Клод Жозеф Руже де Ліль (1760-1836) - французький військовий інженер, поет та композитор

    10 травня 1760 року у французькому містечку Лон-ле-Соньє народився Клод Жозеф Руже де Ліль - автор «Марсельєзи». Він був ні професійним композитором, ні професійним поетом. Клод Жозеф Руже, син заможних буржуа з містечка Лон-ле-Соньє, вибрав армійську кар'єру. Він закінчив військову школу у Парижі. Але щоб вступити до неї, молодій людині довелося додати до прізвища батька ім'я одного з предків - де Ліль: адже до цього престижного навчального закладу приймали лише дворян, (за матеріалами: Muzobozrenie, Ukrlib, Autogear).
    Закінчивши 1782 року військову школу, Клод Жозеф Руже де Ліль став військовим інженером. За військовою професією він був саперним офіцером. Служив у республіканській армії та дослужився до звання капітана. До початку революційних воєн (квітень 1792) його частина була розквартована в Страсбурзі. 

    25 квітня 1792 року, через п'ять днів після того, як революційна Франція оголосила війну
Австрії та Німеччини, а у відповідь коаліція європейських держав приготувалася до нападу, Руже де Ліль написав музику та слова пісні, що закликала співвітчизників до зброї та захисту революції. Спочатку вона називалася «Бойова пісня Рейнської армії», а потім була перейменована на «Марсельєзу». 

    З цією піснею 30 липня 1792 року до Парижа увійшов Марсельський добровольчий батальйон. 24 листопада 1793 року Конвент вибирав «Марсельєзу» як державний гімн Франції. Таким вона була до 1804 (доки Наполеон не оголосив себе імператором), і повернулася як гімн в 1879 році. Невдовзі автор «Марсельєзи» подав у відставку. Під час якобінської диктатури він дивом уникнув смертної кари. А останні 40 років життя присвятив літературній та музичній діяльності: написав ще кілька пісень на кшталт «Марсельєзи», які опублікував у 1825 році у збірці Chants français («Французькі пісні»). Писав вірші та музику на вірші інших поетів, оповідання, есе. Перекладав французькою мовою байки Крилова. 

    Руже де Ліль помер 26 червня 1836 у віці 76 років. 14 липня 1915 року його прах був перенесений до Будинку Інвалідів у Парижі - некрополь видатних військових діячів Франції - та похований поряд із гробницею Наполеона Бонапарта. 

Література: 

* Euloge Boissonnade, Rouget de Lisle : de « La Marseillaise » à l'oubli, éditions France-Empire, Paris, 1999, 327 p. 

* Arthur Loth, Le chant de La «Marseillaise». Enquête sur son véritable auteur : Grisons, maître de chapelle à St-Omer, Nouvelles éditions latines, coll. «Histoire», Paris, 1992, 158 p. 

* Hervé Luxardo, Histoire de la «Marseillaise», éditions Plon, coll. «Terres de France», Paris, 1989, 240 p.