Станіслав Пшибишевський (1868-1927) - польський письменник, поет і драматург

    Станіслав Пшибишевський народився 7 травня 1868 року в польському селі Лоєво Куявсько-Поморського воєводства у сім'ї сільського вчителя. Навчався у гімназії в Торуні, потім у Вонгровці. Вивчав спочатку архітектуру, потім медицину Берліні (1889-1890). Був редактором соціал-демократичного тижневика Gazeta robotnicza (1892-1893), (за матеріалами: Сulture.pl, Knigogid,  Zbruc.eu).

    Обертався в колах міжнародної артистичної богеми, був знайомий з Едвардом Мунком та Августом Стріндбергом. У 1893 одружився з норвезькою піаністкою Дагні Юль, жив у Норвегії, бував у Стокгольмі, Осло, Копенгагені. У 1897 повернувся до Берліна, в 1898 подорожував Іспанією, ненадовго зупинявся в Парижі. У 1898 р. влаштувався у Кракові, очолив польський модерністський рух «Молода Польща». 

    У 1899 опублікував у журналі «Життя» (Życie) маніфест антиреалістичного та антидемократичного мистецтва «Confiteor». Дагні покинула Пшибишевського в 1900 р. У 1901 році Пшибишевський перебрався до Варшави. У 1903-1904 подорожував Росією разом з
театральною трупою, що ставила його драми. Побував у Петербурзі, Києві та Одесі. У 1905 повторно одружився з Ядвігою Каспровіч. Жив у Торуні, потім у Мюнхені (1906-1919), подорожував Європою. У 1918 повернувся до Польщі. Служив у Дирекції пошт та телеграфів у Познані (1919-1920), Польських залізниць у Гданську (1920-1924). У листопаді 1924 року Пшибишевський жив у невеличкому помешканні у варшавському Королівському Замку. 1927 року через брак коштів він повертається до рідної Куявії, де й помирає у листопаді, у віці 59 років.

    Пшибишевський ще за життя став живою легендою, про нього багато пліткували й складали анекдоти. Зокрема Август Стріндберг називав його «геніальним поляком». Пропагував гасла «мистецтво заради мистецтва» та «нагої душі». 

    Станіслав Пшибишевський був під впливом поглядів Ф. Ніцше, пропагував крайній модерністський естетизм, еротизм та експресіонізм. У драматургії орієнтувався на Ібсена, Метерлінка, Стріндберга. 

    Почав писати німецькою мовою і сам перекладав свої твори польською. В романах «Діти сатани» (1899), «Homo sapiens» (1901), «Сини землі» (1904), драмах «Танок кохання і смерті» (1901), «Мати», «Сніг» (обидві - 1903) та ін. творах проголошував ніцшеанський культ надлюдини, біологічну зумовленість людських вчинків. У центрі більшості творів - аналіз патологічних душевних станів людини. Автор спогадів «Мої сучасники» (вид. 1930). 

Література: 

1. Пшибишевський С. Діти Сатани. - Львів : Піраміда, 2017. - 168 с. 

2. Jadwiga Kosicka and Daniel Gerould : A life of solitude : Stanisława Przybyszewska : a biographical study with selected letters, Northwestern University Press, Evaston, Ill., 1989.