Фридерик Шопен (1810—1849)

Шопена Вальс. ... Ну хто не грав його
І хто не слухав? На чиїх устах
Не виникла усмішка примхлива,
В чиїх очах не заблищала іскра
Напівкохання чи напівжурби
Від звуків тих кокетно-своєвільних,
Сумних, як вечір золотого дня,
Жагучих, як нескінчений поцілунок?
                                   (М. Рильський "Шопен")

     В усьому світі відоме ім’я великого польського музиканта Фридерика Шопена, який відіграв величезну роль у розвитку польської куль­тури й утвердженні її світового значення. В історію музичного мис­тецтва Ф. Шопен увійшов як один з видатних майстрів, класик польської музики та її засновник.

   Фридерик Шопен народився в містечку Желязова Воля, поблизу Варшави, в культурній польській сім’ї. Існує повір’я, що під час його народження під вікнами будинку зупинились мандрівні музиканти, які заграли і заспівали просту народну пісню. Так, символічно, піснею сам народ зустрів майбутнього композитора на порозі його життя. 

   Фридерик ріс в оточенні музики, що сприяло ранньому розквіту його таланту. Батько гарно грав на скрипці і флейті, а мати мала чудо­вий голос. Родинне середовище безпосередньо вплинуло на формування психології, світогляду і творчі інтереси юного обдарування. У їхньому гостинному домі часто збирались учені, письменники, музиканти. Там завжди знаходився час для обговорення нових книжок, прослуховування і виконання нових музичних творів.

   У 1816 році першим професійним педагогом Шопена став відомий чеський музикант В. Живний. Незважаючи на велику різницю у віці, між ними виникла справжня дружба. Чутливий і досвідчений вчитель при­щепив своєму учню любов до класичної музики, особливо до творів Баха.

   У 1817 році був опублікований перший полонез семирічного хлопчика (g-moll) для фортепіано і марш для духового оркестру, який часто виконувався у Варшаві на військових парадах. Уже у вісім років Шопена називали "польським Моцартом".

   24 лютого 1818 року відбувся перший публічний виступ Фридерика на благодійному концерті. Він мав величезний успіх, а ім’я Шопена стало відомим усій Варшаві. Юний музикант став бажаним гостем в аристократичних салонах.

  Талант хлопчика розвивався дуже швидко. У 12 років Шопен не поступався кращим 

польським піаністам. Юний віртуоз переріс свого вчителя, тому Живний відмовився від занять з ним.

   Одночасно з уроками музики Фридерик під керівництвом батька отримав гарну загальну освіту. Вже з дитинства він вільно володів французькою і німецькою мовами, цікавився історією Польщі, читав багато художньої літератури. У 1823 році його одразу прийняли в чет­вертий клас Варшавського ліцею. У період навчання виявились різно­бічні здібності майбутнього композитора. Окрім музики, хлопчик писав вірші, чудово танцював, складав невеличкі театральні п’єски. Йому навіть пророкували блискуче майбутнє актора, і якщо б не любов до музики, ймовірно, його б чекала слава великого драматичного артиста Польщі...

   З дитинства Фридерик відчув любов до народної музики. Юний музикант глибоко перейнявся духом і стилем польського фольклору, який потім став основою його музичних творів.

   У 20-ті роки XIX ст. Шопен повністю сформувався як композитор і піаніст. Було написано і надруковано його перший значний твір — рон­до op. 1 (с-моll) (1825). Саме юному Шопену надали честь продемон­струвати імператору новий музичний інструмент— еоломелодікон.

    У 1826 році Фридерик з відзнакою закінчив курс у ліцеї і вступив до Головної школи музики (клас Ю. Ельснера). Незабаром Ельснер зрозумів, що його учень не просто талановитий — він геніальний. Під час навчання Шопен створив ряд фортепіанних п’єс (рондо, мазурки, ноктюрни, вальси), а також фортепіанне тріо і перші твори для фортепіано з оркестром (варіації на тему "Дон Жуана" Моцарта і краков’як "Велике концертне рондо").

    У 1829 році молодий музикант закінчив Головну школу музики. На той час Шопен вже був визнаний кращим піаністом Польщі. Досяг зрілості і його талант композитора. Про це свідчать два концерти для фортепіано з оркестром (f-moll) (1829) і e-moll (1830). Пізніше композитор створив і досконаліші твори, але чистота і безпосередність цих концертів залишилась неповторною. Також Шопен написав перші етюди для фортепіано, які відзначались свіжими образами, глибиною змісту і щирою поезією почуттів, що виділяло їх з багатьох творів цього жанру інших композиторів. Ці твори незмінно звучать і нині в репер­туарі піаністів багатьох країн.

    Поїздки містами Європи розширили художні горизонти музиканта й сприяли встановленню необхідних для композитора зв’язків і знайомств у музичному світі. Двадцятирічному Фридерику стало тісно у Варшаві і в 1830 році він залишає її. Юному музиканту не давало спокою передчуття, що він назавжди залишає місто. Передчуття справдилось — він вже ніколи не повернувся на батьківщину.

   Деякий час молодий композитор жив у Відні. Там Шопен дізнався про польське повстання (1830). Він усім серцем переживав драму Польщі, гіркоту розлуки з вітчизною. У Штутґарті Фридерика наздогнала звістка про поразку повстання і падіння Варшави. Шопен був не лише великим художником, а й великим громадянином, патріотом своєї батьківщини. Любов до рідної Польщі, палке бажання бачити її вільною і щасливою — ось почуття, які володіли Фридериком, тому найважливішою темою багатьох його творів стало оспівування мужності та героїзму свого народу. Вражений до глибини душі, хвилюючись за долю рідних і близьких людей, Шопен, у запалі, суму, відчаю та гніву, створює відомий с- moll'ний етюд, який часто називають "Революційним етюдом". Етюд став першим драматичним твором композитора, прообразом його майбутніх творів, присвячених долі батьківщини.

    У кінці 1831 року Фридерик прибув до Парижа, який став його постійним місцем проживання, але до кінця своїх днів Шопен зберіг духовний зв’язок із Польщею. На той час він вже був сформованим композитором з яскравою творчою індивідуальністю. Важливим джерелом індивідуального стилю Шопена стала польська національна музична традиція, сприйнята у дитячі та юнацькі роки, яка одразу ж вразила європейських слухачів.

   Паризький період у творчості Шопена був досить плідним: написано мазурки, ноктюрни, етюди для фортепіано, фортепіанне тріо, концерт для фортепіано з оркестром (е-moll ). Тоді створено похоронний марш, який визнали найвидатнішим твором драматичного жанру. Похоронний марш — не просто відгук на історичні події, а й глибокі драматичні та філософські роздуми про життя і смерть. Цей марш посів особливе місце не тільки в музичній літературі, а й у житті людства, бо дуже складно знайти найвище, найпрекрасніше і найтрагічніше втілення

почуття скорботи.

    За короткий час виконавська майстерність Шопена здобула широке визнання і серед французів. Маестро зумів розкрити всі найкращі властивості інструмента з рідкісним розумінням і тонкістю, а його музика для фортепіано навіки стала еталоном. Під пальцями генія, у його дивовижних творах, цей давно знайомий інструмент раптом зазвучав зовсім по-новому. "Почувши гру Шопена, — писав один з сучасників, — багато навіть видатних піаністів зрозуміли, що перед ними нові обрії фортепіанної музики, що необхідно йти по слідах цього молодого поляка".

   Разом із зростанням популярності композитора розширюється і коло його знайомих. Серед них відомі письменники, музиканти і худож­ники (Ф. Ліст, Г. Берліоз, В. Белліні, Ф. Делакруа, А. Міцкевич, В. Гюґо, А. Ламартін). Шопен бачився з Р. Шуманом, який оцінив його геніальне новаторство піаніста і композитора; був у захваті від гри Ф. Ліста, який виконував його власні твори. Ф. Мендельсон вважав Фридерика найкра­щим піаністом, І. Мошелес називав Шопена "унікальним", а Д. Мейєрбер казав, що не знає жодного іншого піаніста чи фортепіанного композитора, якого можна було б порівняти з польським музикантом.

    Перші видання не приносили музиканту прибутку, бо публі­кувались безоплатно. Він був змушений давати уроки музики по п’ять— сім годин щоденно. Ця робота забезпечувала його, але забирала багато сил і часу. Не давала спокою й хвороба легенів, від якої композитор страждав багато років. Але музикант настільки любив викладацьку справу, що, навіть будучи композитором зі світовим ім’ям, не міг дозволити собі припинити заняття з учнями.

   Композитор багато концертував Європою. Талант музиканта досяг вершини, Шопен був у зеніті слави. Видання творів музиканта вже не зустрічало перешкод, заняття з ним вважались великою честю, а почути його гру було рідкісним щастям, доступним не всім.

    У 1836 році Шопен знайомиться з відомою письменницею Жорж Санд, з якою в нього невдовзі зав’язались романтичні стосунки. Цей період (1836—1847) був найщасливішим в їхньому житті. У Жорж Санд Шопен знайшов ідеал жінки, яка на довгі роки стала його Музою. У цей час музикант створив геніальні 24 прелюдії у мажорних і мінорних' тональностях, у яких серце хвилюється, тремтить, страждає, обу­рюється, нудиться, знемагає, радіє пестощам, знову засмучується, завми­рає від страху, щоб через деяку мить знову повірити сонячним променям і розквітнути в звуках весняної пасторалі. Цей цикл став справжньою енциклопедією творчості композитора, де він відобразив різні настрої, від інтимно-ліричного до суворого драматизму. В прелюдіях, як і в інших мініатюрах, показано все емоційне багатство музики Шопена. За словами російського піаніста і композитора А. Рубінштейна, "трагізм, романтика, лірика, героїчне, драматичне, щиросердечне, мрійливе, блис­куче, величне, простота — взагалі всі можливі вирази знаходятся в його творах".

Могила Шопена, Пьер-Лашез, Франция

     Незважаючи на стан здоров’я, яке дедалі погіршувалося, Ф. Шопен створив такі шедеври, як 3-тя й 4-та балади, фантазія (f-moll), соната(h-moll) , останнє скерцо для фортепіано, а також сонату для віолончелі й фортепіано. У творах відчувається глибока психологічність і патріотич­на скорбота, пронесена композитором через все життя. Трагічний ха­рактер мають багато творів, написаних в останні роки життя генія, у них відображаються таємний ліризм і філософські роздуми ностальгічного настрою композитора.

   Хвороба прогресувала, але незважаючи на це, він здійснив у 1848 році гастрольну поїздку Англією та Шотландією, яка супро­воджувалась тріумфом. Виступ 16 листопада 1848 року на польському вечері в Лондоні став для Шопена останнім.

   17 жовтня 1849 року в Парижі серце видатного польського компо­зитора і піаніста перестало битись. Поховали Шопена у Парижі, поруч із могилою його друга В. Белліні, а серце, згідно заповіту, перевезено сестрою у Варшаву і схоронено в підземеллі костьолу Святого Хреста. У 1879 році його замуровали в одній з колон цього храму, на якій встановлено дошку з написом "Фридерику Шопену — співвітчизники".

   У роки тимчасової фашистської окупації гітлерівці знищували все, що стосувалось польського національного духу. Сумна доля спіткала й пам’ятник Шопену у Варшаві, який зруйнували і вивезли по частинах. Фашисти навіть хотіли знищити урну з серцем композитора, але польські патріоти завадили цьому. Урну з серцем генія таємно вивезли з костьолу — і тільки після визволення Польщі повернули на місце.

   День повернення урни з прахом великого музичного генія Шопена відзначали як велику подію в житті польського народу, бо серцем композитор був завжди з батьківщиною, воно завжди битиметься в його безсмертній музиці.

