Магда Оліверо оперна співачка з найтривалішою кар'єрою

   25 березня 1910 року в містечку Салуццо на півночі Італії з'явилася на світ Магда Оліверо, видатна оперна співачка XX століття. 

    Магда почала вчитися грі на фортепіано в шестирічному віці, з дитинства мала сильний голос. У 13 років вступила до консерваторії, продовжувала займатися фортепіано і композицією, безуспішно пробувалася як вокалістка. Зустріч з професором Луїджі Джеруссі зіграла вирішальну роль в становленні співачки. Акторську освіту Оліверо отримала в Міланській Академії сценічного мистецтва по класу Дори Сетте, повідомляє Пам'ятайпро 

   Оліверо з успіхом дебютувала в 1933 році в театрі Вітторіо Еммануеле в Турині з партією Лауретти («Джанні Скіккі» Дж.Пуччіні) і в тому ж році виступила в міланському театрі «Ла Скала». У 1935 році заспівала Джильду ( «Ріголетто» Дж.Верді) і за порадою диригента Тулліо Серафіна почала готувати репертуар лірико-колоратурного сопрано і стала однією з кращих Віолетт («Травіата» Дж.Верді) XX століття. Згодом Оліверо частіше виконувала ролі для міцного сопрано (Манон Леско (однойменна опера Дж.Пуччіні), Ельза в «Лоенгріна» Р. Вагнера). 

   У 1941 році співачка вийшла заміж і покинула сцену на десять років. Сценічну кар'єру Оліверо відновила з партією Адріани Лекуврер («Адріана Лекуврер» Ф.Чілеа), сам Чілеа вважав Магду Оліверо кращою виконавицею цієї ролі, якої «вдалося висловити щось більше, ніж написано в нотах». 

   Після повернення на сцену в репертуарі співачки стали переважати партії в веристська операх. Оліверо була неперевершеною виконавицею партій Ірис ( «Ірис» П. Масканьї), Федори («Федора» У.Джордано), Мімі («Богема» Дж.Пуччіні), Манон Леско («Манон Леско» Дж.Пуччіні), Тоски ( « Тоска »Дж.Пуччіні), Мадам Батерфляй («Мадам Батерфляй »Дж.Пуччіні), Мінні («Дівчина з Заходу» Дж.Пуччіні), Жоржетти («Плащ» Дж.Пуччіні), Лю (« Турандот» Дж.Пуччіні), Валлі («Валлі» А.Каталані), Катюші Маслової («Воскресіння» Ф.Альфано), Франчески да Ріміні («Франческа да Ріміні» Р.Дзандонаі), Матерії Марії («Діалоги кармеліток» Ф.Пуленка). Магда Оліверо брала участь в світових прем'єрах опер Росселіні, Джентілуччі, Тести та Маліпьеро. Критикою відзначені партії в «Медіум» Дж.Менотті, «Єнуфа» Л.Яначека. При цьому співачка продовжувала сяяти в «Травіаті» і «Манон Леско». Артистизм, музикальність і виразність відрізняли Оліверо від інших знаменитих співачок того часу, серед яких Тебальді і Каллас. 

   Магда Оліверо виступала в основному в театрах Італії, виходила на сцену в Парижі, Лондоні, Глайндборне, Відні, Амстердамі, Ріо-де-Жанейро. Американський дебют відбувся в 1967 році: співачка заспівала Медею ( «Медея» Л.Керубіні) в Далласі. У 1971 році з великим успіхом виступила в «Філармонік Холл» в Нью-Йорку, і лише в 1975 році, у віці 65 років, дебютувала в «Метрополітен-опера» з партією Тоски, яку згодом неодноразово виконувала в США з великим успіхом. Репертуар співачки включав 82 партії в операх, всі вони були виконані на театральній сцені. 

   Зі сцени Магда пішла в 1981 році, після смерті свого чоловіка, але продовжувала періодично виступати аж до 2008 року. 8 вересня 2014 року Магда Оліверо померла в міланській лікарні у віці 104 років. 
Література: 
* Две карьеры длинною в век : легенды ХХ века: Личия Альбанезе, Магда Оливеро / А. Матусевич // Музыкальная жизнь. - 2014. - №11. - С. 92-93 .