Адам Сміт, засновник класичної школи політичної економії, званий нерідко творцем науки про народне господарство, народився в місті Керколді (Кіркельдей), в Шотландії 5 червня 1723 року, через кілька місяців після смерті свого батька, скромного митного чиновника. У дитинстві Адам Сміт відрізнявся боязкістю і мовчазністю, рано виявив охоту до читання і розумових занять. Закінчивши початкове навчання в місцевій школі, Сміт на 14-му році вступив до університету в Глазго, звідки через три роки перейшов в Оксфорд. Головним предметом його занять були філософські і математичні науки, (за матеріалами: Rushist, Citaty, Worldofaphorism).
З 1748 р. читав лекції в Единбурзі, познайомився з Д. Юмом. У 1751 р. отримав кафедру логіки в університеті Глазго, на наступний рік - кафедру моральної філософії, яку займав до 1764 р.
Ставши наставником юного герцога Баклея (прийомного сина канцлера казначейства Чарльза Таунзенда), багато подорожував з ним по Франції, де, мабуть, зустрічався з Кене, Тюрго і Неюсером, а також з Вольтером, Гельвецієм і Д'Аламбером і почав роботу над «Багатством народів».
У 1759 р. Сміт опублікував працю «Теорія моральних почуттів», в якій доводив, що всередині кожної людини є свого роду «внутрішня людина», «неупереджений спостерігач», що судить всі його вчинки і змушує індивіда до самовдосконалення; на соціальному рівні ці ж функції виконують громадські інститути.
Після повернення з Франції (1766 р.) Сміт жив в Лондоні, де тісно співпрацюючи з лордом Таунзендом, був обраний членом Королівського товариства. Познайомився з Берком, Семюелом Джонсоном, Едвардом Гіббоном і Бенджаміном Франкліном, а потім оселився в своєму будинку в Керколді, щоб впритул зайнятися написанням своєї головної праці.
У березні 1776 р. побачило світ його знамените «Дослідження про природу і причини багатства народів», яке складалося з п'яти розділів: 1) поділ праці і рента, заробітна плата і прибуток; 2) капітал; 3) історичний огляд розвитку Європи, аналіз і критика меркантилізму як системи привілеїв; 4) свобода торгівлі; 5) доходи і витрати держави. Праця містила також відому тезу Сміта про «невидиму руку» конкуренції як рушійної сили розвитку економіки і найважливішому громадському інституті, що представляє на соціальному рівні «внутрішньої людини».
Незабаром Сміт отримав посаду митного комісара Шотландії і поселився в Единбурзі. У листопаді 1787 р. став почесним ректором університету Глазго.
Помер Сміт в Единбурзі 17 липня 1790 р. Перед смертю він, мабуть, знищив майже всі свої рукописи. Збережений було опубліковано в посмертних «Дослідах про філософські предмети» (1795 р).
Література:
* Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Сміт Адам; пер. О.Васильєва та ін. – Київ : Port-Royal, 2001. – 593 с.
* Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів / Адам Сміт ; пер. з англ.: О. Васильєв, М. Межевікіна, А. Малівський. - Київ : Наш формат, 2018. - 735 с.
* Аникин А. В. Адам Смит / Андрей Владимирович Аникин. - Москва : Молодая гвардия, 1968. - 253 с.
* Гальський К. Адам Сміт та його економічні постулати : (До 290-річчя від дня народження) / Климентій Гальський, Сергій Трусов // Вісник податкової служби України. - 2013. - № 25. - С. 62-65.
* Сміт А. як фундатор економічної науки // Історія економічних учень : підручник / В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, Т. В. Гайдай та ін.; за ред. В. Д. Базилевича ; Київський Національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ : Знання, 2004. - С .105-232.
Немає коментарів:
Дописати коментар