Подальше навчання митець отримав у Тулузі, у місцевій академії
образотворчих мистецтв. Будучи досить стиснутим у коштах, юнак заробляв життя,
граючи в оркестрі тулузького театру «Капітолій». Після закінчення курсу
навчання в академії сімнадцятирічний Енгр вирушає до столиці, де його учителем
стає Жак-Луї Давид. Визнаний прихильник і один із лідерів класицизму, Давид
вплинув на погляди і стиль творчості свого талановитого учня. Але Енгр досить
швидко відійшов від сліпого наслідування манери класиків і
свого наставника,
надав класицистичній системі нове дихання, розширив і поглибив її, зробивши
суттєво ближче до запитів та вимог мінливої епохи.
Щорічно одному з паризьких
молодих художників за традицією присуджувалась Велика римська премія, лауреат
якої міг протягом чотирьох років продовжувати навчання живопису у Французькій
академії Риму. Енгр дуже мріяв отримати її, але за наполяганням Давида премія
1800 дісталася ще одному його учневі. Відбулася серйозна суперечка між Енгром і
його наставником, результатом якої став відхід молодого художника з майстерні
свого вчителя. Наполегливість і безперечне зростання майстерності молодого
живописця дозволили йому досягти наступного 1801 року присудження жаданої
премії за полотно «Посли Агамемнона у Ахілла». Але мрія помандрувати Італією і
провести чотири роки в 
академії в Римі тоді не змогла втілитись у життя - художник
мав серйозні фінансові проблеми. Залишившись у Парижі, він відвідує приватні
художні школи, щоб заощадити на натурниках.
Спроби заробити, ілюструючи книги,
особливим успіхом не увінчалися, а ось малювання портретів на замовлення
виявилося вельми прибутковим заняттям. Але душа у широкої натури Енгра не
лежала до портретів, і він до кінця життя стверджував, що справжньому його
творчості ці замовлення лише заважають.
У 1806 році Енгр все-таки зміг
перебратися до Італії, прожив довгих 14 років у Римі та ще 4 - у Флоренції.
Повернувшись потім до Парижа, він відкрив свою школу живопису. Через деякий
час 55-річний майстер отримав посаду директора Римської Французької академії і
знову опинився у Вічному місті. Але вже у 1841 році він назавжди повернувся до Парижа, де на вершині слави та визнання дожив до своєї смерті у 1867 році.
Найвизначніші картини Жана Огюста Домініка Енгра:
«Портрет художника Франсуа Маріуса Гране», 1807 рік.
«Купальниця Вальпісон», 1808 рік.
«Портрет Нікколо Паганіні», 1819 рік, малюнок.
«Портрет мадам Детуш», 1816 рік.
«Портрет родини Стаматі», 1818 рік.
«Апофеоз Гомера», 1824 рік.
«Портрет Луї Франсуа Бертена Старшого», 1832 рік.
«Венера Андіомена», 1848 рік.
«Жанна д'Арк на коронації Карла VII у Реймському соборі у 1429 році», 1854
рік.
«Портрет графині Луїзи Д'Оссонвіль», 1842-1845 роки.
«Портрет мадам Гонз», 1852 рік.
«Джерело», 1856 рік.
«Турецька баня», 1862 рік.
Література:
* Енґр // Універсальний словник-енциклопедія. - 4-те вид. Київ : Тека, 2006.
* Grimme K. H. Ingres Basic Art / Karin H. Grimme. - Taschen, 2006. - 96 р.
* Peitcheva М. Jean-Auguste-Dominique Ingres: Drawings & Details / Maria Peitcheva. - CreateSpace Independent Publishing Platform, 2017. - 218 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар