Новаліс (псевдонім, справжнє ім'я - Фрідріх
фон Гарденберг) народився 2 травня 1772 року в родовому замку Обервідерштедт
(Саксонія) в сім'ї солезаводчика з давнього нижнесаксонського роду
Гарденбергів, один із представників якого очолював уряд XIX століття. Родина не була заможною, (за матеріалами: Md-eksperiment, Biblioman).
У 10 років він вступив до релігійної школи, але не міг там навчатися
із-за сурової дисципліни. Потім Новаліс переїздить з батьком у Вайсенфельс, де вступає в
гімназію Ауслебен. У 1790-1791 слухає лекції по праву в Йенському університеті.
З 1791 по 1793 рр. викладав юридичну справу у Лейпцигу і Віттенбергу, в 1797-1798
рр. учився в гірничій академії Фрайберга.
Завдяки переїздам з одного освітнього
центру в іншій Новаліс був знайомий з багатьма видатними людьми свого часу - братами Шлегелями, Людвигом Тиком, Фрідріхом Шиллером. У 1795 р. Новаліс був заручений із Софі фон Кюн (1782-1797), яку дуже любив. Вона рано померла (у 15 років) від
туберкульозу, але її образ знайшов втілення у всіх героїнях Новаліса. З нею
пов'язано уявлення автора про велику любов та ідеальну кохану.
Після
закінчення університету в 1797 р. Новаліс почав вивчати теологію, прагнучи до
пізнання світу. У своїй статті «Християнство або Європа», опублікованої
посмертно, він виявляє думку, що Німеччина здатна рухатися вперед тільки за
допомогою середньої католицької церкви, і рекомендує кинути всі сили на її
розвиток. Але будучи дійсно освідченою і думаючою людиною, Новаліс розуміє, що
забракувати науку і комерційні відносини неможливо - без цього Німеччина ніколи
не вийде із стану задворок Європи. І тоді він пропонує компроміс між церквою,
торгівлею та наукою. Роль організатора громадського прогресу в роздумах
Новаліса була відведена католицькій вірі.
Новаліс не встиг втілити в життя багато з своїх намірів. Він помер
25 березня 1801 року у Вайсенфельсі (Німеччина) у віці неповних 29 років від
туберкульозу.
У творчості Новаліса простежуються
реакційні погляди німецького дворянства.
Такими діями дворянство прагнуло відкидати вплив буржуазних революцій. Сам
письменник намагається боротися із соціальною несправедливістю повсякденності.
Він перебуває у постійних пошуках абсолютного світу, який компенсував би всю
неповноцінність і бідність людського світу. Яскравим прикладом цього є «Гімни
на ніч» (1800). Роман «Гейнріх фон Офтердінген», який є незакінченим, але в той
же момент вагомим, розповідає читачеві про прекрасну долю поета. У ньому
прославляється вічне та нескінченне. Подібний образ поета зображується у казці
«Гіацинт і троянда», у якій простежується чітка алегорія.
Література:
1. Новаліс. Гімни до
ночі / пер. І. Костецького // Кур'єр Кривбасу. - 2008. - № 228/229. - С. 156-169.
2. Новаліс. Пісні
Гільдебрандта, Гімни до ночі / пер. Ігоря Костецького. - Мюнхен: Видавництво «На горі», 1962.
3. Новаліс.
Християнство або Європа // Мислителі німецького романтизму / пер. з нім.: Леонід Рудницький та Олег Фешовець. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. - 588
с.
4. Орест
М. Держава слова / упоряд. і передм. Соломії Павличко. - Київ : «Основа», 1995.
- с. 288-293.
Немає коментарів:
Дописати коментар