Справжнє ім'я Еріка Орсенна – Ерік Арну. Він
народився у Парижі 22 березня 1947 року. Його дитинство не було безхмарним:
батьки Еріка не ладнали один з одним, і атмосфера в сім'ї пригнічувала дитину. Його
єдиним другом був молодший брат, з яким він поділяв пристрасть до читання, (за матеріалами: Сhytomo, Parismozartorchestra, Encyclopedia).
Орсенна вивчав економіку в паризькому Інституті політичних
досліджень, філософію в Сорбонні та математику в Лондонській школі економіки та
політичних наук. Повернувшись до Франції, він публікує свій перший роман
Loyola's blues (1974) і захищає докторську дисертацію. У цей час він вибирає
собі псевдонім – Ерік Орсенна – за назвою міста з роману Жюльєна Грака
«Узбережжя Сирта».
Протягом 11 років Орсенна займався дослідницькою та
викладацькою діяльністю в галузі економіки та фінансів. Був радником із питань
культури в уряді Міттерана. З 1985 – член Державної ради Франції. 1998 року
Ерік Орсенна був обраний членом Французької академії. Він також є членом таких
державних та громадських організацій, як Міжнародний центр моря в Рошфорі
(голова), міжнародна асоціація FARM, що займається розвитком сільського
господарства у бідних країнах (віце-голова), компанія Garbios, що
спеціалізується на так званій зеленій хімії (член ради директорів) та інших. Паралельно з державною та громадською діяльністю Орсенна не перестає займатися
письменством. У його творах відображається широке коло його інтересів, серед
яких подорожі (Орсенна відвідав близько 80 країн), море, музика та французька
мова. Це коло постійно розширюється, оскільки Орсенна, за його власним
визнанням, все життя відчував гостру і невгамовну спрагу нових знань. Так, у
віці 55 років він виявив, що зовсім не розуміється на природничих науках, і
вирішив надолужити втрачене.
У 2005 році вийшла його книга «Portrait du
Gulf Stream», в якій він доступною мовою розповідає про те, як формуються
течії і як вони впливають на життя на нашій планеті. Лауреат численних
літературних премій та видний державний діяч, він не зупиняється на
досягнутому.
Ерік Орсенна почав писати в десятирічному
віці під впливом коміксів (насамперед про Тінтін) і романів Дюма. За його власними
словами, його перший опублікований роман, «Loyola's blues» (автобіографічна розповідь про життя хлопчика в єзуїтському колежі), насправді
тринадцятий, але всі попередні він ніколи нікому не показував. Більше того,
одинадцять з них він викинув, після того, як прочитав «Бляшаний барабан»
Гюнтера Грасса і «Сто років самотності» Маркеса, які справили на нього
величезне враження. Другий роман – «La Vie comme à Lausanne» – був
доброзичливо прийнятий критиками і отримав премію Роже Нім'є. Сам Орсенна
особливо тішився зізнанням серед колег-письменників, серед яких з того часу у
нього з'явилися численні друзі та знайомі. Починаючи з 70-х років, Орсенна
публікував у середньому по одній книзі на рік.
У 1988 році він отримав
Гонкурівську премію за свій роман «Колоніальна виставка» (L'exposition
coloniale). Його творчість відрізняється жанровою різноманітністю: романи,
есеї, науково-популярні твори, дитяча література. Закоханий у рідну мову,
Орсенна завжди мріяв долучити до його багатств підростаючі покоління і написав
для юних французів серію книг (La grammaire est une chanson douce та ін), герої
яких здійснюють справжнісіньку подорож країною мови. Для Еріка Орсенна
французька мова – «друг, спільник і рятівник», «найпрекрасніший із скарбів,
створений спільно за дванадцять століть». Орсенна пише щодня з шостої до
дев'ятої ранку. Раннього ранку він сприймає як продовження ночі, тому
письменство для нього – продовження сновидінь.
Література:
* Орсенна Е. Порив до Індії / Ерік Орсенна ; пер. з фр. Петро Таращук. – Київ : Темпора, 2015. – 312 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар