УКРАЇНА - НАТО

   Що таке НАТО?
  НАТО (NATO – North Atlantic Treaty Organisation) – Організація Північноатлантичного договору – міжнародна організація, створена 4 квітня 1949 року для колективної оборони країн Західної Європи та Північної Америки згідно з принципами 51 статті Статуту ООН. 
   Відповідно до Вашингтонського договору кожна держа- ва-член Альянсу несе додаткову відповідальність та користується перевагами від участі у системі колективної безпеки. У Ст. 5 ведеться про те, що збройний напад на одного або на кількох членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх членів і що “вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них … надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні”. Такі безпрецедентні гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету не дає жодна з наявних на сьогодні колективних систем безпеки.
   В часи холодної війни Альянс ніколи не використовував військову силу проти третіх країн або з метою впливу на своїх держав-членів. (Водночас, СРСР на чолі Організації Варшавського договору (ОВД), який у 1954 році подавав заявку на вступ до НАТО, але отримав відмову, без вагань застосовував засіб військового втручання у внутрішні справи союзників по соціалістичному табору в Угорщині 1956 р. і Чехословаччині 1968 р.)
   Сьогодні членами НАТО є 28 країн: Албанія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина, Словенія, Хорватія.
   Ухвалення всіх рішень в Альянсі відбувається на засадах консенсусу. Кожна країна-член НАТО має право вето.
   НАТО не має власних збройних сил, у розпорядженні Альянсу є збройні сили – країн-членів. (Деякі держави-члени НАТО взагалі не мають власних армій, зокрема Люксембург та Ісландія).
   Будь-яка держава-член має право виходу з Альянсу. За історію організації цим правом скористалися Франція та Греція, які відповідно у 1966р. та у 1974р. вийшли з військової структури НАТО, однак залишилися в межах її політичної структури. У 1980 році повна участь Греції у військовій структурі НАТО була відновлена. Франція також відновила участь у військовій структурі НАТО, про що було оголошено під час ювілейного Саміту НАТО в Страсбурзі в 2009 році, коли Організація відзначала 60-річчя з часу свого заснування.
   НАТО розвиває розгалуджену систему партнерств, до якої входять Рада євроатлантич- ного партнерства (об'єднала 50 країн: 28 держав-членів та 22 країни-партнери), особливі партнери Україна і Росія, країни Середземноморського діалогу (Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Мавританія, Марокко, Туніс), Стамбульської ініціативи (Бахрейн, Катар, Кувейт та ОАЕ), західноєвропейські нейтральні країни (Австрія, Ірландія, Мальта, Фінляндія, Швейцарія, Швеція), а також контактні країни (Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея, Японія).
   Для міжнародних інвесторів НАТО – це очевидний знак стабільності, а отже, більшої інвестиційної привабливості.
   НАТО як організація колективної безпеки
  Головною метою НАТО є захист свободи і безпеки всіх її членів політичними та війсь- ковими засобами відповідно до Статуту ООН. З самого початку існування Альянс працює над установленням справедливого і тривалого мирного порядку в Європі на засадах загальних демократичних цінностей, прав людини та верховенства права. Ця головна мета Альянсу наповнилась новим змістом по закінченні холодної війни, оскільки вперше у повоєнній історії Європи перспектива її досягнення стала реальністю.
  Для досягнення своєї головної мети Альянс виконує такі основні завдання в галузі безпеки:
  Безпека: закладає необхідне підґрунтя для стабільного клімату безпеки в Європі на основі зміцнення демократичних інститутів і прагнення до розв’язання суперечок мирним шляхом. Він намагається створити такі умови, за яких жодна країна не могла б вдаватись до залякування чи тиску, спрямованих проти будь-якої іншої держави, через загрозу силою, або загрозу застосування сили. 
  Консультації: відповідно до Статті 4 Вашингтонського договору Альянс є трансатлан- тичним форумом для проведення спільних консультацій з будь-яких питань, що впливають на життєво важливі інтереси його членів, зокрема з приводу нових подій, які можуть становити загрозу їхній безпеці. Він також сприяє координації їхніх зусиль у галузях, що становлять спільний інтерес для всіх членів Альянсу. 
   Стримування і оборона: забезпечує стримування та захист від будь-якої форми агресії, спрямованої проти будь-якої держави - члена НАТО, відповідно до Статей 5 і 6 Вашингтонського договору. 
Отже, Північноатлантичний альянс створювався, насамперед, з метою колективної оборони країн Західної Європи та Північної Америки проти можливого нападу з боку СРСР. Заснування НАТО відповідає 51 статті Статуту ООН, де вказується, що «Статут ні в якій мірі не зачіпає невід'ємне право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться військовий напад на Члена Організації...»
  В часи холодної війни Альянс ніколи і ніде не використовував військову силу проти третіх країн або проти своїх же держав-членів. Водночас СРСР, на чолі Організації Варшавського договору, застосовував засіб військового втручання у внутрішні справи союзників по соціалістичному табору, як це було в Угорщині 1956 р. і Чехословаччині 1968 р. 
   Після завершення холодної війни Альянс перебрав на себе нові ключові завдання, як-то зміцнення безпеки шляхом заохочення партнерських відносин з усіма демократичними країнами Європи до Кавказу та Центральної Азії. У відповідь на зміни, що сталися у загальному середовищі безпеки, Альянс також перебрав на себе додаткову відповідальність. Це, зокрема, подолання нестабільності, що походить від регіональних та етнічних конфліктів на території Європи, та загроз, що виникають поза межами євроатлантичного регіону. 
  Нині діяльність Альянсу дедалі розширюється, охоплюючи співпрацю з Україною, Росією та іншими державами, які не входять до складу НАТО, а також зусилля, спрямовані на те, щоб зробити Альянс здатним запобігати новим викликам у галузі безпеки, які властиві ХХІ століттю, як, наприклад, міжнародний тероризм та поширення зброї масового знищення. Щоб зберегти свою ефективність стосовно захисту та зміцнення безпеки за умов нинішнього швидко змінюваного середовища безпеки, Альянс нині запроваджує ґрунтовну трансформацію, яка охоплює усі аспекти його діяльності й передбачає запровадження нових завдань, вступ нових членів, вдосконалення військового потенціалу, розбудову нових партнерських відносин та новий спосіб ведення справ.
   Як функціонує НАТО?  
   Однією із запорук міцності НАТО є процес ухвалення рішень, який ґрунтується на до- сягненні консенсусу. Це означає, що усі рішення мають бути одностайними. Внаслідок цього часто виникає потреба у проведенні тривалих консультацій та обговорень, перш ніж буде ухвалене важливе рішення. Хоча сторонньому спостерігачеві така система може видатися надто повільною та громіздкою, вона має дві незаперечних переваги. По-перше, вона забезпечує дотримання суверенітету кожної з країн – членів Альянсу. По-друге, коли вже рішення досягнуто, воно користується стовідсотковою підтримкою усіх держав-членів і підкріплене готовністю його виконувати.
 Постійнодіючий керівний орган, що ухвалює рішення в НАТО, – це Північно- атлантична рада, до складу якої входить по одному Постійному представнику від кожної країни – члена Альянсу. Постійний представник має ранг посла, а в роботі йому допомагає національна делегація у складі дипломатичного персоналу та радників з питань безпеки. Рада засідає на рівні послів щонайменше раз на тиждень, а зазвичай – ще частіше. Як правило, з періодичністю двічі на рік проводяться засідання Ради на рівні міністрів закордонних справ та оборони, а раз на два роки – на рівні глав держав та урядів. 
   Найвищою цивільною посадовою особою Альянсу є Генеральний секретар НАТО, який головує на засіданнях Північноатлантичної ради НАТО та сприяє досягненню консенсусу між державами-членами Альянсу. Генеральний секретар НАТО обирається з числа відомих політиків, дипломатів держав-членів Альянсу на чотирирічний термін. В управлінні діяльністю НАТО Генеральний секретар спирається на Міжнародний секретаріат, на роботу до якого направляються відомі експерти та посадовці з країн – членів НАТО. 
  НАТО не має власних збройних сил. Більшість сил, наданих у розпорядження НАТО, весь час залишається під національним командуванням та управлінням, окрім випадків, коли країни – члени НАТО відряджають ці сили для виконання конкретних завдань під проводом НАТО, починаючи від колективної безпеки до нових місій, таких як миротворчість та операції з підтримки миру. Політичні та військові структури НАТО забезпечують довготермінове планування, необхідне для того, щоб національні підрозділи були здатними виконувати ці завдання, а також запроваджують організаційні заходи стосовно спільного командування, управління, тренувань та навчань.
   Розвиток особливого партнерства України з НАТО  
   Основоположними документами, що продовжують визначати відносини між Україною та НАТО на сучасному етапі, є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (9.07.1997 р.) та Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21.08.2009 р.). 
   23 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла рішення про відмову України від позаблокового статусу, який виявився неефективним у контексті убезпечення держави від зовнішньої агресії та тиску. 
   26 лютого 2016 року Президент України підписав Закон «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Організацією Північноатлантичного договору про статус Представництва НАТО в Україні», відповідно до якого Центр інформації та документації НАТО об’єднується з Офісом зв’язку НАТО в єдину дипломатичну установу. Це перший подібний випадок в історії НАТО. Наприкінці березня ц.р. Главою Представництва НАТО в Україні призначено А.Віннікова. 
   І. Політичний діалог.  
   Політичний діалог України з Альянсом забезпечується шляхом двосторонніх контактів на всіх рівнях, включно з міжпарламентським виміром. Провідну роль у поглибленні цього діалогу відіграє Комісія Україна-НАТО (КУН), створена в 1997 р. на виконання положень Хартії про особливе партнерство. Вона проводить засідання не рідше двох разів на рік. Крім того, КУН може скликатися на вимогу України на підставі ст.15 Хартії та ст.8 Рамкового документа «Партнерства заради миру», якщо Україна відчуватиме пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності чи безпеці.
  В обстановці військової інтервенції, політичного та економічного тиску з боку РФ, тимчасової окупації Криму та «гібридної» війни проти України на Донбасі, інтенсивний політичний між Україною та Альянсом став передумовою для отримання матеріально-технічної підтримки для посилення її обороноздатності та спроможності захистити себе. Ця допомога надавалася на виконання рішень Уельського саміту НАТО (вересень 2014 року) для задоволення термінових потреб Україні, а також у стратегічному плані. Всього союзниками було надано матеріально-технічних засобів на суму близько 100 млн. дол. США.
  За координації штаб-квартири НАТО в медичних закладах країн-членів Альянсу пройшли лікування 377 військовослужбовців. Робота на цьому напрямку триває. Через ДСНС України надано гуманітарної допомоги на суму близько 20 млн. дол. США.
Для відновлення спроможностей України у галузі гуманітарного розмінування Альянсом прийнято рішення надати матеріально-технічну допомогу ДСНС України на суму понад 1 млн. євро.
   8 березня 2016 р. в Брюсселі було проведено спеціальне засідання Комісії Україна-НАТО на рівні постійних представників за участю Міністра оборони України С.Т.Полторака. Під час цього заходу Міністр детально ознайомив присутніх зі змістом оборонної реформи, етапи якої будуть відображені в Стратегічному оборонному Бюлетені України (СОБ). Було наведено часові проміжки та кінцеві результати реформи та наголошено, що очікуваним результатом оборонної реформи мають стати збалансовані за обсягом завдань і чисельністю Міністерство оборони та Генеральний штаб, ефективні Збройні Сили, спроможні проводити операції за можливими сценаріями з протидії загрозам у воєнній сфері.
   У відповідь на представлений Україною проект СОБ, держави-члени доручили полі- тико-військовим структурам НАТО розробити проект Комплексного пакету допомоги Україні для розвитку її оборонних спроможностей на середньострокову перспективу, який передбачається схвалити на майбутньому Варшавському саміті НАТО.