   Минають роки, але інтерес та любов до Шопена не згасає і на батьківщині, і в інших країнах, адже його творчість — це одна з вершин розвитку фортепіанної музики, її співуча романтична душа. Нині неможливо уявити музику без прелюдій і етюдів, ноктюрнів, вальсів, полонезів, балад, мазурок Шопена. За своє коротке життя маестро написав понад 200 творів. Його музика живе вже майже два століття, але не втратила свіжості, теплоти і виразної сили. Так довго існувати, зберігаючи молодість, можуть лише творіння великих митців.

   Земляки свято шанують пам’ять свого музичного генія. З 1927 року (кожні п’ять років) у Варшаві проводиться міжнародний конкурс піаністів ім. Ф. Шопена.

  У 1934 році у Варшаві створено Інститут Фридерика Шопена (в 1950 році інститут перейменували на Товариство ім. Ф. Шопена). Сьогодні — це міжнародний центр шопенознавства, який розгорнув широку дослідницьку, видавничу і концертну діяльність.

   На честь видатного композитора споруджено пам’ятники у Варшаві та Парижі. Одна з вулиць рідного міста називається "Вулицею Рево­люційного етюда".

ЛІТЕРАТУРА

Основні видання творів Ф. Ф. Шопена

Баллады: для фортепиано / Ф. Шопен. — М. : Музыка, 1980. — 57 с.

Вальсы: для фортепиано / Ф. Шопен. — М. : Музыка, 1981. — 104 с.

Вибрані вальси: для фортепіано / Ф. Шопен. — К. : Муз. Україна, 1993. — 49 с. 

Две баллады: для фортепиано / Ф. Шопен. — М. : Госмузиздат, 1955. — 36 с. 

Желание: для голоса и фортепиано / Ф. Шопен. — М. : [б. и.] ; Л. : Музыка, 1948. — 5 с.

Избранные пьесы: в переложении для баяна / Ф. Шопен. — М. ; JI. : Музыка, 1964. —95 с.

Колыбельная — Тарантелла — Баркарола: для фортепиано / Ф. Шопен. — М. : Музыка, 1974. —32 с.

Мазурки: для фортепиано / Ф. Шопен // Золотой репертуар пианиста. — СПб., 1997. —67 с.

Ноктюрн: для скрипки и фортепиано / Ф. Шопен. — М. : Музыка, 1980. — 11с. 

Ноктюрн : для фортепіано / Ф. Шопен. — К. : Муз. Україна, 1985. — 112 с.

Песни: для голоса и фортепиано / Ф. Шопен. — М. : Музыка, 1974. — 64 с.

Прелюдії / Ф. Шопен. — К. : Муз. Україна, 1993. — 96 с.

Скерцо: для фортепиано / Ф. Шопен. — М. : Музыка, 1981. — 86 с.

Сонаты: для фортепиано / Ф. Шопен. —М. : Музыка, 1982. — 123 с.

Фантазия: для фортепиано / Ф. Шопен. — М. : Музыка, 1988. — 27 с.

Фантазия — экспромт : для фортепиано / Ф. Шопен. —М. : Музыка, 1981. — 12 с.

15 етюдів: перекладення для баяна / Ф. Шопен. — К. : Муз. Україна, 1974. — 72 с. 

Этюды: для фортепиано / Ф. Шопен. — М. : Музыка, 1981. — 126 с.

Экосезы: для фортепиано / Ф. Шопен // Оригинал и концертная транскрипция Г. Когана. — М. : Музыка, 1980. — 7 с.

Miniatury — fortepiano — we. 72 / F. Chopin. — Krakow : Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1966. — 7 c.

Polonezy / F. Chopin. — Krakow : Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1972. — 127 c.

Про Ф. Ф. Шопена

Балан О. Стильова спрямованість виконавської інтерпретації балад Ф. Шопена (на прикладі першої балади) / О. Балан // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. — К., 2003. — Вип. 25. — С. 49—53.

Бордонюк В. И. Западноевропейский символизм в творчестве Ф. Шопена (на примере этюдов ор. 10) / В. И. Бордонюк // Музичне мистецтво і культура : наук, вісн. — Одеса, 2004. — Вип. 4, кн. 2. — С. 119—128.

Бэлза И. Фридерик Шопен / И. Бэлза. — М. : Музыка, 1991. — 140 с. : ил.

Бэлза И. Фридерик Францишек Шопен / И. Бэлза. — М. : Изд. АН СССР, 1960. — 462 с. : ил.

Брошкевич Е. Образ любви : повесть о жизни Фридерика Шопена. Письма Шопена / Е. Брошкевич. — М. : Правда, 1989. — 543 с.: ил. 

Дулемба В. Шопен / В. Дулемба. — Челябинск : Урал Л.Т.Д., 2001. —190 с. : ил.

Зенкин К. В. Фортепианная миниатюра Шопена : монография / К. В. Зенкин. — М., 1995. — 151 с.

Кашкадамова Н. Фортепіанне мистецтво Шопена : науково-методичний нарис / Н. Кашкадамова. —Тернопіль : АСТОН, 2000. —79 с.: нот.

Конен В. История зарубежной музыки / В. Конен. — 3-є изд., доп. — К. : Музыка, 1972. — Т. 3. — С. 434—507.

Кремлев Ю. Фридерик Шопен : очерк жизни и творчества / Ю. Кремлев. — 3-є изд. — М. : Музыка, 1971. — 607 с. : ил. 

Мазель Л. Исследования о Шопене / Л. Мазель. — М. : Совет, композитор, 1971. — 248 с. 

Медведенко А. Монастырские затворники: Ж. Санд и Ф. Шопен / А. Медведенко // Эхо планеты. — 1993. —№ 39. — С. 34—36. 

Милъштейн Я. И. Очерки о Шопене / Я. И. Мильштейн. — М. : Музыка, 1987. — 176 с.

Погрібна В. В. "Гремит Шопен, из окон грянув..." : [лит.-муз. гостиная] / В. Погрібна // Всесв. літ. та культ, в навч. закл. Укр. — 2003. — № 4. — С. 14—16. 

Резник Д. Б. Романтическая виртуозность, как черта стиля в творчестве Ф. Шопена и Ф. Листа / Д. Б. Резник // Музичне мистецтво і культура. — Одеса, 2004. — Вип. 4, кн. 2. — С. 238—249. 

СиняверЛ. Жизнь Шопена / Л. Синявер. — М. : Гос. муз. изд., 1959.— 187 с.: ил. 

Сулім Р. Лисенко та музика Шопена / Р. Сулім // Українська музична культура XX століття : зб. наук. пр. — Суми, 1996. — С. 70—86.

Томашевски М. Шопен. Личность и творчество / М. Томашевски // Муз. академия. — 2001.—№3. — С. 176—193.

Шопен Фридерик Францішек [1.ІІІ по метрич. записи — 22.11.1810 — 17.Х.1849] // Музыкальная энциклопедия : в 6 т. / Келдыш Ю. В. (гл. ред.) [и др.]. — М., 1982. — Т. 6. —С. 363—375.

Шопен Фридерик Францішек [ 1 .III за ін. даними 22.11.1810— 17.Х.1849] // Український Радянський Енциклопедичний Словник : у 3 т. / гол. редкол.: Бабичев Ф. С. (голов, ред.) [та ін.]. — 2-ге вид. — К., 1987. — Т. 3. — С. 683. 

Шопен Фридерик Францішек [1.ІІІ за ін. даними 22.11.1810—17.Х.1849] // Українська Радянська Енциклопедія : у 12 т. / гол. редкол.: Бабичев Ф. С. (заст. гол. рсд.) [та ін.]. — 2-ге вид. — К, 1985. —Т. 12. —С. 428—429.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Ф. Ф. Шопен : [ряд фотогр.] // Бэлза И. Фридерик Шопен / И. Бэлза. М., 1991. — Вклейка між С. 64—65, 96—97.

Ф. Ф. Шопен : [ряд фотогр.] // Бэлза И. Фридерик Францишек Шопен / Бэлза. —М., 1960. — Вклейка між С. 160—161, 176—177,416—417,432— 433.