Мішель Уельбек (1956) – французький прозаїк, сценарист, кінорежисер, лауреат Гонкурівської премії 2010 року

    Мішель Уельбек народився 26 лютого 1956 року на острові Реюньйон, володінні Франції в Індійському океані. Його батько, провідник у горах, і його мати, лікар-анестезіолог, приділяли йому мало уваги після народження сестри. Спочатку його виховували бабуся та дідусь по материнській лінії, що жили в Алжирі, а у шість років його взяла до себе бабуся з боку батька, Генрієтта. З нею у Уельбека склалися прекрасні стосунки, саме її прізвище він вибрав згодом своїм літературним псевдонімом, (за матеріалами: Сhytay, Рolitteo, Travelbook).

    У шістнадцять років Уельбек відкрив для себе твори Говарда Філіпса Лавкрафта, творчості якого він присвятить майже через двадцять років окрему книгу. Майбутній письменник відвідував підготовчі курси при ліцеї Шапталя (Chaptal) у Парижі, щоб у 1975 році вступити до

Національного агрономічного інституту Париж-Гріньйон (Institut national agronomique Paris-Grignon). Там він створив  літературний журнал «Карамазов» (Karamazov), для якого писав кілька поем, і робив постановку аматорського фільму  Cristal de souffrance. 

    У  1978 році Уельбек отримав диплом за спеціальністю «Екологія та охорона навколишнього середовища». Потім він вступив до Національної вищої школи імені Луї Люм'єра на відділення кінематографії, яку закінчив 1981 року. Того ж року народився його син Етьєн. Далі в житті Уельбека настав період безробіття і відбулося розлучення із дружиною. Усе це викликало в нього глибоку депресію. 

    З 1983 року Уельбек працював в Парижі системним адміністратором, потім якийсь час – у Міністерстві сільського господарства (цей період життя письменника відобразився у його дебютному романі «Розширення простору боротьби»), і нарешті – у Національній асамблеї.     Літературну діяльність Мішель Уельбек почав з написання

віршів та есе. У 1991 році письменник опублікував свої перші книги – збірку есе «Залишитися живою», присвячену фігурі поета в сучасному світі, та дослідження про творчість американського письменника, класика літератури жахів, Говарда Філліпса Лавкрафта «Г. Ф. Лавкрафт: Проти людства проти прогресу». Роком пізніше з'явилася поетична збірка «Погоня за щастям». Його перші твори залишилися непоміченими. 

    Справжня слава до нього прийшла у 1994 з публікацією роману «Розширення простору боротьби». Успіх закріпила друга книга Уельбека «Елементарні частки», за яку автор отримав премію «Листопад», а також Дублінську літературну премію, яка вважається однією з найпрестижніших у світі. Роман «Можливість острова» завоював премію «Інтеральє», а завдяки роману «Карта та територія» письменник став лауреатом знаменитої Гонкурівської премії. 

    Інші його книги – «Покірність», «Серотонін», «Обриси останнього берега», «Репліки 2020», «Платформа» – були перекладені безліччю мов і стали світовими бестселерами. У 2019 році Мішель Уельбек отримав із рук президента Франції Еммануеля Макрона найвищу нагороду країни – Орден Почесного легіону. Декілька романів Уельбека були екранізовані. Режисером одного з фільмів («Можливість острова») виступив сам письменник. 

Література: 

* Уельбек М. Елементарні частинки : [роман] / М. Уельбек ; [пер. з фр. Р. В. Мардер]. – Харків : Фоліо, 2005. – 285 с. 

* Уельбек М. Карта і територія : роман / Мішель Уельбек ; [пер. з фр. Л. Г. Кононовича]. – Харків : Фоліо, 2013. – 344 с.

* Уельбек М. Платформа : [роман] / М. Уельбек ; [пер. з фр. Р. В. Мардера]. – Харків : Фоліо, 2004. – 317 с. 

* Уельбек М. Покора : роман / Мішель Уельбек ; [пер. з фр. Івана Рябчія]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 253 с. 

* Уельбек М. Розширення Поля Борні : роман / Мішель Уельбек // Всесвіт. – 2007. – № 3/4. – С. 44-106. 

*Уельбек М. Я - нормальний письменник : проза: новела / Мішель Уельбек // Святий Володимир . – 2004. – № 7. – С. 45-50.