Майбутній німецький диригент і композитор Ріхард Штраус народився 11 червня 1864 року в баварській столиці - Мюнхені. Його батько був валторністом придворного оркестру. Хлопчика з 4-ох років віддали навчатися грі на фортепіано. Уже в 6 років він намагався складати свої перші п'єси і зробив начерк увертюри для оркестру, (за матеріалами: 24smi, Kratkoe, Belcanto).
Перший симфонічний твір, симфонію ре мінор, він написав в 1880 році. У період 1882 - 1883 років Ріхард Штраус займався вивченням філософії і історії мистецтва в Мюнхенському університеті. Після навчання композитор їде в Берлін. Тут він знайомиться з керівником і диригентом Мейнінгенського придворного оркестру - Гансом фон Бюлов, який змінив життя юнака, запропонувавши йому продирижувати сюїту для 13 духових інструментів. Штраус в 1885 році став наступником Бюлова і керівником придворного оркестру Саксен-Мейдінгенского.
Через рік його взяли в Мюнхенську придворну оперу на посаду третього капельмейстера. З кінця XIX - початку ХХ століття, будучи при посаді диригента придворного Веймарського театру, Штраус гастролює в Бельгії, Англії, Франції, Голландії, Іспанії, Італії, Росії.
У період 1898-1918 років працює в Берліні в Королівській опері. Тут його обрали президентом Загального німецького музичного союзу. Також композитор був першим, хто вніс законопроект до рейхстагу про охорону авторських прав композиторів.
Ріхард Штраус був універсальним композитором, який складав музику в різних жанрах. Однак він прославився як автор симфонічних опер і поем. У 1888 році виконали його першу симфонічну поему «З Італії». Через рік була написана поема «Дон-Жуан», яка зробила Штрауса знаменитим. Всього Ріхард Штраус написав 7 симфонічних поем (найвідоміші «Веселі витівки Тіля Уленшпігеля», «Так говорив Заратустра», «Домашня симфонія»).
На початку ХХ століття композитор вирішив присвятити себе новому для себе жанру - опері. Він написав такі опери як «Гунтрам», «Згаслі вогні», «Саломея», «Електра», «Кавалер троянди». У 1914 році композитор пробує себе в балетній музиці, створивши «Легенду про Йосипа», «Інтермеццо».
У 1919 році Ріхард Штраус очолив Віденську оперу, керуючи нею разом з композитором Францом Шальке аж до 1924 року. У період 1933 - 1935 років займав пост президента Імперської музичної палати. У 1936 році він створив гімн для XI літніх Олімпійських ігор, які проходять в Берліні, і особисто продиригував їм. У 1940 році композитор написав «Урочисту музику в честь 2600-річчя союзної з рейхом японської монархії». Через 2 роки була поставлена його остання опера «Каприччіо» в Мюнхені.
Більш пізній період творчості характеризується відмовою від оркестрового апарату і переходом до прозорого інструментування, простоті і тонкощі, лаконічності й виразності. Він став писати оркестрові сюїти і романси.
З 1945 року композитор живе в Швейцарії, а після закінчення Другої світової війни його
судили за співпрацю з нацистами, але вирок був виправдувальним. Останній твір автора - «Чотири останні пісні для сопрано і оркестру». Ріхард Штраус в травні 1949 року повертається до Баварії, в свій маєток Гарміш-Партенкірхені, де і помер 8 вересня цього року.
Література:
* Бестужев И. Рихард Штраус - последний классик немецкой музыки // Творчество народов мира / Изд-во «ТиО». – Москва, 2012. – Вып. 5. – С. 18-41.
* Колотиленко Н. Камерно-вокальное творчество Р. Штрауса: начало пути (на примерах вокальных циклов «Лепестки Лотоса» и «Простые напевы») [Електронний ресурс] / Н. Колотиленко // Київське музикознавство. - 2014. - Вип. 50. - С. 241-250. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kmuz_2014_50_30
* Колотиленко М. Е. «Капричіо» та «Чотири останні пісні» Ріхарда Штрауса: заповіт майстра [Електронний ресурс] / М. Е. Колотиленко // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2013. - № 3. - С. 79-85. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chasopys_2013_3_10
* Колотиленко М. Е. Пісенна творчість Ріхарда Штрауса 90-х років XIX століття: специфіка функції інструментальної партії [Електронний ресурс] / М. Е. Колотиленко // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2015. - № 1. - С. 49-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chasopys_2015_1_7
* Колотиленко Н. Рихард Штраус. Вокальный цикл «Лепестки лотоса»: ритмо-интонационный и томповой факторы становления драматургии [Електронний ресурс] / Н. Колотиленко // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2014. - Вип. 111. - С. 82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvnmau_2014_111_12
* Краузе Э. Рихард Штраус. Образ и творчество / Э. Краузе. – Москва, 1961. – 611с.
* Марек Дж. Рихард Штраус. Последний романтик / Джордж Марек ; [пер. с англ. И. С. Маненок, Р. С. Бобровой]. – Москва : Центрполиграф, 2002. – 383 с.
* Неболюбова Л. С. «Саломея» Ріхарда Штрауса: на перепуттях парадокса [Електронний ресурс] / Л. С. Неболюбова // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2015. - № 1. - С. 34-48. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chasopys_2015_1_6
* Пичугина Т. Е. «Все это лишь венский маскарад». «Кавалер розы» Рихарда Штрауса / Гуго фон Гофмансталя [Електронний ресурс] / Т. Е. Пичугина // Від бароко до постмодернізму. - 2018. - Вип. 22. - С. 157-169. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vbdp_2018_22_23
* Ставиченко А. Авторська трансформація засад музичної драми Вагнера в опері Ріхарда Штрауса «Гунтрам» [Електронний ресурс] / А. Ставиченко // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки. - 2012. - Вип. 4. - С. 149-153. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apmpmn_2012_4_47
* Ставиченко А. Влияние философских концепций Фридриха Ницше на творчество Рихарда Штрауса [Електронний ресурс] / А. Ставиченко // Художня культура. Актуальні проблеми. - 2013. - Вип. 9. - С. 223-231. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/khud_kult_2013_9_21
* Ступель А.М. Рихард Штраус / А.М. Ступель. – Ленинград : Музыка, 1972. – 95 с.
* Чжан Кай. Темпоральность как условие стилевой характеристики поздних опер Р. Штрауса: опыт музыковедческого дискурса [Електронний ресурс] / Кай Чжан // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА імені А. В. Нежданової. - 2014. - Вип. 20. - С. 264-272. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mmik_2014_20_28
Немає коментарів:
Дописати коментар