Моріс Бланшо (1907-2003) - французький письменник, есеїст, літературний критик, філософ

    Моріс Бланшо - французький письменник, мислитель-есеїст. Народився в містечку Кен (деп. Сона і Луара) 22 вересня 1907 року. Закінчив Страсбурський університет, потім отримав другий диплом у Сорбонні, (за матеріалами: Litakcent, Biblioclub, People-archive). 

    Працював журналістом та редактором. Перед Другою світовою війною примикав до нацистів, писав антисемітичні статті та закликав до повалення уряду Блума. 

    У 1940 році, після нападу Німеччини на Францію, Бланшо відмовився від своїх націонал-соціалістичних переконань і став боротися з нацистами - він був активним учасником Руху Опору і навіть співпрацював із комуністами. 

    У 1940-х років остаточно «зав'язав» з політикою і присвятив себе літературі: вже наприкінці війни він випустив два романи та дві літературознавчі роботи. 

    У 1946 Бланшо залишив Париж і влаштувався в містечку Ез (деп. Приморські Альпи). Творчий шлях Бланшо розпочався у роки Другої світової війни романами - «Темний Фома» (1941, друга ред. 1950) та «Амінадав» (1942). Надалі Бланшо - прозаїк, писав переважно повісті: «При смерті» (1948), «У бажану мить» (1951), «Остання людина» (1957) та ін. Тоді ж почалася і діяльність Бланшо - критика та есеїста; його численні статті зібрано у книзі «Лотреамон і Сад» (1949), «Приречено вогню» (1949). 

    Бланшо написав понад тридцять художніх, літературно-критичних і філософських творів. До 1970-х років він постійно працював над тим, щоб подолати бар’єри між тим, що зазвичай сприймається як різні «жанри» чи «тенденції», і більша частина його пізніших робіт вільно переміщується між оповіданням і філософським дослідженням «Крок з іншого боку» (1973).         Бланшо писав роздуми про літературний авангард XVIII-XX ст., що склали збірки «Простір літератури» (1955), «Нескінченна розмова» (1969), «Дружба» (1971), «Письмена краху» (1980) і вплинули на теорію та практику структуралізму та «Нового роману». 

    Він помер 20 лютого 2003 року в Ле Меніль-Сен-Дені, Івелін, Франція. Помер легко та загадково. Будучи всесвітньо відомим мислителем, не залишив ні заповіту, ні будь-якого іншого розпорядження щодо своєї творчої спадщини. 

Література: 

* Бланшо М. Простір літератури / Моріс Бланшо ; пер. з фр. Леоніда Кононовича. - Львів : Кальварія, 2007. - 272 с. 

* Білик Г. О. Суб’єктність та процесуальність у концепції М. Бланшо / Г. О. Білик // Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. Соціологія. Політологія. - 2012. - Т. 20, вип. 22(2). - С. 30-36. 

* Бланшо (Blanchot) Моріс // Історія філософії : cловник / КНУТШ, Філософський фак-т ; [редкол. : В.І. Ярошовець, О.В. Алєксандрова, Г.Є. Аляєв та ін.]. - Київ : Знання України, 2006. - C. 681. 

* Колтакова Н. Трагічна помилка орфея в поезії Богдана-Ігоря Антонича: символізм крізь призму Моріса Бланшо // Вісник Львівського університету. Іноземні мови. - Львів, 2012. - Вип. 20, Ч.1. -  С. 183-189.