П'єр Боннар (1867-1947) - французький живописець, майстер пейзажу

    П'єр Боннар народився 3 жовтня 1867 року у передмісті Парижа Фонтен-о-Роз, у сім'ї високопосадовця. Батько юнака мріяв, що син піде його стопами, і П'єр вступив до Сорбони на факультет права. Паралельно він займався в паризькій Академії Жюліана, де зустрів Поля Серюзьє (Paul Sérusier), Моріса Дені (Maurice Denis) та Поля Рансона (Paul Ranson). У 1888 році обдаровану молоду людину прийняли до Школи витончених мистецтв, (за матеріалами: Hroniky, Artchive, Veryimportantlot, Citaty). 

    Там художник-початківець відкрив для себе творчість Дега (Edgar Degas), Сезанна (Paul Cézanne), Гогена (Paul Gauguin), познайомився з Кер-Ксав'є Руселлем (Ker-Xavier Roussel) і Жаном-Едуаром Вюйаром (Jean-Édouard Vuillard). Ці двоє стануть його друзями до кінця життя. Тоді ж, 1888-го, Боннар із товаришами з Академії вступає до «Набі» - неформальної групи, що

об'єднала постімпресіоністів та символістів. Через захоплення гравюрами Країни сонця, що сходить, набіди прозвали П'єра «японуючим Набі». 

    Популярність прийшла після випуску плакату для фірми Франс-Шампань. Розклеєний на столичних вулицях у березні 1891-го він захопив Тулуз-Лотрека (Toulouse-Lautrec) і, на щастя, переконав родину художника, що мистецтвом теж можна заробляти. 

    У 1893 році П'єр Боннар зустрів квіткарку Марту Де Меліньї. Кохання надихнуло його на створення шедеврів у жанрі ню, зворушливих та делікатних. Марта стала його натурницею, музою, а через 32 роки - і дружиною. Щоправда, довгоочікуване весілля затьмарило самогубство колишньої коханої художника, Рене Моншаті. 

    П'єр Боннар приділяє увагу декоративному мистецтву: працює над декораціями для театру, ескізами меблів, літографіями. У 1894 він створює легендарну афішу для журналу La Revue Blanche. А у 1895 році відбулася персональна виставка в галереї Поля Дюран-Рюеля (Paul Durand-Ruel). 

   На початку XX століття, коли художні стилі виникали та зникали з божевільною швидкістю, геній завзято шукав свій особистий шлях. Він писав повільно та ретельно, нагадуючи цим Вермеєра. П'єр Боннар любив подорожі. Він об'їздив усю Європу, побував у Алжирі та Тунісі. Тяга до мандрівок пояснювалася невгамовною творчою цікавістю. У 1909 році майстер довго жив у Сен-Тропі - Мецці художників-фовістів і постімпресіоністів. 

    Під час Першої світової війни живописець зосередився на оголеній натурі та портретах, а 1916-го завершив серію великих композицій. У 1925 році, під час чергової подорожі, П'єр Боннар купує будинок у Каннах. Він регулярно виставляється, торговці картинами навперебій прагнуть отримати його роботи. Ім'я художника гримить на весь світ. 

    Початок Другої світової війни змусив П'єра і Марту покинути Париж і вирушити на південь Франції. У період окупації майстер зробив сміливий вчинок, відмовившись написати портрет маршала Петена (Philippe Pétain), лідера французьких колабораціоністів. 

    У 1945 році було закінчено вівтарну картину «Святий Франциск Сальський, який відвідує хворих». Боннар надав особі святого риси свого друга Вюйара, який помер 1940-го. «Той, хто співає, не завжди щасливий» - говорив П'єр Боннар, а його картини палахкотіли золотом бурштину... Свій останній твір - «Мигдалеве дерево квітне» - він дописав за тиждень до смерті, що настала 23 січня 1947 року. 

    Творче життя генія описано у романі «Море» Джона Бенвілла (William John Banville), удостоєному 2005-го Букерівської премії. 

Література: 

* Pierre Bonnard: рainting Arcadia / ed.:  Guy Cogeval, Isabelle Cahn. - Prestel, 2016. - 336 р. 

* Whelan L. Pierre Bonnard Beyond Vision / Lucy Whelan. - Yale University Press, 2022. - 232 р. 

* Боннар // Універсальний словник-енциклопедія. - 4-те вид. - Київ : Тека, 2006. 

* Луньова Т. В. Інтерпретація різних точок зору на творчість художника як дискурсивна стратегія в есе Джуліана Барнса про П’єра Боннара / Т. В. Луньова // Закарпатські філологічні студії. - 2019. - Вип. 10(1). - С. 93-98.