Жак-Луї Давид (1748-1825) – французький художник, живописець та педагог

    Жак Луї Давид народився 30 серпня 1748 року у столиці Франції. Сім'я хлопчика була досить заможною - батько, який займався торгівлею, зумів сколотити непоганий стан. Після його смерті турбота про виховання сина лягла на плечі матері та її численних родичів. Змалку Жан-Луї тягнувся до малювання. Зрозумівши, що це не просто захоплення, близькі записали його до столичної Академії мистецтва та живопису, (за матеріалами: Dovidka, Сitaty, 24smi). 

    Першим наставником юного художника став майстер античного живопису Жозеф Марі В'єн. Закінчивши Академію, молодий художник, як тоді було прийнято, вирушив на стажування до Італії. Там він провів чотири роки (1775-1779). Після повернення на батьківщину Давид став членом академії та регулярно брав участь у її виставках. 

    У 1782 році Жак Луї Давид зустрів своє перше і останнє кохання Шарлотту Пекуль. Вони прожили у шлюбі до останніх днів свого життя. У них було четверо дітей. 

    Вже ранніх роботах майстра утверджувалося торжество громадянської мужності і розуму над

бездумною жорстокістю («Бій Мінерви і Марса», 1771 р.). Тепер античні сюжети міцно увійшли до творчості художника. Романтичний громадянський дух характерний для класицизму передреволюційної епохи мови у Франції. Першою роботою Давида в цьому стилі є полотно «Велизарій, що просить милостиню» (1781 р.). Ця підкреслено сувора картина, що оспівує стійкість справжнього громадянина у негараздах, одразу привернула увагу глядачів. 

    Ще більшою популярністю користувалося інше полотно Давида - «Присяга Гораціїв» (1784) на сюжет з римської історії. Троє братів із знатного роду Горацієв здолали у битві з містом Альба-Лонга трьох своїх супротивників. І хоча двоє з братів загинули, двобій закінчився на користь римлян, що принесло їм швидку і безкровну перемогу. 

    Давид працював на державне замовлення: академія заохочувала твори, що збуджують патріотичні почуття. У 1787 р. живописець створив картину «Смерть Сократа», 1789 р. -

«Ліктори приносять Бруту тіла його синів». Останнє полотно було виставлене у революційному Парижі вже після штурму Бастилії та одразу стало дуже популярним. На ньому зображалися такі знайомі парижанам картини – жінки оплакують загиблих. З цього моменту Давид став визнаним художником Французької революції. 

    Картина «Клятва в залі для гри в м'яч» (1791 р.) не була закінчена майстром, оскільки більшість її героїв - депутатів парламенту - вже за рік або опинилися в еміграції, або впали жертвами якобінського терору. 

    У 1793 р. Давид пише композиції «Вбитий Лепелетьє» і «Смерть Марата», поєднуючи у яких риси портрета та історичного полотна. Сам митець був депутатом Конвенту, брав участь у створенні нових революційних свят. Саме йому було доручено організацію Національного музею в Луврі. 

    Після приходу влади Наполеона I Давид став головним придворним живописцем. Він виявився надзвичайно плідним, зробив безліч портретів імператора («Наполеон при переході через Сен-Бернар», 1800 р., та ін), його дружини Жозефіни, придворних («Мадам Рекам'є», 1800 р.; портрети подружжя Серізіа, 1795 р.) та генералів, а також зобразив урочисті події («Коронація», 1805-1807 рр.). 

    Після поразки Наполеона Давид був змушений виїхати до Брюсселя (1816), де й помер 29 грудня 1825 року. 

Література: 

* Давид // Універсальний словник-енциклопедія. - 4-те вид. - Київ : Тека, 2006. 

* Bordes P. Jacques-Louis David: Empire to еxile / Philippe Bordes. - ‎ Yale University Press, 2005. - 400 р. 

* Leveque J -J. La Vie et l'oeuvre de Jacques-Louis David / Jean-Jacques Leveque. - Art Creation Realisation, 1989. - 240 р.