Густаф де Лаваль (1845-1913) - шведський інженер та винахідник

    Карл Густаф Патрік де Лаваль - народився 9 травня 1845 року в Орсі, Швеція. Предки де Лаваля були гугенотами, які вимушено емігрували до Швеції в кінці XVI століття через переслідування на батьківщині. Карл-Густаф-Патрік (основним вважалося все ж таки ім'я Густаф) отримав чудову освіту, закінчивши Технологічний інститут у Стокгольмі у 1866 р. (нині Королівський технологічний інститут) та Упсальський університет у 1872 р., (за матеріалами: Emupauto, Tesiaes, Myshared).

    У 1872 р. де Лаваль став працювати як інженер з хімічної технології та металургії, але незабаром зацікавився проблемою створення ефективного сепаратора для молока. У 1878 р. йому вдалося розробити вдалий варіант конструкції сепаратора, який набув широкого поширення; виручені кошти Густаф використовував для розгортання робіт із парової турбіни. Поштовх до заняття новим пристроєм дав саме сепаратор, оскільки він потребував механічного приводу, здатного забезпечити частоту обертання не менше 6000 об/хв. 

    У 1882 запропонував конструкцію парової турбіни і в 1887 виготовив зменшений демонстраційний зразок. У 1890 році від винайшов сопло, призначене для подачі пари в турбіну, яке згодом назвали його іменем, і використовують до сьогодні за цим же призначенням. У XX столітті сопло Лаваля знайшло застосування у реактивних двигунах для створення реактивного струменя. 

    Лавалю належить також авторство винаходу центрифуги для розділення на фракції сумішей рідин з різною густиною. Це технічне рішення від використовував як сепаратор молока. У 1894 році він запатентував доїльний апарат, перший промисловий зразок було випущено уже після його смерті компанією Alfa Laval Group, заснованою де Лавалем та Оскаром Ламмом у 1883 році. 

    Першим застосував гнучкий вал, диск однакового опору, що дозволяв досягати великих колових швидкостей (419 м/с). Крім того, в турбінах Лаваля було передбачено багато нових елементів, частина з яких використовується в сучасному турбобудуванні. Лаваль розробив також теорію сопла. Внаслідок низки конструктивних недоліків і відносно малої потужності турбіни Лаваля не набули поширення, але відіграли значну роль у розвитку турбобудування. 

    За своє життя Густаф де Лаваль запатентував 93 винаходи. Вибирався (1888-1890) членом риксдагу. Публікував в газеті «Svenska Dagbladet» статті на економічні теми. 

    Помер у 1913 році у Стокгольмі і похований на Північному цвинтарі. 

Література: 

* Althin, Torsten. Gustaf de Laval 1845-1913 : de höga hastigheternas man. Stockholm: AB de Laval Ångturbin, 1943.

* Gårdlund, Torsten. Misslyckandets genier: [William Olsson, Gustaf de Laval, Ernest Thiel]. Stockholm: Norstedt, 1993. 

* Johnson, Anders. Gustaf de Laval : ett rastlöst snille. Svenska företagare. Stockholm: Atlantis, 2013. 

* Odqvist, Dagmar. Gustaf de Laval 1845-1913 : bibliografi och källförteckning  : minnesskrift. Stockholm: Ab de Lavals Ångturbin, 1943.