Юркі Вайнонен (1963 ) – фінський прозаїк та перекладач

    Юркі Вайнонен – фінський прозаїк, перекладач та один із найбільш сюрреалістичних сучасних скандинавських авторів. 

    Юркі Вайнонен народився 1 лютого 1963 у фінському містечку Аньяланкоскі, (за матеріалами: Knigogo, Mybook, Komorabooks). 

    У 1989–1996 роках Вайнонен вивчав літературу в Університеті Тампере. Він закінчив магістратуру у 1995 році, а у 2001 році отримав ступінь ліценціату. Крім літературної та перекладацької роботи займається викладанням. 

    Літературна доля Вайнонена склалася щасливо: вже перша його збірка новел «Мандрівник-дослідник та інші оповідання» (1999) отримала престижну національну премію газети «Хельсінгін Саномат» (Helsingin Sanomat), наступні книги критики та читачі також сприйняли напрочуд прихильно. 

    Пише романи, радіоп’єси, есеї, новели. Його твори є сюрреалістичними, з містичними сюжетами. Крім того відомий також як перекладач творів Свіфта, Єйтса й Шекспіра. Серед інших творів автора «Mykkä jumala» («Німий бог», 2003); «Perintö» («Спадщина», 2005); «Tornit» («Вежі», 2009) та інші. 

    З 2015 року і по 2018 рік Юркі Вайнонен був головою Спілки письменників Фінляндії. 

    Джерелами сюрреалістичного натхнення Вайнонена є Ірландія, птахи та кулінарія. 

    Українською мовою вийшли дві книжки Вайнонена: «13 новел» (2016) і «Німий бог» (2018), обидві в перекладі Юрія Зуба. 

Література: 

* Вайнонен Ю. 13 новел / Юркі Вайнонен ; з фін. пер. Юрій Зуб. – Київ : Комора, 2016. – 220 с. 

* Вайнонен Ю. Німий Бог / Юркі Вайнонен ; з фін. пер. Юрій Зуб. – Київ : Комора, 2018. – 171 с.  

* Матусяк Г. Міфопоетичні аналогії в художній прозі Галини Пагутяк і Юркі Вайнонена / Г. Матусяк // Folium. – 2024. – № 4. – С. 207-211.

* Мусій В. Мотив двійництва у творах сучасної літератури (Ю. Вайнонен «Німий бог», Л. Дереш «Спустошення», Ґ. Трибусон «Віденські гриби») / В. Мусій // Синопсис: текст, контекст, медіа. – 2023. – № 29(2). – С. 102-107.  

Джон Фаулз (1926-2005) – англійський романіст, письменник, есеїст

    Джон Фаулз – англійський письменник, відомий представник постмодернізму в літературі. Народився 31 березня 1926 року в Лі-он-Сі (графство Ессекс) в сім’ї торговця сигарами. Він закінчив престижну школу в Бедфорді, був старостою класу, (за матеріалами: Ukrlib, Yakaboo, Dovidka). 

    8 травня 1945 року він відправляється на службу в Королівське відділення морської піхоти, де прослужив буквально два роки і кидає цю справу. Фаулз приймає рішення зайнятися впритул вивченням мов: німецької та французької. Для цього він вступає до Оксфордського університету. 

    Тоді ж Фаулз потрапив під вплив модного в той час філософського руху французьких екзистенціалістів. У період з 1950 по 1963 роки письменник викладав у Франції і працював у гімназії на грецькому острові Спецес. Грецький епізод ліг в основу його відомого роману «Волхв». Тоді ж Джон Фаулз познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Елізабет Крісті. Згідно відгукам критиків, ця жінка зіграла величезну роль в житті чоловіка. Саме вона стала праобразом багатьох жіночих героїн книг Фаулза. 

    У 1950-ті роки письменник пише переважно вірші і веде роботу над своїм першим романом. 

    У 1963 році письменник видає свій перший роман, «Колекціонер», який читачі зустріли із захопленням. Через кілька років цей твір було екранізовано. У 1966 році Фаулз видає свій другий роман під назвою «Волхв», який був написаний до «Колекціонера». Про цю книгу говорять як про один з кращих

зразків постмодерністської літератури. 

    Після успіху свого другого роману Фаулз поселився на півдні Англії. Там він написав «Жінку французького лейтенанта». Цей роман вважається найуспішнішим твором автора в комерційному плані. 

