Альфред Теннісон (1809-1892) - англійський поет-романтик

    Альфред Теннісон народився 6 серпня 1809 року в сім'ї Джорджа Клейтона Теннісона, парафіяльного священика в Сомерсбі (графство Лінкольншир), був четвертою дитиною в багатодітній родині. Батько Теннісона мав неабиякий літературний талант, але відрізнявся запальною вдачею, що безсумнівно наклало відбиток характер поета, все життя болісно сором'язливого і образливого, (за матеріалами: Ukrlib, M.readly, Zarlitra). 

    Дуже рано виявивши надзвичайні здібності, Теннісон провів чотири роки в початковій школі прилеглого містечка Лаута, але основу його освіти склали домашні заняття з батьком. Ще не досягнувши п'ятнадцяти років, Тенісон написав поему в дусі В.Скотта і дві п'єси у віршах, він легко складав римовані двовірші, урізноманітнив метрику. 

    Влітку 1830 року з другом А.Хелламом Теннісон через Францію провіз гроші для іспанських повстанців, проте повернувся до Англії переконаним противником революції. Смерть батька в лютому 1831 р. змусила його залишити університет і повернутися

додому допомагати матері.   Наприкінці 1837 року родина переїхала з Сомерсбі до містечка Хай-Біч під Лондоном; на початку наступного року відбулися заручини поета з Емілі Селвуд, сестрою дружини його брата Чарлза. Через два роки сім'я Селвуд, зневірившись у матеріальній спроможності Теннісона, розірвала заручини. 

    У 1842 році загроза піратських видань спонукала поета видати дві книги віршів; до першої увійшли перероблені версії його ранніх віршів, до другої – нові вірші. Це видання було доброзичливо зустрінуте критикою, але розходилося повільно. 

    У 1845 роцы друзі Теннісона виклопотали йому державну допомогу. Натхнений таким поворотом подій, Тенісон в 1850 році випустив у світ «In Memoriam» (лат. - На згадку, пам'яті). Успіх «In Memoriam» був повним та стрімким. У лічені дні він одружився з Емілі Селвуд, а ще через чотири місяці королева Вікторія надала йому звання поета-лауреата. 

У цей період Теннісон звернувся до поетичної драматургії, яка наступні десять років визначала його творчий пошук, хоча у 1880 році поет і випустив доброзичливо зустрінуту збірку віршів «Балади та інші вірші». Перша його п'єса, «Королева Марія», явно не призначена для сцени, у понівеченому вигляді була все ж таки поставлена ​​театром «Ліцеум». Невдача постановки, що протрималася на сцені всього п'ять тижнів, не збентежила Тенісона: він вирішив надалі більше зважати на закони сцени. 

    Кар'єра Теннісона-драматурга закінчилася провалом у 1882 році його п'єси «Обіцянка весни», в якій поет намагався поєднати апологію сільського життя з нападками на позитивізм, що набирав сили в Англії. Ця невдача не вплинула на активність Теннісона-поета. У 1884 році письменнику був наданий титул барона, і він зайняв своє місце в палаті лордів. 

    У 1886 помер його молодший син, Лайонел, а взимку 1888-1889 сам поет переніс найважчий напад подагри, що ледь не звів його в могилу. Проте в 1889 році він видав збірку «Деметра та інші вірші». Вміщені в ньому вірші, серед яких і знаменитий «Йдучи з берега», майже не несуть слідів старечої втоми.  

    Помер Альфред Теннісон 6 жовтня 1892 року. 

Література: 

* Tennyson А. L. Idylls of the King. - Penguin, 1983. 

* Tennyson А. L. Poems. - Everyman, 2004.

* Tennyson А. L. Selected Poems. - Penguin, 2007.