Гіларі Мантел (1952-2022) - англійська письменниця, літературна критикиня та есеїстка

    Хіларі Мантел, у дівочості Томпсон (Thompson), народилася 6 липня 1952 року в англійському місті Глоссоп графства Дербішир. Її батьки, Маргарет та Генрі Томпсон, мали ірландське походження. Своє дитинство Хіларі, старша з трьох дітей, провела у маленькому селі Хедфілд, навчаючись у місцевій католицькій початковій школі. Також вона відвідувала жіночий монастир у містечку Ромілі графства Чешир,(за матеріалами: Focus, Britannica, Literature.britishcouncil). 

    У 1970 році Мантел вступила до Лондонської школи економіки та політичних наук, звідки, через деякий час, перевелася в Університет Шеффілда, де в 1973 році отримала диплом бакалавра юриспруденції. Після закінчення університету вона працювала у соціальній службі лікарні, яка займається профілактикою та лікуванням захворювань людей похилого віку. 

    У 1974 році Мантел почала писати роман про трьох діячів Великої французької революції (Ж. Ж. Дантона, М. Робесп'єра і К. Демулена), який простежує їх життєві шляхи від дитинства до передчасної смерті під час подій 1794 року. Роман, названий «Серце бурі» (A Place of Greater Safety), був визнаний найкращою книгою 1992 року за версією газети Sunday Express. 

    У 1977 році Хіларі Мантел переїхала жити до Ботсвани до свого чоловіка, Джеральда

Макюена (Gerald McEwen), за яким була одружена з 1972 р. Пізніше вони провели чотири роки в місті Джидда в Саудівській Аравії. Спогади про той період лягли в основу статті «Someone to Disturb», опублікованій в журналі «London Review of Books» і яка отримала премію «Shiva Naipaul Memorial Prize». 

    Повернувшись до Англії, Мантел займалася написанням критичних статей для журналу The Spectator (з 1987 по 1991 р.) і ряду газет і журналів у Великобританії та США. Її перший роман, «Every Day is Mother's Day», був опублікований в 1985 році, а через рік вийшло його продовження – «Vacant Possession». 

    Далі була книга під назвою «Eight Months on Ghazzah Street», заснована на особистому досвіді життя в Саудівській Аравії. 1989 року Мантел написала іншу книгу – «Фладд». У ній розповідається про проведення алхімічних дослідів у вигаданому млиновому селі на півночі Англії. Книга була удостоєна премій Southern Arts Literature Prize, The Cheltenham Prize та The Winifred Holtby Memorial Prize. 

   «Change of Climate» (1994) – історія про сім'ю місіонерів, чиє життя розривається на частини після втрати дитини. В основі роману «An Experiment in Love» (1995) лежить історія про трьох шкільних друзів, які живуть на півночі Англії, які разом їдуть вступати до Лондонського університету. У 1996 р. книга була нагороджена Hawthornden Prize. 

    Роман «The Giant, O'Brien» (1998) заснований на реальній історії велетня Чарлза О'Брайана, який жив у Лондоні у XVIII ст. 

    У 2003 році Мантел опублікувала свою автобіографію Giving Up the Ghost: A Memoir. У ній письменниця розповіла про своє дитинство, дорослішання та життєві труднощі, які підштовхнули її стати письменницею. Крім того, цього ж року Хіларі вийшла збірка автобіографічних оповідань Learning To Talk. 

    Роман «Чорніший за чорний» (2005 р.) – історія дівчини-медіуму Елісон, поряд з якою знаходиться протягом багатьох років «духовний помічник». У 2006 р. книга увійшла в шорт-лист Commonwealth Writers Prize та в Orange Prize for Fiction. 

    Найкращий із творів Хіларі Мантел, роман «Вулфхолл, або Вовчий зал» про англійського державного діяча Томаса Кромвеля, вийшов у 2009 році. Книга отримала Букерівську премію, Walter Scott Prize, була включена в шорт-лист Costa Novel Award, а потім у 2010 р. в Orange Prize for Fiction. У 2012 році вийшло продовження роману – «Введіть звинувачених». Книга була також удостоєна Букерівської премії. Сумарний тираж обох романів по всьому світу становив понад 5 мільйонів екземплярів. Заключна частина трилогії про Томаса Кромвеля «Дзеркало і світло» вийшла у 2020 році і була номінована на Букерівську премію. 

    В останні роки життя письменниця працювала над невеликою книгою «The Woman Who Died of Robespierre», мова в якій йде про життя польського драматурга Станіслава Пшибишевського. 

    Хіларі Мантел також активно писала статті для газет The Guardian, The London Review of Books і The New York Review of Books. 

    Хіларі Мантел померла 22 вересня 2022 року у своєму будинку в Ексетері від інсульту. 

Література: 

* Мантел Г. Везіть тіла : роман / Гіларі Мантел ; пер. з англ. В. Михалюк. - Харків : Фабула, 2017. - 431 с. 

* Мантел Г. Вулфголл : роман / Гіларі Мантел ; пер. з англ.: К. Беляєв, В. Михалюк. - Харків : Фабула, 2017. - 701 с. 

* Мантел Г. Дзеркало і світло : роман / Гіларі Мантел ; пер. з англ. Н. Лазаревич. - Харків : Фабула, 2022. - 816 с.

Анна Бернс (1962) - північноірландська письменниця, лавреатка Букерівської премії

    Анна Бернс народилася 7 березня 1962 року у місті Белфаст, Великобританія. Виросла в католицькому окрузі робітничого класу в Ардойні. У 1987 році, у віці 25 років переїхала до Лондона, (за матеріалами: Bbc, Hromadske). 

    Перший роман письменниці «No Bones» - це захоплююча розповідь про життя дівчини, яка росте у Белфасті під час конфлікту у Північній Ірландії. Серед романів, що зображають біди всередині Північної Ірландії, «No Bones» стоїть важливою роботою, і порівнюється з «Dubliners» від Джеймса Джойса.     2001 року за роман «No Bones» у Королівському товаристві літератури Ганні Бернс вручили пам'ятний приз Холтбі за найкращий роман року Великобританії та Ірландії. 

    У 2014 році Ганна переїхала до Східного Суссексу неподалік Лондона.     Анна Бернс у 2018 році стала лауреатом Букерівської премії за роман Milkman (Молочник). Анна стала першою письменницею Північної Ірландії, яка отримала нагороду. Після церемонії Бернс оголосила, що опублікує «Milkman» у США 11 грудня 2018 року. 

    У своєму романі «Milkman» письменниця з Ірландії Анна Бернс (Anna Burns) розповідає про молоду вісімнадцятирічну дівчину, яка перебуває у стосунках із одруженим чоловіком. Вона набагато молодша за цього чоловіка. Події у романі відбуваються у сімдесятих роках ХХ століття під час Смути у Північній Ірландії. 

    На жаль книга «Milkman» (Молочник) на українську мову ще не перекладена. 

* Burns A. Milkman : а novel / Anna Burns. - Graywolf Press, 2018. - 360 р. 

Дуглас Стюарт (1976) - шотландсько-американський письменник і модельєр

    Дуглас Стюарт народився 31 травня 1976 року у місті Глазго, Великобританія. Він отримав ступінь бакалавра в Шотландському текстильному коледжі та ступінь магістра в Королівському коледжі мистецтв у Лондоні. Після закінчення Королівського коледжу мистецтв у віці 24 років Стюарт переїхав до Нью-Йорка, де працював у галузі дизайну одягу, у тому числі з такими відомими компаніями, як Calvin Klein, Ralph Lauren та Gap, (за матеріалами: Bbc, Douglasdstuart). 

    Він має два громадянства - британське та американське. Літературною діяльністю він почав займатися близько десяти років тому у вільний від роботи час. Його перші роботи («У пошуках охочих» та «Англієць») були опубліковані в тижневику The New Yorker. 

    Також Стюарт публікував свої статті на літературному ресурсі LitHub. За словами письменника, він обійшов 30 видавництв, перш ніж його дебютний роман Shuggie Bain

погодились опублікувати. 

    Свій перший роман письменник присвятив матері, яка померла від алкоголізму, коли йому було лише 16 років. Та й сама книга вийшла автобіографічною, вона заснована на дитячих спогадах Стюарта. Це історія про непросте дорослішання хлопчика з бідної родини у Глазго 1980-х років. Безробіття, злидні, мати, яка веде нерівний бій з алкоголізмом, і нестерпна самотність головного героя Шаггі. Його брати та сестри втекли від такого життя, а він залишився. 

    Роман приніс Дугласу Стюарту Букерівську премію 2020 року. Він став другим шотландцем, який отримав Букера. «Я завжди хотів бути письменником, тож це реалізація мрії. Це змінило все моє життя», - зізнався Стюарт, отримуючи премію. 

    У листопаді 2020 року Стюарт повідомив, що закінчив свій другий роман під назвою Loch Awe, дія якого також відбувається у Глазго. 

Література: 

* Стюарт Д. Шаґґі Бейн : роман / Дуґлас Стюарт ; пер. з англ. Елла Євтушенко. - Київ : Book Chef, 2022. - 480 с.

Жорж Сіменон (1903-1989) - франкомовний письменник бельгійського походження

    Жорж Жозеф Крістіан Сіменон – французький та бельгійський письменник, один із найзнаменитіших у світі представників детективного жанру в літературі – народився 13 лютого 1903 року в Льєжі (Бельгія) у сім'ї скромного службовця страхової компанії, (за матеріалами: Ukrlib, 24smi, Yrok.pp).

    Після початкової школи батьки влаштували Сименона до Єзуїтського коледжу, проте закінчити освіту письменнику не вдалося. Йшла Перша світова війна, матеріальне становище сім'ї стало катастрофічним і 15-річний Жорж покинув коледж, не склавши випускних іспитів. Якийсь час Сименон працював продавцем у книжковій лавці, а потім влаштувався репортером у газету. Молодий чоловік показав себе з хорошого боку дуже швидко йому довірили вести власний гумористичний розділ, у якому друкує своє перше оповідання.

    У 1919-1920 роках Сіменон написав і першу свою велику роботу 96-ти сторінкову повість «На мосту Стрілків». У 1921 році помер батько письменника, а через рік (після служби в армії) Сименон без гроша в кишені вирушає до Парижа. Перший час у Парижі письменник сильно бідував, але поступово становище налагодилося – він знайшов місце переписувача, потім секретаря.

    У 1923 році Сіменон одружився зі своєю давньою знайомою - художницею Регіною Раншон. Тоді ж кілька його оповідань було надруковано в паризьких газетах і окрилений успіхом Сіменон починає працювати з неймовірною енергією. Письменник склав собі «графік», виходячи зі своєї потреби в грошах, і неухильно слідував йому, випускаючи книгу за книгою під різними псевдонімами. За рахунок величезної кількості публікацій Сіменон став досить непогано заробляти, і це дозволило йому здійснити свою давню мрію придбати корабель.

    У 1929 році, поки його вітрильник ремонтувався в голландському порту Делфзейле, Жорж Сіменон написав роман «Пітер-Латиш», в якому вперше «з'явився на світ» комісар Мегре. Успіх цього та наступних романів серії (а вони були написані дуже швидко) призвів до того, що Мегре став постійним героєм книг Сименона. На той час належать такі твори, як «Нокс невловимий», «Мадемуазель Ікс», «Пан Галле помер», «Ціна Голови». Крім того, складає безліч нескладних романів, які сам вважав «комерційними» («Записки друкарки» та ін). 30-ті роки, особливо друга

їх половина, були для Сименона дуже насичені творчістю. Він багато пише та публікує. Менш ніж за десять років Жорж Сіменон опублікує (крім зазначеного циклу «Мегре», а це 2-3 книги на рік) понад 30 соціально-психологічних (як він сам їх називав «важких») романів, які він завжди вважав основними у своїй творчості .

    Другу світову війну письменник провів у Франції, не припиняючи працювати. Після війни Сіменон почав багато подорожувати. На той час він уже розійшовся з першою дружиною, а в США одружився вдруге, з 25-річною Деніз, канадкою за національністю (Жоржу Сіменону було тоді 42 роки). У 1952 році Сименон стає членом Королівської академії Бельгії. У липні 1955 року Жорж переїжджає до Швейцарії, оселившись в Ешандані, неподалік Лозанни, де він і прожив до самої смерті.

    Період напруженої роботи триває аж до 1972 року, коли письменник без жодних видимих причин оголошує, що більше не писатиме романів. Однак Сіменон не відмовляється від письменства взагалі - з 1972 по 1989 виходять численні книги його мемуарів: лише серія «Я диктую» містить 21 том!

    Жорж Сіменон помер 4 вересня 1989 року у Лозанні (Швейцарія). 

Література: 

* Сіменон Ж. Брати Ріко / Ж. Сіменон. - Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1962. - 167 с. 

* Сіменон Ж. Віч-на-віч із Троцьким / Ж. Сіменон // Всесвіт. - 2003. - № 9-10. - С.149-150. 

* Сіменон Ж. Замах на бродягу / Ж. Сіменон ; пер. з фр. М. Мещеряк. - Київ : Дніпро, 1968. - 382 с. 

* Сіменон Ж. Зникнення Оділії / Жорж Сіменон // Французький детектив : романи, повісті. - Київ : Молодь, 1990. 

* Сіменон Ж. Клуб «100 ключів» / Ж. Сіменон ; пер. з фр. М. Мещеряк. - Київ, 1981. - 334с. 

* Сіменон Ж. Люди навпроти / Жорж Сіменон // Всесвіт. - 1991. - № 4. 

* Сіменон Ж. Мегре в «Пікретсі» : роман / Ж. Сіменон. - Київ, 1991. - 240 с. 

* Сіменон Ж. Справа Сен-Ф'якрів -- (Порт у тумані. -- Тюрма) / Ж. Сіменон. - Київ : Радянська школа, 1969. - 360 с. 

* Сіменон Ж. Хто убив Луї? / Жорж Сіменон // Французький детектив : романи, повісті. - Київ : Молодь, 1990.

Марсель Тірі (1897-1977) - бельгійський поет і прозаїк

    Марсель Тірі (Marcel Thiry) (1897-1977) - бельгійський поет, прозаїк, новеліст, есеїст, один із найбільших бельгійських франкомовних письменників ХХ ст. Народився у Шарлеруа, 13 березня 1897 року, брав участь у Першій світової війни, добровольцем вступивши у бельгійську армію 1915 р. Він учасник бельгійської бронетанкової дивізії, дислокованої в Західній Україні та Києві в 1916-1918 роках, (за матеріалами: Britannica, Kiev-foto.info). 

    Після Жовтневого перевороту з неймовірними труднощами повернувся у свій рідний Льєж через Сибір, Півн. Америку та Францію. Вивчав право, займався комерцією, багато мандрував. Його дочка, Ліза Тірі, є всесвітньо відомим вірусологом. 

    Під час Другої світової війни під псевдонімом Ален де Мез співпрацював у нелегальних виданнях «Леттр франсез», «Ероп», «Честь поетів». 

    У 1960 році став постійним секретарем Королівської Академії французької мови та літератури Бельгії, куди був обраний 1939 р. 

    Насамперед відомий як автор фантастичних новел у дусі Е. А. По, ефект яких досягається за рахунок реалістичності деталей (збірка «Новели про велике можливе», 1958), та науково-фантастичного роману «Помилка в часі» (1945), де автор дає своє бачення ситуації, яка б

скластися у світі у разі перемоги Наполеона у битві при Ватерлоо. 

    У своїй поетичній творчості Тірі виступає спадкоємцем Блеза Сандрара, Поля Верлена і Гійома Аполлінера (повні збори віршів Тірі вийшло в 1975 під назвою «Тобі, хто блідне при слові «Ванкувер»», під яким у 1924 був опублікований його 2-й збірник. 

    Перша поетична збірка «Серце та почуття» (1919). Потім пішли «Ти, хто блідне при імені Ванкувер» (1924), «Статуя втоми» (1934), «Бенкет очікування» (1963). 

    Серед прозових творів письменника – «Поразка, завдана часом» (1945), «Новели про велике можливе» (1958) та ін. 

    Марсель Тірі є автором твору «Проїздом у Києві». Ця автобіографічна повість розповідає про бельгійського солдата, який опинився в Києві, повертаючись з фронту Першої світової війни. За ініціативи ГО «Київ. Стратегія 2025» за підтримки Посольства Королівства Бельгії в Україні на стіні Михайлівського Золотоверхого монастиря (МЗС) встановлено бронзову дошку Марселю Тірі. який приурочив цю подію до 100-річчя Першої світової війни. 

    Марсель Тірі помер 5 вересня 1977 року. 

Література: 

* Тірі М. Проїздом у Києві : [автобіогр. розповідь бельг. солдата про трагіч. події 1917 - 1918 рр. у Києві] / Марсель Тірі ; пер. із фр. Дмитро Чистяк. - Київ : Саміт-Книга, 2016. - 206 с. 

* Горбач Н. В. Імагологічна візія міста в романі М. Тірі «Проїздом у Києві» / Н. В. Горбач // Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. - 2017. - № 2. - С. 22-28. 

* Горбач Н. В.Образ української столиці в романі М. Тірі «Проїздом у Києві» /  Н. В. Горбач // Українська література від давнини до сучасності: парадигми, напрямки, проблеми (до 80-річчя від дня народження д.філол.н., проф. В.Ф.Шевченка): матеріали міжвишівських наукових читань. - Запоріжжя: ЗНУ, 2017. 

Джон Роналд Руел Толкін (1892-1973) - англійський письменник, поет, філолог

    Джон Рональд Руел Толкін народився 3 січня 1892 року в Блумфонтейні в Африці. Через три роки вони разом з матір'ю і молодшим братом повернулися в Англію, а їх батько помер в Африці від хвороби. Мати намагалася дати своїм дітям гарну освіту, вчила їх латині, німецької, грецької та французької мов, малювання, каліграфії та іншим наукам, (за матеріалами: Ukrlib, Dovidka, Christusimperat).

    Коли Рональду виповнилося 12 років, померла його мати, і брати поселилися у родичів. Рональд продовжив вчити різні мови і незабаром винайшов свої власні мови, на яких писав вірші.

    У 1911 році Рональд почав навчатися в Оксфорді, де продовжив заняття філологією. 

    У 1916 році він одружився, через чотири роки у нього вже було двоє синів, Джон і Майкл (всього у Толкіна народилися троє синів та одна дочка). У 1922 році Толкієн опублікував словник середньовічної англійської мови, а в 1924 році став наймолодшим професором в Лідсі.

    У 1937 році опублікували перший роман Толкіна - «Хоббіт», який користувався великим успіхом у читачів. У середині 1950-х років вийшли у світ всі три книги «Володаря кілець».

    За наступні 30 років ці романи були перекладені на багато європейських мов, у тому числі на українську, а також на японську. Книги Толкіна стали культом для багатьох шанувальників його творчості і породили цілий рух толкієністів, або рольовиків, які розігрують сюжети з його книг. 

    У 1959 році Толкін вийшов на пенсію, але і надалі продовжив працювати

над своїми книгами. За величезний вклад у розвиток англійської філології та за позитивний вплив на підростаюче покоління англійський королівський двір робить заради Толкіна виключення - ревного католика Толкіна англійська королева Єлизавета ІІ проголосила Командором Британської Імперії 28 березня 1972 року, прийнявши письменника у Бекінґемському палаці.

    29 листопада 1971 померла дружина Толкіна Едіт. Її поховано на Вілверкотському цвинтарі. На її надгробку, за особистим розпорядженням чоловіка, вигравійовано напис - Лутіен - героїні толкінівського епосу про Берена і Лутіен.

    Помер Джон Роналд Руел Толкін 2 вересня 1973 року від наслідків кровоточивої виразки шлунка. Його поховали  в Оксфорді біля дружини.

Література: 

* Толкін Дж. Р. Р. Берен і Лутієн / Дж. Р. Р. Толкін ; за ред. Крістофера Толкіна ; з іл. Алана Лі ; пер. з англ. Олена О'Лір. - Львів : Астролябія, 2018. - 317 c.  

* Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів : [трилогія]. Ч. 1. Братство Персня / Дж. Р. Р. Толкін ; пер. [з анг.] Катерина Оніщук. - Львів : Астролябія, 2013. - 687 с.

* Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів : трилогія. Ч. 2. Дві вежі / Дж. Р. Р. Толкін ; пер. Катерина Оніщук. - [2-ге опрац. вид.]. - Львів : Астролябія, 2016. - 687 с.

* Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів : трилогія. Ч. 3. Повернення короля / Дж. Р. Р. Толкін ; пер. Катерина Оніщук. - [2-ге опрац. вид.]. - Львів : Астролябія, 2016. - 687 с.

* Толкін Дж. Р. Р. Гобіт, або Туди і звідти : [роман-казка] / Дж. Р. Р. Толкін ; пер. [з англ.] Олена О'ЛІР. - [5-те вид.]. - Львів : Астролябія, 2017. - 377 с.  

* Толкін Дж. Р. Р. Діти Гуріна / Дж. Р. Р. Толкін ; за ред. Кристофера Руела Толкіна ; пер. [з англ.] : Катерина Оніщук, Олена О'Лір. - Львів : Астролябія, 2015. - 315 с.

* Толкін Дж. Р. Р. Легенда про Сігурда і Гудрун / Дж. Р. Р. Толкін ; за ред. Крістофера Толкіна ; пер. [з анг.]: Олена О'Лір, Катерина Оніщук. - Львів : Астролябія, 2010. - 493 с. 

* Толкін Дж. Р. Р. Листи Різдвяного Діда  / Джон Рональд Роел Толкін ; з мал. Дж. Р. Р. Толкіна ; за ред. Б. Толкін ; пер. з англ. Олена О'Лір. - Львів : Астролябія, 2017. - 157 c.

* Толкін Дж. Р. Р. Падіння Артура  / Дж. Р. Р. Толкін ; за ред. Крістофера Толкіна ; з англ. пер. Олена О'Лір ; літ. ред. і консультант Олег Фешовець. - 2-ге вид. - Львів : Астролябія, 2018. - 244 с. 

* Толкін Дж. Р. Р. Сильмариліон / Дж. Р. Р. Толкін ; за ред. Крістофера Руела Толкіна ; пер. [за анг.] : Катерина Оніщук, Олена О'Лір, Назар Федорак. - [3-тє вид., випр. та допов.]. - Львів : Астролябія, 2015. - 569 с.

* Толкін Дж. Р. Р. Сказання з небезпечного королівства / Дж. Р. Р. Толкін ; пер. : Катерина Оніщук, Олена О'Лір ; [авт. передм. К. Шипп  ; авт. післямови А. Лі]. - [2-ге вид., випр. та допов.]. - Львів : Астролябія, 2016. - 382 с. 

Анні Ерно (1940) - французька феміністська письменниця та викладачка

    Анні Ерно, уроджена Дюшен, народилася 1 вересня 1940 року у Лільбонні - це північ Франції. Через кілька років родина перебралася в сусіднє місто Івто, де батьки дівчинки відкрили кафе і продуктовий магазин. У 18 років дівчина вперше надовго залишила рідну домівку, щоб працювати в літньому дитячому таборі. Двома роками пізніше влаштувалася помічницею по господарству у Лондоні, (за матеріалами: Britannica, Annie-ernaux, Bbc).

    Одночасно Анні здобувала вищу освіту. Спочатку вона планувала стати учителем початкових класів, а потім зосередилася на сучасній літературі. Студентка відучилася в університеті Руана, потім Бордо стала спочатку викладачем, а пізніше доцентом кафедри сучасної літератури. Також писала дисертацію із творчості французького драматурга П'єра де Маріво.  

    На початку 1970-х Анні почала викладати у школах, ліцеях та коледжах. Потім влаштувалася до Національного центру дистанційної освіти, якому присвятила 23 роки. З учительської посади Ерно пішла межі століть і зосередилася на письменницької діяльності. Малюнки першого твору, який так і не було опубліковано, Анні зробила ще у Лондоні. Після дівчина відчайдушно відчувала потребу писати, жадала свободи та рівності, але була змушена зосередитися на навчанні, кар'єрі, домашніх клопотах. 

    Дебютний роман «Порожні шафи» Ерно написала потай від чоловіка та опублікувала 1974-го.

У книзі авторка розповіла про дитинство та юність, матір та батька, становлення у творчості. Наступні два твори Анні побачили світ у 1977 та 1981 роках. Хоча у перших трьох роботах письменниця спиралася на особисті спогади, у них було багато мистецьких прийомів. 

    З 1982-го мемуарист повністю відмовилася від романтичних зворотів і, використовуючи лише об'єктивні факти та мінімалістичний стиль викладу, почала створювати виключно автобіографічні романи. Так, у своїй п'ятій книзі «Жінка» Ерно розповіла про смерть матері, а у творі «Роки» поділилася поглядами на останні 60 років історії. 

    У книгах Анні розкривала і непривабливі деталі біографії. Наприклад, у романі «Звичайна пристрасть» вона поділилася подробицями взаємин із одруженим бізнесменом. А в мемуарах «Подія» зізналася, що у студентстві зробила підпільний аборт, порушивши закон та переживши зневагу лікарів. 

    Багато друкованих робіт французької письменниці адаптовані в інші формати. Так, деякі твори

записані як аудіокниги, роман «Роки» також був представлений як десятисерійний радіоспектакль. Книга «Звичайна пристрасть» лягла в основу кількох театральних постановок та однойменного фільму. А екранізація «Події» здобула «Золотого лева» на Венеціанському кінофестивалі восени 2021 року. 

    Письменниця була одружена з Філіпом Ерно, від якого народила двох синів, Еріка та Давида, проте на початку 1980-х особисті життя Анні та Філіпа розійшлися: письменниця розлучилася з чоловіком після 17 років шлюбу. 

    Книга Ерно, «Роки», отримала премію Prix Renaudot у Франції в 2008 році та Premio Strega в Італії в 2016 році, а через рік вона отримала премію Marguerite Yourcenar Prize за роботу свого життя.

    У 2019 році «Роки» увійшли до короткого списку Букерівської міжнародної премії, судді якої назвали книгу «шедевром, що змінює жанр». 

    За мужність та гостроту, з якими автор розкриває власне коріння та особисту пам'ять, восени 2022-го Ерно присудили Нобелівську премію з літератури. 

Література: 

* Ерно А. Майдан ; Жінка / Анні Ерно ; пер. з фр. Ю. В. Аніпер. - Харків : Фоліо, 2006. - 126 с. 

* Ерно А. Пристрасть : романи / Анні Ерно ; пер. з фр. Є. Кононенко. - Київ: Факт, 2002. - 192 с. 

* Гетьман І. В. Віддзеркалення культурних цінностей суспільства в сучасній жіночій українській та французькій літературі (на матеріалі романів Люко Дашвар та Ані Ерно) / І. В. Гетьман // Література в контексті культури. - 2014. - Вип. 25. - С. 27-32.  

* Гетьман І. В. Творчість Анні Ерно та деякі особливості жіночого письма / І. В. Гетьман // Література в контексті культури. - 2014. - Вип. 24(1). - С. 242-246.  

* Гетьман І. Творчість Анні Ерно у світлі сучасних гендерних досліджень і її роль у розвитку жанру автобіографії / І. Гетьман // Актуальні питання гуманітарних наук. - 2020. - Вип. 27(1). - С. 93-97.

* Драненко Г. Етнологічні дослідження в романах Анні Ерно // Іноземна філологія : український науковий збірник / Львівський нац.ун-т ім. Івана Франка. – Львів, 2007. - Вип. 118. - С. 55-61. 

* Лук'янченко М. П. Особливості об'єктивного письма Анні Ерно в його суб’єктивному вимірі / М. П. Лук'янченко // Молодий вчений. - 2017. - № 4.3. - С. 126-129. 

* Прокопенко І. Нобелівська лауреатка не боїться зізнаватися в інтимних речах. Жадан і Забужко мають шанси на премію в майбутньому // Газета по-українськи. - Київ, 2022. - 27 жовтня (№ 43). - С. 14. 

* Романова О. В. Анні Ерно як феномен Нобелівської премії з літератури (Нобелівська премія з літератури 2022 року) / О. В. Романова // Вісник Національної академії наук України. - 2022. - № 12. - С. 44-46. 

* Семенов С. Представляємо нову лауреатку нобелівської премії з літератури Анні Ерно // Українська літературна газета. - 2022. - 14 жовтня (№ 20). - С. 2. 

* Ярошко Н. Інтертекстуальність оповіді у «Записках із навколишнього світу» Анні Ерно / Н. Ярошко // Південний архів. Філологічні науки. - 2018. - Вип. 73. - С. 155-158. 

* Ярошко Н. С. Поліфонія та інтертекстуальність у творах Анні Ерно «Те, що вони кажуть, або нічого», «Жінка», «Записки із навколишнього світу» / Н. С. Ярошко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Лінгвістика. - 2018. - Вип. 34(1). - С. 128-131. 

* Ярошко-Кушнір Н. С. Зв’язок поліфонічності, діалогічності й інтертекстуальності у «Записках із навколишнього світу» («Journal du dehors») Анні Ерно  / Н. С. Ярошко-Кушнір // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. - 2021. - Вип. 50(1). - С. 166-169.