Французький художник Альбер Марке

  Ім'я Альбера Марке (фр. Albert Marquet, 27 березня 1875, Бордо - 13 червень 1947 Париж) найчастіше згадують поряд з ім'ям художника Матісса. Дійсно, з великим метром фовізму вони були друзями з моменту знайомства в Школі декоративних мистецтв, в якій Марке навчався з 15 до 20 років. Ця дружба тривала до самої смерті Марке, повідомляє Артхів

  Альбер Марке, син залізничного службовця в Бордо, малював з дитинства на всьому, що під руку потрапить: вугіллям на підлозі, олівцем на полях шкільних зошитів. Він регулярно ходив до місцевого музею, де милувався Рубенсом, Веронезе, Мурільо. Батьки не заперечували проти його захоплення, і після закінчення Школи декоративних мистецтв Альбер разом з Матиссом вступив до Школи витончених мистецтв на курс до Гюстава Моро. Обидва називали Моро своїм першим учителем і все життя згадували його з великою теплотою.

  У майстерні Моро зустрілися ті, хто в майбутньому складе ядро ​​фовізму: Матісс, Руо, Дерен. У 1898 році Гюстав Моро помер, і Марке, і Матісс відразу ж пішли зі Школи. Так що з офіційних підтверджень гордого звання художника Альбер Марке встиг отримати тільки посвідчення вчителя початкової школи.

  В кінці 1890-початку 1900-х Марке пише в імпресіоністичній манері. Його улюблений жанр - пейзаж. Саме пейзажі принесуть Марке популярність. Поступово він відходить від імпресіонізму і розділяє з Матиссом його захоплення диким кольором.

  У 1905-1906 роках Марке виставляв свої картини на Салоні незалежних разом з Матиссом, Дереном, Вламінком. На Осінньому салоні Воксель виголосив історичне визначення fauve (фр. Дикий) щодо їх робіт, в результаті чого «і з'явився фовізм». Навіть в період піку популярності фовізму роботи Марке здавалися досить стриманими на тлі творінь соратників. Його «дикість» здається легшою і повітряною, ніж у колег, та й з перспективою він не поспішає прощатися, створюючи її варіюванням колірної насиченості.

 Марке досить багато подорожує, нерідко - разом з Матиссом. Зими 1911-1912 років вони проводили в Алжирі. У його картинах відбилися подорожі в Італію, Туніс, Марокко, Швеції, Австрії. Неаполітанські роботи вражають не колірним, а в першу чергу світловим рішенням - вони неповторно прозорі і сяючі. Нерідко здається, що художник використовує акварель, а не масло. Теплий охристий Гамбург Марке зігріває, його Алжир заворожує білосніжно-фіолетовим сяйвом.

  Любов всього свого життя Альбер Марке зустрів в 45 років в Алжирі. Марсель Марті, письменниця і журналістка, супроводжувала його по країні в якості гіда. Через три роки вони одружилися і більше не розлучалися. Марсель відчула внутрішню самотність і глибоку сором'язливість Марке, і змогла м'яко і дбайливо увійти в його світ. Вони продовжували досить активно подорожувати, але завжди поверталися в Париж - саме це місто було необхідно Альберу Марке для життя і живопису.

  Марке не став ключовою фігурою в історії живопису, лідером, який створив течію або втілив символізм епохи. Але він з великою любов'ю написав безліч видів вабливого Парижу, сяючого Неаполя і чаруючого Алжиру, які огортають своєю чистою і свіжістю.

  Не зміг змиритися Альбер Марке і з фашистським режимом в Європі. На початку Другої світової війни він з дружиною виїхав до Алжиру, звідки повернувся слабким і хворим лише в 1945 році. Він помер 14 червня 1947 року. Залишивши безліч робіт, що зберігають частинку його унікального стилю. Художник подарував світові дещо ще. Це неповторний і загадковий, мовчазний і величний власний Париж Альбера Марке. 
Література: 
* Альбер Марке / авт. вступ. ст. М. Герман. - Москва : Изобразительное искусство, 1972. - 86 с.  
* Выставка произведений Альбера Марке, 1875 - 1947 : картины, акварели, рис., гравюры, кн. ил. из собр. Марсель Марке во Франции и музеев СССР : каталог / [сост. Т. А. Боровая и др.]. - Москва ; Ленинград : [б. и.], 1958. - 31 с. 
* Марке М. Альбер Марке  / Марсель Марке; пер. с фр., авт. примеч. А. М. Замятин. - Москва : Искусство, 1968. - 136 с.
* Опимах И. Альбер Марке : [О фр. худож. (1875-1947)] / Ирина Опимах // Смена. - 2003. - N 9. - С. 14-30.  
* Рычкова Ю. В. Марке Альбер // Энциклопедия модернизма / Юлия Владимировна Рычкова. - Москва : Эксмо-пресс, 2002. - С. 24.