваблива; її деформований рот ізолював її від світу. Одного разу вона відповіла на оголошення: «Фотограф шукає людей з фізичними відмінностями». Так вона зустріла Жоахіма, страждаючого чоловіка сорока років, з яким у неї почалися деструктивні стосунки. Книга була неоднозначно сприйнята критиками. 

    У 2014 році вона опублікувала роман «Notre vie antérieure» (Наше попереднє життя). Роман розповідає історію 65-річної Лори, яка починає писати «Notre vie antérieure» (Наше попереднє життя), свій вісімнадцятий і останній роман. 

    У 2021 році був опублікований роман «Que rien ne tremble» (Нехай ніщо не тремтить) – трилер про материнство та насильство. У романі «Ce qu'on devient» (Ким ми стаємо) вона розповідає про свої стосунки з письменництвом, розмірковуючи про свій ранній літературний успіх. Роман був номінований на премію «Prix du Temps retrouvé» (Премія повернутого часу) 2024 року. 

Література: 

* Брасм А.-С. Дихай!  : [романи] / Анн - Софі Брасм ; з фр. пер. Ірина Дух. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 245 с.

Марек Краєвський (1966) – польський письменник

    Марек Краєвський народився 4 вересня 1966 року в Вроцлаві, Польща. Родина Марека  походить з Львівщини. Мати його народилась у Стрільчиськах (тепер – Стрілецьке) біля Мостиськ. У 1981-1985 роках навчався в Ліцеї № 9 ім. Юліуша Словацького у Вроцлаві, (за матеріалами: Ukrlib, Culture.pl, Life.pravda). 

    У 1985-1991 студіював класичну філологію у Вроцлавському університеті. У 1999 році захистив докторську дисертацію. Працював викладачем у Вроцлавському університеті. 

    З 1992 року він працював асистентом в Інституті класичної філології та античної культури Вроцлавського університету, потім доцентом та старшим викладачем, але після багатьох років викладання залишив університет, щоб присвятити себе виключно написанню книг. З 2007 року він є професійним письменником. Він є автором кримінальних романів про Ярослава Патера, Ебергарда Мока та Едварда Попельського. Переклади цих романів були опубліковані в понад десятку країн. 

    Літературний доробок Марека Крайвського на сьогодні включає три серії романів: серію про Еберхарда Мока («Смерть у Бреслау», «Кінець світу у Бреслау», «Привиди міста Бреслау», «Festung Breslau», «Чума у ​​Бреслау», «Голова Мінотавра», «Мок», «Мок. Людський зоопарк», «Мок. Дуель», «Мок. Голем»), серію про Ярослава Патера («Алея самогубців» та «Цвинтарні троянди» у співавторстві з Маріушем Чубаєм) та серію про Едварда Попельського («Голова Мінотавра», «Еринії», «Числа Харона», «Ріки Аїда», «У безодні темряви», «Володар чисел», «Арена щурів» та «Дівчина з чотирма пальцями»). 

    Книги Марека Краєвського, окрім кримінальних тем, зображують життя різних соціальних груп у довоєнній Польщі та нацистській Німеччині, а також реальних постатей та їхні долі. Також варто відзначити його книгу 2015 року «Мертві мають голос». Цей винятковий дует – автор бестселерів кримінальних

романів та видатний судовий лікар – представляє моторошні правдиві історії.  

    Марек Краєвський отримав численні нагороди та відзнаки за свою літературну творчість, яка високо цінується як у Польщі, так і за кордоном. Він є лауреатом премії «Паспорт Політики», премії книгарів Вітрини та премії «Великий калібр». Він також отримав звання посла Вроцлава. Крім того, 21 жовтня 2015 року він був нагороджений Срібною медаллю за заслуги перед культурою – Gloria Artis. Всього через рік він отримав німецьку премію Георга Дехіо (Georg-Dehio-Buchpreis). У 2019 році президент Анджей Дуда нагородив його медаллю сторіччя відновленої незалежності.  

Література: 

* Краєвський М. Голова Мінотавра : роман / Марек Краєвський ; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Піраміда, 2009. – 305 с. 

* Краєвський М. Еринії : роман / Марек Краєвський ; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Урбіно, 2010. – 240 с. 

* Краєвський М. Кінець світу в Бреслау : роман / Марек Краєвський, пер. з пол. Божени Антоняк. – Київ : Факт, 2007. – 388 с.  

* Краєвський М. Привиди в місті Бреслау : роман / Марек Краєвський ; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Урбіно, 2010. – 272 с. 

* Краєвський М. Смерть у Бреслау : роман / М. Краєвський ; пер. Б. Антоняк. – Київ : Нора-Друк, 2009. – 224 с. 

* Краєвський М. Числа Харона : роман / Марек Краєвський ; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Урбіно, 2011. – 267 с.

