Новаліс (1772-1801) - німецький письменник, поет і містик

    Новаліс (псевдонім, справжнє ім'я - Фрідріх фон Гарденберг) народився 2 травня 1772 року в родовому замку Обервідерштедт (Саксонія) в сім'ї солезаводчика з давнього нижнесаксонського роду Гарденбергів, один із представників якого очолював уряд XIX століття. Родина не була заможною, (за матеріалами: Md-eksperiment, Biblioman).

    У 10 років він вступив до релігійної школи, але не міг там навчатися із-за сурової дисципліни. Потім Новаліс переїздить з батьком у Вайсенфельс, де вступає в гімназію Ауслебен. У 1790-1791 слухає лекції по праву в Йенському університеті. З 1791 по 1793 рр. викладав юридичну справу у Лейпцигу і Віттенбергу, в 1797-1798 рр. учився в гірничій академії Фрайберга. 

    Завдяки переїздам з одного освітнього центру в іншій Новаліс був знайомий з багатьма видатними людьми свого часу - братами Шлегелями, Людвигом Тиком, Фрідріхом Шиллером. У 1795 р. Новаліс був заручений із Софі фон Кюн (1782-1797), яку дуже любив. Вона рано померла (у 15 років) від туберкульозу, але її образ знайшов втілення у всіх героїнях Новаліса. З нею пов'язано уявлення автора про велику любов та ідеальну кохану. 

    Після закінчення університету в 1797 р. Новаліс почав вивчати теологію, прагнучи до пізнання світу. У своїй статті «Християнство або Європа», опублікованої посмертно, він виявляє думку, що Німеччина здатна рухатися вперед тільки за допомогою середньої католицької церкви, і рекомендує кинути всі сили на її розвиток. Але будучи дійсно освідченою і думаючою людиною, Новаліс розуміє, що забракувати науку і комерційні відносини неможливо - без цього Німеччина ніколи не вийде із стану задворок Європи. І тоді він пропонує компроміс між церквою, торгівлею та наукою. Роль організатора громадського прогресу в роздумах Новаліса була відведена католицькій вірі. 

    Новаліс не встиг втілити в життя багато з своїх намірів. Він помер 25 березня 1801 року у Вайсенфельсі (Німеччина) у віці неповних 29 років від туберкульозу.  

    У творчості Новаліса простежуються реакційні погляди німецького дворянства. Такими діями дворянство прагнуло відкидати вплив буржуазних революцій. Сам письменник намагається боротися із соціальною несправедливістю повсякденності. Він перебуває у постійних пошуках абсолютного світу, який компенсував би всю неповноцінність і бідність людського світу. Яскравим прикладом цього є «Гімни на ніч» (1800). Роман «Гейнріх фон Офтердінген», який є незакінченим, але в той же момент вагомим, розповідає читачеві про прекрасну долю поета. У ньому прославляється вічне та нескінченне. Подібний образ поета зображується у казці «Гіацинт і троянда», у якій простежується чітка алегорія. 

Література:  

1. Новаліс. Гімни до ночі / пер. І. Костецького // Кур'єр Кривбасу. - 2008. - № 228/229. - С. 156-169. 

2. Новаліс. Пісні Гільдебрандта, Гімни до ночі / пер. Ігоря Костецького. - Мюнхен: Видавництво «На горі», 1962. 

3. Новаліс. Християнство або Європа // Мислителі німецького романтизму / пер. з нім.: Леонід Рудницький та Олег Фешовець. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. - 588 с. 

4. Орест М. Держава слова / упоряд. і передм. Соломії Павличко. - Київ : «Основа», 1995. - с. 288-293.