Жан де Лабрюйєр (1645-1696) - французький письменник-мораліст

    Жан Лабрюйєр з'явився на світ у Парижі 16 серпня 1645 року. Він був сином заможних аристократів, які забезпечили йому гідну освіту. Жан вивчився на юриста, працював адвокатом, чиновником. Почесне походження і прекрасна освіта визначили його подальшу біографію - допомогли йому стати в 1684 році гувернером юного герцога Бурбонського, який був онуком великому принцу Конде. Залишався Лабрюєр при дворі і коли його підопічний виріс і одружився, (за матеріалами: Wisdoms, Javalibre, Peoples). 

    Постійне обертання у вищому аристократичному суспільстві допомогло письменнику отримати прекрасне уявлення про звичаї знаті, спостерігати за людськими пристрастями, за прагненням задовольняти свої амбіції, досягти максимально можливих благ, за поєднанням інтриг, боротьбою за розташування вищих персон, перших осіб держави. Самому Лабрюйеру було вкрай дискомфортно відчувати себе у залежному становищі, перебування в будинку Конде його обтяжувало, він намагався триматися наскільки можна відсторонено, і єдиними душами йому стали читання і робота над власними творами. 

    Численні спостереження, життєвий досвід, що накопичувався, він викладав на папері,

використовуючи літературні форми коротких портретів, епіграм, роздумів, які поступово склалися у велику книгу під назвою «Характери, або Звичаї нинішнього віку». На початку Лабрюйер наводить переклад «Характерів» іншого автора - давньогрецького мораліста Теофраста, доповнюючи його своїм, значно більшим за обсягом «додатком», у якому визначає звичаї французького суспільства, блискучим знавцем яких він був. 

    Незважаючи на аристократичне походження самого Лабрюйєра, його праця мала не лише моралізаторський, а й сатиричний характер. Не особливо серйозно ставлячись до своєї витівки, Жан Лабрюйер запропонував рукописи приятелю-книгопродавцю, який вирішив ризикнути – і в 1687 році побачило світ перше видання. Книжка стала неймовірно популярною, тому витримала ще 7 видань, кожне з яких доповнювалося новими портретами вдач і міркуваннями письменника. Дуже швидко «Характери» поширилися континентом і виявилися перекладеними на всі основні європейські мови. Остаточне, восьме, видання було опубліковано у 1694 році. 

    Твір Жана Лабрюйера не був для свого часу новаторським з погляду задуму та форми, проте він відрізнявся глибиною, серйозністю проблематики, яскравістю зображення історичного періоду. Не ставлячи перед собою завдання проникнення в глибини людської психіки, автор, проте, майстерно зафіксував найбільш характерні та виразні риси того чи іншого явища, що сукупно дали надзвичайно «опуклі», цілісні картини. 

    У 1693 році Жан Лабрюйєр став членом Французької академії. У паризькому Версалі 10 травня 1696 року великий класик помер. 

Література: 

* Лабрюєр Жан де. Характери, або звичаї нинішнього віку / Ж. д. Лабрюєр ; пер. з фр. Г. Малець. - Київ : ПУЛЬСАРИ, 2009. - 364 с. 

* Бурковський М. В. Життєва філософія : Паскаль, Ларошфуко, Лабрюйєр / М. В. Бурковський // Дні науки філософського факультету: матеріали міжнар. наук. конф. - (м. Київ, 26-27 квіт. 2005 р.). - Київ : Київський університет, 2005. - Ч. 1. - С. 11-13. 

* Лабрюйєр Жан де // Зарубіжні письменники :  енциклопедичний довідник : у 2 т. Т. 2 : Л - Я / за ред.: Н. Михальської та Б. Щавурського. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2006. - С. 6.