Вільгельм Вундт (1832-1920) - німецький філософ і психолог

    Вільгельм Вундт народився 16 серпня 1832 року у місті Некрау неподалік Мангейма, він був молодшим сином лютеранського пастора. У дитинстві Вільгельм почував себе самотнім і мріяв стати знаменитим письменником. Коли Вундту було близько шести років, його родина переїхала до невеликого старовинного міста в землі Баден-Вюртемберг, (за матеріалами: Stoneforest, Dovidka, Storiesofpeople). 

    У 1851 році він закінчив школу і почав сходження до наукового пізнання щабель за щаблем; у Тюбінгенському, Берлінському та Гейдельберзькому університетах. Після отримання диплома з медицини в Гейдельберзі (1858-1864), Вундт навчається у Йоганна Мюллера і незабаром стає співробітником Університету – асистентом видатного фізика та фізіолога Германа фон Гельмгольца. Крім свого керівника, такий жадібну потяг до незвіданої науки Вільгельм Вундт відчував під впливом праць Густава Фехнера (психолог) та Йоганна Петера Мюллера (біолог). 

    У книзі «До теорії чуттєвого сприйняття» (1858-1862) Вільгельм вперше вводить поняття

«експериментальна психологія». Починаючи з 1867 року Вільгельм Вундт читає в Гейдельберзькому університеті перший і єдиний у світі на той час курс лекцій з фізіологічної психології. У своєму курсі він наголошує на зв'язку між мозком і розумом. 

    Знання та досвід Вунда у фізіології мали велике значення для становлення нової науки – психології. Вундт розглядав її як науку, яка допомагає зрозуміти внутрішнє життя людини і, виходячи з цього знання, керувати нею. Завдання психології: виділити шляхом аналізу вихідні елементи; встановити характер зв'язку з-поміж них; знайти закони зв'язку. 

    Лекції увійшли до історії як однієї з найзначніших його книжок «Основи фізіологічної психології» (1873, 1874 р.р.), яка перевидавалася шість разів. 

    У 1875 році Вундт отримує посаду професора в Лейпцизькому університеті, де залишиться на наступні 45 років. Вундт був науковим керівником у 186 студентів, які захистили докторські дисертації з різних наукових дисциплін. Серед них такі відомі імена як Едвард Тітченер, Іван Павлов, Стенлі Холл, Джеймс Кеттел. Згодом вони зроблять серйозний внесок у розвиток психології США, Росії, Японії, Італії. 

    У 1879 році Вільгельм Вундт засновує першу в світі психологічну лабораторію і збирає під одним дахом вчених з усього світу. Предметом досліджень були головні напрями, на перетині яких виникала експериментальна психологія: вивчення відчуттів і сприйняттів, психофізика, вивчення часу реакції. Надалі до цих тем додалися ще дві: асоціації та почуття. Вундт провів класифікацію типів зв'язку (асоціацій), встановлених у процесі дослідження реакцій. У лабораторії Вундта вперше були експериментально вивчені пороги відчуттів, час реакцію різні подразники, зокрема і мова. 

    Отримані результати їм викладено у головному праці «Основи фізіологічної психології» (1880-1881). Ця книга стала першим підручником з нової дисципліни – експериментальної психологи. Навколо Вільгельма Вундта поступово виникла велика міжнародна школа, рівної якої історія психології не знала. Поступово складалося співтовариство дослідників, працівників нової галузі знання, що має власні організаційні структури – лабораторії, кафедри, журнали, товариства, а починаючи з 1899 року – міжнародні конгреси. 
    Наукова програма Вундта не була реалізована послідовно, оскільки в результаті Першої світової війни німецькі університети втратили фінансову підтримку, а в період Другої світової війни масовані авіанальоти в Лейпцигу стерли з землі лабораторію Вундта. 

    За життя заслуги Вундта визнавалися науковим товариством, його обирали членом багатьох європейських академій. Вундта вважають кабінетним вченим, однак у його працях порушувалися важливі питання не лише академічного характеру. Зокрема, в 1915 році він опублікував книгу, яка була присвячена аналізу причин Першої світової війни. 

    В останні роки життя Вундт був зосереджений на соціальній та культурній психології і до самої смерті писав фундаментальний 10-томник «Психологія народів». Вільгельм Макс Вундт помер 31 серпня 1920 року у Гросботені, поблизу Лейпцигу. 

Література: 

* Заремський М. Й. Досвід роботи психологічної лабораторії В. Вундта в рецепціях Я. Колубовського / М. Й. Заремський // Історичні студії суспільного прогресу. - 2017. - Вип. 5. - С. 92-103.

* Максименко С. Д. Біхевіоризм, гештальт-психологія та структурний підхід Вундта / С. Д. Максименко // Проблеми сучасної психології. - 2017. - Вип. 35. - С. 7-14. 

* Решетник М. Д. Вундт (Wundt) Вільгельм / М. Д. Решетник // Історія філософії : cловник / КНУТШ, Філософський фак-т ; [редкол. : В.І. Ярошовець, О.В. Алєксандрова, Г.Є. Аляєв та ін.]. - Київ : Знання України, 2006. - С. 581-582.  

* Wilhelm Wundt in History: the Making of a Scientific Psychology (Path in Psychology) / Robert W. Rieber, David K. Robinson. - Springer, 2001. - 319 р. 

* Wundt Wilhelm. A study guide for psychologists and their theories for students. - Gale Group, 2015.