Томас Еріксон (1965) – шведський письменник і психолог

    Томас Еріксон народився 19 вересня 1965 року у Стокгольмі, Швеція. Отримав вищу освіту у сфері менеджменту та психології, однак значна частина його експертизи сформувалася завдяки практичній діяльності у бізнесі та особистим дослідженням моделей поведінки, (за матеріалами: ).

    У 2014 році Еріксон опублікував свою найвідомішу книгу – «В оточенні ідіотів: або як зрозуміти тих, кого неможливо зрозуміти». У ній він представив популярну інтерпретацію DISC-системи – моделі, що класифікує типи поведінки на чотири кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Книга здобула світове визнання, була перекладена понад 40 мовами та стала міжнародним бестселером.

    Успіх надихнув автора на створення серії книг: «В оточенні психопатів», «В оточенні поганих босів», «Я – ідіот», «Омовлення», «Чому деякі працюють, а

інші – ні» та інші. Його роботи поєднують практичну психологію, комунікацію та інструменти для саморозвитку. Еріксон пише зрозуміло, з гумором, надаючи читачам інструменти для покращення взаємодії з людьми.

    Томас Еріксон – затребуваний консультант і бізнес-тренер. Протягом десятиліть працював з міжнародними компаніями, менеджерами, керівниками та підприємцями, проводячи тренінги з лідерства, комунікації та командної роботи. Він регулярно виступає на конференціях, а також бере участь у медіапроєктах, присвячених міжособистісній ефективності та розвитку особистості. 

    Еріксон одружений з романісткою Крістіною Еріксон, з якою у них двоє дітей. 

Література: 

* Еріксон Т. В оточенні вампірів, або Як подолати тих, хто висмоктує ваш час, енергію та душу / Томас Еріксон ; [пер. з англ. І. Шумської]. – Харків : Фоліо, 2024. – 308 с. 

* Еріксон Т. В оточенні ідіотів, або Як зрозуміти тих, кого неможливо зрозуміти / Томас Еріксон ; [пер. з англ. В. Махоніна]. – Харків : Фоліо, 2019. – 251 с. 

* Еріксон Т. В оточенні нарцисів, або Як зупинити чуже его, яке руйнує ваше життя / Томас Еріксон ; [пер. І. Шумської]. – Харків : Фоліо, 2024. – 252,  с.  

* Еріксон Т. В оточенні негараздів. Від падіння до успіху / Томас Еріксон ; [пер. С. Береславської]. – Харків : Фоліо, 2025. – 314 с.

* Еріксон Т. В оточенні психопатів, або Як уникнути маніпуляцій з боку інших  / Томас Еріксон ; [пер. з швед. М. Яковлєва]. – Харків : Фоліо, 2020. – 250 с.  

* Еріксон Т. Мій бос-ідіот / Томас Еріксон ; [пер. зі швед. М. Яковлєва]. – Харків : Фоліо, 2023. – 315 с.  

* Еріксон Т. Мільярдер / Томас Еріксон ; [пер. з англ. І. Б. Шумської]. – Харків : Фоліо, 2026. – 318 с. 

* Еріксон Т. Сміття і люди. Зворотний бік споживання / Томас Еріксон ; [пер. Ірина Сабор]. – Київ : Ніка-Центр. – 2019. – 224 с.

Ґюстав Лебон (1841-1931) – французький психолог, соціолог, антрополог та історик

    Ґюстав Лебон народився 7 травня 1841 року в містечку Ножан-ле-Ротру, що за 100 км на південний захід від Парижа. У Ножан-ле-Ротру Гюстав із братом Жоржем та батьками прожив лише 8 років, але там є вулиця, названа на його честь. Батько сімейства, Жан-Марі-Шарль Лебон, був чиновником, мати, Аннет-Жозефін – домогосподаркою. Вони належали до середнього класу, мали бретонське і бургундське коріння, (за матеріалами: Britannica, Ebsco, Gustave-le-bon). 