    У 1988 році здоров'я письменника було підірвано пережитим інсультом. Через два роки після цього померла його дружина, і Фаулз одружився вдруге. 

    Про творчість Фаулза було написано величезну кількість рецензій і критичних статей. Не дивлячись на визнання і популярність, Фаулз вів досить відокремлене життя і рідко з'являвся на публіці. Письменник помер 5 листопада 2005 року. 

Література: 

* Фаулз Д. Арістос  / Д. Фаулз ; пер. з англ. В. Мельник. – Вінниця : Тезис, 2003. – 340 с.  

* Фаулз Д. Вежа з чорного дерева / Д. Фаулз. – Київ, 1986. – 276 с.

* Фаулз Д. Колекціонер : роман / Джон Фаулз ; [пер. з англ. Г. Яновської]. – Харків : Клуб Cімейного Дозвілля, 2015. – 302 с. 

* Фаулз Д. Коханка французького лейтенанта : роман / Джон Фаулз ; пер. з англ. Наталя Ференс. – Київ : BookChef, 2025. – 592 с.  

* Фаулз Д. Маг : роман / Джон Фаулз ; [пер. з англ. Олега Короля]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 526 с.  

* Фаулз Д. Пишу, отже, існую = З книги «Ходи хробаків» (1964) : проза: есе // Святий Володимир. – 2005. – № 8 : Література і традиція. – С. 206-214. 

* Фаулз Джон. Хмара : повість // Всесвіт. – 2001. – № 3/4. – С.36-68. 

Амін Маалуф (1949) – французький письменник, лауреат Гонкурівської премії 1993 року

    Французький письменник ліванського походження Амін Маалуф народився 25 лютого 1949 року в Бейруті в освіченій франкомовній родині. Батько – журналіст, поет та художник, з раннього дитинства прищепив синові любов до літератури, і юний Амін із задоволенням читав романи Діккенса, Дюма та Марка Твена, (за матеріалами: Legiondhonneur, Today.lorientlejour, Uottawa). 

    Дитинство Амін провів у Бейруті, де відвідував єзуїтську школу Нотр-Дам де Жамур. Після школи вступив до приватного університету Святого Йосипа в Бейруті, де вивчав соціологію. По закінченні університету працював журналістом для арабської газети «Ан-Нагар» (День), де писав статті на міжнародні теми. Протягом п'яти років він об'їздив понад шістдесят країн і став свідком найважливіших подій, що відбувалися у світі на той час.

    У  1975 році починається війна в Лівані. У Маалуфа – двоє дітей та вагітна дружина; боячись

за долю своїх близьких, він вирішив емігрувати до Франції. Пізніше Маалуф неодноразово заявляв, що якби не війна, він би ніколи не залишив батьківщину.

    У Франції Маалуф починає писати прозу. Його завжди вабила до себе історія. 1983 року з'являється есе «Хрестові походи очима арабів», а 1986 року виходить перший роман письменника – «Леон-Африканець», про відомого мандрівника XVI століття.  

    У 1984 році Маалуф отримує премію Союзу видавців Франції за роман «Самарканд», присвячений життю Омара Хайяма. Письменник багато й активно працює: 1991 року публікує новий роман – «Сади світу» про пророка Мані, засновника маніхейства, а 1992 року – роман «Перше століття після Беатріс».  

    У 1993 році Маалуф отримує Гонкурівську премію за роман «Скеля Таніос». У 1996 році виходить роман «Брама Леванта», в якому Маалуф закликає людей до миру, до пошуку згоди, незважаючи на всі релігійні та етнічні відмінності. Романи Маалуфа користуються популярністю у багатьох країнах.  

    У 2011 році письменник став членом Французької академії, а 28 вересня 2023 року він був обраний постійним секретарем Французької академії. Це перший випадок, коли цю посаду обіймає особа, яка народилася за межами Франції .Того ж року він увійшов до ради Національного ордена «За заслуги». 

Література: 

* Маалуф А. Самарканд : роман / Амін Маалуф. – Київ : Пор-Рояль, 2008. – 384 с.

* Емірамзаєва А. С. Загальнолюдські цінності та національна ідентичність у постколоніальному романі Аміна Маалуфа «Ворота Леванту»  / А. С. Емірамзаєва, О. С. Семенець // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Філологія. Соціальні комунікації. – 2020. – Т. 31(70), № 4(4). – С. 115-121. 

