Мері Шеллі (1797-1851) – англійська романістка, авторка оповідань, драматургиня, есеїстка, біографиня

    Мері Шеллі народилася 30 серпня 1797 року в Лондоні. Її мати, Мері Уолстонкрафт, була однією з зачинателькою руху за жіночу рівноправність, батько, Вільям Годвін, – філософ і письменник, тож вона рано познайомилася з радикальними суспільно-політичними та духовними течіями. Мати померла через 11 днів після народження доньки, залишивши її на руках не дуже дбайливого батька. Він, змушений опікуватися Мері та її єдинокровну сестру Фанні Імлай, незабаром одружився знову. Під його керівництвом Мері здобула гарну освіту, що було рідкістю для дівчат того часу, (за матеріалами: 24smi, Biographe, Krugosvet).

    Коли Мері виповнилося 16 років, вона познайомилася із поетом Персі Шеллі. Незважаючи на те, що Персі був одружений, він закохався в юну дівчину і вмовив її втекти з дому до Франції. Незабаром гроші закінчилися, і закоханим довелося повернутись додому. Батько Мері був обурений вчинком дочки. Ускладнило справу те, що Мері була вагітна. Персі Шеллі, у свою чергу, розлучатися не збирався, через що 17-річна дівчина стала об'єктом уїдливих нападок з боку суспільства. Через переживання у неї стався викидень. 

    Спочатку Мері та Персі жили в коханні та злагоді, але дівчину дуже ображали «ліберальні»

погляди громадянського чоловіка, а саме його любовні пригоди. У 1817 році дружина законного поета потонула у ставку. Після цього Персі та Мері офіційно одружилися. 

    Діти, яких народжувала Мері, вмирали один за одним, вдаючи жінку в розпач. Вижив лише один син. Розчарування в сімейному житті породили в Мері Шеллі такі почуття, як самотність та розпач. Те саме потім буде відчувати її герой-монстр, який відчайдушно потребував розуміння оточуючих. 

    Персі Шеллі дружив з більш відомим поетом Джорджем Байроном. Якось Мері Шеллі, її чоловік і лорд Байрон, зібравшись навколо каміна дощовим вечором, розмовляли на літературні теми. Зрештою вони посперечалися, хто напише найкращу історію про щось надприродне. З цього моменту Мері почала створювати історію про монстра, яка стала першим у світі готичним романом. 

    «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» був вперше опублікований в 1818 анонімно, тому що редактори і читачі упереджено ставилися до жінок-письменниць. Тільки 1831 року Мері Шеллі підписалася своїм ім'ям під романом. Чоловік Мері та Джордж Байрон були в захваті від твору жінки, вона виграла суперечку. 

    Пізніше з-під пера авторки вийшов твір «Матільда», який був опублікований лише через десятки років. Причиною тому стала заборона цензорів, які вважають неприпустимим відвертий опис інцесту та суїциду. У 1820-х роках Шеллі випустила ще одну книгу – «Вальперга, або Життя і пригоди Каструччо, князя Луккі». Ще один великий проект літератора – «Остання людина». Твір мав певний успіх, але слави «Франкенштейна» досягти не зміг. 

    У 1822 році чоловік Мері - Персі Шеллі-старший потонув, коли його вітрильний човен зазнав аварії під час шторму поблизу Віареджо. Через рік Мері повернулася до Англії і відтоді присвятила себе вихованню сина та кар'єрі професійного літератора. 

    Після смерті чоловіка Мері взялася до популяризації його творчості. Завдяки дружині покійного поета його твори не загубилися і здобули широку популярність у всьому світі.  

    Твори «Доля Перкіна Уорбека», «Фолкнер» і «Лодор» з'явилися в 1830-х роках, паралельно Мері писала для жіночих журналів. 1836-го помер Шеллі-старший, встигнувши заповідати дочці публікацію його мемуарів. Письменниця з натхненням взялася за виконання волі покійного.

    Ближче до середини 19-го століття письменницю почала виснажувати мігрень, її тіло нерідко виявлялося паралізованим. У стражданнях письменниця провела майже два роки, поки 1 лютого 1851 року її муки не закінчилися. На думку деяких дослідників причиною смерті стала онкологія головного мозку. 

Література: 

* Шеллі М. Франкенштейн, або Сучасний Прометей : [роман] / Мері Шеллі ; пер. з англ. Ганни Гнедкової. - Київ : Знання, 2017. - 255 с. 

* Улюра Г. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві / Ганна Улюра. - Київ, 2020. - 464 с.