Інгрід Бергман (1915-1982) - шведська акторка кіно, театру, радіо й телебачення

    Інгрід Бергман народилася 29 серпня 1915 року у Стокгольмі (Швеція). Коли Інгрід було 3 роки, померла її мати, а ще через 10 років помер батько Юстус Самуель Бергман. За виховання дівчинки взялася тітка, але через півроку вона померла. Тоді Бергман довелося переїхати до іншої тітки, яка разом із чоловіком виховувала своїх п'ятьох дітей, (за матеріалами: 24smi, Сalendate, Facecollection). 

    Інгрід закінчила школу при Королівському драматичному театрі у 1933 році. Дебют у кіно відбувся у 1934 році. Зігравши у шведському фільмі-мелодрамі «Інтермеццо» (Intermezzo, 1936) молоду дівчину, що закохалася в одруженого чоловіка, Бергман була запрошена до Голлівуду в 1939 році для участі в рімейку цієї картини. Фільм «Інтермеццо, історія одного кохання» зробив її кінозіркою. 

    Традиційному образу зірки Голлівуду вона вперше протиставила зовнішність і невимушену манеру гри. Серед робіт, що найбільше запам'яталися, виділяється фільм «Касабланка» (Casablanca, 1943), де її партнером був Хамфрі Богарт. Крім «Касабланки», її найкращими фільмами 1940-х років були «По кому дзвонить дзвін» (1943), «Дзвони церкви Святої Марії» (1946) та два вдалих фільми Альфреда Хічкока - «Заворожений» (1945) і «Дурна слава» (1946). 

    У 1944 році Бергман отримала свого першого «Оскара» за роль нещасної дружини садиста у фільмі «Газове світло» (Gaslight). 

    У кіно Бергман являла неповторне поєднання вразливості, чуйності та духовної стійкості. За її променистої, здорової краси вона була уособленням самої жіночності. У 1949 році її репутація у публіки впала: будучи одружена з доктором Петтером Ліндстремом, актриса завела роман з італійським

кінорежисером Роберто Росселліні. Це був кінець її кар'єри в Голлівуді, а фільми, зроблені нею з Росселліні, зазнавали бойкоту.А 

    ктриса знімалася у Росселіні довгий час, при цьому грала в театрі та виховувала трьох дітей - Робертіно, Ізабеллу та Інгрід (її дочка від першого шлюбу - Піа - жила в Штатах із батьком). Згодом Ізабелла Росселіні стала відомою актрисою. 

    У 1956 році яскраво зіграна роль у фільмі «Анастасія» допомогла їй відновити своє становище, і вона отримала другого «Оскара». Третього «Оскара» актриса удостоїлася за другий план у детективі «Вбивство у Східному експресі» (1974). 

    Інгрід Бергман розлучилася з Роберто Росселіні і незабаром вийшла заміж за театрального продюсера Ларса Шмідта. Шлюб проіснував кілька років. 

    Останні роботи Бергман стоять серед її кращих ролей: немолодої піаністки Шарлотти у фільмі Інгмара Бергмана «Осіння соната» (1978) і прем'єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр у телефільмі «Жінка на ім'я Голда» (1982). 

    У 1973 році в Інгрід Бергман виявили рак. Після дев'яти років боротьби з хворобою вона померла в оточенні близьких у свій 67-й день народження, 29 серпня 1982 року в Лондоні (Великобританія). 

Література: 

* Bergman I. My Story / Ingrid Bergman. - Dell, 1981. - 558 р. 

* Ingrid Bergman : а life in pictures / еditors: Isabella Rossellini, Lothar Schirme. - Chronicle Books, 2015. - 528 р.