Кейт Фостер – cучасна шотландська письменниця

    Кейт Фостер народилася у Шотландії в середині 1970-х, виросла в Корсторфіні, а нині мешкає в Единбурзі разом із двома дітьми. До літературної кар’єри понад двадцять років працювала журналісткою в національній газеті, а перший роман опублікувала у віці 48 років, (за матеріалами: Divoche, Starylev, Curtisbrowncreative).

    Її дебютна книга «Дівиця» – феміністичне переосмислення реального вбивства лорда Джеймса Форрестера леді Крістіною Німмо в Корсторфіні 1679 року. Роман отримав премію Bloody Scotland Crime Debut of the Year у 2023 році та потрапив до довгого

списку Womenʼs Prize for Fiction у 2024-му. Ще раніше, у 2020 році, Фостер здобула нагороду Bloody Scotland Pitch Perfect за презентацію цього проєкту. «Дівиця» була перекладена більш ніж у десяти країнах.

    Другий роман письменниці – «The King's Witches» – вийшов у 2024 році та був включений газетою The Herald до списку десяти найкращих нових історичних романів. Його дія розгортається на тлі заручин Анни Данської з Яковом VI та процесів над відьмами в Норт-Бервіку 1590 року.

    У січні 2024 року видавництво Mantle підписало контракт на публікацію «The King's Witches» і ще двох наступних романів Фостер. Спершу повідомлялося, що третя книга матиме назву «The Reawakening», але в червні 2024 року авторка уточнила, що вона називатиметься «The Mourning Necklace». Цей роман розповідатиме історію Меґґі Діксон, відомої як «напівповішена Меґґі», яка

пережила невдалу страту у 1724 році.

    Кейт Фостер черпає натхнення з легенд і атмосфери рідного Единбурга, що відчутно в її творах. Вона захоплюється історичною, сучасною та кримінальною прозою, особливо цінує творчість Сари Перрі, Ганни Кент, Сари Вотерс, а також роман «City of Vengeance» Д. В. Бішопа.

Література:

* Фостер К. Відьми короля : роман / Кейт Фостер ; пер. з англ. Дар'я Москвітіна. – Київ : Stretovych, 2026. – 384 с. 

* Фостер К. Дівиця : роман / Кейт Фостер ; пер. з англ. Дар'я Москвітіна. – Київ : Stretovych, 2025. – 440 с. 

Йоанна В. Ґайзлер (1991) – сучасна польська письменниця

    Йоанна В. Ґайзлер народилася 16 березня 1991 року в Польщі. З дитинства цікавилася літературою, а згодом вирішила професійно розвивати свої навички, навчаючись творчого письма в Лодзькому університеті. Понад два десятиліття вона відточувала майстерність, перш ніж представити власні історії широкій аудиторії, (за матеріалами: Starylev, Book-ye, Divoche). 
    Її дебютний роман «Bóg Maszyna» вийшов у 2021 році й одразу привернув увагу критиків та читачів. Книга була номінована на престижну премію польського фантастичного фендому імені Януша А. Зайдля, що стало важливим визнанням для молодої авторки. 

    Справжній успіх і популярність приніс Ґайзлер цикл «Некровет». У 2023 році видавництво SQN Imaginatio опублікувало роман «Некровет. Ветеринарно-некромантичні послуги», який швидко здобув любов десятків тисяч читачів. У цьому творі

авторка поєднала чорний гумор, магію та власний професійний досвід, створивши оригінальний світ, де ветеринарія переплітається з некромантією. 

    Паралельно з написанням серії «Некровет» авторка випустила фентезійний роман «Коанай. Остання легенда». Його дія відбувається в сетингу, натхненому Гаваями: трансхлопець Майкай подорожує островом на фантастичному коні. Тож це ще одна робота авторки, в якій поєднуються фентезі, наукова фантастика та світ тварин. 

    Особливо привертає увагу активізм Ґайзлер як письменниці та як мисткині, що малює диджиталарт під псевдонімом Вініфреда. У 2025 році вона започаткувала ініціативу «Przez ludzi dla ludzi» («Через людей для людей»), що виступає проти використання ШІ у креативних сферах. Ініціатива пропонує спеціальний логотип «без ШІ» для книжок та інших художніх продуктів.

Ґайзлер тішиться, що не лише її кампанія, але й сама ідея такого маркування відгукнулась іншим митцям.

    За фахом Йоанна В. Ґайзлер є ветеринарною фельдшеркою. Її знання та щоденна практика з тваринами стали важливим джерелом натхнення для літературної творчості. Саме завдяки цьому її тексти вирізняються особливою автентичністю та неповторним стилем. 

    Українським читачам письменниця стала відома завдяки перекладу першої книги серії «Некровет», яка відкрила для них новий, незвичний світ ветеринарно-некромантичних пригод. 

    У повсякденному житті Ґайзлер не уявляє себе без творчості, ароматного чаю та компанії своїх улюблених тварин, які супроводжують її під час роботи над новими історіями. 

Література: 

* Ґайзлер Й. В. Некровет. Ветеринарно-некромантичні послуги : у 2-х кн. Кн. 1 / Йоанна В. Ґайзлер ; пер. з пол. Марія Шагурі. – Харків : Жорж, 2025. – 280 с. 

* Ґайзлер Й. В. Некровет. Ветеринарно-некромантичні послуги : у 2-х кн. Кн. 2 / Йоанна В. Ґайзлер ; пер. з пол. Марія Шагурі. – Харків : Жорж, 2026. – 304 с.

Роберт Бриндза (1979) – англійський письменник

    Роберт Бринза народився 15 січня 1979 року в місті Лоустофті на східному узбережжі Англії. Крім нього, в сім'ї була ще сестра. Батько часто розповідав дітям казкові історії, тому Роберт з ранніх років мріяв писати книги, хоча ніколи не вірив у те, що зможе отримувати за це гроші. Саме тому, коли батьки наполягли на вступ сина до театрального, він не заперечував та подав документи до Гілдфордської школи акторської майстерності у Лондоні, (за матеріалами: Bytheletterbookreviews, Book24, Book-ye). 

    Одразу після закінчення школи актора, він написав сценарій для моновистави «Бранко та Бранка». Роберт зіграв у ньому головну роль та представив його на міжнародному театральному фестивалі в Единбурзі. Спектакль зірвав овації та Роберт Бринза став відомим. Потім отримав освіту в Університеті Аберіствіт. 
    Дебютний роман автора «Не дуже секретні електронні листи Коко Пінчард» було написано у

2010 році, проте видавці відмовилися його друкувати. Після цього Роберт на деякий час опустив руки та вирішив залишити письменство та стати викладачем англійської мови. Проте кохана людина Роберта не дозволила йому вчинити так і наполягла на тому, щоб Бринза спробував ще раз. Так світ побачив роман про інспектора поліції Еріку Фостер «Дівчина в кризі». Твір моментально став бестселером. 

    У наступні кілька років Роберт представив ще п'ять романів про Еріку Фостер, які перетворилися на цілий цикл. Письменник обіцяє не зупинятися на досягнутому та продовжити пригоди Фостер, доки читачеві це буде цікаво. Також автор представив цикл про Коко Пінчард, який користується у читача не меншою популярністю. 

    Сьогодні книги Роберта Бриндзи доступні на 27 мовах, а шанувальники

творчості автора з нетерпінням чекають на вихід нових творів.  

Література: 

* Бриндза Р. Дівчина у кризі : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Ганна Литвиненко. – Київ : BookChef : Форс Україна, 2020. – 397 с. 

* Бриндза Р. Нічний сталкер  : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Ганна Литвиненко. – Київ : BookChef, 2025. – 384 с. 

* Бриндза Р. Останній подих : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Тетяна Гордієнко. – Київ : BookChef, 2024. – 349 с. 

* Бриндза Р. Темна вода  : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Ганна Литвиненко. – Київ : BookChef, 2024. – 364 с.

* Бриндза Р. Холодна вода  : детект. роман про Еріку Фостер / Роберт Бриндза ; з англ. пер. Ольга Барабаш. – Київ : BookChef, 2026. – 368 с.

Себастьєн Жапрізо (1931-2003) – французький письменник, кіносценарист і кінорежисер

    Себастьєн Жапрізо, справжнє ім'я якого було Жан-Батист Россі, народився 4 липня 1931 року у французькому місті Марсель. Молодий Жан-Батист Россі рано виявив інтерес до літератури. У віці 17 років він опублікував свій перший роман «Les Mal Partis» («Неправильні повороти») під справжнім ім'ям, (за матеріалами: Lepetitlitteraire, Letournepage, Ridna-mova). 

    Він продовжив навчання в Сорбонні, де вивчав літературу та філософію. На початку 1960-х років він взяв псевдонім Себастьєн Жапрізо, анаграму його справжнього імені. Після цього він присвятив себе написанню кримінальних романів, які мали великий успіх у Франції та за кордоном. «Пастка для Попелюшки» (1963) – другий детективний роман Себастьєна Жапрізо, лауреат премії Grand Prix de Littérature policière. Екранізований у 1965 році. 

    Його стиль, що поєднує складні сюжети та добре продуманих персонажів, приніс йому прізвисько «французький Сіменон». Серед його найвідоміших романів – «Дама в автомобілі в окулярах і з рушницею» (1966), «Одне смертельне літо» (1977) та «Дуже довгі заручини» (1991). Його твори характеризуються поєднанням похмурої атмосфери, саспенсу та чорного гумору, що подобається як читачам, так і критикам. 

    Окрім письменницької кар'єри, Себастьєн Жапрізо також займався кіно. Він написав сценарії до таких фільмів, як «Шукачі пригод» (1967), режисера Роберта Енріко, та «Вбивство» (1972), режисера Іва Буассе. 

    Він також працював з режисером Жан-Луї Трентіньяном над фільмом «Вершник під дощем» (1970), екранізованим за його власним романом. 

    Жапрізо також став за камеру в 1978 році, щоб зняти «Les Mal Partis» (Неправильні повороти), екранізацію свого першого роману, який він написав під псевдонімом Жан-Батист Россі. Кілька його романів були екранізовані, зокрема «L'Été meurtrier» (Одне смертельне літо), знятий Жаном Беккером у 1983 році, з Ізабель Аджані у головній ролі, та «Un long dimanche de fiançailles» (Дуже довгі заручини), знятий Жаном-П'єром Жене у 2004 році, з Одрі Тоту та Гаспаром Ульєлем у головних ролях. 

    Протягом своєї кар'єри Себастьєн Жапрізо отримав численні нагороди та відзнаки за свою роботу як у літературі, так і в кіно. У 1991 році він отримав премію Prix Interallié за «Un long dimanche de fiançailles». 

    Себастьєн Жапрізо помер 4 березня 2003 року у невеликому французькому місті Віші.     Плідний та різнобічний автор, він залишив свій слід у французькій літературі та кіно своїм унікальним стилем, захопливими сюжетами та персонажами, що запам'ятовуються. Його твори продовжують читатися та цінуватися в усьому світі.

Література:

* Жапрізо С. Пастка для Попелюшки : роман / Себастьєн Жапрізо ; пер. з фр. Петро Таращук. – Київ : Рідна мова, 2019. – 172 с.

Кеннет Грем (1859-1932) – шотландський письменник

    Народився Кеннет Грем 8 березня 1859 року в шотландській столиці – Единбурзі, де проживали його батьки з двома старшими дітьми. Але вже через п'ять років малюкові судилося втратити мати, яка так і не змогла оговтатися після важких пологів. Ще через три роки Кеннет залишився і без батька – недолугий батько, страждаючий на хронічний алкоголізм, кинув дітей і поїхав до Франції. Їх опіка і виховання лягли на плечі бабусі, яка мешкала в англійському графстві Беркс, (за матеріалами: Laboratory, Yakaboo, Ebsco).
    Шкільні роки молодий Грем провів в Оксфорді. Уже в цей час почали проявлятися його літературні таланти. Плани і мрії юнака були пов'язані з вступом до Оксфордського університету, але неможливість оплачувати дороге навчання змусило його відмовитися від них.
    У 1879 році Кеннет Грем став службовцем Банку Англії і в цей же час почав займатися літературою, що незабаром приносить йому успіх.   

