Артур Кестлер (1905-1983) - британський письменник і журналіст

    Артур Кестлер народився 5 вересня 1905 року в Будапешті. Батько - успішний комерсант, нащадок вихідців із Росії, мати - із сім'ї збіднілих віденських буржуа. Батько Кестлера, Генрік, був відомий як винахідник цілющого «мила здоров'я», яке містило радіоактивні речовини, помер 1937 року від раку шлунка. Мати, Адель Кестлер, через прихід до влади нацистів у 1938, після низки пригод, виїхала до Англії. Кестлер навчався в угорській школі, рано виявив високі розумові здібності та потяг до природничих наук, у шкільні роки писав вірші угорською мовою, (за матеріалами: Peoples, M.readly, Jewage). 

    Після розпаду імперії 1918 року, Кестлери переселилися до Відня, і добробут сім'ї різко погіршився. Тим не менш, в 1922 Кестлер вступив до Вищої технічної школи у Відні, що мала університетський статус. Навчався точних наук та психології. 

    У 1925 році перед закінченням університету Кестлер несподівано вирішив виїхати в Палестину, спалив свою залікову книжку і прибув до Палестини. Там по 1929 він був кореспондентом німецького видавничого концерну Ульштайна, в 1929-1930. 

    У 1931 році він переїхав до Берліна, де став науковим редактором газети Vossische Zeitung. Того ж року він здійснив на німецькому дирижаблі «Граф Цепелін» політ до Північного полюса. Чергове захоплення привело Кестлера до комуністичної партії Німеччини; в 1932-1933 він здійснив поїздку по СРСР. 

    Враження іноземного кореспондента на громадянській війні в Іспанії відбито в автобіографічній книзі «Іспанський заповіт» (Spanish Testament, 1938), написаної у франкістській в'язниці. Доля вождя повсталих римських рабів Спартака у його першому романі «Гладіатори» (The Gladiators, 1939) стала відправною точкою для проникливих суджень про згубну природу влади. 

    Після початку Другої світової війни він був інтернований французькою владою і був звільнений лише на початку 1940 р. Він вступив до Іноземного легіону, евакуювався з ним до Північної Африки, дезертував, дістався Лісабону, а звідти вилетів літаком до Великобританії, де провів у в'язниці за незаконний в'їзд до країни. Після звільнення він вступив добровольцем до британської армії. Його направили до саперної частини. Раз на тиждень він приїжджав до Лондона для участі у пропагандистських радіопередачах німецькою мовою, писав листівки для німецьких солдатів, виступав із лекціями про природу тоталітаризму. Він також чергував ночами під час повітряних тривог та водив санітарну машину. 

    Кестлер створив собі ім'я романом «Сліпуча темрява» (Darkness at Noon, 1941), що розповідає про страшну долю старого більшовика, якого НКВС змусив до самозастереження в державному злочині. Книга відобразила ставлення автора до репресій 1936-1938 в СРСР; 1938 року він вийшов з комуністичної партії. 

    Інші його книги на політичні теми: «Століття жадання» (The Age of Longing, 1951) - роман про політичні проблеми сучасної Європи; «Земний накип» (Scum of the Earth, 1941) - про пережите автором у французькому концтаборі на початку Другої світової війни; «Стріла в небо» (Arrow in the Blue, 1952) та «Невидимі письмена» (The Invisible Writing, 1954), що становлять загалом відверту та вільну автобіографію; нарешті збірка політичних есе «Йог та комісар» (The Yogi and the Comissar, 1945). 

    У 1954 році Кестлер оселився у Лондоні, прийняв британське громадянство. Читав лекції в американських університетах, був професором Центру вивчення біхевіористики в Стенфорді. 

    У 1955 виходить роман-антиутопія Кестлера «Століття пожадливості» (The Age of Longing) про гіпотетичний прихід до влади комуністів у Франції. 

    Підсумком літературної роботи Кестлера в 50-і роки стає збірка статей та оповідань «Стежкою динозавра» - роздуми про політику та інтелектуальну свободу в епоху ядерної зброї. 

    Наприкінці 1950-х років Кестлер залишив політичну тематику та зайнявся філософським аналізом мистецтва, науки, суспільства та релігії. 

    У 1967 кандидатуру Кестлера висувають на Нобелівську премію у сфері літератури, а 1968 нагороджують премією Зоннінгу за внесок у європейську культуру. У 1970-ті роки. вийшло зібрання творів Артура Кестлера у двадцяти томах. У 1972 Кестлер стає кавалером Ордену Британської імперії, а в липні 1974 - кавалером Літератури (почесне звання, яке присуджується Королівським літературним товариством, членом якого він давно був). 

    Кестлер був активістом руху за легалізацію евтаназії (можливості добровільного відходу з життя тяжкохворих), він був обраний віце-президентом Товариства за право гідно померти. На початку 80-х стан здоров'я письменника погіршився - хвороба Паркінсона в поєднанні з лейкемією, що розвивалася, передвіщали болісне згасання. У 1983 Кестлер вирішив втілити свої переконання у життя - 3 березня він та його дружина Синтія прийняли смертельну дозу снодійного. (Смерть наступила наступного дня).

Література:  

* Кестлер А. Століття жадання : [роман] / Артур Кестлер ; [пер. з англ. Т. Скрипник]. - Харків : Віват, 2018. - 477 с. 

* Гогуля М. Україна 1933 року у творах Артура Кестлера і Данила Кіша / М. Гогуля // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. - 2019. - Вип. 54. - С. 58-63. 

* Сиваченко Г. М. В. Винниченко і А. Кестлер: спроба типологічного аналізу / Г. М. Сиваченко  // Літературна компаративістика. - 2005. - Вип. 1. - С. 298-317.