Віслава Шимборська (1923-2012) – польська поетеса, лауреат Нобелівської премії з літератури

    Віслава Шимборська народилася 2 липня 1923 року у містечку Курник, неподалік Познані. З восьми років вона мешкала у Кракові. Тут закінчила під час німецької окупації підпільну польську школу, та недовго працювала на залізничній станції. У старовинному Ягеллонському університеті вивчала польську мову та літературу паралельно із соціологією, (за матеріалами: Сulture.pl, Рeoples, Нist). 

    Віслава з юних років відчувала у собі схильність до літературної діяльності. У 1945 р. у газетах було опубліковано її перший вірш – «Шукаю слово». У 1952 році вийшла перша збірка Шимборської. У своїх творах вона говорила про долю рідної країни, війну. Відомий її вислів: «Наш військовий трофей – пізнання світу». Ця фраза присвячена долі Польщі. 

    У 1956 році в Польщі відбулися робочі хвилювання в Познані, до влади прийшов Владислав Гомулка, розпочалися реформи в партії та державі. Це роки польської «відлиги». У 1957 році виходить третя, переломна збірка віршів Шимборської – «Заклики до йєті» («єті» – снігова людина, на гімалайській говірці). Критики вловили у сніговій людині алюзії, натяк на вождя сусідньої «снігової» країни. 

    В ці роки стиль Шимборської помітно змінюється, вона все частіше пише верлібром, настільки характерним для поетів-сучасників у Європі. І все ж вірші Шимборської відрізняються від верлібристики поетів Польщі та Заходу. Вони конкретні і зрозумілі, у них немає затуманених абстракцій, навмисного набору слів і фраз, не зрозумілих нікому, крім автора. 

    Шимборська не залишалася осторонь суспільного життя країни. Вона протестувала проти арештів дисидентів у країнах соцтабору, проти урядового свавілля. Перу

поетеси належать твори «Сілі» (1963 р.), «Сто потіх» (1967 р.), «Всякий випадок» (1972 р.), «Велика кількість» (1976 р.), «Люди на мосту» (1986) р.), «Кінець і початок» (1993 р.). Ці книги були перекладені різними мовами. 

    У 1996 році Шимборська здобула Нобелівську премію з літератури «за поезію, яка з граничною точністю описує історичні та біологічні явища в контексті людської реальності». Її твори глибоко філософічні. Вони мають дивовижну мудрість, роздуми, емоції. Деякі твори поетеси драматичні, в інших переважають гротеск та іронія. 

    Талант, самобутність та глибокий внутрішній світ Шимборської гідно оцінені читачами. Крім Нобелівської премії, Віслава Шимборська удостоєна премії імені Гете (1991 р.), премії імені Гердера (1995 р.), премії Польського Пен-клубу (1996 р.) та ордену Білого орла (2011 р.). 

    Віслава Шимборська померла у Кракові 1 лютого 2012 року.

Література: 

* Шимборська В. Вибрані поезії та есеї / Віслава Шимборська ; пер. з пол. Ярина Сенчишин. - Львів : Літопис - 2002. - 224 с. 

* Шимборська В. Досить / Віслава Шимборська ; пер. з пол. Ірина Кравець // Всесвіт. - 2012. - № 11-12. - С. 16-25. 

* Шимборська В. Збірка «Досить» / Віслава Шимборська // Всесвіт. - 2014. - № 1-2. - С. 39-47. 

* Шимборська В. Зустріч із краєвидом : [поезія] / Віслава Шимборська ; пер. з пол. Олександр Гордон // Літературна Україна. - 2011. - 16 черв. (№ 24). - С. 15. 

* Шимборська В. Кордони людських держав : вірші / Віслава Шимборська ; пер. з пол. Г. Кочура // Дніпро. - 1991. - № 11/12. - С. 157-162.

* Шимборська В. Незбагненне життя  / Віслава Шимборська ; пер. з пол. І. Карівець // Кур`єр Кривбасу. - 2010. - № 242-243. - С. 201-214. 

* Шимборська В. Під однією зіркою / Віслава Шимборська ; пер. і впоряд.: Н. Г. Сидяченко, С. О. Шевченко. - Львів : Каменяр, 1997. - 109 с. 

* Шимборська В. Радість писати : вибрані поезії / Віслава Шимборська ; пер. з пол. Н. Бельченко // Всесвіт. - 2018. - № 9-10. - С. 17-21.