Жигмонд Моріц (1879-1942) - визначний угорський письменник та соціальний реаліст

    Жигмонд Моріц народився 2 липня 1879 року у невеликому селі Тисачече, на сході Угорщини. З боку матері письменник походив з збіднілого, але древнього дворянського роду, а його батько був нащадком кріпаків. Навчався у Дебреценському університеті, (за матеріалами: Ukrlib, M.readly, Knigogid).

    У 1899 році вступив до Református Kollégium за напрямком богослов'я, але вже за шість місяців перейшов на правничий відділ. У 1903 році розпочав роботу журналістом для газети «Az Újság», з якою продовжував співпрацю до 1909 року. Надрукована в 1908 році в газеті Nyugat («Захід») розповідь «Сім крейцерів» принесла йому популярність.
    Під час Першої світової війни Моріц був військовим кореспондентом. Його романи із сільського життя - «Самородок», «Глушина», «Смолоскип» та ін. пройняті співчуттям до простих людей. 1918 року Моріц привітав буржуазно-демократичну

революцію. У 1920 році Моріц опублікував роман «Будь чесним до самої смерті» - поетичні спогади про дитинство. У романах «Панські затії», «Спекотні поля», «Родичі» та ін. Моріц показав розпад феодально-дворянської Угорщини. Моріц - автор історичних трилогії «Ердей» (1922-33). 

    Після падіння підтримуваної ним Угорської радянської республіки на Моріца посипалися гоніння хортистського режиму: його виключили з літературного Товариства Кішфалуді, його п'єси були заборонені до виконання в Національному театрі, і його роботи публікувалися лише у  «Nyugat» та «Az Est». Наприкінці 1929 року він став редактором прози в «Nyugat» («Захід»), який став найвпливовішим угорським літературним журналом XX століття. 

    У 1905 році Моріц одружився з Євгенією Холікс. Вона страждала від депресії і покінчила

життя самогубством у 1925 році. Вже 1926 року письменник одружився з Марією Шимон.  

    У 1935 опублікував роман «Щаслива людина» про трагічну долю угорського селянина, приреченого на безвихідну бідність у світі користолюбців. Останніми роками життя Моріц дедалі більше переймався бунтарськими настроями (роман «Бетяр», 1937,  «Шандор Рожа» (1941-42).).  

    Жигмонд Моріц охоче писав для дітей і про дітей. Відомі його віршовані та прозові казки та жартівливі побрехеньки, адресовані дітям і свідчать не тільки про його любові до наймолодшим читачам, а й про чудове умінні знайти з ними спільну мову, осягнути їх духовний світ. Це його вміння, тонке розуміння їм дитячої та юнацької менталітету, світовідчуття, особливостей характеру у всій повноті розкрилося в творах Моріца, присвячених юним героям або, точніше кажучи, поставівішіх в центр оповіді дитини («Сирітка», 1941) або підлітка («Будь чесним завжди», 1920).

    29 серпня 1942 року йому повідомили по телефону, що донька Дьоньї народила дитину. Він був настільки зворушений, що впустив телефон і стався інсульт. Він помер в клініці Korányi в Будапешті о другій годині ночі 5 вересня. 

    Творчість Жигмонда Моріца, що розвивалося у руслі критичного реалізму, займає значне місце у угорській літературі. 

Література: 

* Моріц Ж. Будь чесним до самої смерті / Жигмонд Моріц ; пер. з угор. Ю. Шкробинця. - Київ : Дитвидав УРСР, 1963. - 315 с. 

* Моріц Ж. Важкий гріш / Жігмонд Моріц ; пер. з угор. Ю. Керекеша. - Київ : Веселка, 1968. - 173 с. 

* Мегела І. П. Реалізм Жигмонда Моріца : монографія / Іван Петрович Мегела ; Акад. наук Укр. РСР, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. - Київ : Наук. думка, 1985. - 272 с. 

* Мегела І. П. Роман історичної проекції : Костолані, Мора, Моріц : навч. посіб. до курсу «Історія всесвіт. літ.» / І. П. Мегела. - Київ : Ін-т журналістики, 2004. - 102 с.