Юлія
Жемайте була третьою з чотирьох дочок у сімействі безземельних
дворян. Вона народилася 31 травня 1845 року маєтку Буканте
поблизу литовського міста Плунге і ще застала кріпацтво. За дружбу з кріпаками і спілкування литовською
(«жемайтською») мовою їй суворо нарікали батьки, що з великими зусиллями
забезпечили здібній доньці початкову освіту польською мовою. Юлія вступила до
няньок, через рік вийшла заміж за ловчого на ім'я Лаурінаса Жимантаса,
колишнього кріпака. Чоловік він був хоч і розумний, але зовсім неписьменний,
(за матеріалами: Fem-books, Bukvaved, Кnigogid).
І ось тридцять
років сім'я Жимантасов працювала землі, без особливих, слід зазначити, успіхів.
Виховували п'ятьох дітей. Старшого, Казимира, батько «чомусь не злюбив» і
систематично бив. Казис втік до Америки. Вечорами мати сімейства при
коптилочці, на грифельній дошці писала свої перші оповідання. На папір писала
лише парадний чистовик. Паперу не вистачало. Рідні беззлобно посміювалися з
дивацтв Юлії Жимантене. Чоловік, той взагалі обурювався - ні щоб, мовляв,
зайнялася шиттям. Але був
один сусід, друг сім'ї на ім'я Повілас Вишинскіс. Літературний критик і прозаїк
з обдаруванням, він бачив свій обов'язок у пошуку та розвитку талантів Литви.
Вишинскіс не
сміявся. А одного разу взяв оповідання-друге почитати.
Продираючись, зауважте, через орфографічні помилки та кострубатий почерк. Потім
підказав, що виправити. Потім привіз литовських книг, які тоді друкувалися
переважно за кордоном. І нарешті — організував публікацію новели «Сватання» у
Литовському календарі на 1895 рік. Псевдонім «Жемайте» [Žemaitė], тобто жителька
Жемайтії, був придуманий тоді ж. Дебютантці йшов сорок дев'ятий рік... Юлія
Жімантене, можна сказати, прокинулася знаменитою.
До 1900
жила в м. Усненай. Після смерті чоловіка була економкою в маєтках літератора
Владаса Путвінськіса, з 1906 - в невеликому господарстві батьків письменниці
Габріеле Пяткявичайте-Біті. В 1912 переїхала у Вільно. З 1914 жила в будинку
громадського діяча, депутата від Сувалкської губернії II і III Дум - А. А.
Булат, брала участь в діяльності керованого ним комітету допомоги біженцям. В
серпні 1915 разом з сім'єю Булату виїхала до Петербургу, на початку 1916 в США
для збору засобів на допомогу потерпілим від війни. З поверненням Булатів до
Росії в 1917 залишалася жити у сина в Чикаго. В 1921 повернулася до Литви і
влаштувалася в Маріямполю у Булатів, де і померла 7 грудня 1921 року.
Творчість.
Починаючи з перших
оповідань зображувала селянське існування, в минулому сімейні відносини.
Відобразила в прозі на практиці всі сторони та злободенні події тогочасного
литовського життя, різні типи ксьондзів (наголошувала на невідповідності між
проповіддю та матеріальними інтересами), поміщиків (засуджувала за погане
звернення з працівниками та невміння господарювати), селян (грубо критикувала
за розбещеність, п'янство, жаба, мстивість, забобони). Позитивними героями
виступають розповсюджувачі нелегального литовського друку, просвітителі,
мученики за ідею.
Жемайте написала близько
354 оповідань, сім комедій , декілька п’єс, розповідь про дитинство,
публіцистичні статті та листування. Серед найбільш відомих її творів: «Сноха»,
«Шабри», «Як ти мені, так і я тобі», «Лінтяйка», «На прощу в Шидлаву».
«Спійманий біс», новела «Пожертва святому Юргісові». Її твори перекладалися
азербайджанською, болгарською, латишською, польською, румунською, російською,
українською, чеською, фінською мовами.
Література:
* Жемайте Ю. Оповідання / Юлія Жемайте. - Київ: ДВХЛ, 1949. - 301 с.
* Жемайте Ю. Пожертва святому Юргісові / Юлія Жемайте. - Київ, 1958. - 48 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар