Айріс Мердок (1919-1999) - британська письменниця і філософиня, ірландського походження

    Айріс Мердок народилася 15 липня 1919 року в Дубліні (Ірландія). Її батько був кавалеристом на Першій світовій війні, а згодом вступив на державну службу. Мати дівчинки була оперною співачкою. 1920-го Айріс разом із батьками переїхала до Лондона. Саме у столиці Англії й минули дитячі роки письменниці. Мердок закінчила незалежну школу в Рохемптоні, після чого вступила до навчального закладу для дівчаток у Брістолі, (за матеріалами: Javalibre, 24smi, Fb2). 

    У 1938 році вона стала студенткою Сомервіллського коледжу, що належить до Оксфордського університету. Спочатку дівчина навчалася на курсі англійської мови, а пізніше почала вивчати античну та британську літературу. 1942-го вона отримала диплом 1-го ступеня, закінчивши коледж на відмінно. Продовжити освіту Айріс не вдалося через війну, що почалася. Після навчання вона вступила на роботу до Міністерства фінансів, а 1944 року перейшла до ООН на посаду клерка, де протрималася 2 роки. 

    У 1947 році дівчина вступила до аспірантури Ньюнхемського коледжу при Кембриджському університеті, почавши вивчати філософію. У молодості Мердок розпочала кар'єру викладачки, отримавши посаду вчителя філософії у коледжі Святої Анни при Оксфордському університеті.

Цій роботі жінка присвятила 15 років свого життя. Оксфорд став для неї доленосним місцем: саме тут сталися найважливіші події у її біографії. 

    Письменницька кар'єра Мердок розпочалася досить пізно. Її дебютний роман, під назвою «Під мережею», був опублікований 1954-го. Для жінки написання історій спочатку було аматорським заняттям. Критики прийняли «Під мережею» зовсім по-різному: хтось захоплювався, а хтось категорично заперечував складне поєднання традицій шахрайського роману та філософії.     Вирішивши займатися літературною працею професійно, Мердок почала діяти продуктивно та впевнено. Через два роки після першого успіху на прилавках книгарень з'явилася її друга книга під назвою «Втеча від чарівника», на яку багато в чому вплинула популярна тоді філософія екзистенціалізму. 

    У 1953 році жінка створила книгу про Жан-Поля Сартра. На самому початку свого творчого шляху, захоплена філософією екзистенціалізму, дівчина зазнала впливу таких романів цього автора, як «Стіна» та «Нудота». 

    Кінець 60-х років ознаменувався публікацією серії книг, названої дослідниками творчості Айріс «романами жаху та таємниць»: «Єдиноріг», «Час ангелів», «Відсічена голова», «Італійка». Вони Мердок досліджує впливом геть людини руйнівних пристрастей. Комічний підтекст продовжено у творі Мердок «Дика троянда». У ньому жінці вдалося проявити себе як талановитого письменника-реаліста, а також продовжувача традицій закладених класиками британської літератури. 

    1970-і роки характеризувалися зрілістю Айріс як письменниці. Вона прагнула продовжити традиції, закладені Шекспіром, що є взірцем втілення добра. Автор занурила своїх читачів у театральну поетику та створила власні версії класичних літературних сюжетів. «Шекспірівський» цикл включає такі роботи, як «Ділема Джексона», «Чорний принц», «Море, море». Класичні герої отримали у Мердок оновлене трактування та переключили свою увагу на пошук сенсу життя та добра. 

    Вагомий період свого творчого життя Айріс черпала натхнення у Платона. Вона стала міркувати у своїх книгах про пошук морального життя, співвідношення ілюзії та реальності. У творі «Людина випадковостей» жінка рясно міркувала про моральні пошуки, а також досліджувала моральну проблему відповідальності індивіда перед іншими людьми, використовуючи комічну форму подачі. 

    Роман Айріс «Чорний принц», який традиційно прийнято вважати найкращим, вийшов 1973-го. Цей твір представляє авторську інтерпретацію історії про Гамлет. Також літературні критики зараховують його до «платонівської» серії. Роман, нагороджений призом Джеймса Тейта та номінований на Букерівську премію, із захопленням зустріли критики. 

    Творчість письменниці 1980-х років ознаменувалася збільшенням ігрової складової, вона почала створювати романи як ребуси - із зашифрованими смислами, різними сюжетними колізіями та поворотами, прихованими у складних цитатах, алюзіях, відсиланнях. Роман «Школа чесноти», опублікований 1985-го, розповідає про психоаналітику, яка є і людиною, і демоном, і чарівником, якого обурюють пристрасті. 

    У 1987 році Мердок була удостоєна звання Дами Британської Імперії. У 1995 році вона написала свій останній роман «Ділема Джексона». 

    Останні роки життя письменниця боролася із хворобою Альцгеймера. Айріс Мердок померла 8 лютого 1999 року в будинку для людей похилого віку. 

Література: 

* Мердок А. Чорний принц : [роман] / Айріс Мердок ; [пер. з англ. Є. Даскал]. - Харків : Віват, 2018. - 575 с. 

* Гриценко Г. В. До літературного портрета Айріс Мердок / Г. В. Гриценко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки. - 2017. - Вип. 148. - С. 46-48.  

* Малій А. С. Мотив катастрофізму в поетиці романів Айріс Мердок / А. С. Малій // Літературознавчі студії. - 2013. - Вип. 40(2). - С. 26-32. 

* Матійчак А. Варіації біографічного жанру: життєпис Айріс Мердок / А. Матійчак // Питання літературознавства. - 2015. - Вип. 92. - С. 99-116.  

* Матійчак А. Жанрові моделі романів Айріс Мердок / А. Матійчак // Питання літературознавства. - 2009. - Вип. 77. - С. 221-230.

* Назаренко М. М. Проблеми релігії та моралі в романах А. Мердок / М. М. Назаренко // Нова філологія. - 2011. - № 47. - С. 104-107.