    Ґюстав отримав класичну освіту в ліцеї міста Тур, а потім вступив до Паризького університету, де вивчав право. Після закінчення університету Гюстав Лебон працював лікарем у Парижі. Він захопився дослідженнями в галузі психології і соціології. У 1870 році Ґюстав Лебон став свідком падіння Другої імперії і Парижької комуни. Ці події глибоко вразили його і спонукали до вивчення природи масових рухів.  

    У 1872 році Ґюстав Лебон опублікував свою першу книгу «Психологія народів і масові

психологічні явища». У цій книзі він сформулював основи соціальної психології.

    Лебон вважав, що люди в масі не є раціональними індивідами, а піддаються впливу емоцій та інстинктів. Він також вважав, що в масі легко поширюються маніпуляції та пропаганда.

    Книги Лебона мали великий вплив на розвиток психології. Вони були перекладені багатьма мовами і стали класикою цієї науки. 

    Ґюстав Лебон написав понад 20 книг з різних галузей науки. Серед його найвідоміших робіт: «Психологія натовпу» (1895), «Психологія революції» (1902), «Історія цивілізації в Європі» (1912). 

    Творчість Ґюстава Лебона викликала неоднозначну реакцію в науковому середовищі. Його критикували за спрощення і упередженість його поглядів. Однак його роботи також високо цінували за їхню інноваційність і вплив на розвиток соціальної психології.  

    Ґюстав Лебон помер 13 грудня 1931 року в місті Марн-ла-Кокетт. Він був похований на кладовищі Пер-Лашез. 

    Творчість Ґюстава Лебона має важливе значення для розвитку соціальної психології. Він був одним із перших учених, які вивчали природу масових рухів і вплив натовпу на індивідуальну поведінку.

    Творчість Лебона також має важливе значення для вивчення історії та політики. Він був одним із перших учених, які звернули увагу на роль психологічних факторів у розвитку суспільства. 

Література: 

* Лебон Ґ. Психологія людських спільнот / Ґустав Лебон ; за наук. ред., [пер. з фр.] Григорія Понеділка. – Львів : Вид-во Львів. політехніки, 2020. – 203 с. 

* Лебон Ґ. Психологія народів  / Ґюстав Лебон ; [інтерпретація та пер. з фр. Ігоря Андрущенка]. – Київ : Арій, 2025. – 223 с.

* Лебон Ґ. Психологія натовпу / Ґюстав Лебон ; [пер. з фр. Ігоря Андрущенка]. – Київ : Арій, 2024. – 271 с. 

* Лебон Ґ. Психологія революції / Ґюстав Лебон ; [пер. з англ. та фр. О. С. Вербич]. – Київ : Арій, 2025. – 415 с.

Віктор Франкл (1905-1997) – австрійський психіатр, психотерапевт і філософ

    Віктор Еміль Франкл народився 26 березня 1905 року у Відні. Батько Франкла був державним службовцем у Відні. Молодший Франкл рано зацікавився психологією, і в середній школі вивчав психологію та філософію. Бувши студентом медичного факультету Віденського університету, виявляв особливий інтерес до вивчення депресії та самогубства і створив молодіжні консультаційні центри у Відні, успішно намагаючись зменшити кількість самогубств серед підлітків у місті, (за матеріалами: Gasformind, Starylev, Viktorfranklukraine). 
    Здобувши ступінь доктора медицини в 1930 році, Франкл приєднався до колективу психіатричної лікарні «Ам Штайнгоф» у Відні, де з 1933 по 1937 рік очолював програму запобігання самогубствам серед жінок. Згодом заснував приватну практику, але, бувши євреєм, змушений закрити її після того, як нацистська Німеччина анексувала Австрію в 1938 році. Потім став

головним неврологом у віденській лікарні Ротшильда, яка обслуговувала єврейське населення. 

    Однак антисемітизм зростав, і в 1942 році Франкла і його сім'ю відправили до концтабору Терезієнштадт, де загинув його батько. У 1944 році вцілілих Франклів перевезли до Освенцима, де знищили його матір; його дружина померла пізніше в концтаборі Берген-Бельзен. Спостерігаючи жорстокість і деградацію навколо себе, Франкл висунув теорію, що ті в'язні, які мали якийсь сенс у своєму житті, мають більше шансів вижити. 

    Досвід цих страшних років і сенс, витягнутий із цього досвіду, Франкл описав у книзі «Психолог у концтаборі», що вийшла невдовзі після війни. Ця книга з 1942 по 1945 рік фактично «писалася» їм в голові, і одним із стимулів до виживання було прагнення її зберегти і зрештою опублікувати. 

    Після того, як ця книга вийшла в 1959 році англійською мовою, вона витримала нечувану

кількість перевидань десятками мов по всьому світу і загальний її тираж вже перевалив за 2,5 мільйона екземплярів. 

    Кінець сорокових відзначений яскравим сплеском творчої активності Франкла. Його книги – філософські, психологічні, медичні – з'являються одна за одною. Серед його найбільш значних робіт (крім названих) – «Лікар та душа», «Психотерапія та екзистенціалізм», «Воля до сенсу», «Час і відповідальність», «Підсвідомий бог», «Психотерапія на практиці». 

    У 1946 році Франкл стає директором Віденської неврологічної лікарні, з 1947 починає викладати у Віденському університеті, в 1949 отримує ступінь доктора філософії, в 1950 очолює австрійське товариство психотерапевтів. У 60-ті роки видання його праць англійською мовою принесло йому всесвітню славу, що запізнилося до наших берегів лише до початку 90-х. Франкл двічі об'їхав навколо світу з лекціями про логотерапію, побував у багатьох

країнах. 

    Він помер у глибокій старості 2 вересня 1997 року у своєму рідному Відні. 

Література: 

* Франкл В. Відчуття втрати сенсу. Виклик психотерапії та філософії / Віктор Франкл ; [пер. з англ. К. Гребеннікова]. – Дніпро : Арт-Прес, 2025. – 239 с. 

* Франкл В. Воля до сенсу. Основи та застосування логотерапії / Віктор Франкл ; [пер. з англ. Ольга Серга]. – Київ : Видавництво Ростислава Бурлаки, 2025. – 272 с. 

* Франкл В. Лікар та душа. Основи логотерапії / Віктор Франкл ; [пер. з англ. Л. Шерстюка]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 318 с.  

* Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі  / Віктор Франкл ; [пер. з англ. О. Замойської]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 159 с. 

Антоніо Менегетті (1936-2013) – італійський психолог, філософ, художник

    Антоніо Менегетті народився 9 березня 1936 року у місті Аветанно, Італія. Хлопчик виріс у простій родині П'єтро Менегетті та Анни Кастеллані, ставши першим із дев'яти дітей. У віці одинадцяти років батьки віддали сина на виховання та навчання до Римо-Католицької церкви. Менегетті навчався у місті Ассізі, потім у Губбіо, Сполето і Римі, вступив у францисканський орден «Менші Брати Конвентуальні». Під час навчання у семінарії також вивчав живопис, реставруючи фрески Джотто, Чимабуе, Мікеланджело, Рафаеля, Мазаччо, Тіціана. Ця робота викликала в нього інтерес до мистецтва, (за матеріалами: Yakaboo, Fondazionemeneghetti, Antoniomeneghetti). 

    У 1960-і роки Антоніо залишив францисканський орден і місто Сполето і став парафіяльним священиком у селищі Сан-Джованні Паганіка, розташованому неподалік Монтереалі. У цей час утримував хвору матір із вісьмома неповнолітніми братами та сестрами. 

    У віці близько тридцяти років Менегетті навчався на декількох факультетах знаменитих

римських університетів і в період з 1967 по 1971 захистив докторат з теології при Папському Латеранському університеті в Римі, з філософії та соціальних наук при Папському університеті святого Хоми Аквінського в Римі. Також отримав диплом про вищу освіту з філософії в Міланському католицькому університеті Сакра Куоре та диплом бібліотекаря у Ватикані. 

    У 1970 році декан факультету філософії Папського університету святого Хоми Аквінського Абелардо Лобато Казадо запросив Антоніо Менегетті прочитати курс лекцій з психології для студентів, які здобувають другу вищу освіту. З 1970 по 1972 Менегетті викладав «Основи пасторської психології», присвяченої психології священнослужителя, а з 1972 по 1973 читав курс «Онтопсихологія людини» і вів семінар «Клієнтцентрована терапія Роджерса» в Університеті Хоми. 

    Ще під час викладання в Папському університеті святого Хоми Аквінського Менегетті

розпочав психологічну практику і 15 листопада 1972 року відкрив Центр онтопсихологічної терапії у Римі. 

    У 1972 року Менегетті залишив католицьку церкву, а 1973 року припинив викладацьку діяльність в Університеті Хоми Аквінського, пояснюючи це рішення бажанням повністю присвятити себе клінічній практиці. Менегетті ніколи не думав про створення нової науки, а усвідомив, що відкрив новий шлях у той період, коли займався клінічною психотерапією.          Вперше термін «онтопсихологія», тобто психологія буття, ужив Антоніо після ознайомлення з матеріалами конгресу, проведеного за участю психологів Карла Роджерса, Ролло Мей, Абрахама Маслоу. Народження онтопсихології пов'язують із виходом книги Менегетті «Онтопсихологія людини». В цей час публікувалися і перші книги та монографії Антоніо Менегетті, з викладом теорії та практики онтопсихології: «Кінотерапія», «Онтопсихологія людини», «Психосоматика», «Монітор відхилення в людській психіці», «Клінічна онтопсихологія», «Онтопсихологія». 

    З 1981 по 1986 рік Антоніо перевіряв онтопсихологічний метод у застосуванні до людей різної етнічної приналежності та культури. З 1990-х років онтопсихологічний метод використовувався у сфері підприємництва та бізнес-консультування, а також у соціології. 

    У 2011 році під час проведення 24-го Літнього університету з онтопсихології в Ассизі Президія Сенату Італії нагородила Менегетті Медаллю за винятковий внесок у науку. 

    Антоніо Менегетті помер 20 травня 2013 року у бразильському місті Фашинал-ду-Сотурну. 

Література: 

* Менегетті А. Молодь та онтична етика / Антоніо Менегетті. – Київ : НФ «Антоніо Менегетті», 2021. – 181 с. 

* Менегетті А. Психологія лідера / Антоніо Менегетті. – Київ : НФ «Антоніо Менегетті», 2019. – 342 с. 

* Менегетті А. Тезаурус: словник онтопсихологічних термінів / Антоніо Менегетті. – Київ : НФ «Антоніо Менегетті», 2019. – 284 с. 

Метт Гейґ (1975) – британський письменник-фантаст і журналіст

    Метт Гейґ народився 3 липня 1975 року в місті Шеффілд, Велика Британія. Дитинство майбутнього письменника минуло в Ньюарку, графство Ноттінгемшир. Освіту здобував в Галлському університеті, де вивчав англійську мову та історію, (за матеріалами: Starylev, Book-ye, Fabulabook). 

    За своє життя Метт встиг змінити кілька професій. Він керував власною інтернет-маркетинговою компанією, працював у нічному клубі в Іспанії, а потім став професійним письменником. 

    Пише художні та нехудожні твори як для дорослої, так і для дитячої аудиторії. Зокрема, його книга у жанрі нехудожньої літератури «The Dead Fathers Club» посіла першу сходинку у списку бестселерів за версією газети The Sunday Times та протягом 46 тижнів входила до списку топ 10 книг Британії. Кінокомпанії «Studio Canal» та «Blueprint Pictures» працюють над екранізацією підліткового

роману «Хлопчик на ім'я Різдво». Він продав понад три мільйони книг по всьому світу. 

    Гейґ одружений з Андреа Семпл, і вони живуть у Брайтоні, Сассекс, разом з двома дітьми та собакою. Їхні діти навчаються вдома. 

    Метт ідентифікує себе як атеїст. Він заявив, що книги є його єдиною справжньою вірою, а бібліотека – його церквою. 

    Деякі з робіт письменника, особливо частина нон-фікшн, натхненна депресивним розладом, який він пережив у 24 роки. Він досі інколи страждає від тривожності. Йому було діагностовано синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) та аутизм. 

    Особливістю авторського стилю Метта Гейґа є поєднання цікавого сюжету з дослідженням складних емоційних та психологічних аспектів людського існування, його відверті, гумористичні та філософські тексти знайдуть відгук як серед

дорослих шанувальників зворушливих сюжетів, так і дитячої авдиторії, яка полюбляє пригодницьку та фентезі літературу.  

Література: 

* Гейґ М. Батечко Різдво і я : [роман] / Метт Гейґ ; л. Кріса Моулда ; [пер. з англ. Я. Чорногуз]. – Харків : Жорж, 2020. – 300 c.  

* Гейґ М. Дівчинка, яка врятувала Різдво / Метт Гейґ ; пер. з англ. Ярина Чорногуз. – Харків : Жорж, 2018. – 352 c. 

* Гейґ М. Еві в джунглях / Метт Гейґ ; [пер. з англ. Г. Яновської]. – Харків : Жорж, 2021. – 92 с. 

* Гейґ М. Еві і тварини / Метт Гейґ ; [пер. з англ. Г. Яновської]. – Харків : Жорж, 2021. – 250 с.  

* Гейґ М. Мишеня на ім'я Мііка / Метт Гейґ. – Харків : Жорж, 2026. – 200 с.  

* Гейґ М. Неможливе життя : [роман] / Метт Гейґ. – Харків : Жорж, 2026. – 408 с.  

* Гейґ М. Нотатки про нервову планету / Метт Гейґ ; [пер. з англ. О. Дятел]. – Харків : Жорж, 2021. – 265 с.  

* Гейґ М. Опівнічна бібліотека  / Метт Гейґ ; пер. з англ. Г. Яновська. – Харків : Жорж, 2021. – 416 с.

* Гейґ М. Правдива Піксі йде до школи / Метт Гейґ ; пер. [з англ.] Ганни Яновської. – Харків : Жорж, 2021. – 126 с. 

* Гейґ М. Правдива Піксі / Метт Гейґ ; пер. [з англ.] Ганни Яновської. – Харків : Жорж, 2019. – 123 с.  

* Гейґ М. Хлопчик на ім'я Різдво / Метт Гейґ ; пер. з англ. Ярина Чорногуз. – Харків : Жорж, 2018. – 288 c. 

* Гейґ М. Чому варто жити далі / Метт Гейґ ; [пер. з англ. Ігоря Лютенка]. – Харків : Фабула, 2025. – 256 с. 

* Гейґ М. Як зупинити час : роман / Метт Гейґ ; пер. з англ. Таїсія Івченко. – Харків : КСД, 2018. – 320 с.

Алехандро Паломас (1967) – іспанський романіст, поет і перекладач

    Алехандро Паломас (Alejandro Palomas) – іспанський романіст, поет і перекладач. Алехандро Паломас народився 31 грудня 1967 року в Барселоні, вивчав англійську філологію в університеті Барселони, а згодом здобув ступінь магістра поетичної творчості в Новому коледжі Каліфорнії в Сан-Франциско, США, (за матеріалами: Lamoncloa, Sandrabruna, Book24).

    Паломас писав до кількох газет і перекладав твори Кетрін Менсфілд, Гертруди Стайн, Вілли Катер та Джека Лондона. Є автором кількох романів, які люблять не тільки в Іспанії, а й в інших країнах. Написав сценарій «Ojos de Invierno» (Зимові очі) за мотивами свого роману «Tanta vida» (Стільки життя)  (2008). Права на твір були продані компанії Filmax. У 2002 році отримав премію FNAC New Talent за роман «El tiempo del corazón» (Час серця). Також Алехандро Паломас потрапив до короткого

списку премії Ciudad de Torrevieja Award з книгою «El secreto de los Hoffman» (Секрет родини Гоффманів). У 2011 році були опубліковані його книги «El tiempo que nos une» (Час, що нас єднає) та «El cel que ens queda» (Небо, яке нам залишається). Його твори «Una Madre», «Un Perro» та «Un Hijo» отримали схвальні відгуки критиків та були перекладені кількома мовами. 

