Італійський піаніст і композитор Ферруччо Бузоні

   1 квітня 1866 року народився італійський композитор, піаніст, диригент і музичний педагог Ферруччо Бузоні.

   Його батько був кларнетистом, мати - піаністкою. Ферруччо був музикантом-вундеркіндом, його перший концертний виступ в ансамблі з батьками відбувся в семирічному віці. Через кілька років він був представлений у Відні Лісту, Брамсу і Антону Рубінштейну. 12-річний Бузоні деякий час навчався в Граці у Вільгельма Майера і представив тут «Stabat Mater» власного написання, повідомляє Сlassicalmusicnews.

   З 1888 року почалася викладацька кар'єра Бузоні: він працював в 1888 р в Гельсінгфорсі (де займався, зокрема, з Яном Сібеліусом і зустрів свою дружину Герду Шёстранд), в 1890 р. в Москві (прийнявши в цей період участь в Першому Рубінштейновском конкурсі і отримавши на ньому першу премію як композитор), в 1891-1894 рр. в Бостоні. Паралельно педагогічній діяльності Бузоні складав музику і концертував як піаніст.

   З 1894 року Ферруччо Бузоні жив, головним чином, в Берліні. Як піаніст і перш за все як диригент він виступав пропагандистом нової музики, виконуючи твори Бартока, Шенберга, Сібеліуса (особливої ​​популярністю користувався цикл оркестрових концертів 1902-1909 рр.).

   У 1907 році Бузоні опублікував невеликий трактат «Ескіз нової естетики музичного мистецтва» (нім. Entwurf einer neuen Ästhetik der Tonkunst), який зробив революцію в музичній думці. Бузоні наполягав на повернення в музичну практику рясної імпровізації, на відмову від традиційної гармонії і системи інтервалів (звичні мажор і мінор він вважав безглуздими кайданами), на використанні можливостей електрики в звуковидобуванні.

   У 1913 р Бузоні почав працювати в Болонській консерваторії, однак з початком Першої світової війни виїхав до Цюріха, відмовляючись виступати на території воюючих країн. У 1920 році він повернувся в Берлін, знову викладав (одним з останніх його учнів був Курт Вайль) і працював над грандіозною оперою «Доктор Фауст», яку завершив вже після його смерті Філіп Ярнах.

   Бузоні - один з найбільших в історії музики піаністів, що зробив великий вплив на розвиток піаністичного мистецтва. Він поєднував майстерність імпровізації з глибоким розумінням авторського задуму, його трактування відрізнялися самобутністю і оригінальністю.

   Репертуар Бузоні складався в основному з творів Баха, Моцарта, Бетховена, Шопена і Ліста. Однією з вершин творчості Бузоні-піаніста став «Листовський
цикл» - шість концертів з творів Ліста, даних в Берліні в 1911 р.

   Важливою стороною музичної діяльності Бузоні були його перекладання різних творів для фортепіано, серед яких особливу популярність придбали перекладання органних і скрипкових творів Баха.

   Помер Ферруччо Бузоні 27 липня 1924 року від хвороби нирок. На згадку про Бузоні в Больцано (Італія) з 1949 року щорічно проводиться Міжнародний конкурс піаністів. 
Література: 
* Бузони Ф. Избранные сочинения [Ноты] : для фортепиано / Ферруччо Бузони ; ред., сост. Г. М. Коган. - Москва : Музыка, 1969. - 111 с. 
* Бузони Ф. Путь к фортепианному мастерству : (Klavierübung) / Ферруччо Бузони ; редакция и комментарии Я. И. Мильштейна. - Москва : Музыка.
Вып. 1. - 1968. - 87 с. 
* Баринова М.Н. Воспоминания о И. Гофмане и Ф. Бузони / М.Н. Баринова. – Москва : Музыка, 1964. – 160 с.  
* Бондаренко Л.А. Методи розвитку фортепіанної техніки Ф. Бузоні в нструментально-виконавській підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва // Професійна мистецька освіта і художня культура: виклики XXI століття : матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф., 14-15 квітня 2016 р., м. Київ / М-во освіти і науки України, Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка, Благодійний фонд сприяння розвитку освіти ім. Бориса Грінченка [та ін.] ; [за заг. ред. В.О. Огнев'юка ; редкол.: В.О. Огнев"юк та ін.]. – Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2016. – С. 496-501
* Грищенко А. П. Ферруччо Бузоні та його редакція «Добре темперованого клавіру» : творчі пошуки музиканта та їх втілення в збірці Й.С.Баха [Електронний ресурс] / А. П. Грищенко // Міжнародний вісник: Культурологія. Філологія. Музикознавство. - 2015. - Вип. 2. - С. 199-205. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mvkfm_2015_2_39 
* Коган Г.М. Ферруччо Бузони / Г.М. Коган. – Москва : Советский композитор, 1971. – 232 с.