Зигмунт Мілошевський (1976) – польський письменник і журналіст

    Зигмунт Мілошевський народився 8 травня 1976 року у Варшаві. Після закінчення середньої школи переїхав до Швеції та працював робітником у Стокгольмі. Після повернення до Польщі деякий час вивчав право та історію культури в Академії католицької теології у Варшаві, (за матеріалами: Nplp.pl, Сulture.pl, Life.pravda). 

    У 1995 році почав працювати в щоденній газеті «Super Express», спочатку публікуючи репортажі про кримінальні процеси в міській частині. Він також писав колонки для таких газет, як щоденна газета «Metropol». 

    З 2003 по 2008 рік він працював редактором у тижневику «Newsweek Polska», де публікував численні статті (зокрема про комп'ютерні ігри), рецензії та проводив інтерв'ю. У 2009 році він регулярно писав колонку під назвою «Світ простого чоловіка». Він також публікував статті про комп'ютерні ігри на вебсайті Polygamia.pl. 

    У 2004 році він дебютував як прозаїк у провідному польському суспільно-політичному тижневику «Polityka» (випуск 7) з оповіданням «Історія гаманця», поданим на конкурс, організований Єжи Пільхом (опубліковано в антології Pisz do Pilcha: Opowiadań przyszłości, 30 i trzy, Варшава 2005; псевдонім: Еріх Штайн). 

    У 2005 році він опублікував роман жахів під назвою «Домофон». Після виходу книжки критики назвали Мілошевського «польським Стівеном Кінгом». У 2006 році видав дитячу книжку «Зміїні гори». Його другий роман «Уплутаність»

вийшов у 2007 році й був визнаний найкращим детективом. Обидва романи екранізовані. Книги перекладалися англійською, німецькою, голландською й українською мовою. 

    У 2008 році почав публікувати серію кримінальних романів про прокурора Теодора Шацького. У листопаді 2011 року на запрошення Інституту польської культури він відвідав 8-й літературний фестиваль «Нова література з Європи» в Нью-Йорку. У 2012 році він був членом журі 37-го Фестивалю польського художнього кіно в Гдині. У 2015 році він отримав нагороду Polityka Passport Award. У травні 2016 року він відвідав Book Expo America в Чикаго, а в березні 2017 року – Лондонський книжковий ярмарок. 

    Він і надалі продовжує публікувати статті у польському тижневику «Polityka». Мешкає у Варшаві. 

Література:  

* Мілошевський З. Безцінний : роман / Зиґмунд Мілошевський ; пер. з пол.: Юрій Попсуєнко, Марія Шагурі. – Київ : Рідна мова, 2017. – 540 с. 

* Мілошевський З. Гнів : роман / Зиґмунт Мілошевський ; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Урбіно, 2015. – 396 с. 

* Мілошевський З. Зерно правди : роман / Зиґмунт Мілошевський ; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Урбіно, 2013. – 373 с. 

* Мілошевський З. Зміїні гори : казк. повість / пер. з пол. Б. Антоняк ; ілюстр. Ю. Процишин. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2010. – 172 с. 

* Мілошевський З. Терапія злочину : роман / Зиґмунт Мілошевський ; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Урбіно, 2012. – 316 с. 

Еріх Кестнер (1899–1974) – німецький письменник і сценарист

    Еріх Кестнер народився 23 лютого 1899 року в Дрездені. Батько Кестнера був шкіряником, а його мати, Іда, була служницею і хатньою робітницею. Їй також довелося освоїти професію перукаря, щоб поповнювати убогий сімейний бюджет. Ходили чутки, що не Еміль Кестнер був біологічним батьком Еріха, а єврейський лікар Еміль Ціммерманн (1864-1953). Однак, ці чутки так і не знайшли свого підтвердження, (за матеріалами: Deutschland, Ukrlib, Lis-map). 

    У 1913 році Кестнер вступив у педагогічний коледж, але у 1916 р. він був змушений залишити навчання, так і не ставши учителем загальної школи. Німеччина вирувала в роки Першої світової війни, яка стала «кінцем дитинства» для Еріха Кестнера. В 1917 році Кестнер був покликаний в армію і приписаний до артилерійських військах. Суворі випробування новобранця, кровопролитні битви і жахи війни сильно вплинули на його антимілітаристську позицію. Після війни Кестнер повернувся до занять і з відзнакою закінчив школу, отримавши стипендію від муніципалітету Дрездена. 

    Восени 1919 Кестнер почав вчитися в Університеті Лейпцига на факультетах історії, філософії,

німецької мови та літератури і театру. Кестнер був змушений переїжджати з місця на місце при підготовці дисертації «Фрідріха великого і Німецька література», яку Кестнер захистив у 1925 році. Щоб оплатити своє навчання, Еріх Кестнер працював журналістом і театральним критиком у пристижній газеті Нойє Лайпцигер Цайтунг. Однак, його критика та публікація еротичної поеми «Вечірня пісня камерного віртуоза» стали приводом до його звільнення у 1927 р. 

