Арканджело Кореллі (1653—1713)

     Арканджело Кореллі (італ. Arcangelo Corelli)- композитор та скрипаль, засновник італійської скрипкової школи. Він завоював світову славу і залишив після себе школу, до якої належали такі видатні музиканти свого часу, як П’єтро Локателлі, Франческо Джемініані, Джованні Баттіста Соміс та інші. Послідовником Кореллі також вважають найбільшого скрипаля XVIII століття Джузеппе Тартіні. Він вважається одним з основоположників жанру concerto grosso. Кореллі був одним з перших композиторів, чиї твори публікувалися і виконувалися по всій Європі. Як і опери Люллі, concerto grosso побудовані на сильних контрастах - в оркестрі виділяється група солістів.

    Народився Кореллі 17 лютого 1653 року у маленькому старовинному місті Фузіньяно в Нижній Романьї, походив із старовинного знатного роду. Батько Кореллі помирає за місяць до його народження, тому його та чотирьох братів виховувала мати. Вони переїжджають до Фаенци, де Арканджело отримує перші уроки музики. У Болоньї у 13-ти річному віці починає навчатись грі на скрипці, спочатку у Дж.Бенвенуті, а пізніше у знаменитого віртуоза-імпровізатора з Венеції – Л.Бруньолі. Ще юнаком Кореллі досяг такого рівня в композиції, що був прийнятий до Болонської філармонічної академії, ледь йому виповнилось 17 років.

   У 1675 році переїздить до Риму, де з успіхом грає у церквах, театрах, «академіях». Він почав другим скрипалем у театральному ансамблі театру Tor di Nona, потім стає солістом, а наприкінці 1670-х років – капельмейстером церковних концертів.
    Кореллі продовжує навчання під керівництвом композитора М.Сімонеллі, і на початку 1680-х років виступає з першим своїм серйозним твором – збіркою дванадцяти сонат для струнного тріо в супроводі органу.

    У 1706 році входить до “Аркадської академії”, де товаришує з Генделем, Пасквіні та Скарлатті.

    З 1687 року та до самої смерті служить капельмейстером в багатих меценатів – кардиналів Панфілі та Оттобоні. Слід відзначити, що вони були пристрасними любителями музики і Кореллі користувався їхньою великою підтримкою.
    У цей період він створив більшість своїх тріо-сонат – знамениті сонати для скрипки соло у супроводі клавесина (1700 р.) і Concerto grosso (1712 р.).

   Ще при житті Кореллі отримав прізвисько Аркомеліо Ерімантео. Аркомеліо розшифровується як: арко – смичок, мело – співати, тобто “смичок, який співає”; і друге слово означало найвищу гору в Аркадії, у переносному значенні “Олімп”. “Смичок, який співає, Олімпієць” – дуже висока оцінка майстерності скрипаля.

  Творча спадщина композитора порівняно невелика – всього шість опусів: чотири збірки по дванадцять тріо-сонат, виданих у 1681, 1685, 1689, 1694 роках, дванадцять сонат для скрипки соло з басом, а також дванадцять концертів гроссо.

У композитора, поєднував розмах і темперамент жителя півдня з тверезим раціоналізмом, ці образи зажадали широти, простору для своє втілення. І Кореллі знайшов ці місткі форми, звернувшись до жанрам сонати і концерту - жанрам, добре відомим його попередникам, тепер повністю який прихопив також його увагу.

   Шістдесят сонат Кореллі поділяються сталася на кілька груп різноманітні жанровим і структурним ознаками: вісім їх - тріо, дванадцять - сольних, тридцять - церковних з органом, тридцять - з чембало.

   У своїй останній, шостому опусі Кореллі опублікував дванадцять великих концертів (Concerto grosso). Поруч із концертами Генделя і І.С. Баха, ці останні твори майстра представляють собою найдосконаліші зразки історія концертного жанру доклассической епохи. Перед нами чудова форма раннього струнного оркестру. Кореллі, в такий спосіб, заклав основу подальшого розвитку симфонічної музики.

  Сучасники Кореллі залишили нам нечисленні, але важливі свідоцтва його чудового диригентського мистецтва. Він домагався надзвичайно точної і тонкої обробки партитури. Ансамбль звучав ідеально злагоджено по строю, штрихами, динаміці, фразуванню. Глибока промовистість поєдналася зі шляхетною простотою.

   Стиль Кореллі, з його чітко проступающими народними джерелами, емоційно наповнений й те водночас лаконічний і скромний, сдержанно-величавый, далекий як від риторики, і від надмірностей експресії і структури, дивовижно гармонійний, урівноважений у трактуванні форми, не вместим до рамок стильових понять бароко чи класицизму XVII століття. Швидше, можна було визначити його як стиль, попередній класицизму XVIII століття.

    Творчість Кореллі має народну основу. У танцювальних жанрах, особливо в жигах його партіт, звучать ритми італійських народних танців. Найпопулярніша серед сольних скрипкових композицій Кореллі – ре-мінорна, написана у формі варіацій на тему португальської народної пісні.

   В його творчості кристалізувалася форма тріо-сонати з контрастними частинами, а поряд з концертами Г.Ф.Генделя і Й.С.Баха, Concerto grosso Арканджело Кореллі – це найбільш досконалі зразки концертного жанру Стародавньої епохи. Кореллі, таким чином, заклав основу для подальшого розвитку симфонічної музики.

   Повне зібрання творів Арканджело Кореллі видано під редакцією Й. Йоахіма. 

Опубликовані твори
[12] Sonate a tre (F, e, A, a, B, b, C, c, G, g, d, D), 2 vn, vle/archlute, org, op.1 (Rome, 1681), JC, M I
[12] Sonate da camera a tre (D, d, C, e, B, g, F, b, f, E, E, G), 2 vn, vle/hpd, op.2 (Rome, 1685), JC, M II
[12] Sonate a tre (F, D, B, b, d, G, e, C, f, a, g, a), 2 vn, vle/archlute, org, op.3 (Rome, 1689), JC, M I
[12] Sonate a tre (C, g, A, D, a, E, F, d, B, G, c, b), 2 vn, vle, op.4 (Rome, 1694), JC, M II
[12] Sonate (D, B, C, F, g, A, d, e, A, F, E, d), vn, vle/hpd, op.5 (Rome, 1700), JC, M III
[12] Concerti grossi (D, F, c, D, B, F, D, g, F, C, B, F), 2 vn, vc (concertino), 2 vn, va, b (conc. grosso), op.6 (Amsterdam, 1714), JC, M iv; score of 2 movts, reputed autograph, D-Bsb

Інші праці
Sinfonia (d) to S Beatrice d’Este (oratorio, G.C. Graziani or B. Pamphili), music by G.L. Lulier, 1689, F-Pc, M v
Sonata a 4 (g), 2 vn, va, b (Amsterdam, 1699), M v
Sonata a 4 (e), 2 vn, va, b (Amsterdam, 1699), M v
Sonata a 4 (D), tpt, 2 vn, b, A-Wn, GB-Lbl, Ob, I-Nc (London, 1704) M v
[6] Sonate a 3 (A, D, D, D, g, g), 2 vn, vc, org, ‘op. post.’ (Amsterdam, 1714), M v

Блог викладача культурології Лілії Попіль