Сен-Жон Перс (1887-1975) - французький поет і дипломат

    Сен-Жон Перс (справжнє ім'я Леже Марі-Рене Алексіс Сен-Леже) народився 31 травня 1887 р. на маленькому сімейному острівці Леже-Ле-Фей неподалік Гваделупи в сім'ї адвоката. Він навчався у школі в Гваделупі, після повернення до Франції закінчив університет у Бордо, писав вірші, готувався до дипломатичної кар'єри, яку розпочав у 1914 р., (за матеріалами: Nobeliat, Peoples, Zarlit). 

    А надалі ми зустрічаємо ніби двох людей – поет Сен-Жон Перс та дипломат Алексіс Леже – типова ситуація домінування принципу «роздвоєння особи». Справа в тому, що поет, видавши 1911 р. книгу віршів «Хвальба», потім друкувався лише під псевдонімом Сен-Жон Перс. Вихід збірки вітали А. Жід, М. Пруст, Г. Аполлінер, А. Бретон. 

    Перебуваючи п'ять років на дипломатичній роботі в Китаї, він написав епічну поему «Анабасіс» (1924), яку англійською перекладав Т. С. Еліот. «Дружба принца» (1924) – єдиний великий твір за роки дипломатичної служби, що зберігся. Семеро поем, які були написані протягом 1924-1940 рр., були вилучені гестапівцями при окупації Парижа. У передвоєнні роки поет, обіймаючи посаду генерального секретаря Міністерства закордонних справ у ранзі посла, виступав за рішучі дії Франції щодо Німеччини, за що був звільнений. 

    У червні 1940 р. Сен-Жон Перс виїхав до США, де працював консультантом у бібліотеці

Конгресу до 1957 р. У США він багато писав: поема «Вигнання» (1942), як свідчить автор, «не втілення Опору, а поема про вічність вигнання в людській долі, поема, народжена з нічого та створена з нічого»; «Дощі» (1944) – позначена єдністю матеріально-чутливого та символіко-філософського плану стихій, що пробуджують творчі сили буття, несуть оновлення природного та людського світу; «Сніги» (1944) – найменш пафосна, де в основі – осмислення плинності життя, рух туди, де «по той бік – широкі полотнища мрій і все щастя – там, де життя вершить свою долю»; «Вітри» (1946) – грандіозна космогонія, де «просочувалася сучасна історія в царство уяви», і нарешті «Орієнтири» (1957) – найбільший твір Сен-Жон Перса (за обсягом – третина з усього, що він написав). У ньому також усе просякнуте і пронизане рухом буття, народів, стихій; тут - похвала морю, як колиски життя. Все змінно і все постійно: у морі, як і життя людини. «Хроніка» (1959) – «поема про людину, поема про землю і поема про час, які для мене об'єднані в одному позачасовому понятті вічності» (Сен-Жон Перс). 

    Після війни поету повернули нагороди та громадянство, відібрані Петеном, але лише 1957 р. він повернувся до Франції. Президент нагородив його орденом Почесного легіону, численні шанувальники поезії подарували віллу на березі Середземного моря. 

    У 1960 р. Сен-Жон Персу за «високу мету і глибоку метафоричність поезії, що у образних формах відображає сучасний стан світу», було присуджено Нобелівську премію. У 1963 р. Сен-Жон Перс закінчив поему «Птахи» – твір, де синтезовано природознавство та поезія, а в 1975 р. – «Спів на рівнодення» – заповіт автора, який утверджував право людини «прославляти світ».     Помер Сен-Жон Перс 20 вересня 1975 р. у Віньо на півдні Франції. 

Література: 

* Перс С. -Ж. Поетичні твори / Сен-Жон Перс ; пер. з фр. М. Москаленка. - Київ : Юніверс, 2000. - 480 с. 
* Сен-Джон Перс // Універсальний словник-енциклопедія. - 4-те вид. - Київ : Тека, 2006. 

* Сен-Жон Перс // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. Т. 2 : Л - Я / за ред.: Н. Михальської та Б. Щавурського. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2006. - С. 505. 

* Соломарська О. О. Сен-Жон Перс - сплав архаїки з сучасністю // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. праць / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010. - Вип. 18. - С. 428-432.