  14-15 квітня 2016 року Україну відвідав заступник Генерального секретаря НАТО А.Вершбоу з метою участі у Київському безпековому форумі. Під час свого візиту він передав офіційне запрошення Президентові України від Генерального секретаря НАТО на засідання КУН в рамках Варшавського саміту НАТО.
   19 квітня 2016 р. в Брюсселі, напередодні проведення засідання Ради НАТО-Росія на рівні послів, було проведено чергове засідання КУН на рівні послів за участю Заступника Міністра – керівника апарату МЗС України В.В.Пристайка. Метою заходу стало обговорення російської агресії проти України, зокрема, основних проявів гібридної війни та протидії їй на досвіді України, отриманому під час АТО на сході нашої держави та в процесі окупації Криму російськими військами. Проведення цього засідання стало чітким публічним сигналом щодо відданості Альянсу своїй твердій позиції на підтримку України. 
   Наприкінці квітня 2016 р., вперше в історії нашої держави, у складі Уряду України було призначено Віце-прем’єр-міністра з європейської та євроатлантичної інтеграції І.Климпуш-Цинцадзе. Після цього призначення відбулося певне оновлення підходів до процесу інтеграції в НАТО. Зокрема, прийнято рішення відновити роботу Комісії з питань координації співробітництва з НАТО на чолі з вищезгаданим Віце-прем’єр-міністром (Комісія не функціонує більше 2-х років).
  Комісія з питань координації співробітництва України з НАТО має стати постійно діючим органом координації, моніторингу ефективного виконання завдань з просування держави на шляху до членства в НАТО, впровадження процедур і стандартів НАТО. Вона організовуватиме контроль за використанням ресурсів Трастових фондів, іншої міжнародної технічної та гуманітарної допомоги міністерствами та відомствами, за здійсненням внутрішньодержавного і міжнародного звітування, а також спрямовуватиме діяльність спільних робочих груп Україна-НАТО та міжвідомчих робочих груп.
   До складу Комісії мають увійти національні координатори співробітництва України з НАТО на рівні перших заступників або заступників керівників відомств у сферах зовнішньої політики, оборони та військовій сфері, ресурсного (фінансового) забезпечення, інформаційної безпеки та боротьби з тероризмом, реформування сектору безпеки і оборони України, у правовій сфері, сфері науки, надзвичайних ситуацій, стратегічних комунікацій.
   ІІ. Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО.
  Ключовим системним документом розвитку співробітництва з НАТО та важливим інструментом здійснення реформ в Україні за підтримки Альянсу є Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО (РНП), які розробляються з 2009 року. РНП затверджується Президентом України. До реалізації РНП залучаються центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, неурядові організації.
   12 лютого 2016 року Президент України П.Порошенко підписав Указ про затвердження РНП на 2016 рік. Програма включає близько 250 комплексних заходів, спрямованих на подальший розвиток всебічного співробітництва України з НАТО. До їх реалізації мають залучитися більше 40 центральних органів виконавчої влади, державних органів та інших структур, у тому числі неурядових.
  За нинішніх умов агресії, тимчасової окупації, а також проведення РФ так званої «гібридної війни» проти України, взаємодія нашої держави з НАТО підпорядковується насамперед потребам максимального зміцнення обороноздатності Української держави та реформування її Збройних Сил. Зусилля спрямовуватимуться на подальше наближення України до стандартів НАТО, що дозволить нашій державі у майбутньому відповідати критеріям, необхідним для приєднання до НАТО.
  Документ визначає перспективні напрями роботи в сферах економіки, освіти, про- фесійної підготовки цивільного персоналу сектору безпеки і оборони України, в енергетичній галузі, щодо реагування на надзвичайні ситуації, боротьби з корупцією, тероризмом, а також включає завдання, спрямовані на активізацію співробітництва з міжнародними та регіональними організаціями.
   ІІІ. Практичне співробітництво Україна-НАТО.
  Для розвитку практичного співробітництва під егідою КУН створено і діють п’ять спільних робочих груп Україна-НАТО (СРГ): з питань воєнної реформи (СРГ ВР); оборонно-технічного співробітництва (СРГО); економічної безпеки; планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру (СРГ ПНС); зі співробітництва з питань науки і довкілля (СРГ НОД).
   Основною платформою, на якій здійснюється взаємодія України з НАТО в оборонній сфері, є Спільна робоча група Україна – НАТО з питань воєнної реформи. Головною метою діяльності СРГ ВР є сприяння підтриманню воєнно-політичного діалогу та забезпечення практичного співробітництва України з Альянсом у сфері безпеки та оборони.
   Під егідою СРГ ВР функціонує низка проектів, що сприяють реформуванню сфери безпеки і оборони: з подолання корупції (Ініціатива НАТО з розбудови цілісності та прозорості, зниження корупційних ризиків в оборонних та безпекових інституціях), професійної підготовки цивільного персоналу сектору безпеки та оборони (щорічний обсяг інвестицій – 300 тис. євро), реформування системи військової освіти в Україні (у рамках Програми НАТО з удосконалення військової освіти), перепідготовки та соціального захисту звільнених у запас військовослужбовців.
  Країни-члени НАТО надали велику за обсягом матеріально-технічну допомогу ЗС України та гуманітарну допомогу населенню, постраждалому від дій Росії в Криму та проросійських терористів на Сході нашої держави. В окремих країнах-членах НАТО та партнерах Альянсу (Ізраїль) здійснюється медична реабілітація українських військовослужбовців, поранених в ході антитерористичної операції. Започатковано проект, спрямований на переоснащення розграбованих терористичними угрупуваннями піротехнічних підрозділів ДСНС та МВС в Донецькій та Луганській областях, започатковується проект з розвитку мінімальних національних спроможностей України в сфері телемедицини. Між Києвом та відповідними структурами НАТО налагоджено захищений зв’язок.
   4 березня 2016 р. у штаб-квартирі НАТО відбулось чергове засідання Спільної робочої групи Україна – НАТО з питань воєнної реформи. Українську делегацію на засіданні очолив заступник Секретаря РНБОУ О.Литвиненко. У ході заходу було обговорено проект Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, а також представлено діяльність Проектного офісу реформ при Міністерстві оборони України. Представники країн-членів НАТО підтвердили готовність і надалі надавати всебічне сприяння Україні у реформуванні її національного сектору безпеки і оборони.
  1-3 червня 2016 р. у Львові заплановано провести 22-е засідання Спільної робочої групи Україна-НАТО з оборонно-технічного співробітництва, під час якого планується представити основні положення Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року. Основний акцент в ній робиться на переході від пост-радянської системи забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань до забезпечення за стандартами НАТО та ЄС.
   IV. Участь України в місіях НАТО.
  Продовжується участь українського контингенту (інженерний підрозділ чисельністю 40 військовослужбовців та 18 одиниць автомобільної та спеціальної техніки) в операції у складі Багатонаціональних сил НАТО в Косово (КФОР) та національного персоналу (10 військовослужбовців) в місії НАТО «Рішуча підтримка» в Афганістані.
Завершена участь виділених сил та засобів ЗСУ в морських операціях НАТО «Океанський щит» та «Активні зусилля».
  Участь України в операції НАТО «Активні зусилля» здійснюється, з урахуванням набуття Національним контактним пунктом Військово-Морських Сил Збройних Сил України (м. Одеса) повних операційних спроможностей, шляхом моніторингу надводної обстановки в акваторії Чорного моря та обміну інформацією із штабом проведення операції (штаб Командування Військово-морських сил НАТО «Нортвуд»).
  30 березня 2015 року Президент України підписав Указ Президента України № 185/2015 «Про направлення національного персоналу для участі України в тренувально-дорадчій Місії НАТО «Рішуча підтримка» в Ісламській Республіці Афганістан», згідно з яким направляється національний персонал (з числа військовослужбовців та працівників ЗСУ) загальною чисельністю до 30 осіб.
  7.04.2015 р. з НАТО укладена Угода (у формі обміну листами) про участь УНП в тренувально-дорадчій Місії НАТО «Рішуча підтримка» та фінансові умови. 
Джерела : 
Україна-НАТО - Режим доступу