    У 2016 році його роман «Un hijo» (Син) (2015) отримав Національну премію з літератури для молоді та премію Фонду Куатрогатос. У своїх новіших романах «Una madre» (Мати) (2014) та «Un perro» (Собака) (2016) він представив низку персонажів, які полонили тисячі читачів. У 2018 році він отримав премію Надаля за роман «Un amor» (Кохання), який він представляє цього року на книжковому ярмарку. Його твори, адаптовані для театру та незабаром екранізовані, були перекладені п'ятнадцятьма мовами. 

    Його заява у 2022 році про сексуальне насильство, жертвою якого він став у віці восьми років з боку священика та вчителя школи Ла-Саль, стала приводом для викриття десятків інших випадків, скоєних тим самим злочинцем у Преміа-де-Мар та Монкада-і-Рейшач. Розголос про цю справу привів до зустрічі з прем'єр-міністром Іспанії Педро Санчесом та президентом Каталонії Пере Арагонесом, а також став поштовхом до розслідування випадків педофілії в Церкві, яке центральний уряд доручив Омбудсмену. Алехандро розповів про свій травматичний досвід у книзі «Про це не говорять» (2022). 

    Лірична проза Паломаса – це твори про сім'ю, особистісне зростання, конфлікти поколінь, складність людських стосунків. Автор торкається важливих тем: як пережити втрату, як розвиватися, ідентичність та стійкість тощо. 

Література:

* Паломас А. Син : роман / Алехандро Паломас ; пер. з ісп. Анастасія Юрійчук. – Київ : BookChef, 2026. – 256 с.

Кейт Фостер – cучасна шотландська письменниця

    Кейт Фостер народилася у Шотландії в середині 1970-х, виросла в Корсторфіні, а нині мешкає в Единбурзі разом із двома дітьми. До літературної кар’єри понад двадцять років працювала журналісткою в національній газеті, а перший роман опублікувала у віці 48 років, (за матеріалами: Divoche, Starylev, Curtisbrowncreative).

    Її дебютна книга «Дівиця» – феміністичне переосмислення реального вбивства лорда Джеймса Форрестера леді Крістіною Німмо в Корсторфіні 1679 року. Роман отримав премію Bloody Scotland Crime Debut of the Year у 2023 році та потрапив до довгого

списку Womenʼs Prize for Fiction у 2024-му. Ще раніше, у 2020 році, Фостер здобула нагороду Bloody Scotland Pitch Perfect за презентацію цього проєкту. «Дівиця» була перекладена більш ніж у десяти країнах.

    Другий роман письменниці – «The King's Witches» – вийшов у 2024 році та був включений газетою The Herald до списку десяти найкращих нових історичних романів. Його дія розгортається на тлі заручин Анни Данської з Яковом VI та процесів над відьмами в Норт-Бервіку 1590 року.

    У січні 2024 року видавництво Mantle підписало контракт на публікацію «The King's Witches» і ще двох наступних романів Фостер. Спершу повідомлялося, що третя книга матиме назву «The Reawakening», але в червні 2024 року авторка уточнила, що вона називатиметься «The Mourning Necklace». Цей роман розповідатиме історію Меґґі Діксон, відомої як «напівповішена Меґґі», яка

пережила невдалу страту у 1724 році.

    Кейт Фостер черпає натхнення з легенд і атмосфери рідного Единбурга, що відчутно в її творах. Вона захоплюється історичною, сучасною та кримінальною прозою, особливо цінує творчість Сари Перрі, Ганни Кент, Сари Вотерс, а також роман «City of Vengeance» Д. В. Бішопа.

Література:

* Фостер К. Відьми короля : роман / Кейт Фостер ; пер. з англ. Дар'я Москвітіна. – Київ : Stretovych, 2026. – 384 с. 

* Фостер К. Дівиця : роман / Кейт Фостер ; пер. з англ. Дар'я Москвітіна. – Київ : Stretovych, 2025. – 440 с.