Йоганн-Готфрід Гердер (1744-1803) - німецький філософ, фольклорист, письменник і мислитель

    Йоганн Готфрід Гердер народився 25 серпня 1744 року у Східній Пруссії, у м. Моронг у протестантській родині бідного шкільного вчителя. Його мати походила із сім'ї шевця, а батько був також церковним дзвонарем. Навчався в Кенігсберському університеті (слухав лекції Іммануїла Канта, дружив із Йоганном Георгом Гаманом). У своєму інтелектуальному становленні зазнав впливу Джордано Бруно, Бенедикта Спінози, Готфріда Вільгельма Лейбніца, (за матеріалами: To-name, Wisdoms, History.org.). 

    У 1764-1769 викладав у церковній школі Риги, де вийшли його перші роботи: «Фрагменти про новітню німецьку літературу» та «Критичні ліси». У 1769 році Гердер здійснив подорож до Парижа, де познайомився з Дені Дідро та Жаном Лероном Д'Аламбером. Повернувшись до Німеччини, Гердер провів два тижні в Гамбурзі в суспільстві Готхольда Ефраїма Лессінга, який вплинув на нього.
    У 1770 жив кілька місяців у Страсбурзі, де познайомився з Гете і створив трактат «Про

походження мови» (видання 1772). У 1771-1776 роках Йоганн Гердер був радником консисторії у Бюкебурзі. У цей період він став діяльним учасником руху «Буря та натиск». У 1776 переїхав до Веймара, де став генералсуперінтендантом протестантської громади. Разом з Гете очолював веймарську співдружність вчених та письменників. У цей період Гердер інтенсивно займався природничими та історичними науками, створив свій шедевр – «Ідеї до філософії історії людства» (опублікований у 1784-1791). 

    На початку 1770-х років Йоганн Гердер розробляв проблеми естетики та мовознавства. Його вчення про «духу народу», що виражається у мистецтві та народній поезії, стоять біля витоків фольклористики. Робота про походження мови дала одну з перших моделей природного розвитку мови в ході історії. Гердер заперечував генетичну субординацію мови та мислення, вважаючи, що вони розвиваються у взаємозумовленій єдності. Він не тільки відкидав богоданність мови, а й, полемізуючи з Етьєном Бонно де Кондільяком і Жаном Жаком Руссо, стверджував її людську специфіку, яка перебувала у думці, практиці та громадськості. 

    У 2-й половині 1780-х років філософ залучився до «суперечки про пантеїзм» і опублікував

трактат «Бог» (1787), в якому виявив себе радикальним прихильником спінозизму. В «Ідеях до філософії історії людства» Йоган Гердер реалізував свій проект універсальної філософської історії людства. У цій грандіозній праці, що включає 20 книг (і плану заключних 5 книг), Гердер, підсумовуючи досягнення сучасних космології, біології, антропології, географії, етнографії, історії, дав зображення поетапного становлення людства. 

    Пізній Гердер розробляв своєрідну культурну антропологію та політичну філософію в «Листах для заохочення гуманності» (1793-1797), де, зокрема, висунув свою версію вчення про «вічний світ», до якого мають привести не договори влади, а гуманістичне виховання народу, торгівля та здоровий прагматизм. 

    У роботах «Метакритика чистого розуму» (1799) та «Калігона» (1800) Гердер вступав у запеклу, але досить поверхневу полеміку з Іммануїлом Кантом. «Калігона» містить одне з перших формулювань позитивістської естетики. 

    У рамках зрілого німецького Просвітництва вчення Гердера опинилося в ізоляції. Ідеї ​​Гердера вступили у конфлікт із кантівською версією природи людини та сенсу історії. Думка Гердера про щастя індивіда виявилася несумісною з уявленням Канта про благоденство суспільства у державі. Ранніх романтиків відштовхував наївний оптимізм Гердера. Разом з тим світогляд Гердера став арсеналом тем, ідей та творчих імпульсів для різних напрямків німецької думки: для романтичної естетики та натурфілософії, гумбольдтіанського мовознавства, діалектичної історіософії Йоганна Готліба Фіхте та Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, антропології Людвіга Фейєрбаха, герменевтики Вільгельма Дільтея, філософії життя, ліберальної протестантської теології. 

    Йоганн Готфрід Гердер помер 18 грудня 1803 року у Веймарі. 

Література: 

* Вілков В. Ю. Концепція націогенезу і національної державності Й. Гердера / В. Ю. Вілков, О. О. Суховій // Гуманітарні студії. - 2014. - Вип. 22. - С. 102-112. 

* Миленька Г. «Лаокоон» Лесінга та його інтерпретація в естетиці Й. Гердера та Р. Нгардена: досвід семантичного аналізу / Г. Миленька // Мистецтвознавство України. - 2012. - Вип. 12. - С. 358-363. 

* Стельмах С.П. Гердер Йоган-Готфрід // Енциклопедія історії України : Т. 2 : Г-Д / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - Київ : Наукова думка, 2004. - С. 91.

* Троєльнікова Л. О. Науковий дискурс культури в контексті теорій Йогана Готфріда Гердера та Фрідріха Ніцше / Л. О. Троєльнікова // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2013. - № 2. - С. 46-50. 

* Юрченко О. В. Особливості наукового становлення категорії «культура» в творчий спадщині І. Г. Гердера та її осмислення як підстава національної ідентифікації / О. В. Юрченко // Освітній дискурс. - 2021. - Вип. 34. - С. 16-27. 

* Юрченко О. Погляди І. Г. Гердера на мову як суспільне явище та атрибут національної приналежності / О. Юрченко // Актуальні питання гуманітарних наук. - 2021. - Вип. 40(3). - С. 300-306. 

* Herder J. G. Gedichte / Johann Gottfried Herder. - Hofenberg, 2014. - 570 р.

* Freitag E. Johann Gottfried Herder : biografie / Egon Freitag. - Schnell Verlag, 2014.