Ельфріде Єлінек (1946) - австрійська письменниця та феміністка, нагороджена Нобелівською премією в галузі літератури

    Ельфріде Єлінек народилася 20 жовтня 1946 року у провінційному австрійському місті Мюрццушлаг, земля Штирія, Австрія. Дитинство та юність її пройшли у Відні. Мати Ельфріди походила із заможної сім'ї та тривалий час працювала бухгалтером; батько був хіміком. У 1950-ті він захворів на душевний розлад і досить тривалий час залишався вдома під опікою сім'ї; він помер 1968 року, (за матеріалами: Nbuv, Knigogid, Nobeliat). 

    З моменту захворювання батька виховання Ельфріди повністю перейшло до рук суворої матері. Єлінек відвідувала католицький дитячий садок, а потім школу при монастирі. Крім того, мати планувала для доньки музичну кар'єру: у школі Ельфріда брала уроки гри на фортепіано, флейті, гітарі, скрипці та альті. 

    У віці 13 років Єлінек прийняли до Віденської консерваторії, де вона вивчала гру на органі, фортепіано, блокфлейті та музичну композицію. Водночас закінчила публічно-правову гімназію. Після складання випускних іспитів у Єлінек трапляється нервовий зрив. Вона намагалася кілька семестрів вивчати історію мистецтва та театру у Віденському університеті, проте перервала навчання у 1967 через посилення нападів страху. Цілий рік вона провела будинки у повній

ізоляції. Саме в цей час Єлінек почала писати. 
    Літературний дебют Єлінек відбувся у 1967 році зі збірки «Тіні Лізи». З цього часу вона цілком присвятила себе літературі. 

    У першому сатиричному романі «Ми – принада, дитинко!», що вийшов у 1970 позначилася тема, яка стала домінуючою в творах письменниці – жіночі маніпуляції та ігри. У 1972 була опублікована книга «Міхаель. Книга для молоді інфантильного суспільства», в якій авторка висміює поп-культуру і брехливі уявлення про красиве життя. 

    У 1974 Е. Єлінек вийшла заміж за композитора Готтфріда Хюнгсберга, який прославився створенням музики для картин Райнера Фассбіндера. З тих пір її життя проходило в переїздах між Віднем і Мюнхеном. 

    Єлінек не належить до числа письменників, яким довелося домагатися визнання роками. У 1975 році на розсуд читачів було представлено її перший серйозний твір, що отримав назву «Коханки». Центральні персонажі – дівчата-працівниці, які мріють влаштувати своє особисте життя. 

    В основі роману «Зневажені», 1980) – історія чотирьох неблагополучних підлітків, які вчиняють злочин. Кінцівка цього твору шокувала багатьох читачів, проте популярність Елінек продовжувала неухильно зростати. 

    Знаменитий роман «Піаністка», 1983, завдяки якому письменниця змогла відчути смак справжньої справи, вважається мало не головним творчим досягненням письменниці. Сюжет твору взято нею з власного життя. Еріка Кохут, невротична героїня роману, потерпає через деспотизм своєї матері. В результаті у неї розвивається садомазохістський тип сексуальної поведінки. 

    Знятий за мотивами роману Єлінек фільм «Піаністка» (2001, Німеччина-Франція, режисера Міхаеля Ханеке) привернув увагу до творчості письменниці і сприяв її популярності в інших країнах. Фільм отримав Гран-прі Канського кінофестивалю в 2001 році. 

    У романі «Хіть», 1989 Єлінек доводить, що сексуальні відносини в сучасному суспільстві обумовлені владною структурою, а сексуальна жорстокість проти жінки є прийнятим

стереотипом сучасної культури. Ця тема була розвинена також у романі  «Жадібність», 2000. 

    З часом письменниця залишила феміністську тематику і звернулася до соціальної критики, зокрема до проблем австрійського самосвідомості у зв'язку з нацистським минулим країни – «Діти мерців», 1997. 

    У своїй драматургії Е. Єлінек розвиває традиції Б. Брехта. Поліфонія монологів не стільки розкриває роль персонажа, скільки дає можливість одночасно «озвучити» різні рівні його психіки. 

    Їй належать п'єси «Клара Ш», 1981, «Хвороба або сучасні жінки», 1984, «Хмари. Дім», 1988,  «Ресторан для туристів», 1994, «Спортивна п'єса», 1998, «Він як не він», 1998, «В Альпах», 1999 та ін. Вони ставилися на кращих сценах німецькомовних театрів Бонна, Гамбурга, Відня, Мюнхена, Цюріха. 

    Письменниця нагороджена безліччю літературних премій: 1998 –премія ім. Ґеорґа Бюхнера; 2002 – Мюльгаймська премія з драматургії (за «Macht Nichts»); 2003 – премія ім. Ельзе Ласкер-Шюлер; 2004 – премія з критики ім. Лессінґа; 2004 – Мюльгаймська премія з драматургії (за «Das Werk»); 2004 – Нобелівська премія в галузі літератури. 

Єлінек пише для радіо і театру, виступає як полеміст на інтернет-сайтах. 

Література: 

* Єлінек Е. Діти мертвих // Рідний край. - 2004. - № 2. - С. 22-34. 

* Єлінек Е. За дверима : [роман] / Ельфріде Єлінек ; з нім. пер. Оксана Курилас. - Київ : Вид-во Жупанського, 2013. - 214 с. 

* Єлінек Е. Коханки : роман / Ельфріда Єлінек ; [пер. з нім. І. В. Андрущенка]. - Харків : Фоліо, 2012. - 223 с. 

* Єлінек Е. Піаністка : роман / Ельфріда Єлінек ; [пер. з нім. Наталки Сняданко]. - Харків : Фоліо, 2012. - 382 с. 

* Єлінек Е. Смерть і діва : роман / Ельфріда Єлінек ; пер. з нім. О. Григоренко. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2015. - 125 с. 

* Єлінек Е. Хіть : роман / Ельфріда Єлінек ; пер. з нім. І. Андрущенко. - Харків : Фоліо, 2012. - 287 с. 

* Єлінек Е. Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств : [політ. п'єса] / Ельфріде Єлінек ; пер., передм., прим. та концепція вид. Тимофія Гавриліва. - Львів : ВНТЛ-Класика, 2012. - 180 с.