    У тому ж році Кестнер переїжджає в Берлін, продовжуючи писати для лейпцизької газети під псевдонімом «Берхольд Бюргер». В подальшому Кестнер буде користуватися іншими псевдонімами як «Мелхіор Куртц», «Пітер Флінт» і «Роберт Нойнер». 

    Роки до приходу нацистів до влади були найбільш плідними у творчості Кестнера. Всього за пару років в Берліні Еріх Кестнер став одним із найвідоміших інтелектуалів столиці. Він публікував поеми, газетні колонки, статті та огляди у відомих виданнях Берліна.

   У 1928 р. Кестнер опублікував свій перший збірник віршів «Серце на поясі» («Herz auf Taille»), а до 1933 року у світ вийшло ще три збірки. Завдяки збірці «Лірика на кожен день», Кестнер став однією з провідних постатей німецького об'єктивізму (Neue Sachlichkeit). 

    Восени 1928 р. Кестнер випустив дитячу книгу «Еміль та Детективи», яка розійшлася мільйонними тиражами і була переведена на 59 мов. Книга відрізнялася своєю реалістичністю і в 1933 Кестнер видав продовження «Еміль і троє близнюків». Дана серія стала початком нового жанру – дитячий детектив. 

    Кестнер продовжував писати і публікувати дитячі оповідання: «Літаюча класна кімната» (1933), «Пюнктхен і Антон» (1931), які ілюстрував Вальтер Трієр. 

    Кестнер написав лише один роман «Фабіан» (1931) більше схожий на сценарій фільму. 

    Еріх Кестнер був пацифістом і писав для дітей, тому що вірив у творчу силу молоді. Хоча Кестнер був противником нацистського режиму, він, на відміну від своїх колег, не емігрував з Німеччини, щоб стати очевидцом подій зсередини. 

    Кестнер кілька раз допитувався у гестапо, і він був вигнаний з гільдії письменників. Книги

Кестнера спалювалися нацистами як «суперечливі духу Німеччини». Лише в 1942 р. Кестнеру дозволили написати сценарій до фільму Мюнхаузен. У 1944 р. його будинок у Берліні був зруйнований під час бомбардування. На початку 1945 р. він переїхав в Тіроль. Про свої переживання під час нацизму Кестнер видав щоденник «Notabene 45» (1961). 

    Після війни Кестнер переїхав в Мюнхен, де редагував місцеву газету «Neue Zeitung» і публікував юнацький журнал «Пінгвін». До того ж Кестнер працював на різних радіостанціях, написавши ряд пісень, скетчів, радіоп'єс, промов і есе на теми нацизму, Другої світової війни, суворих труднощів пост-військової Німеччини. 

    Кестнер не вступав ні в які літературні суспільства, залишаючись дитячим письменником. Повторне відкриття творчості Кестнера сталося в 70-х роках, коли всі його книги були екранізовані. Кестнер був лауреатом багатьох літературних премій, президентом різних товариств т. д. 

    Кестнер не був одружений, хоча свої останні дитячі книги він написав для свого сина, Томаса Кестнера, який народився у 1957 р. 

    Кестнер також записував і читав свої твори на радіо. У фільмах він охоче брав ролі оповідачів. 

    Еріх Кестнер помер у лікарні Нойперлах (Neuperlacher Krankenhaus) 29 липня 1974 і був похований на кладовищі Святого Георгія в Мюнхені. 

Література: 

* Кестнер Е. Еміль і детективи : повість / пер. з нім. К. Гловацької. – Київ : Веселка, 1984. – 104 с.

* Кестнер Е. Еміль і детективи; Еміль і троє близнюків; Повість про Чоловічка : повісті / пер. з нім. К. Гловацької. – Київ : Веселка, 1997. – 336 с.  

* Кестнер Е. Конференція звірів : повість / з нім пер. Є. Горєва. – Київ : Юніверс, 2007. – 89 с.

* Кестнер Е. Летючий клас = Die Fliegende Klassenzimmer : повість / пер. з нім. І. Андрущенка. – Київ : Юніверс, 2007. – 148 с.  

* Кестнер Е. Маленький чоловічок : казка / пер. з нім. І. Вікторової. – Харків : Ранок, 2020. – 238 с. 

* Кестнер Е. 35 травня, або Конрад їде до Океанії = Der 35. Mai oder Konrad reitet die Suedsee / Goethe-Institut ; з нім. пер. О. Сидор. – Львів : Кальварія, 2008. – 159 с.