Грація Деледда (1871-1936) - італійська письменниця, лауреат Нобелівської премії з літератури

    Грація Деледда народилася 27 вересня 1871 року в селі  Нуоро на острові Сардинія. Батько був юристом, якого тричі обирали мером. У сім'ї ще було чотири дочки та двоє синів. Сім'я Грації вважалася багатою, тому що у них була власна виноробня та прес, яким можна було робити оливкову олію. Мати Деледди була неписьменною, але хотіла, щоб її діти виросли освіченими. Грація навчалася у початковій школі та займалася з репетитором італійським та французьким, (за матеріалами: Zarlit, Nobeliat, Piplz). 

    З дитинства у неї виникла любов до читання. Особливо захоплювалася місцевими баладами та легендами. До 18 років Грація пробувала писати оповідання та вірші, пов'язані з фольклорними мотивами. Коли їй було лише 15 років, її розповідь «Сардинська кров» була опублікована в римському журналі. У 1892 році побачили світ її роман «Квітка Сардинії», а в 1895 році книга «Чесні душі». 

    Грація продовжувала жити на селі після смерті батька. На її плечах лежали клопоти про виноробню, але вона продовжувала писати і переписуватися з відомими письменниками та критиками. Коли її запросили працювати в журналі «Донна сарда», то управління виноробнею було передано братові Грації, сама ж вона переїхала до столиці Сардинії Кальярі. Там вона познайомилася із відомим чиновником Пальміро Мадесані, який запропонував їй стати його дружиною. Та дала згоду, за рік вони одружилися. Пальміро переїхав до Риму, а Грація народила йому двох синів. Вона писала за одним романом на рік майже до кінця життя. 
    Уже з перших творів письменниці центральною темою її творчості стає життя, звичаї, побут

мешканців її рідного острова Сардинія. Письменниця розповідає про важку селянську працю, зубожіння, морально-психологічні конфлікти в житті простих сардинців, про руйнівну владу грошей, яка штовхає селянина на шлях злочину, розкриває пристрасний емоційний світ та психологічні особливості сардинського національного характеру (зб. оповідань «В горах Сардинії»(1892), «Різдво. Сардинські замальовки» (1892), «Сардинські легенди» (1893), «Народні традиції Нуоро» (1895) та ін.) 

    Тема великої і згуртованої патріархальної родини, що протистоїть егоїстичним моральним відхиленням окремих її членів, в різних смислових варіаціях простежується і в інших романах Деледи: «Дорогою зла» («La via del male», 1896), «Старий з гори» (1900), «Тростини на вітрі» («Canne al vento», 1913), «Пожежа в оливняку» («L’incendio nell’oliveto», 1918), «Аналена Більсіні» («Annalena Bilsini», 1927). Один із найкращих романів раннього періоду творчості Деледи - «Еліас Портолу» («Elias Portolu», 1903).

    Для подальшої творчості Деледи характерне поглиблення психологічного аналізу, використання елементів символіки, а в плані проблематики - концентрація уваги на проблемі відчуження людини у сучасному їй суспільстві. Головні герої цього етапу творчості письменниці - самотні диваки, розчаровані правдошукачі, котрі не знайшли свого місця у суспільстві, діти, які змалку приречені на страждання та гіркоту самотності: збірки новел «Сопілка у лісі» («II flauto nel bosco», 1923), «Запорука любові» («II sigillo d’amore», 1926), романи «Таємниця самотньої людини» («II segreto dell’uomo solitario», 1921), «Танок намиста» («La danza delia collana», 1924), «Самітня церква» («La chiesa della solitudine», 1936), автобіографічний роман «Козіма» («Cosima»; опубл. посмертно в 1937 р.).
    Найбільш довершеним з-поміж пізніх романів письменниці вважається «Мати» («La Madre», 1920), у якому Деледа з великою психологічною увагою і майстерністю змалювала боротьбу людського почуття і релігійних догм.
    У 1926 році Грації Деледді було присуджено Нобелівську премію «поетичні твори, в яких з пластичною ясністю описується життя її рідного острова, а також за глибину підходу до людських проблем у цілому» . Через кілька місяців після того, як їй вручили премію, у Деледди в грудях було виявлено злоякісну пухлину. Однак, Грація не здавалася. Ще дев'ять років вона наполегливо продовжувала писати. Грація Деледда померла 15 серпня 1936 року у Римі. 

Література: 

* Деледда Г. Біла дама / Грація Деледда // Стиль і переклад. -  2017. - Вип. 1 (4). - С. 279-288.  

* Деледда Г. Плющ : роман / Грація Деледда ; пер. з іт.  Л. Пахаревський. - Київ : [Львів] : Накладом Укр.-Руської Видавн. Спілки ; [Друк. 1-ої Київ. Друк. Спілки], 1929. - 150 с. 

* Деледда Г. Тростини на вітрі. Мати / Г. Деледда ; передм. Н. Каччалья ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. - Харків : Фоліо, 2009. - 320 с. 

* Деледда Г. «Уночі» / Грація Деледда // Всесвіт. - 2022. - № 1/2,3/4,5/6 (1117/1122). - С. 231-244.  

* Деледда Г. Чаклун : (Сардинські історії (1895)) / Грація Деледда ; пер. з іт. Веклич Олесі // Стиль і переклад. -  2016. - Вип. 1 (3). - С. 319-323.