Жорж Дюамель (1884-1966) - французький прозаїк, поет і драматург

    Жорж Дюамель народився у 13-му окрузі Парижа 30 червня 1884 року. Він був третьою дитиною в сім'ї, яка щосили намагалася вижити на нестабільні батька. Негаразди цих ранніх років відбиті у його знаменитому автобіографічному романі «Le Notaire du Havre» (1933), першій книзі його саги про Паск'є. Незважаючи на те, що це дитинство було порушено численними кризами, які надто часто змушували сім'ю Дюамелів раптово переїжджати, Жорж здобув ступінь бакалавра в 1902 році, (за матеріалами: Нmong, Мd-eksperiment, Вiografguru). 

    Його першим вибором кар'єри було стати лікарем, хоча він дуже любив літературу та мистецтво і продовжували переслідувати ці інтереси. 

    Між 1906 і 1909 роками він заснував художню спільноту l'Abbaye de Créteil із Шарлем Вільдраком (який став його шурином). До складу колективу увійшли поети, письменники, музиканти та художники. 

    З 1912 року він став редактором літературного огляду Mercure de France. У 1935 році він узяв

на себе керівництво редакцією та видавництвом. У 1937 році його було обрано до Французької Національної академії медицини та Академії моральних і політичних наук. У 1938 році через антивоєнну позицію Дюамеля його замінив Жак Бернар, але Дюамель повернувся до керівництва видавництвами Mercure de France в 1945 році (він був власником контрольного пакету акцій компанії). 

    Коли була оголошена Перша світова війна, Дюамель чотири роки пропрацював армійським хірургом, часто у небезпечних ситуаціях. Цей болісний досвід послужив предметом для двох оповідань, які принесли йому негайний успіх: «Битва мучеників» і «Цивілізація» (за які він отримав Гонкурівську премію в 1918 році). 

    Повернувшись до громадянського життя, Дюамель присвятив себе літературі та захисту людської цивілізації.  У 1935 році Дюамель був обраний 30-м головою Французької академії наук. 

    Між 1930 і 1940 роками він відвідав безліч конференцій у Франції та за кордоном, блискуче говорячи про французьку мову та культуру, а також просуваючи ідею цивілізації, побудованої на людському серці, а не на технічному прогресі. Дюамель називав себе «пацифістом та інтернаціоналістом».  

    Дюамель передбачав небезпеку фашизму («Щоденник білої війни», 1939). Його книги нотаток («Французькі позиції», 1940) та вражень військової доби («Місце притулку», 1940) були спалені нацистськими окупантами, яких він засудив в нарисі «На руїнах моралі: Орадур-сюр-Глан» (1944). У 1939-1945, тобто під час окупації, Дюамель був секретарем Французької Академії та захищав її від нацистів та колабораціоністів. Пізніше за це він отримав подяку від уряду де Голля. Духовна несвобода, влада грошей, криза західного суспільства відтворено у реалістичній серії романів «Хроніка сім'ї Паск'є» (1933-1944). У романі «Подорож Патріса Періо» (1950) Дюамель віддав данину періоду «холодної війни». Написав утопію «Пасажири «Надії» (1953).

     Після війни Дюамель був призначений президентом Альянсу франсез і повернувся до публічних виступів про французьку культуру. Він збудував безліч шкіл Альянсу. З 1960 здоров'я Дюамеля погіршилося, і він скоротив свою діяльність. Жорж Дюамель помер у м. Вальмондуа 13 квітня 1966 року. 

Література: 

* Дюамель Ж. Балада про людину з пораненим горлом / Жорж Дюамель // Сузір'я французької поезії : антологія : в 2 т. Т.2 / пер. і переспіви М. Терещенка. - Київ : Дніпро, 1971. 

* Дюамель Ж. Вечірня балада / Жорж Дюамель // Зеров М. Вибране. - Київ : Дніпро, 1966. 

* Дюамель Ж. Грозова ніч : роман / Жорж Дюамель ; перекл. з фр.: Л. та М. Івченків ; перед. сл. Ів. Лакизи. - Київ : Вид-во «Культура» Держтресту «Київ-Друк», 1929.