Війна – вічна тема в літературі, про неї
вже написано безліч книг і ще немало буде написано. Адже твори на воєнну
тематику не просто дозволяють переосмислити жахливі історичні події, але й
навчитися цінувати мир тоді, коли він є. На жаль, навіть після двох світових
війн масові убивчі сутички не залишилися в минулому: в сучасному світі держави
продовжують вирішувати конфлікти за допомогою зброї та надто пізно розуміють,
що війна насправді не є вирішенням.
Дев’ятирічний Бруно разом із сім'єю переїжджає зі свого комфортабельного будинку в Берліні до нового дому у загадковому місці Геть-Звідси, де його батька призначають комендантом концтабору. Випадково він знайомиться з єврейським хлопчиком Шмулем, маленьким в’язнем. Між ними зароджується справжня дружба, яку, однак, розділяє колючий дріт. До чого можуть призвести різні погляди на світ, дивна логіка дорослих, а також сила долі й божевілля випадку? Про це і навіть більше розповідає дивовижна книжка «Хлопчик у смугастій піжамі».
У романі видатного французького письменника Р. Ґарі (1914–1980), двічі лауреата Ґонкурівської премії, йдеться про події Другої світової війни у Франції, ганьбу державного колабораціонізму, героїзм Руху опору, а передусім про незнищенну силу пам’яті, надії та любові в людських душах, єднання споріднених натур понад гуркотом зброї, кохання, яке не лякають провалля людської ницості. Попри серйозність тем, увесь твір пронизаний тонким гумором та іронією, окрилений шляхетними почуттями. «Летючі змії» піднесуть і надихнуть кожного читача.
Крихітне селище на тропічному острові на півдні Тихого океану. Всі білі полетіли в Австралію, з іншого кінця острова наближається війна, школа три місяці як закрита. І раптом містер Воттс – єдина біла людина, що залишилася на острові й живе відлюдником, – відновлює шкільні заняття. «Діти, – каже він, – я познайомлю вас із містером Діккенсом». Не так вже й багато він знає, цей Воттс, але те, що знає, підносить дітям як дорогоцінний дар. Трохи любові та історій, над якими варто замислитися і навіть додумати, які вчать бути готовими до змін, зживатися з ними, однак залишатися людиною. Глибока і яскрава книжка про боротьбу двох ідентичностей в душі однієї маленької дівчинки. Про становлення особистості, про зраду та самопожертву, на які здатен кожен із нас. Про війну і її жахи. Про ревнощі та відвагу. Роман Ллойда Джонса став світовим бестселером, його перекладено тридцятьма мовами і екранізовано Ендрю Адамсоном.
До книги «Жертвам сниться велика воєнна перемога» увійшли написані впродовж 1993-1995 років есе, нариси та воєнні замальовки про війну у Боснії і Герцеговині або про події, які безпосередньо чи опосередковано стосувались цієї війни. Змальовані автором картини, на перший погляд, видаються ірреальними, страхітливими, болючими, демонструючи усе, як є, без прикрас чи виправдань. Проте книга водночас сповнена надією. Надією на те, що рано чи пізно війна закінчиться, вигнанці повернуться додому, а жертви зможуть віднайти спокій.
Роман «Блокбастер» хорватського письменника Зорана Жмирича присвячений подіям, що відбувалися у його країні у 1991-1995 роках, коли палало протистояння між прибічниками примарної «Великої Сербії» і тими, хто прагнув незалежності на своїх землях. Про людський вимір таких історичних зсувів, про прагнення до свободи, про її справжню ціну. А ще й про те, що війна героїчна та пафосна лише в кіно, в реальності ж вона брудна й злочинна. Читаючи цю книгу, автор якої був безпосереднім учасником цих подій, вам доведеться чимало пережити й передумати. Тому що це не військовий бойовик, а справжня людська трагедія, що калічить не тільки тіла, а й душі.
