Філіппо Марінетті (1876-1944) - італійський драматург, письменник-футурист

    Філіппо Томмазо Марінетті народився 22 грудня 1876 року в Єгипті (Александрія) у родині адвоката та доньки професора літератури з Мілану. Згодом родина переїжджає до Франції. Саме мати впливає на неабиякий інтерес Філіппо до літератури ще в шкільні роки. Разом вони читають вірші та знайомляться з європейською класикою. В 17 років Марінетті, учень коледжу святого Франсуа Ксав’є, навіть засновує власний літературний журнал «Папірус», (за матеріалами: Plomin, Rusavangard, Yakaboo). 

   Однак, після підпільного розповсюдження заборонених книг його виключають з навчального закладу.  Хоча Марінетті згодом і закінчує факультет права, втім його власні мрії розбивають всі батькові надії на те, що молодий Філіппо також обере кар’єру адвоката. Італієць розпочинає свою літературну творчість як поет. Пише білим віршем та надає перевагу французькому символізму в стилі.

   Визначним для життя Філіппо Томмазо Марінетті стає 1909 рік, бо саме тоді в паризькій газеті «Фігаро» він публікує свій перший футуристичний маніфест «Le Futurisme». Заперечення класики та академізму, що є ключовою темою маніфесту, спричиняє скандал у тодішніх богемних колах. Революційний дух тексту повстає проти усього застарілого та догматичного.

   Марінетті засновує нову етику, яка ґрунтується на ризику, відвазі, бунті, швидкості, сміливості, енергії,  що стане основою для всієї естетики футуристичного руху. В ще одному пункті маніфесту поет проголошує війну єдиною гігієною світу. Ці слова знаходять своє місце у безпосередньому житті Марінетті: у 1911-1912 приймає участь в італійсько-турецькій війні в якості воєнного кореспондента, а у 1913  в болгаро-турецькому конфлікті. В серпні 1914, після початку Першої світової війни, Марінетті записується волонтером до Ломбардійського батальйону циклістів і веде пропаганду за вступ Італії у війну, надавши для цих цілей футуристичному журналу «Лачерба» ​​політичну спрямованість. «Дирекція футуристичного руху» в Мілані поступово перетворилася в бойовий штаб. В вересні їй було організовано маніфестації з публічним спаленням австрійського прапору, за що Марінетті був заарештований. Але в травні 1915 року Італія таки вступає у війну на стороні країн Антанти, і Марінетті разом з іншими футуристами добровольцем йде на фронт. Митці доводять на прикладі власних життів, що оспівування мужності та войовничості не закінчується на папері. Більшу частину 1916 року Марінетті провів підтримуючи військові зусилля Італії з промовами, журналістикою та театральною діяльністю, а у 1917 повертається на військову службу в якості офіцера регулярної армії. Однак, з часом, погляди поета змінюються: він називає дії фашистів реакційними, виходить з партії та залишає політику на три роки. 

   У 1923 Марінетті одружився на Бенедетто Каппа, з якою познайомився ще в 1918. У 1926 з лекціями про футуризм він відвідав Бразилію та Аргентину. У 1935 вирушає добровольцем в Східну Африку.

Марінетті стає членом Італійської Академії наук та намагається перетворити футуризм в офіційне державне мистецтво. Однак, не дуже вдало. Хоча сам Муссоліні симпатизує Марінетті та все ж залишається прихильником варіативності.

   Не зраджуючи своїм принципам, Марінетті бере участь у другій італо-ефіопській війні, а згодом - у Другій світовій. У віці 65 років італієць служить на Східному фронті.

   Помирає Філіппо Марінетті внаслідок зупинки серця у 1944 році, працюючи над збіркою власних віршів, присвячених вихваленню воєнної справи.  

Література:

* Марінетті Ф. В'язні : п'єса у восьми синтезах / Ф. Марінетті // Всесвіт, 2009. – № 9/10 . - с. 102-111. 

* Маринетти Ф. Футурист Мафарка : роман / Ф. Т. Маринетти. - Москва : Циолковский, 2016. - 259 с.
* Маринетти Ф. Футуризм / Ф. Маринетти. - Санкт-Петербург : «Прометей» Н. Н. Михайлова, 1914. - 241 с.