Незабаром Пруст почав відвідувати
модні літературні та мистецькі салони. Навчався на юридичному факультеті
Сорбони, але курс не закінчив. Вів відділ салонної хроніки у газеті «Фігаро».
З листопада 1889 року Пруст протягом року проходив військову службу в Орлеані.
У червні 1895 року він вступив на роботу в бібліотеку Мазаріні, але відразу
взяв відпустку «за свій рахунок», який безперервно продовжував до 1900 року.
На
початку 1892 Пруст з друзями заснував журнал «Бенкет». 1894 року він
опублікував книгу віршів у прозі в декадентському стилі. Книга залишилася майже
непоміченою, а Пруст набув репутації світської людини та дилетанта.
У 1895 році
Пруст почав писати великий роман, багато сюжетних ліній якого були повторені в
«Пошуках». Це був «Жан Сантей», робота над яким перервалася в 1899 році і
остаточно зупинилася.
У 1896 році Пруст видав збірку новел «Втіхи та дні». Поет
і романіст Жан Лоррен зустрів книгу розгромною рецензією, яка стала причиною
дуелі між письменником та критиком.
У 1904-1906 роках Пруст випустив
переклади книг англійського художнього критика Джона Рескіна «Біблія Ам'єна» та
«Сезам та лілії».
Пруст був гомосексуалом і, як вважають, мав тривалий зв'язок
з піаністом і композитором Рейнальдо Аном.
У 1903 році помер батько, а у
вересні 1905 - гаряче його любила мати. Пруст отримав багату спадщину, але
важка форма астми змусила його вести з 1906 затворницький спосіб життя.
Близько
1907 року розпочав роботу над основним своїм твором - «У пошуках втраченого
часу». До кінця 1911 року першу версію «Пошуків» було завершено. У ній було три
частини («Втрачений час», «Під покровом дівчат у кольорі» та «Набутий час»),
книга повинна була вміститися у двох об'ємних томах. Роман «У напрямку Свану»
вийшов листопаді 1913 року і зустріли прохолодно і читачами, і критикою.
Почалася війна, закриття видавництва (хоча вже
набирався другий том), змусили Пруста продовжити роботу. Три частини
перетворилися на п'ять - «У напрямку до Свану», «Під покровом дівчат у цвіті»,
«У Германтів», «Содом та Гоморра». У 1919-1927 роках видавництво «Галлімар»
випустило решту томів. Хоча Пруст вважав, що у 1918 році він завершив книгу,
він продовжував посилено працювати і правити її до останнього дня свого життя.
За роман «Під покровом дівчат у цвіті» 10 грудня 1919 року Прусту було
присуджено Гонкурівську премію. Восени 1922 року, повертаючись із гостей,
письменник застудився і захворів на бронхіт. У листопаді бронхіт перейшов у
запалення легень.
Марсель Пруст помер у Парижі 18 листопада 1922 року.
Похований на цвинтарі Пер-Лашез.
Література:
* Пруст М. У пошуках утраченого часу : твори: в 7 т. Т. 1 : На Сваннову сторону : роман / пер. з фр. А. Перепадя. - Київ : Юніверс, 1997. - 368 с.
* Пруст М. У пошуках утраченого часу : твори: в 7 т. Т. 2 : У затінку дівчат- квіток : роман / пер. з фр. А. Перепадя. - Київ : Юніверс, 1998. - 430 с.
* Пруст М. У пошуках утраченого часу : твори: в 7 т. Т. 3 : Германтська сторона І ; Германтська сторона ІІ / пер. з фр. А. Перепадя. - Київ : Юніверс, 1999. - 478 с.
* Пруст М. У пошуках утраченого часу : твори: в 7 т. Т. 4 : Содом і Гоморра / пер. з фр. А. Перепадя. - Київ : Юніверс, 2000. - 440 с.
* Пруст М. У пошуках утраченого часу : твори: в 7 т. Т. 5 : Полонянка : роман / пер. з фр. А. Перепадя. - Київ : Юніверс, 2001. - 332 с.
* Пруст М. У пошуках утраченого часу : твори: в 7 т. Т. 6 : Альбертина зникає : роман / пер. з фр. А. Перепадя. - Київ : Юніверс, 2001. - 252 с.
* Пруст М. У пошуках утраченого часу : твори: в 7 т. Т. 7 : Віднайдений час / пер. з фр. А. Перепадя. - Київ : Юніверс, 2002. - 384 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар