Еудженіо Монтале (1896-1981) - італійський поет, прозаїк, літературний критик

    Еудженіо Монтале народився 12 жовтня 1896 р. у Генуї у ній комерсанта. Болючий хлопчик часто пропускав уроки, з 14 років навчався самостійно, багато читав, зокрема й філософські твори. Зрозумівши, що комерсантом він не буде, Монтале займався співом та музикою. У роки Першої світової війни воював офіцером піхоти на австрійському фронті та після демобілізації повністю присвятив себе літературі, (за матеріалами: Nobeliat, Ukrlib, Peoples). 

    У туринському журналі «Прімо темпо» у 1922 році був надрукований цикл поезій «Акорди. Почуття та фантазії підлітка», який засвідчив народження нового поета. У той час, коли влада в Італії захопив Муссоліні, Е. Монтале, не бажаючи прислужувати диктаторському режиму, разом з Д. Унгаретті та С. Квазімодо заснували напрямок герметизму. Це була форма їхньої боротьби, сконцентрованість на внутрішньому світі людини, у її глибинному та таємному «я». 

    У 1925 році вийшла перша поетична книга Е. Монтале «Панцирі каракатиць». Критики

назвали його «поетом розпачу». 

    Переїхавши у 1927 році з Генуї до Флоренції, Монталі працював директором бібліотеки (звільнений у 1938 році за відмову вступити до фашистської партії), співпрацював з журналами «Соларіа» та «Леттература». Під впливом життя у Флоренції написав книгу «Обставини» (1939), де однією з головних тем було кохання, але також відчувалося негативне ставлення до фашизму.     Надалі, позбавлений роботи, Е. Монтале багато перекладав. В. Шекспір, Ю. О'Ніл, Т. С. Еліот, В. Б. Йітс, Дж. Джойс були його улюбленими авторами (ще юнаком Монталі самостійно вивчив англійську, французьку та іспанську мови). 

    Цикл віршів «Фіністеррі» був написаний у 1940-1942 роках. і вийшов 1943 році у Швейцарії. Хоча війна була в ньому, за словами Монтале, лише як «відблиск» тих страшних подій, але вже в самій назві збірки проглядалася невблаганна трагічна реальність війни, біль та розпач поета. Цикл пізніше увійшов до книги «Буря та інше»

(1956), де головними були суспільні та ліричні мотиви. Тоді він працював у газеті «Кор'єра делла сера» (1948-1968) музичним критиком та журналістом-огляд 

ачем. І цього ж 1956 р. вийшов книжка прози «Динарський метелик», який неодноразово перевидавався, щоразу збільшуючись в обсязі. Це новели-спогади, близькі до віршів у прозі. 

    Проблемі «фашизм і література» та участі митця в тодішньому житті суспільства присвячена книга статей «Автодафе. Хроніка двох епох» (1966). Третя - «Поза домом» (1969) - присвячена згадкам про здійснені подорожі поета. Поетичні збірки «Сатура» (1971), «Щоденники 71-го та 72-го», і особливо «Зошит за чотири роки» (1977), вже не мали і сліду герметизму. У творчості Е. Монтале з'явилися нотки гумору, тонкої іронії, іноді навіть гротеску. Він почав різко виступати проти комерціалізації культури та модернізації релігії. 

    У 1975 році Е. Монтале був відзначений Нобелівською премією «за видатні досягнення у поезії, позначені величезною проникливістю та висвітленням правдивого, без ілюзій, погляду на життя». Помер Еудженіо Монтале 12 вересня 1981 року у Мілані. 

Література: 

* The Collected Poems of Eugenio Montale: 1925-1977. -  W. W. Norton & Company, 2012. - 793 р. 

*  Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ-ХХ сторіччя  : посібник для 10-11 класів / уклад. і авт. вступ. ст. Д. С. Наливайко ; відп. ред. Б. Я. Бігун. - Київ : Навчальна книга, 2003. - 320 с. 

* Тарнавський О. Поетичні переклади / Остап Тарнавський ; підгот., упорядкув. М. Тарнавська. - Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2006. - 180 с.  

* Монтале Еудженіо // Зарубіжні письменники :  енциклопедичний довідник : у 2 т. Т. 2 : Л - Я / за ред.: Н. Михальської та Б. Щавурського. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2006. - С. 207.