До 275-річчя з дня народження Йоганна Генріха Песталоцці (1746-1827), швейцарського педагога-новатора, одного із засновників дидактики початкового рівня.

   Йоганн Генріх Песталоцці народився 12 січня 1746 року в місті Цюріх у родині  лікаря. Він рано втратив батька і виховувався матір'ю. У школі вважався нездатним учнем і був предметом насмішок своїх товаришів,(за матеріалами:Znaimo, Md-eksperiment.org, Pmu.in.ua, Mybook).

   Вступаючи до університету, Песталоцці бачив себе богословом. Однак, незабаром він починає замислюватися про потреби народу, про те, як йому допомогти. Щоб стати ближче до народу, Йоганн вирішив зайнятися юриспруденцією, але потім стає агрономом. Володіючи чудовим м'яким характером, чутливий і чуйний до людського горя, Песталоцці емоційно сприймав навколишній світ. 

   Закінчивши університет, він придбав невеликий маєток, який назвав «Нейгоф». Там він збирався втілити в життя деякі перетворення в галузі землеробства і долучити до них навколишніх селян. Але у нього не виявилося видатних здібностей для господарської діяльності, досліди не дали очікуваних результатів і значно підірвали матеріальне становище. У цей час  Йоганн Песталоцці приходить до переконання, що найбільше його допомоги потребують селянські діти, що залишаються без нагляду і виховання.

   Завдяки підтримці місцевої громади і добрих людей Песталоцці зібрав у себе близько 50 дітей, яким він самовіддано присвятив всі свої сили і матеріальні кошти, навчаючи їх влітку польових робіт, а взимку - ремеслу. Але і це починання спіткала невдача. Як тільки селянські діти отримували пристойний одяг, батьки забирали дітей та гроші, які заробляли діти. Песталоцці закрив школу, на її утримання у нього не вистачало коштів.

   В 1780 році Йоганн Песталоцці написав невеликий твір під назвою «Дозвілля відлюдника», що представляв собою збірник афоризмів. Саме в ньому він викладає свої погляди, які буде розвивати згодом. Великий успіх мали «Лінгард і Гертруда, книга для народу» видана у 1781 році. Від невизначених і палких мрій Песталоцці переходить до прози життя: « заткнути дірку, з якої течуть народні лиха» можна тільки тоді, коли підніметься рівень освіти народу. Але оскільки у народу немає ні коштів, ні сил для облаштування великої кількості шкіл, то освіта, на переконання Песталоцці, повинне бути передана матерям. Для полегшення цього завдання матерів необхідно забезпечити спеціальним керівництвом, яке і було написано Песталоцці.
   Швейцарський уряд, деякі члени якого симпатизували педагогу, надав напівзруйновані війною будівлі монастиря в Станце. Йоганн знову зібрав навколо себе дітей, які залишилися після війни без нагляду. Не маючи помічників,  сам справлявся з сотнею не самих зразкових дітей. Песталоцці був начальником навчального закладу, учителем, скарбником, двірником і навіть доглядальницею в одній особі. Подолати всі труднощі йому допомогли сердечність і душевна чуйність. Старші діти незабаром стали  його помічниками. Педагогічна діяльність була несподівано перервана: французьким військам монастирські приміщення знадобилися під госпіталь, і Песталоцці змушений був закрити школу.
   Якийсь час опісля йому вдалося відкрити школу в Бургдорфе, яка була в 1805 переведена в Івердон. Там популярність Песталоцці досягає своєї вершини. У Бургдорфе і Івердоні з'являлося багато людей, які  хотіли на власні очі переконатися в доцільності прийомів Песталоцці.  

   У 1809 році в Івердоні був також створений жіночий інститут.  Від вчителів Песталоцці вимагає засвоєння основ методу елементарної освіти та участі в його творчій розробці. Песталоцці не міг отримати повного задоволення від роботи в Івердонському інституті через соціальний склад вихованців - вихідців із сімей можновладців, що визначає весь характер цієї установи. Кілька разів він звертається до урядів різних швейцарських кантонів з пропозиціями створити «Установи для бідних», проте безуспішно. 

   У період з 1805 по 1812 рік Йоганн пише ряд статей, присвячених вихованню дітей незаможних. Лише в 1818 році йому вдається відкрити в Клінді поблизу Івердона школу для бідних на кошти, отримані від видання зібрання його творів. Однак в цей час він вже часто хворіє і не може віддавати школі багато сил.

   Останні роки життя принесли Песталоцці велике засмучення: його помічники по Івердону пересварилися, в 1825 році інститут був закритий у зв'язку з відсутністю коштів.Педагог вимушений був покинути заснований ним заклад і повернувся в свій маєток «Нейгоф». 

   В 1826 вдається опублікувати останній збірник його робіт - «Лебедина пісня». 

   Йоганн Генріх Песталоцці помер 17 лютого 1827 року в місті Бругг ( Швейцарія). 

Література:

* Песталоцци, И. Избранные педагогические сочинения / И. Г. Песталоцци. - Москва : Педагогика, 1981. - 336 с.
* Песталоцци, И. Книга для матерей / Иоганн Генрих Пестолацци. - Москва : Карапуз, 2009. - 251с.
* Песталоцци, И. Статьи и отрывки из педагогических сочинений. - Москва : Учпедгиз, 1939. - 112 с.