    Починаючи з 1880 року писав есе, деякі з них надрукував у книзі «Язичницькі записи» (Pagan papers, 1893). По-справжньому літературна кар'єра Грема почалася з того, що його відкрив критик і поет У. Е. Хенлі (1849-1903), який надрукував багато творів молодого автора в журналі «Нешнл обсервер». Там же і в журналі «Жовта книга» побачили світ розповіді про дитинство, з яких склалися книги «Вік золотий» (The Golden Age, 1895) та «Дні мрій» (Dream Days, 1898).  За мотивами повісті «Дракон-Лежебока», що увійшла у другу книгу, студія Disney зняла однойменний мультфільм.
    Шедевр Грема, «Вітер в вербах» (Wind in the Willows, 1908), з'явився спочатку у формі листів до сина та оповідань на сон прийдешнього біля його ліжка. Цей класичний твір став запорукою безсмертя Грема. Його значення виходить далеко за межі цікавої історії про звірів, що мешкають біля річки. Тут письменник втілив свої томлення про сади Гесперид, де ростуть золоті яблука, що дарують вічну молодість, і висловив тугу про цінності патріархальної, доіндустріальної Англії.  

    У сорокарічному віці він одружився, але відносини між подружжям не склалися, і сім'ю від розлучення стримував тільки маленький син – Аластер, який народився недоношеним і хворим. Але незважаючи на батьківські старання і турботу, напередодні свого двадцятиріччя юнак кинувся під поїзд. Ця трагедія повністю вибила грунт з-під ніг письменника. Він перестав писати і останні 12 років життя провів на самоті. 
    Помер Кеннет Грем у Пангбурні (графство Беркшир) 6 липня 1932 року. 
Література:
* Грем К. Вітер у вербах : повість / Кеннет Грем ; пер. с англ. А. Сагана. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. – 345 с.
* Грем К. Дракон-лежебока / Кеннет Грем ; пер. з англ. Наталія Куровська. – Львів : Апріорі, 2020. – 56 с.

Гелен Філдінґ (1958) – англійська письменниця, журналістка та сценаристка

    Гелен Філдінґ народилася 19 лютого 1958 року у місті Морлі, графство Йоркшир в Великобританії. Хелен була другою дитиною з чотирьох. Філдінґи були простими робітниками. Глава сімейства займався тим, що керував робочим млином, мати була звичайною домогосподаркою та доглядала за дітьми, (за матеріалами: Еbsco, Еnotes, Yakaboo). 

    Гелен вивчала англійську мову та літературу в коледжі Святої Анни (підрозділ Оксфордського університету).

    У 1979 році вона почала працювати на студії BBC, де потім вона стала продюсером різних дитячих, а також розважальних телешоу.

    Під час робочої подорожі по Африці вона придумала сюжет для своєї першої книги – «Причина успіху». Цей твір не мав успіху, але дозволив автору зрозуміти, що насправді вона хоче займатися літературою.

    З 1990 по 1999 Філдінґ працювала журналістом у кількох газетах Лондона, включаючи Sunday Times, The Daily Telegraph, The Independent. 

Популярність до Гелен Філдінґ прийшла в 1998 році, коли на прилавках книжкових магазинів з'явився її роман «Щоденник Бріджит Джонс». Це одна з головних книг у бібліографії письменниці, яка отримала титул кращого літературного твору року в Великобританії і увійшла в список кращих книг за версією BBC. Примітно, що сюжет народився з газетної колонки, яку дівчина свого часу вела у відомій британській газеті The Independent.

    Це історія життя самотньої жінки в Лондоні. Головна героїня намагається навести порядок у своєму житті, кинути пити і курити, знайти своє маленьке щастя. Роман

складається з гострих і чуттєвих замальовок з життя жінки, що проходить через кризу середнього віку. Сама письменниця зізнається, що ідея твору запозичена у знаменитого роману «Гордість і упередження» Джейн Остін, але при цьому події перенесені в мегаполіс.

    Сучасні читачі у відгуках про книгах Гелен Філдінґ відзначають, що її твори будуть цікаві всім, незалежно від віку і статі. Не дивно, що згодом цей роман знайшов продовження в трьох нових книгах про Бріджит Джонс. При цьому кожна з частин була з успіхом екранізована, що тільки збільшило популярність письменниці по всьому світу.

    З інших відомих книг автора варто також відзначити «Олівію Джоулз, або Палку уяву».

    Що стосується особистого життя, то Гелен Філдінґ довгий час розривається між Лондоном і Лос-Анджелесом, де з 1999 року вона проживала з Kevin Curran. У пари є двоє дітей Dash (2004) та Romy (2006). Однак у 2009 році вони розлучилися. 

Література: 

* Філдінґ Г. Бріджит Джонс. На межі здорового глузду : [роман] / Гелен Філдінґ ; пер. з англ. Оксана Мельник. – Львів : Вид-во Старого Лева,  – 2020. – 512 с.

* Філдінґ Г. Щоденник Бріджит Джонс : [роман] / Гелен Філдінґ ; пер. з англ. Лідії Луцан. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2021. – 424 с.

Катажина Ґрохоля (1957) – відома польська письменниця

    Катажина Ґрохоля – відома польська письменниця та авторка бестселерів. Вона народилася 18 липня 1957 року в Кротошині, Великопольське воєводство. Вона є дочкою Лідії, польської філологині, та Владислава Ґрохоля, юриста, судді Верховного суду. Катажина виросла в Познані, Валбжиху та Варшаві. Вона навчалася у початковій школі у столиці, потім у середній школі № 7 імені Юліуша Словацького, (за матеріалами: Wydawnictwoliterackie, Party, Dailylviv).  

    Після закінчення середньої школи Ґрохоля вступила до вищої медичної школи. Після закінчення школи вона працювала медсестрою у варшавській Вольській лікарні.  
    У 1978 році вона поїхала до Лівії та повернулася до Польщі через три роки.  
    У 1986 році у Катажини Ґрохолі діагностували рак, але, на щастя, вона перемогла.  
    Вона працювала коректором, директором митного складу та спеціалістом з навчання.

Катажина також працювала в шлюбному агентстві, а також писала листи читачам у «Poradnik domowy».  
    У 1997 році вона дебютувала в літературі, видавши книгу «Przegryzć dźwignicy» («Гризти дощового черв'яка»). Однак найвідомішими творами Катажини Ґрохолі є романи «Nigdy w życie!» («Ніколи в житті!») (2001) та «Ja wam pokazę!» («Я тобі покажу!») (2004). Катажина Грохола є співавтором сценаріїв до телесеріалів «M jak miłość» («М як кохання») та «Na dobre i na złe» («В кращому і гіршому»), а також є колумністом.  
    З 2003 по 2004 рік вона була співведучою радіопрограми «Rozmowy niepoprawne» (Неправильні розмови) на радіо «Radio Kolor». Також співпрацювала з щомісячником «Bluszcz», який виходив з 2009 по 2011 рік. 
    У 2010 році вона разом з Яном Климентом  брала участь в 11-му випуску програми «Танці з зірками» (польська версія), де зайняла третє місце.

    У 2020 році вона вела документальну програму «Невидимий: Зупинити насильство» на Crime+Investigation Polsat, була послом кампанії «Зупинити насильство щодо жінок» та знялася у короткометражному фільмі Ольги Боландзь «Аліса та жаба». Вона написала тексти пісень для альбому Станіслава Бартосіка «Моє кохання» (2021).
    Живе поблизу Варшави.  Її донька, Дорота Шелянґовська, – відома журналістка й телеведуча. 
Література:           

* Ґрохоля К. Г’юстоне, у нас проблеми : [роман] / Катажина Ґрохоля ; пер. з пол. Н. Сняданко. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. – 742 с. 

* Ґрохоля К. Ніколи в житті! : роман / К. Ґрохоля ; пер. з пол. А. Бондар. – Київ : Наш час, 2008. – 328 с. 

* Ґрохоля К. Серце на перев'язі : [роман] / К. Ґрохоля ; пер. з пол. А. Бондар. – Київ : Наш час, 2009. – 310 с. 

* Ґрохоля К. Я вам покажу! : [роман] / Катажина Ґрохоля ; пер. з пол. Андрія Бондаря. – Київ : Наш час, 2010. – 392 с.