Мілан Кундера - європейський письменник-постмодерніст XX-XXI ст.

   Мілан Кундера є одним з найвідоміших європейських письменників-постмодерністів межі XX-XXI ст. Будучи прозаїком, проявив себе також, як поет і драматург. Відомий своїми романами    «Нестерпна легкість буття» і «Безсмертя», повідомляє BookMix.

   Мілан Кундера народився 1 квітня 1929 року, в родині, де батьком був відомий музикознавець. Заняття музикою не пройшли для Мілана даром, практично у всіх його творах простежуються музичні нотки. У 1948 році Кундера вступає до Карлового університету на філософський факультет за спеціальністю літературознавство, однак, через два роки перевоходить на факультет кіно і телебачення в Празьку академію образотворчих мистецтв. З 1952 року залишається в академії, щоб викладати там світову літературу. Протягом усього цього часу Кундера проявляє себе не тільки як поет, а й як есеїст і драматург.

   У 1948 році повний ентузіазму і патріотизму вступає до Комуністичної партії Чехословаччини, звідки відраховується через два роки за «антипартійну діяльність». Однак, це не заважає йому в 1956 році знову вступити в партію і в 1970 році знову вийти з неї.

   У 1967 році пише свій перший роман «Жарт» про «наболіле», про зміни в чеському суспільстві радянського типу. Автор переписав роман у вигляді сценарію, і сам поставив на нього фільм.

   Після сумнозвісних подій «Празької весни» Кундера був позбавлений права викладати і публікуватися. Письменник думає про еміграцію до Франції. У 1970 року автор закінчує свій другий роман «Життя не тут», де розповідає нам про життя поета, надломленого комуністичною ідеологією. Роман вийшов у Франції в 1973 році.

   У 1971 році Кундера пише «Вальс на прощання», де вперше залишає позаду політичні хвилювання, акцентуючи всю увагу на любовній тематиці. Незважаючи на це, у всіх роботах Кундери можна розгледіти інтимну сторону, як вірну супутницю його постмодерністського стилю.

   Після еміграції і публікації свого роману «Книга сміху і забуття» Кундера позбавляється чеського громадянства. Однак через кілька років удостоюється честі стати французьким підданим. У 1990 році автор пише свій останній роман чеською мовою «Безсмертя», де автор задається одними з головних питань буття. Яскраво виражена рефлексивність роману декілька посунула його жанрову приналежність ближче до есе.

   За 6 років до цього Кундера пише відомий свій роман «Нестерпна легкість буття», пізніше екранізований американським режисером Філіпом Кауфманом в головних ролях з Жюльєт Бінош і Деніел Дейл-Льюїс. Далі Кундера пише свої твори виключно чеською мовою: «Неспішність», «Справжність», «Незнання».

   Своєрідний стиль письменника приніс йому міжнародну славу. Крізь призму сміху автор
оголює трагічний виворіт життя; поширюючи область смішного на «серйозні матерії». Кундера вніс величезний внесок в суспільно-політичний і культурний розвиток суспільства, відобразивши історичні зміни в Чехословаччині, хвилювання чеської інтелігенції в контексті свого часу. На сьогоднішній день Кундера має кілька премій і нагород, а також є національним героєм у своїй рідній країні. Проживає з дружиною в Парижі. 
Література: 
* Кундера М. Вальс на прощання : [роман] / Мілан Кундера ; з фр. пер. Леонід Кононович. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2018. - 237 с.  
* Кундера М.  Нарушенные завещания : [эссе] / Милан Кундера ; [пер. с фр. М. Таймановой]. - Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2004. - 284 с.
* Кундера М. Неспешность ; Подлинность : [романы] / Милан Кундера ; [пер. с фр. Ю. Стефанова]. - Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2007. - 301 с.
* Кундера М. Нестерпна легкість буття : [роман] / Мілан Кундера ; з фр. пер. Леонід Кононович. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. - 318 с.  
* Кундера М. Смешные любови : [рассказы] / Милан Кундера ; [пер. с чеш. Н. Шульгиной]. - Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2010. - 220 c.
* Кундера М. Шутка : роман / Милан Кундера. – Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2008. – 416 с. 
* Палій О. Знайомий незнайомець Мілан Кундера (штрихи до портрету) // Література. Фольклор. Проблеми поетики : зб. наук. праць / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2002. – Вип. 12. – С.154-159.