П'єр-Жан Беранже (1780-1857) - французький поет-демократ

    П'єр-Жан Беранже народився 19 серпня 1780 року в Парижі в буржуазній сім'ї (попри приставку де на прізвищі, він не був аристократом). Незабаром після шлюбу батьки розійшлися, і дитина потрапила на виховання до свого діда П'єра Шампі, кравця, у якого і перебував перші десять років. Беранже йому згодом присвятив пісню «Кравець і чарівниця», (за матеріалами: Сitaty, Рeoples, Мd-eksperiment). 

    У дитинстві П'єр-Жан став свідком революційних подій, зокрема, бачив руйнування Бастилії. Навчався у Перонні у школі, організованої за принципами Ж.-Ж. Руссо. У молодості змінив низку професій: був учнем вартових справ майстра, трактирним слугою, бібліотекарем, навчався ювелірній справі та ін. 

    У перших поетичних дослідах Беранже (1796) видно вплив класицизму, але невдовзі поет освоює простіший і демократичніший пісенний жанр. Перші зразки пісень (анакреонтичного змісту) були створені ним у 1802 році, перша ж поетична збірка «Пісні моральні та інші» була опублікована в 1815 році.
    Згодом політична спрямованість творів Беранже посилилася: у його піснях містилася різка критика аристократії («Маркіз де Кара» «Marquis de Carabas», 1816), Людовіка XVIII («Навуходоносор», «Nabuchodonosor», 1823), єзуїтів («Святі отці», «Les révérends pères», 1819). У низці пісень Беранже помітно вплив утопічного соціалізму («Священний союз народів», «La Sainte-Alliance des peuples», 1818). 

    Беранже був одним із творців романтичного міфу про Наполеона, так звану «наполеонівську

легенду» («П'яте травня», «Le cinq mai», 1821). У відомій пісні «Народна пам'ять» Беранже також поетизував Наполеона як імператора-демократа, який не гидував зайти в будь-яку селянську хатину та поговорити з простим народом. 

    У 1821 і 1828 роках Беранже зазнав тюремного ув'язнення за друк своїх пісень у вигляді збірок-томів. Суди, що проводилися під час Реставрації, справляли величезне враження на публіку, що лише допомагало йому продавати більше книг і набувати ще більшої популярності. Друзі та знайомі відвідували Беранже (1828 року у в'язниці його гостями були Олександр Дюма та Віктор Гюго), надсилали йому листи, вірші, подарунки. 

    У дні Липневої революції 1830 року поет був дуже активний. Він опинився у штабі повстання, брав участь у вирішенні питання про майбутню форму правління. У 1833 році, після видання свого нового збірника Беранже хотів зовсім відійти від літературного життя і виїхав із Парижа. 

    В останній період своєї творчості він практично не публікувався. Лише у 1847 році Беранже видав невелику збірку, куди увійшли десять пісень. 

    П'єр-Жан де Беранже помер 16 липня 1857 року в Парижі, трьома місяцями переживши подругу свого життя Жюдіт Фрер. 

Література: 

* Беранже П. Ж. Ключі від раю / П'ер Жан Беранже ; пер. з франц. М. Терещенка. - Київ : ДЛВ, 1957. - 48 с. 

* Беранже П. Ж. Пісні : пер. з франц. / П'єр-Жан Беранже. - Київ : Дніпро, 1980. - 128 с.