Одна з найвизначних фігур, які стояли біля витоків французького романтизму і сучасної літературної критики. Жермена де Сталь, уроджена Анна Луїза Жермена Неккер (Anne Louise Germaine Necker) з'явилася на світ в Парижі 22 квітня 1766 року.
Її батько, банкір Жак Неккер, став міністром фінансів Людовіка XVI, мати, Сюзанна Кюрш Неккер, була господинею салону, де Анна Луїза з малих років спілкувалася з такими уславленими мислителями, як Д. Дідро, Ж.д'Аламбер, Е.Гіббон і граф де Бюффон, повідомляє Рeoples.
У 1786 вона вийшла заміж за барона Еріка Магнуса де Сталь-Гольштейна (1749-1802), шведського посланника у Франції, проте незабаром вони розлучилися. З початком Французької революції 1789 р. її салон перетворився на впливовий політичний центр. Вона підтримувала помірно-ліберальні реформи свого батька. Після остаточної відставки Неккера в 1790 р. зблизилася з партією «конституціоналістів», а пізніше, в 1791 р., домоглася призначення на пост військового міністра свого коханця Нарбона. За кілька днів до «вересневого терору» 1792 р. вона допомогла йому втекти до Англії і пішла за ним на початку 1793 р. У травні того ж року, ймовірно за наполяганням батька, перебралася в його маєток Коппе поблизу Женеви, де вона мала провести більшу частину життя.
Її перший значний твір «Про вплив пристрастей на щастя людей і народів» (De l'influence des
passions sur le bonheure des individus et des nations, 1796) було написано під враженням епохи терору у Франції, коли їй вдалося врятувати життя багатьом з своїх друзів. Падіння Робесп'єра дало їй можливість повернутися в 1795 р. в Париж разом з політичним діячем і публіцистом Б.Констаном, бурхливий зв'язок з яким перервалася тільки в 1810 р.
Перебуваючи в постійній опозиції до всіх політичних режимів Франції, від Директорії до реставрованої монархії Бурбонів, Сталь неодноразово піддавалася переслідуванням, а в 1803 р. була остаточно вигнана з Парижа. Маєток Коппе, де вона приймала найвидатніших представників інтелектуальної та політичної еліти свого часу, притягував усіх, хто поділяв антибонапартівські настрої.
Вона зробила подорожі до Німеччини (1803-1804), де познайомилася з Гете, Шиллером, Фіхте і лідерами романтичного руху; в Італію (1805); до Франції (1806-1807 і 1810); потім до Австрії і знову в Німеччину (1808). Значною мірою завдяки цим поїздкам з'явилися на світ дві найвідоміші її книги: роман-автопортрет «Корінна» (Corinne, 1808) і трактат «Про Німеччину» (De l'Allemagne), який відобразив враження про цю країну. Останній твір, який відкрив для Франції німецьку літературу і філософію початкової романтичної пори, було оголошено підривним і «французьким»; опублікований він був лише в 1813 р. в Лондоні. Мадам де Сталь змогла повернутися в Париж в 1814 р., після падіння Наполеона.

Останні роки життя письменниця присвятила фундаментальній праці про Французьку революцію і її наслідки. В кінці книги вона передбачила політичне майбутнє світу. І ні в чому не помилилася. Померла Анна-Луїза Жермена де Сталь від паралічу 14 липня 1817 року в Парижі.
Література:
* Сталь Ж. Коринна, или Италия / Жермена де Сталь; перевод под ред. М. Черневич. – Москва : Азбука, 2011. – 544 с.
* Дубинянская Я. Женственная Сталь [Жермена де Сталь] / Яна Дубинянская // Личности. – -2013. - № 6(58). – С. 68-85.
* Сорель А. Мадам де Сталь / Альбер Сорель, София Вайнштейн. – Москва: Терра, 2016. – 496 с.
* Сталь Анна Луїза Жермена де // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник. : у 2 т. Т. 2 : Л – Я / за ред.: Н. Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2006. – С. 556.
Немає коментарів:
Дописати коментар