Один з антивоєнних романів, який автор назвав «історію життя людини мого покоління, загиблої у першу світову війну». Герой роману Джордж Вінтерборн у пошуках незалежності пориває з сім'єю і живе у Лондоні. У стані душевної кризи, він іде добровольцем на фронт, і його смерть- власне, замасковане самогубство. Джордж виявився самотнім, і це призвело його до загибелі. Автор розвінчує шовіністичні гасла влади, показує справжню суть першої світової війни.
«Анатомія солдата» – дебютний роман, створений офіцером британської армії Гаррі Паркером, який воював в Афганістані та Іраку і втратив в ході бойових дій обидві ноги. Ця книга, що набула величезної популярності на батьківщині письменника, надає унікальну можливість зрозуміти тих, хто воює зовсім інакше, ніж у минулому, – в тому числі, і сьогодні на Сході України. Повна патріотизму, героїки, гуманізму і сильних почуттів, «Анатомія солдата» буквально перевертає свідомість читача. Автор творить мистецтво з болю і страждань, відкриваючи нам справжнє життя тих, хто бореться і жертвує собою. Це пронизлива правда про те, що насправді означає – «бути у стані війни».
Навесні 2014 року британський журналіст Дейвид Патрикаракос потрапив на війну нового типу у місці, де світ конфліктів старого типу остаточно поступився новому світові: в Україні. Саме тут він зрозумів, що природа конфліктів змінилася: як пише автор, можливо, важливішою є перемога у війні слів та наративів, аніж те, хто має найпотужнішу зброю, кордони між політикою та війною ніколи не були такими розмитими, а політика – такою нестабільною. Патрикаракос здолав тисячі кілометрів трьох континентів, щоб описати, як Homo digitalis по-новому визначає конфлікт нашої епохи. Він пише про війну Ізраїлю 2014 року проти ХАМАСу, архетипову асиметричну війну ХХІ століття, яка штовхає державу у протистояння з недержавним суб’єктом, про російсько-українську війну, про те, як Ісламська держава використовує соціальні медіа для радикалізації та вербування. Так ця книжка стала «інтимним і детальним портретом війни ХХІ століття, а також людей і технологій, які її видозмінюють».
«На Західному фронті без змін» – перший і най славетніший з творів Е. М. Ремарка. Тодішні видавці дійшли висновку, що він став «найбільшим європейським книжковим успіхом усіх часів». Цей роман про війну і проти війни. Його головний герой, Пауль Боймер, – солдат Першої світової. Він називає своє покоління втікачами, бо вони тікають від самих себе, від життя, яке стало таким страшним, що замість того, щоб «любити життя і світ», їм довелося стріляти в них. Вони звикли до окопів і смертей, але не хочуть визнати таке життя нормальним, бо зберегли людяність і здатність дружити.
П’ятнадцятирічна Ліна Вілкайте живе в щасливій освіченій сім’ї, у спокійному європейському містечку. Талановита дівчинка збирається стати художницею і передчуває радісні зміни в житті. Але доля вирішує інакше – і ось її рідну Литву, її затишний Каунас анексовано Радянським Союзом, а Ліна та її сім’я, як і багато литовців, опиняється в брудному ешелоні для депортованих, який рухається в східному напрямку. Героїня, яку зачаровують тривожні картини Едварда Мунка, опиняється в моторошному світі, призначенням якого є зруйнувати людське обличчя того, хто мав нещастя туди потрапити. Що чекає на дівчинку, її рідних і друзів між сірих тонів Сибіру і Заполяр'я? Авторка писала роман, беручи за основу дійсні спогади литовців, які пережили радянську депортацію.
«Цієї ночі я її бачив» – роман про життя і таємниче зникнення ексцентричної словенської аристократки Вероніки Зарнік у роки Другої світової війни. П'ять оповідачів, п'ять розповідей, п'ять версій долі молодої жінки, п'ять поглядів на історію. Роман відомого словенського письменника Драґо Янчара отримав низку нагород, зокрема словенську премію «Кресник» за найкращий роман 2010 року, французьку премію за найкращу іноземну книгу 2014 року. Книга перекладена понад десятьма мовами.
Немає коментарів:
Дописати коментар