Алоїс Їрасек (1851-1930) - чеський романіст і поет

    Алоїс Їрасек народився 23 серпня 1851 року у чеському місті Гронов у родині шевців-селян. Вивчав історію та літературу в Празькому університеті, пізніше викладав в училищі у Літомислі та Празькому університеті. Вірші публікував із 1871 року. Зазнав потужного впливу романтизму В. Скотта, А. Міцкевича, Ю. І. Крашевського, (за матеріалами: Biblioman, Knigogid, Winstein). 

    Коли Їрасек перейшов на прозу, головним джерелом натхнення для нього стала чеська історія. Він досяг успіхів в описах чеської старовини, особливо епохи гуситського руху 14-15 століть, якій присвячені його романи «Між течіями» (1887-1890), «Проти всіх» (1893), «Братство» (1898-1908); найвищої ж вершини його прозова майстерність досягла в романі «Ф. Л. Вік» (1888-1906), присвяченому т.з. «Національному відродженню» (18 століття). 

    У Їрасека простий, прозорий стиль, історичні події він зображував жваво та реалістично. У його історичних романах відобразився дух чеської нації. Серед його численних творів - історичні драми «Ян Гус», «Ян Жижка», «Ян Рогач». 

    За межами своєї країни відомий, в основному, історичним романом «Песиголовці» та книгою «Стародавні чеські легенди». Їрасек сам записував від селян пісні та легенди. У розповіді про давнину він спирався на «Чеську хроніку» Козьми Празького (XII ст.) і віршовану «Далімілову хроніку» (XIV ст.). Вперше «Стародавні чеські легенди» Ірасека було видано 1894 року; вони присвячені педагогу, етнографу, збирачеві фольклору Франтішеку Бартошу. 

    12 серпня 1879 року Їрасек одружився з Марією Подгайською (1859-1927) дочкою багатого приватного власника. У них було 8 дітей, сім дочок і один син.  

    Згідно з характером діяльності свого життя, Їрасек був одним із перших, хто підписав у травні

1917 року Маніфест чеських письменників, важливу заяву на підтримку політичних зусиль за незалежність чеської нації. Разом із Ізидором Заградніком (пізніше міністр шляхів сполучення) він брав участь у читанні декларації незалежності Чехословаччини 28 жовтня 1918 р. об 11:00 під статуєю св. Вацлава. 

    У суботу, 21 грудня 1918 року, він вітав президента Масарика  промовою на залізничній станції Вільсон у Празі після його тріумфального повернення на батьківщину. У період Першої республіки він часто зустрічався з президентом Масариком. 

    2 квітня 1919 року Карлів університет присвоїв Алоїсу Їраску ступінь почесного доктора філософії. 

    У новоствореній Чехословацькій Республіці він став членом Революційних національних зборів ЧСР. На парламентських виборах 1920 року отримав місце в сенаторі Національних зборів. Він був сенатором до 1925 року.

    Алоїс залишався в політиці аж до хвороби, яка також завадила йому писати. 23 вересня 1921 року Їрасек вийшов з Римо-Католицької, він залишився побожним християнином, але більше не приєднався до жодної церкви. 

    Він був номінований на Нобелівську премію з літератури в 1918, 1919, 1921 і 1930 роках. Помер у Празі 12 березня 1930 року, але похований у рідному Гронові. 
Література: 

* Ірасек А. Ліхтар : драма-казка / Алоїс Ірасек. - Київ, 1959. 

* Ірасек А. Песиголовці : історичний роман / Алоїс Ірасек. - Київ : Радянський письменник, 1949. - 311 с. 

* Їрасек А. Скалаки : іст. картина з другої пол. XVIII ст. / Алойс Їрасек ; пер. з чес. Ю. Я. Лісняк. - Київ : Дніпро, 1967. - 247 с.

* Ірасек А. Стародавні чеські легенди / Алоїс Ірасек ; пер. з чес. А Сулименко. - Київ : Дитвидав. - 1958. - 240 с. 

* Ірасек А. Тчевське вогнище / Ірасек А. ; пер. з чес. В. Царенка // Книга пригод : повісті та оповідання : Вип. IV. : для серед. та ст. шк. віку / упоряд. та передм. А. Г. Баканова. - Київ : Веселка, 1991.