 =================================================

 КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ:

Офіційна сторінка 


Мультимедійна бібліотека НАТО
                                        
Україна - НАТО





НАТО в youtube







 ================================================= 

ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА:

 =================================================

   Довідник НАТО / Public Diplomacy Division. – Bruxelles, 2006. – 384 с. - Режим доступу.

     Включено інформацію про витоки, головні завдання, військову й цивільну структуру НАТО. Висвітлено процес прийняття рішень в рамках Організації, участь НАТО у миротворчих операціях, процес розширення Альянсу, його відносини з ЄС та іншими міжнародними організаціями, а також з Україною, Росією, країнами Південно-Східної Європи та Близького Сходу.

===================================== 

    Інститути ЄС і НАТО. Глосарій основних термінів і понять : довідник / Закарпат. держ. ун-т, Навч.-наук. ін-т філософії та євроінтеграц. дослідж. ; уклад.: І. В. Артьомов [та ін.]. – Ужгород : Ліра, 2007. – 220 c. – (Серія «Євроінтеграція : український вимір» ; вип. 4). – Бібліогр.: с. 206–215. - Режим доступу.

   У довіднику зібрано та впорядковано основні терміни і поняття щодо інституцій Європейського Союзу та НАТО, міжнародних організацій, процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України, міжнародного співробітництва у сфері економіки, безпеки, військового будівництва, соціального розвитку тощо.

=====================================

   НАТО. Стамбульський саміт : довідник читача Брюссель, 2004. – 140 с.  Режим доступу.

   У довіднику представлені всі офіційні тексти і декларації, оприлюднені або ухвалені на тамбульському саміті. Довідник також містить додаткову інформацію щодо політики та діяльності Альянсу, про які йдеться в офіційних текстах і комюніке.

=====================================  

   За і проти. Дебати з питань євроатлантичної безпеки.  К., 2004. 75 с.  Режим доступу.
 
   У виданні йдеться про стратегічні проблеми, що стають перед Альянсом та питання безпеки, які впливають на характер і майбутнє наших суспільств.

 

=====================================  

   Україна-НАТО: діагностика партнерства.  Інститут світової політики, 2015.  48 с.  Режим доступу.
   Аналітичну записку підготовлено за підсумками Стратегічного дискусійного клубу у регіонах — проекту Інституту світової політики, який здійснювався у партнерстві з Офісом зв’язку НАТО в Україні та за підтримки Уряду Норвегії. Мета Стратегічного дискусійного клубу — створення можливостей для проведення змістовних регулярних публічних дискусій зі стратегічних питань національної безпеки в українських регіонах.
   Думки, висловлені в цій публікації, не відображають офіційні позиції НАТО та Уряду Норвегії.

=================================================

Що таке НАТО? Знайомство з трансатлантичник Альянсом. - 48 с. - Режим доступу.

=================================================



 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар