Мішель Турньє (1924–2016) – французький письменник, лауреат Гонкурівської премії

    Мішель Турньє народився 19 грудня 1924 року у Парижі. Його батько був літературним агентом. У дитячі роки Мішель часто жив із матір'ю у Німеччині. Освіту здобув у Сорбонні, де вивчав юриспруденцію та філософію, потім чотири роки (1946-1950) провів у Тюбінгенському університеті, також займався в етнологічному семінарі Леві-Стросса у Паризькому Музеї людини, (за матеріалами: Dsnews, Zarlit, Zn.ua).  

    У 1950 році він не склав державний іспит з філософії, що відкриває доступ до професійної та педагогічної діяльності. 

    У 1949-1954 роках Мішель Турньє працював на радіо та телебаченні, у 1958-1968 роках був головним редактором видавництва «Плон», у 1964-1968 роках – прес-аташе радіостанції «Європа-1». У 1960-1965 роках він працював випускником телепрограми «Чорна кімната».

Турньє також писав для журналу «Сучасна література», займався літературним перекладом, захоплювався фотографією та вигадав фестиваль «Фотографічні зустрічі в Арлі». 

    Перший роман письменника «П'ятниця, або Тихоокеанський лімб», в якому він вільно переказує сюжет «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо, вийшов 1967 року, був проданий на батьківщині тиражем у 300 тисяч екземплярів і приніс автору Гран-прі роману Французької академії. 

    Другий роман Турньє, «Лісовий цар», який заснований на давньонімецьких легендах, побачив світ через три роки – і був відзначений премією Гонкура. У 1996 році за цим романом режисер Фолькер Шльондорф поставив фільм «Огр». 

    У 1972 році письменник став членом Гонкурівської академії. У 1975 році опубліковано роман «Метеори», де барокове заломлення отримав міф про Кастора і Поллукса, а в 1980 році – «Каспар, Мельхіор і Бальтасар», які зміцнили позиції письменника як провідного

літератора сучасної Франції. Роман «Жиль і Жанна» (1983) повертав до історії Жанни Д'Арк та Жиля де Ре. Серед інших книг Турньє – романи «Золота крапля» (1985) та «Елеазар, або Джерело і Кущ» (1996), збірки оповідань, есе, твори для дітей та підлітків. 

    Мішель Турньє був пристрасним фотоаматором та філософом фотографії. Він писав тексти-роздуми до своїх фотографій та коментарі до робіт відомих фотографів. У Турньє вийшло кілька фотоальбомів. У найвідомішому з них – «Замальовки зі спини» (1981) – зібрані зображення зі спини невідомих людей. Незвичайні ракурси приваблювали Турньє як у літературі, і у фотографії. 

    Крім Премії Французької академії та Гонкурівської премії у 1993 році він був удостоєний медалі Ґете. Турньє був офіцером французького ордену Почесного легіону та командором національного ордену Франції «За заслуги». 

    18 січня 2016 Мішель Турньє помер у віці 91 року. 

Література: 

* Турньє М. Вільшаний король : роман / Мішель Турньє ; з фр. пер. Віктор Шовкун. – Київ : Видавництво Жупанського, 2011. – 392 с. 

* Турньє М. Мигдалеве тістечко або два садки = Присвячується Олівії Клерг : проза: оповідання / М. Турньє // Всесвіт. – 2011. – № 3/4 (987/988). – С. 197-203. 

* Турн’є М. П’ятниця, або життя дикуна = Vendredi ou la vie sauvage : роман / М. Турн'є ; пер. з фр. А. В. Немирової. – Харків : Фоліо, 2000. – 171 с.  

* Турньє М. Хай радість завжди буде з нами! Різдвяна казка : оповідання / Мішель  Турньє ; пер. з фр. Галини Чернієнко // Всесвіт. – 2000. – № 3/4.

* Зана Л. Ю. Жанрова специфіка романної прози Мішеля Турньє : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.04 / Зана Людмила Юріївна ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2012. – 229 с. 

* Кушка Б. Г. Інтертекстуальність як чинник жанрової специфіки романів Мішеля Турньє / Б. Г. Кушка // Південний архів. Філологічні науки. – 2021. – Вип. 85. – С. 62-66. 

* Чернієнко Г. Маєвтика або психоаналіз від Мішеля Турньє / Г. Чернієнко // Всесвіт. – 2011. – № 3/4 (987/988). – С. 234-235.

Жак Шессе (1934-2009) – швейцарський письменник і художник

    Жак Шессе народився 1 березня 1934 року у швейцарському кантоні Во в протестантській сім'ї з селянським корінням. Його батько здобув гарну освіту та викладав у гімназії. Жак Шессе закінчив колеж у Лозанні і в 1952 році склав іспити на ступінь бакалавра. Потім навчався на філологічному факультеті Лозанського університету, випустив у студентські роки першу збірку віршів у престижному французькому видавництві Мермо, (за матеріалами: Yakaboo, Universalis, Booknode).

    У 1960 році став дипломованим лінгвістом і мистецтвознавцем, і в цей же час у швейцарських журналах з'являються його перші прозові публікації, в основному присвячені історії кантона Во. 

    У 1961 року починає викладати в колежі Бетюзі в Лозанні. Поступово проза посідає основне місце у творчості Шессе. Він пише оповідання та повісті, і в 1962 році у видавництві «Галлімар» виходить його книга «Відкрита голова», дуже доброзичливо зустрінута критикою. За цю книгу Жак Шессе був удостоєний вищої літературної нагороди Швейцарії – премії Шіллера, що відразу поставило його до ряду провідних швейцарських письменників. 

    Надалі книги Шессе йдуть одна за одною. У 1967 році у видавництві «Кристіан Бургуа» публікується повість «Сповідь пастора Бюрга» – розповідь про пастора, який став коханцем юної парафіянки і занапастив свою кохану. Проти цієї книги різко виступила церква, скандал, що вибухнув, викликав дискусію в швейцарській пресі і сприяв зростанню популярності книг Шессе. 

    У 1969 році він публікує роман «Портрет Вальденсів», який був перекладений англійською та німецькою мовами, мав великий успіх у європейських країнах та США. Після «Портрета Вальденсів» критика порівнювала Шессе з Мопассаном. 

    У 1971 році у видавництві «Грассе» вийшов автобіографічний роман «Карабас». У цьому видавництві виходять усі наступні книжки Шессе. Крім романів («Нелюд», «Кальвініст», «Іона», «Смерть праведника» та ін.), Шессе видає поетичні збірки, а в 1991 році випускає есе про Флобера. Остання його книга – збірка новел «Двійник Святого» (2000). Роман «Нелюд», що вийшов у 1973 році, був удостоєний Гонкурівської премії.
    З 1969 року він обіймав посаду викладача французької літератури у Gymnase de la Cité у Лозанні.  
    У 1992 році отримав премію Малларме. У 2007 році був відзначений Великою премією Жана Жіоно за сукупність творів.
    Велика ретроспективна виставка його живопису та графіки відбулася 2003 року у Швейцарській національній бібліотеці у Берні.
    Помер 9 жовтня 2009 року в м. Івердон-ле-Бен, Швейцарія від нападу застарілої серцевої хвороби під час виступу в публічній бібліотеці. 
Література: 

* Шессе Ж. Нелюд  : [роман] / Жак Шессе ; [пер. з фр. П. Таращук]. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2020. – 145 с. 

Дуглас Адамс (1952-2001) – англійський письменник, драматург і сценарист

    Дуглас Адамс народився 11 березня 1952 року в Кембриджі. Закінчив школу в Брентвуді. Навчався в коледжі, у 1974 році одержав ступінь бакалавра, а пізніше – магістра. Спеціалізувався на англійській літературі, (за матеріалами: Ukrlib, Blog.yakaboo, Book-ye). 

    У березні 1978 року на радіо BBC стартувала його чотирьохсерійна постановка «Путівник по Галактиці для космотуристів» («The Hitchhiker's Guide to the Galaxy»), яка зробила його знаменитим. У 1979 році її було номіновано в категорії «Краща драматична постановка» («Better Dramatic Presentation»), але програла Супермену («Superman»). Проте вона одержала «Imperial Tobacco Award»(1978), «Sony Award» (1979), «Best Programme for Young People» (1980). 

    Через деякий час Дуглас Адамс випустив однойменну книгу, яка також

мала успіх і в 1984 році очолила список англійських бестселерів. Дуглас Адамс став наймолодшим письменником, який отримав Golden Pan (нагороду присуджують за мільйон проданих книг). 

    У 1982 році книги Адамса потрапили в New York Times Bestsellers' List і Publishers' Weekly Bestsellers' List – вперше з часів Яна Флемінга (творця Джеймса Бонда) англійському письменникові вдається домогтися такого успіху в Америці. 

    Того ж року перші його дві книги адаптували для шестисерійної телевізійної постановки, яка пізніше отримала нагороди в категоріях «Best TV Graphics», «Best VTR Editing» та «Best Sound». 

1984 року з'явилася четверта книга серії – «Бувай і дякую за рибу» («So Long and Thanks for all the Fish»). 

    У 1984 році Дуглас Адамс разом Джоном Ллойдом (Jhon Lloud) написав нефантастичну книгу «Meaning of Liff». Книга також мала успіх і в 1990 вийшло продовження – «The Deeper Meaning of Liff». 

    У 1985 році Дуглас Адамс почав співпрацю з компанією Infocom, яка в ті роки була «королем» жанру пригодницьких ігор, і випустив чудову інтерактивну гру «The Hitchhiker's Guide to Galaxy». Гра отримала премії від «Thames TV» і на думку багатьох є кращою науково-фантастичній чи гумористичною (залежно від точки зору) грою Infocom'у. Пізніше Адамс написав ще одну гумористичну гру – «Bureaucracy». 

    У 1987 році Адамс спробував свої сили в дещо іншому жанрі і випустив книгу «Детективне агентство Дірка Джентлі» («Dirk Gently's Holistic Detective Agency»). Це дивна суміш містики, детективу, гумору і всього іншого. Нажаль цю книгу недооцінили. Проте через рік вийшло продовження – «Довге чаювання» («Long Dark Tea-time of the Soul»). 

    У 1990 році Адамс разом із зоологом Марком Карвардайном випускає книгу про рідкісні й зникаючі види тварин «Last Chance to See». 

    У 1991 році аудіокнига «HHGG», потрапила в номінацію «Best Spoken Word Recording»

престижної премії «Греммі» (Grammy). 

    Ще через рік Адамс написав заключну, п'яту книгу «Путівника» – «Майже безпечно» («Mostly Harmless»). 

    У 1993 році відеофільм «Making Of HHGG» був номінований на «Best Documentary» у Video Home Entertainment Awards. 

    У 1996 році «The Hitchhiker's Guide to the Galaxy» займає 24 місце в списку «Сто Найбільших книг Сторіччя» від «Waterstone's Books/Channel Four». 

    У 1998 році Адамс заснував компанію «The Digital Villiage», яка того ж року випустила унікальну пригодницьку гру «Starship Titanic». 

    В останні роки життя Дуглас Адамс писав новий роман і допомагав студії «Дісней» (Disney Studios) зняти повнометражний фільм «Автостопом по Галактиці». 

    Дуглас Адамс помер від серцевого нападу 11 травня 2001 року. 

Література: 

* Адамс Д. Бувайте, та дякуємо за рибу  : [роман] / Дуґлас Адамс ; [пер. з англ. О. Антомонова]. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2018. – 253 c. 

* Адамс Д. Життя, Всесвіт та все інше : [роман] / Дуґлас Адамс ; [пер. з англ. О. Антомонов]. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2017. – 302 с.  

* Адамс Д. Загалом безпечна : роман / Дуґлас Адамс ; [пер. з англ. О. Антомонова]. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2018. – 346 с.

* Адамс Д. Путівник по Галактиці для космотуристів : [роман] / Дуглас Адамс ; [пер. з англ. Олексія Антомонова]. – Тернопіль : Богдан, 2015. – 230 с.  

* Адамс Д. Ресторан «Кінець Світу» : [роман] / Дуглас Адамс ; [пер. з англ. О. Антомонова]. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2016. – 238 с. 

Бернард Корнвелл (1944) – англійський письменник, репортер, автор історичних романів

    Бернард Корнвелл народився у Лондоні 23 лютого 1944 року. Його батько був канадський льотчик, а мати служила у допоміжних частинах ВПС. Оскільки хлопчик народився поза шлюбом, його усиновила сім'я з Ессекса, яка належала до протестантської релігійної секти «Особливі люди». У будинку в нього було четверо прийомних братів і сестер, батьки виявилися дуже суворими та стосунки з ними не складалися, (за матеріалами: Laboratory, Fandom, Theguardian).

    Він вирвався звідти, і вступив до Лондонського університету. Після закінчення університету працював учителем та викладав історію. Збирався піти в армію, але його не взяли через сильну міопію. Потім десять років присвятив роботі на ВВС: почав репортером, а закінчив керівником служби новин у Північній Ірландії. За словами Корнвелла, він не зайнявся б письменницькою працею, якби не зустріч із майбутньою дружиною-американкою, яка приїхала з туристичною групою на канікули до Ірландії. Молоді люди закохалися, але вона не могла

переїхати до Англії, а він не добився дозволу на роботу в Штатах. «І тоді я зі злості подумав, що напишу ці прокляті книги... ».  
    Корнвелл завжди любив історію, а написання історичних романів було ще не здійсненою мрією. Наділений живою уявою, і майже надприродним умінням до детального, але ненудного оповідання, він приступив до створення книг, які читачі тепер буквально ковтають.
    У 1981 році з'явився перший із дванадцяти історико-пригодницьких романів про бравого Річарда Шарпа, які стали бестселерами по обидва боки океану. Після виходу восьмого твору циклу Корнуелл підписав з ВВС контракт на екранізацію всього циклу. Тепер образ Річарда Шарпа тісно пов'язаний зі Шоном Біном, який зіграв його роль.
    Також Бернард Корнвелл написав три романи «Король Зими», «Ворог божий», «Екскалібур», які представляють історико-художню інтерпретацію міфів про короля

Артура. Ще один неймовірно популярний цикл – «Саксонські хроніки» – історія вторгнень датчан до Британії у IX-X століттях. Усі книги циклу за порядком читання: «Останнє королівство. Блідий вершник», «Володар Півночі. Пісня меча», «Гаряча земля», «Загибель королів», «Язичницький лорд», «Порожній трон», «Воїни бурі», «Вогонь, що несе», «Війна вовка», «Меч королів», «Володар війн».  
    У 2000-х Бернард Корнвелл написав серію книг про сторічну війну «Арлекін. Лунач. Єретик» (три романи під однією обкладинкою) та продовження «1356. Велика битва». 

    Наразі Бернард із дружиною Джуді живуть у Массачусетсі. Їхній будинок стоїть на півострові Кейп-Код – мисі Трески, який називають острівцем Америки в самій Америці, – і левову частку вільного часу подружжя проводить на своїй яхті «Рояліст». 
Література: 

* Корнвелл Б. Останнє королівство : роман / Бернард Корнвелл ; пер. з англ. Б. В. Превір. – Харків : Ранок, 2022. – 399 с. – (Саксонські хроніки ; кн. 1).  

* Корнвелл Б. Блідий вершник : роман / Бернард Корнвелл ; пер. з англ. Б. В. Превір. – Харків : Ранок, 2022. – 431 с. – (Саксонські хроніки ; кн. 2). 

* Корнвелл Б. Володарі півночі : роман / Бернард Корнвелл ; пер. з англ. Б. В. Превір. – Харків : Ранок, 2023. – 383 с. – (Саксонські хроніки ; кн. 3) 

* Корнвелл Б. Пісня меча : роман / Бернард Корнвелл ; пер. з англ. Б. В. Превір. – Харків : Ранок, 2023. – 383 с. – (Саксонські хроніки ; кн. 4). 

* Корнвелл Б. Земля у вогні : роман / Бернард Корнвелл ; пер. з англ. Б. В. Превір. – Харків : Ранок, 2025. – 383 с. – (Саксонські хроніки ; кн. 5).

Мартін Макіннес (1983) – шотландський письменник

    Мартін Макіннес народився в 1983 році у шотландському місті Інвернесс. Живе в Единбурзі. Він має дипломи Стерлінгського та Йоркського університетів і отримав премію Едварда та Томаса Ланта за дисертацію про Вірджинію Вулф. Він читав уривки з її творів на літературних фестивалях в Единбурзі, Пітлохрі та Мангочі в Малаві, а також на Единбурзькому міжнародному науковому фестивалі 2015 року, (за матеріалами: Laboratory, Rlf, Lithub).

    Дебютний роман Мартіна Макіннеса «Безкінечна земля» (2016) отримав широке схвалення критиків, потрапив до багатьох списків найкращих романів року, потрапив до короткого списку премії Saltire та отримав премію Сомерсета Моема. Роман розповідає про дедалі складніше розслідування незрозумілого зникнення адміністративного працівника в неназваній латиноамериканській країні. 

    Його другий роман «Збір доказів» (2020), про молоду сім'ю, яка перебуває в небезпеці, отримав аналогічне схвалення. Обидва романи демонструють інтерес Макіннеса до дослідження місця своїх персонажів в органічному світі, оскарження припущень про ідентичність та «природу», а також драматизації сучасних проблем, таких як екологічний колапс, інвазивні технології та масове вимирання. 

    Макіннес також пише короткі прози та есе. Його оповідання «Наш безлад» отримало премію Manchester Fiction Prize у 2014 році, а інші його короткі твори з'являлися в таких виданнях, як журнал Ambit та White Review. Триптих документальної літератури з екології та біографії з'являвся в Edinburgh Review між 2013 і 2014 роками. 

    Він виступав у книжковому подкасті Guardian, читав на різних фестивалях, проводив резиденцію в Cove Park та представляв доповідь у рамках конференції Оксфордського університету 2017 року, присвяченої бразильській письменниці Кларіс Ліспектор. 

    Нещодавно він почав писати для комп'ютерних ігор, а в 2020 році Національний центр письма у партнерстві з Британською Радою назвав його одним із десяти британських письменників, які «ставлять питання, що формуватимуть наше майбутнє». Макіннес переїхав до невеликого села на прибережному узбережжі Файфа в 2019 році. Його остання книга «У Вознесенні» була номінована на Букерівську премію 2023 року. 

    Творчість Мартіна Макіннеса часто заглиблюється в теми людського буття у XXI столітті, сплітаючи наративи, які відображають напруженість між технологічним прогресом та екологічним спустошенням. Роботи Макіннеса відомі своїм поєднанням наукової фантастики та повсякденного життя, завдяки чому він отримав звання «найкращого експериментатора, який нині пише» за версією The Times.

Література: 

* Макіннес М. Вознесіння : роман / Мартін Макіннес ; пер. з англ. Олександр Степанов. – Харків : Фабула, 2025. – 464 с. 

Маріта Конлон-Маккенна (1956) – ірландська письменниця дитячих та дорослих книжок

     Маріта Конлон-Маккенна народилася в Дубліні 5 листопада 1956 року, виросла в Гоутстауні. Вона ходила до школи при монастирі Святого Серця на горі Анвілл. Гарно навчалася в школі, але відклала навчання в університеті, щоб дбати про свого батька, (за матеріалами: Аstrolabium, Оbrien). 

    Маріта вийшла заміж за Джеймса Маккенна в 20 років і працювала в сімейному бізнесі, в банку та в туристичній агенції. Вона зацікавилася письменницькою роботою та записалася на курси письменства в UCD, включаючи курси англо-ірландської літератури, жіночих досліджень та дитячої літератури. 

    Ще будучи матір'ю маленьких дітей, вона почала писати доньці книжку з картинками. Натхнення для її першого дитячого роману «Під глодом» прийшло, коли вона почула по радіорепортаж про виявлення безіменної могили під деревом глоду, де було поховано трьох дітей епохи голоду. 

«Під глодом» мав всесвітній успіх, і лише на ірландському ринку було продано понад 250 000 копій, заслуживши статус класичного дитячого роману. Конлон Маккенна продовжила писати більше книг для юних читачів. Пізніше вийшли її романи «Польова квітка» та «Рідні поля». Її

герої часто зображуються у складних ситуаціях чи життєвих подіях. 

    Її дебютний роман для дорослих «Магдалина» став бестселером номер один у 1999 році, розповідаючи історію молодої вагітної жінки, відправленої до пральні Магдалини в Ірландії 1950-х років. Конлон-Маккенна сказала, що вона природно перейшла від дитячого листа до дорослого, коли вирішила написати розповідь про пральні Магдалини. Ця тема зацікавила її через її особисту історію усиновлення. 

    Конлон-Макен провела широке історичне дослідження для свого роману «Сестри повстанці». Роман заснований на реальних подіях із сестрами Гіффорд Неллі, Мюріел та Грейс, які брали участь у повстанні 1916 року в Дубліні, «Сестри повстанці» стали

бестселером номер один, коли його було випущено 2016 року в рік століття повстання 1916 року. 2020 року Конлон-Маккенна опублікувала історичний роман «Голодний шлях», дія якого відбувається в Скібберіні, графство Корк, під час Великого голоду. 

    У Марити та її чоловіка Джеймса четверо дітей, вони живуть у Стілоргані, графство Дублін. Вона популяризує мистецтво та була головою ірландського ПЕН-клубу. 

Література:  

* Конлон-Маккенна М. Під глодом : роман /Маріта Конлон-Маккенна ; пер. з англ. Романюк Оксана. – Львів : Астролябія, 2025. – 240 с.  

* Конлон-Маккенна М. Польова квітка : роман / Маріта Конлон-Маккенна ; пер. з англ. Романюк Оксана. – Львів : Астролябія, 2025. – 352 с. 

* Конлон-Маккенна М. Рідні поля : роман / Маріта Конлон-Маккенна ; пер. з англ. Романюк Оксана. – Львів : Астролябія, 2025. – 320 с.

Дженні Колган (1971) – шотландська письменниця

    Дженні Колган народилася 14 вересня 1971 року в Прествіку, у графстві Ейршир на південному заході Шотландії. Вона закінчила Единбурзький університет, де вивчала філософію. А потім шість років присвятила роботі у галузі охорони здоров'я. Водночас, підробляла карикатуристом і навіть пробувала себе як стендап-комік, (за матеріалами: Alchetron, Theguardian, Booknotions). 
    У дев'ятнадцять років Дженні виїхала із Шотландії до Лондона, де зустріла свого чоловіка, морського інженера. Разом вони переїхали до Нідерландів, потім до Франції та Лос-Анджелеса і зрештою оселилися з трьома дітьми «в найсирішому з усіх цих місць» – на північ від Единбурга. Дженні не уявляє життя без прогулянок в конверсах, любить приймати ванни, які трохи прохолодніше, ніж поверхня сонця, а також обожнює тістечка і товсті книги. 

    У 2000 році Дженні Колган опублікувала свій перший роман «Весілля Аманди», тоді їй було двадцять сім років і вона нарешті знайшла свою улюблену професію. З того часу вона публікувала 44 книги, серед яких не лише романи, а й книги для дітей та навіть наукова фантастика. 

    У 2013 році письменниця удостоїлася премії «Романтичний роман року», 2018-го стала лауреатом премії «Комедійний роман року» Асоціації романістів. Ще Колган написала кілька книг популярного британського серіалу «Доктор Хто». 

    Дженні Колган називається себе «книжковим черв'яком», любов до книг у неї з дитинства, і вона часто зависала в місцевій міській бібліотеці, де брала книги навмання. Свої романи вона намагається писати, дотримуючись схожого принципу, щоб читач міг познайомитися з будь-яким романом без огляду на інші книги. 

    Книги Дженні Колган 

    У 2013 р. вийшла книга «Шоколадна крамниця в Парижі» про молоду дівчину Анну, яка влаштувалася на роботу в маленьку кондитерську, де готують найсмачніший у Парижі шоколад.     У 2016 р. вийшов перший роман серії «Шотландська книгарня» – «Книгарня щастя» про молоду дівчину, яка організувала власну бібліотеку на колесах і переїхала в маленьке шотландське містечко. Ця історія отримала продовження у книзі «Книгарня біля озера», що вийшла в 2019 р. У ній читачі знайомляться з новою героїнею, але персонажі колишніх історій епізодично з'являються в сюжеті, створюючи свій маленький книжковий всесвіт імені Дженні Колган. Завершальна книга циклу – «500 миль до тебе». 

    Ще одна серія Колган «Острів Мур», книги якої можна читати по порядку, до неї входять романи «Різдво на острові», «Берег щасливих зустрічей» та «Літній ресторанчик на березі» (2017). 

    Початком нового книжкового циклу про мальовниче узбережжя поблизу Корнуолла стала

книга «Маленька пекарня біля моря» (2014) – історія молодої дівчини Поллі, яка переїхала до маленького містечка, щоб розпочати нове життя та займатися своєю улюбленою пекарською справою. Друга книга серії «Літо у маленькій пекарні». 

    Книги Колган – справжні ліки від поганого настрою, адже в їхньому рецепті завжди є місце для «жили довго та щасливо». 

Література: 

* Колган Д. До зустрічі в «Капкейк - кафе» : [роман] / Дженні Колган ; пер. з англ. Оксани Дятел. – Київ : Рідна мова, 2022. – 440 с. 

* Колган Д. Книгаренька щастя на березі : [роман] / Дженні Колґан ; пер. з англ. Ірина Гоял. – Київ : Рідна мова, 2021. – 443 с. 

* Колган Д. Маленька книгарня щастя : [роман] / Дженні Колґан ; [пер. з англ. Олеся Сандига]. – Київ : Рідна мова, 2020. – 340 c.  

* Колган Д. Різдво в «Капкейк-кафе» : роман / Дженні Колган ; пер. з англ. Оксана Дятел. – Київ : Рідна мова, 2021. – 293 с.