Еміль Нольде (1867-1956) - німецько-данський живописець і гравер

    Еміль Нольде (справжнє ім'я Ганс Еміль Хансен) народився 7 серпня 1867 року  неподалік від села Нольде (з 1920 року частина муніципалітету Буркал у Південній Ютландії, Данія), у прусському князівстві Шлезвіг. До 1920 року ця територія входила до складу Пруссії і тим самим до Північнонімецького союзу. Після передачі території Данії Нольде отримав громадянство Данії, яке він зберіг до кінця свого життя. Він був у сім'ї четвертим із п'яти дітей. Його батько за національністю був північним фризом. Еміль відвідував німецьку школу і вважав, що в ньому тече суміш шлезвігської та фризської крові, (за матеріалами: Аllpainters, Аrtchive, 24smi). 

    Юнацькі роки Еміля, молодшого з трьох синів у сім'ї, пройшли у злиднях і були заповнені важкою працею. У 1884-1891 роках Еміль Нольде навчався у Фленсбурзькій школі художніх ремесел на різьбяра та художника. Нольде брав участь у реставрації вівтаря Брюггеманів у Шлезвізькому соборі. 

    Після 1902 року Еміль взяв собі псевдонім на честь свого рідного села Нольде. До 1903 Нольде ще писав ліричні пейзажі. У 1906-1907 роках Еміль Нольде входив у художню групу «Міст» і

познайомився з Едвардом Мунком. 

    У 1909 році Нольде став членом Берлінського сецесіону. У цей час з'явилися перші його роботи на релігійні теми: «Причастя», «Трійця», «Осміяння». У 1910-1912 роках до Нольда прийшов перший успіх на виставках у Гамбурзі, Ессені та Хагені. 

    Нольде також писав картини про нічне життя Берліна, де періодично проживала його дружина-актриса, театральні замальовки, натюрморти з масок, 20 робіт «Осіннє море» та «Житіє Христа» у дев'яти частинах.  

    До 60-річчя Нольде у 1927 році у Дрездені відбулася ювілейна виставка художника. Нольде давно був переконаний у перевазі «німецького мистецтва». У 1934 році він вступив до Націонал-соціалістичної робочої організації Північного Шлезвіга (NSAN), яка в ході гляйхшальтунг увійшла до складу датського відділення НСДАП. Проте націонал-соціалісти визнали творчість Нольде дегенеративною: «Житіє Христа» виявилося одним із центральних експонатів відомої

пропагандистської виставки «Дегенеративне мистецтво», понад тисячу робіт Нольде було конфісковано, частиною продано, а частиною - знищено. 

    У 1941 році Нольде заборонили писати, і він усамітнився в Зеєбюлі, де потай писав невеликого розміру акварелі і закопував їх у землю, назвавши згодом своїми «ненаписаними картинами». Усього Нольде написав близько 1300 акварелей. 

    Після 1945 року Нольде зазнав пошану і численні виставки. У 1946 році померла його дружина, а двома роками пізніше Нольде одружився з Йоланте Ердманн. 

    До 1951 Нольде написав ще близько ста картин і багато акварелей. Вони вважаються вінцем та результатом його творчості. 

    Еміль Нольде взяв участь у виставці сучасного мистецтва «Documenta 1» 1955 року, його роботи були представлені вже після його смерті на «Documenta II» в 1959 році і «Documenta III» 1964 року в Касселі. 

    Помер Еміль Нольде 13 квітня 1956 року у Зеєбюлі. 

    Творча спадщина Нольде лягла в основу створеного у 1957 році Фонду Ади та Еміля Нольде у Зеєбюлі, який відкрив у будинку художника його музей. Фонд організовує у ньому щорічні змінні виставки творів художника. Щорічно музей Нольде відвідує близько 100 тисяч людей. До 50-річчя від дня смерті у 2006 році відбулася виставка пізніх робіт Нольде. Життя Еміля Нольде, позбавленого права творчість, описано у романі «Урок німецького» Зігфріда Ленца.           

Література: 

* Emil Nolde: unpainted Pictures / Jolanthe Nolde and oth. - Hatje Cantz, 2001. - 160 р. 

* Emil Nolde: retrospective / Felix Kramer and oth. - Prestel, 2014. - 300 р.