Чеслав Мілош належить до ґрона класиків
польської літератури, а водночас до тих письменників, яким польська культура
другої половини ХХ ст. завдячує своє модерне обличчя. Зібрані у книжці есеї
Нобелівського лауреата представляють українському читачеві блискучого
інтелектуала, його духовну біографію, накладену на сітку географічних координат
Вільно – Варшава – Париж – Берклі – Краків та співзвучну з найважливішими
подіями ХХ століття. Читач знайде у книжці також виразні портрети поетових
приятелів і побратимів Єжи Ґедройця, Станіслава Вінценза, Вітольда Ґомбровича,
Томаса Венцлови, Йосифа Бродського.
Попри те, що прозовий, цей твір написаний надзвичайно поетичною мовою і присвячений пізнанню митцем свого коріння. Головний герой «Долини Ісси», хлопчик Томаш (alter ego автора), шукає відповідей на питання: «Як це стається, що ти є тим, ким є?». Замислитись не лише над явленою ідентичністю героя, але й над своїм єством, а також над сутністю людини загалом, напевно спонукає цей мудрий і, як завше у Мілоша, глибоко філософський твір.
«Земля Ульро» Чеслава Мілоша (1911-2004), лауреата Нобелівської премії - книжка, яка належить до скарбниці польської і світової культури. Вона дає можливість зрозуміти духовну ідентичність митця, піддану тут автором глибокому самоосмисленню, простежити за його прискіпливим аналізом причин духовного викорінення сучасної людини, ознайомитися з Мілошевою візією щасливої цивілізації.
Поезія Чеслава Мілоша
потребує вникливого, заглибленого й делікатного читання, вона насичена
численними алюзіями й асоціаціями, що не лежать на поверхні,
проте відкриваються лише при поглибленому сприйнятті тексту. Ця поезія шукає
собі путь у морі вишуканої філософської рефлексії. Вона перегукується у своїх
засадничих мотивах зі світовою культурною традицією, порушуючи та
переакцентовуючи одвічні питання людського буття. Дихотомія поміж високою
поезією та неможливістю її популяризувати створює дуже цікавий, з особливою
інтригою, сюжет зі сприйняттям творчої спадщини Чеслава Мілоша.
Під час перебування
на еміграції в Парижі, Чеслав Мілош співпрацював з Літературним інститутом Єжи
Гедройця в Мезон-Лаффітт, де і виходили друком усі його тодішні твори.
Найзнаковішим серед них, є збірник есеїв 1953 року під назвою «Поневолений
розум» (The Captive Mind). В ньому проаналізовано поведінку та долю
інтелектуалів у тоталітарному суспільстві. Чеслав Мілош написав один із
найточніших в історії світової думки аналізів тоталітарного суспільства.
У книзі представлені метафізичні медитації, спогади, теологічні міні-трактати, а також розважання Поета про життя і творчість, про людей і братів їхніх менших. Назва «Придорожний песик» з’явилася Поетові уві сні... – смішна і зворушлива. До збірки також подано поему «Світ», яку Автор написав у Варшаві 1943 року.
У цій книжці автор розповідає нам свою історію – сповнений труднощів життєпис «покоління воєн», поєднаний із легким гумором приватних спогадів. Особиста історія письменника невіддільна від історії роду, країни, Європи. Провінційна частина Європи у книжці стає центром авторського бачення епохи. Таке зміщення координат історії, як на фотокадрі з несподіваним ракурсом, проявляє особливі деталі. Цей твір – своєрідна сповідь про екзистенційні спокуси, що виникали на життєвому шляху автора, та про життєвий вибір.
«Підказаний Мілош» – це антологія діалогу польської та української поезії. Вірші для перекладу вибирали польські поети, а перекладали – українські. Таким чином пропонована антологія – це актуальний канон Чеслава Мілоша у Польщі, перекладений актуальними українськими поетами. Книга розрахована на полоністів, літературознавців, поціновувачів поезії.
До ювілею Чеслава Мілоша видано аудіокнигу десятьма мовами світу. В Україні це унікальне видання презентували лауреати Літературної премії ім. Джозефа Конрада-Коженьовського – Тарас Прохасько та Сергій Жадан. До аудіокниги увійшли наступні українські переклади віршів Чеслава Мілоша: «Будяк, кропива», «Лінней», «Дар», «Притча», «Геракліт», «Капрі», «Тіло», «До Аллена Гінзберга», «Чарівна гора», «Чесний опис самого себе над склянкою віскі в аеропорту, скажімо, в Міннеаполісі», «Бідний християнин дивиться на гетто», «RUE DESCARTES», «А однак».
Немає коментарів:
Дописати коментар