Франсуа Жерар (1770-1837) - французький художник і графік доби класицизму і ампіру

    Франсуа Паскаль Симон Жерар народився 4 травня 1770 року в Римі, в сім'ї французького дипломата та італійки. В 1782 разом із сім'єю переїхав до Парижа, де навчався у скульптора Огюстена Пажу, а з 1784 - у живописця Ніколя Брене, повідомляє Оlddance. 

    Після успіху картини «Присяга Гораціїв» Жака-Луї Давида на Салоні 1785 Франсуа вирішує присвятити себе живопису, в 1786 вступає в майстерню Давида, і незабаром стає одним з улюблених його учнів. 

    Перший успіх художника - картина «Велизарій, що несе свого провідника, укушеного змією», виставлена ​​в Салоні 1795 року. Мініатюрист Ж.-Б. Ізабе взявся продати картину; Жерар, на подяку за це, написав його портрет із дочкою та собакою – простий і оригінальний за композицією, сповнений гармонії та теплої щирості. 

    Жерар починає працювати як портретист (його роботи хвалять за елегантність і психологічну

тонкість), проте не залишає і історичний живопис, який вважали тоді більш престижним, ніж портретний. Звертається він також і до міфологічної тематики («Перший поцілунок Амура та Психеї», 1798). 

    Талант митця привернув увагу Першого консула Бонапарта. Виставлені в 1799 портрети матері Наполеона і Жозефіни Бонапарт остаточно підтвердили портретну майстерність Франсуа Жерара. «Портрет Жозефіни» являв собою новий тип парадного портрета, в якому художник поєднував строгість класичної композиції з простотою і природністю передачі вигляду. Роком пізніше Наполеон доручив Жерару прикрасити сценами з поем Оссіана палац Мальмезон, 1802 року майстер став кавалером ордена Почесного Легіону, а 1806-го – придворним живописцем. Один із найвідоміших портретів кисті Жерара зображує Наполеона в коронаційному одязі, їм написано також величезну кількість портретів членів імператорської сім'ї та придворних. 

    Він був улюбленим художником європейських монархів, аристократів, дипломатів, світських жінок. Жерар відрізнявся незвичайною здатністю передавати як індивідуальні риси зображуваних особистостей і найбільш властивий їм вираз, а й відбиток духу епохи. Франсуа Жерар також створив кілька масштабних полотен у батальному жанрі, зокрема зобразив битву під Аустерліцем (була замовлена ​​художнику імператором як картина для плафону палацу Тюїльрі). 

    Окрім мистецтва, був господарем модного салону, де протягом понад 30 років збиралося світське суспільство, а також вчені, артисти, музиканти, що склали його блискучу клієнтуру та здобули популярність завдяки його творчості. Серед відвідувачів салону були міністр закордонних справ Талейран, мадам де Сталь, колега Енгр та багато інших. Падіння імперії не вплинуло на кар'єру Жерара. Представлений Талейраном Людовику XVIII, він пише портрет короля на повний зріст, знову стає придворним живописцем (1817) і отримує титул барона (1819). Усі монархи, яких привели до Парижа події 1814 року, хотіли мати портрети, написані пензлем Жерара (Олександр I, Фрідріх III Прусський). Так, сучасники стали називати Жерара «художником короля та королем художників». 

    Правителі країни змінювалися, а художник продовжував творити - в 1829 він присвячує картину коронації Карла X, а в епоху Луї-Філіппа пише монументальні фігури для музею Версаля (1832) і для купола Пантеона (1829-1836).  

    Помер Жерар у Парижі 11 січня 1837 року, похований на цвинтарі Монпарнас. 

Література: 

* Julien Coudert, La commande royale dans l'œuvre du baron François Gérard (1770-1837), Premier peintre du roi sous la Restauration (1814-1830), Mémoire universitaire, Université François Rabelais, Tours, 2013. 153 p.

* Xavier Salmon, Peintre des rois, roi des peintres : François Gérard (1770-1837) portraitiste, Paris, Réunion des musées nationaux, 2014.