* Кобчінська О. «Бальдасарові мандри» Аміна Маалуфа : філософія місць та переміщень // Наративи переміщень та географії ідентичностей у художньому дискурсі : матеріали Міжнар. наук. конф., (м. Київ, 15-16 жовт. 2020 р.). – Київ : Київський національний лінгвістичний університет, 2020. – С. 38-39. 

* Павленко Ю. Транскультурний код письма Аміна Маалуфа / Ю. Павленко // Сучасні літературознавчі студії. – 2015. – Вип. 12. – С. 414-425.

Дідьє ван Ковеларт (1960) – французький письменник, сценарист та критик

    Дідьє ван Ковеларт народився 29 липня 1960 року у Ніцці. Свій перший роман він написав у 8 років. Очевидно, це справило велике враження на батьків, оскільки саме на їхню вимогу він почав вивчати класичну літературу. Щоправда, особливих зусиль до навчання не прикладав і більше створював видимість занять. В результаті Ковеларт провалив іспити і влаштувався інструктором з навчання управлінню вітрильниками, потім викладав спів, займався літературною критикою, (за матеріалами: Yakaboo, Booxters). 

    Майбутній улюбленець французів не визнавав постійної роботи та змінював сферу діяльності досить часто. У 1982 році вийшов перший «дорослий роман» Дідьє ван Ковеларта – «Двадцять років і ще трохи», за який він отримав премію одного з найвідоміших у світі приватних фондів – Фонду імені Сімони та Чино дель Дюка. Книга мала величезний успіх у Франції, і саме з цього часу Дідьє ван Ковеларт став займатися літературною працею. 

    З кожним новим романом його стиль удосконалювався, успіх супроводжував практично кожному твору. У 1984 році письменник отримав премію Роже-Нім'є за роман «Риба любові», у 1987 році – премію ім. Гуттенберга за роман «Канікули привида» і, нарешті, в 1994 р. його роман «Шлях в один кінець» отримав Гонкурівську премію. Роман «Пограничне життя» був також відзначений читацькою премією в 1999 році. Загалом Дідьє ван Ковеларт написав більше десятка книг. 

    Окрім романів, Ковеларт написав кілька театральних п'єс. У 1983 році його п'єса «Астроном» отримала премію «Театр», що присуджується Французькою академією, і була поставлена ​​в театрах «Монпарнас», «Буфф ле Паризьєн», в Театрі-студії на Єлисейських полях. 

    Ковеларт, який, за його власним зізнанням, «просто обожнює музику»,

ніяк не міг залишити без уваги такий жанр, як мюзикл. Тому не випадковою була його зустріч із Мішелем Леграном, який написав три мюзикли на лібретто Ковеларта: Dreyfus, L'Amour Fantome та Amour. Останній із них, створений за твором Марселя Еме,  із великим успіхом відбувся у США. 

    Дідьє ван Ковеларт, мабуть, один із найактивніших французьких літераторів та сценаристів. Він пише романи та оповідання, сценарії для фільмів і театральні п'єси, працює на телебаченні, займається перекладами і т. д. І чим би він не займався, йому завжди супроводжує успіх, причому не тільки у Франції, а й за її межами. 

Література: 

* Ковеларт Дідьє ван. Жуль : роман / Дідьє ван Ковеларт ; з фр. переклав Іван Рябчій. – Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 2017. – 222 с. 

* Ковеларт Дідьє ван. Майже вільна / Дідьє ван Ковеларт ; пер. з фр. Павла Мигаля. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. – 192 с.  

* Ковелар Дідьє ван. Риба любові / Дідьє ван Ковелар ; пер. з фр. Павла Мигаля. – Київ : Порт-Рояль, 2005. – 192 с. 

Жан-Крістоф Рюфен (1952) – французький письменник, лікар, мандрівник і дипломат

    Жан-Крістоф Рюфен народився у французькому місті Бурже 28 червня 1952 року. Він виріс переважно з бабусею і дідусем; його дід, лікар, був ув’язнений у концентраційному таборі Бухенвальд протягом двох років, починаючи з 1940 року, за переховування учасників Опору у своєму будинку в Бурже. Руфін також вирішив стати лікарем і вивчав медицину в Пітьє-Сальпетрієр у Парижі та політику в Institut d’études politiques, (за матеріалами: Literaturfestival, Рantheon.world ). 

    У 1976 році він розпочав військову службу в м. Суссе, Туніс, де працював лікарем. Пізніше він працював у різних лікарнях у Франції, а також у Бразилії. Крім різних політичних постів, Руфін вважається одним із піонерів організації «Лікарі без кордонів» і був її віце-директором у 1991-1993 роках. У 1994-1996 роках він очолював Французький

Червоний Хрест, а в 1999 році він був дислокований у Косово як адміністратор Première Urgence. 

    З 2007 по 2010 рік він був послом Франції в Сенегалі. Крім того, він також присвячував свій час письменництву. Досвід понад двадцяти років роботи в неурядових організаціях в Нікарагуа, Афганістані, Філіппінах, Руанді та на Балканах сприяв його критичному есе «Le piège humanitaire» («Гуманітарна пастка», 1986). 

    Рюфен часто вплітає в трилери теми екології, допомоги розвитку та прав людини. «Le Parfum dʼAdam» («Парфум Адама», 2007) розповідає про історію екологічного активіста, який звільняє тварин з експериментальної лабораторії в Польщі в 2005 році та стає втягнутим у вбивчу змову, щоб врятувати світ. Історичний роман «Rouge Brésil» («Червона Бразилія»,

2001) розповідає про маловідому історію епохи Відродження: спробу французів колонізувати Бразилію під керівництвом мальтійського лицаря Ніколя Дюранда де Віллеганьона. «Глобалія» (2003), у свою чергу, – роман-антиутопія про тоталітарну світову державу, яка обіцяє своїм громадянам безпеку та процвітання, але відмовляє їм у будь-яких свободах і критиці системи. 

    Рюфен розмірковує про свою кар’єру лікаря, сімейне походження та медичну етику в романі «Un léopard sur le garrot» («Леопард на спині», 2008). У своєму кримінальному романі «Le Suspendu de Conakry» («Вішальник із Конакрі», 2018), нудьгуючий консул Франції в Гвінеї стикається з вбивством європейця на пристані Конакрі та починає розслідування самостійно. 

    Жан-Крістоф Рюфен отримав численні нагороди за свою літературну творчість, зокрема Гонкурівську премію 2001 року за роман «Червона Бразилія». 

Література: 

* Руфен Ж-К. Абіссінець : роман / Жан-Крістоф Руфен. – Київ : Пор-Рояль, 2007. – 560 с. 

* Рюфен Ж-К. Довколосвітні мандри короля Зібеліна : роман / Жан-Крістоф Рюфен ; пер. з фр. Ярослав Коваль. – Київ : Видавництво Жупанського, 2019. – 248 с.  

Жан Ешноз (1947) – французький письменник, лауреат Гонкурівської премії 1999 року

    Жан Ешноз народився 26 грудня 1947 року у французькому місті Оранж у сім'ї психіатра. Його дитинство пройшло в Авероні, потім у Альпах Верхнього Провансу. З юних років захоплювався джазом та читанням детективів. Навчався на факультеті соціології, (за матеріалами: Literaturfestival, Alchetron, De-plume-en-plume).  

    Про свій літературний дебют, який відбувся у видавництві «Мінюї» у 1979 р., автор написав у творі «Жером Лендон» – книжці-присвяті своєму першому видавцеві. 

    З 1970 року Жан Ешноз живе в Парижі. Був одружений з німецькою письменницею Анною Вебер. 

    Він є продовжувачем традиції «нового роману», як тонкий стиліст, приділяє багато уваги

літературному експерименту. Віртуозно володіючи пером і майстерно пародіюючи штампи масової літератури, письменник створює свій унікальний всесвіт. Естетика Ешноза – естетика сум'яття та пильної уваги до бід і нещасть неприкаяного сучасника. Поява кожного нового роману письменника стає яскравою подією в літературному житті Франції як для читачів, так і для критики. 

    У 2010 році письменник публікує роман «Des Eclairs» («Блискавки») присвячений інженеру-винахіднику Ніколі Тесла – це третя книга з «художньо-біографічного» циклу. Раніше були опубліковані «Ravel» («Равель») і «Courir» («Біг»). 

    Жан Ешноз – один із найбільших сучасних французьких романістів, лауреат престижних літературних премій. Міжнародне визнання він отримав після публікації роману «Я йду геть» (Je m'en vais), за який у 1999 році отримав Гонкурівську премію. Його роман «Черокі» був відзначений премією Медічі. 

    Переклад роману «Озеро» на українську мову, який зробила Лариса Федорова, був відзначений премією Григорія Сковороди за найкращий переклад року з французької. 

Література: 

* Ешноз Ж. Озеро: [роман] / Жан Ешноз ; пер. з фр. Лариса Федорова. – Київ : Port-Royal, 2004. – 160 с.  

* Громик А. О. Географія та геометрія простору ешнозівського роману  / А. О. Громик // Мова і культура. – 2015. – Вип. 18, т. 4. – С. 209-215. 

* Громик А. Трансжанрова функція декриптивних прийомів у творах Ж. Ешноза / А. Громик // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство. – 2015. – № 8. – С. 46-50.  

* Дегтярьова Є. О. Внутрішнє мовлення персонажів в екстрагомодієгетичній оповіді (на матеріалі роману Ж. Ешноза «Nous trois») / Є. О. Дегтярьова // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. – 2017. – Вип. 26(2). – С. 27-29.

Лоран Гунель (1966) – французький письменник і психолог

    Французький письменник і психолог Лоран Гунель народився 10 серпня 1966 року в сім'ї матері-католички та батька-протестанта. Письменник родом із Севенни, Ардеша та Венеції по батьківській лінії та Ени, Голландії та Бельгії – по материнській, чия родина майже чверть століття прожила у Південному В'єтнамі. З цієї причини в будинку завжди відчувався вплив азіатської культури, особливо в кулінарних уподобаннях, (за матеріалами:  Ukrlib, Yakaboo, Book24).
    Лоран Гунель виховувався у суворості та рятувався від сумної повсякденності у книгах. У 17 років Гунель хотів стати психіатром, але його відмовив сімейний лікар – затятий песиміст, переконаний, що така професія не має майбутнього. Батьки також не підтримували намірів сина. З їхньої подачі Лоран Гунель здобув економічну освіту і закінчив аспірантуру в Сорбонні. 

    У 23 роки йому відчинилися двері у світ бізнесу, але майбутньому письменнику зовсім не подобався такий розклад. Протягом кількох років він займався пошуком себе, подорожуючи до найнезвичайніших куточків світу. Весь цей час Гунеля не залишав інтерес до вивчення психології, соціології та філософії, і Лоран поїхав на навчання спершу до США, потім до Європи та Азії, де вивчав східні навчання та познайомився з шаманами. 

    Свою пристрасть він перетворив на роботу і протягом 15 років консультував з питань комунікації та людських взаємин у Франції, а потім і за кордоном. 

    2006 рік видався емоційно непростим для Лорана –

через кілька місяців після одруження помер його батько, у сім'ї народився первісток, а після цієї щасливої ​​події помер його найкращий друг. І Лоран Гунель взявся за перо, щоб написати розповідь про пошук сенсу життя. Так з'явилася його перша книга «Людина, яка хотіла бути щасливою», опублікована у 2008 році. Роман став світовим бестселером, був перекладений 25 мовами і довгий час очолював списки продажів у Франції. 

    2010 року Гунель опублікував роман «Бог завжди подорожує інкогніто», який повторив успіх його дебютної книги. Роман про прості шляхи, доступні кожному, щоб знайти гармонію з самим собою і з оточуючими людьми. 

    2012 року вийшла книга «Філософ, якому не вистачало мудрості» – своєрідна сатира на сучасне західне суспільство. Вже до цього моменту книги Гунеля набули великої популярності і його стали називати одним із найкращих белетристів Франції. 

    У 2014 році з'явилася книга «День, коли я навчився жити» про відкриття свого я, пошук сенсу власного існування. Через два роки Лоран Гунель опублікував роман про занурення у світ духовності – «Скарб, який спить у тобі». 

    У романі «Я обіцяю тобі свободу», опублікованому в 2018 році, Лоран Гунель звертається до теми подолання життєвих труднощів, які часто звалюються на людину скопом і в самий невідповідний час. 

    Нова книга Лорана Гунеля «Інтуїція» – повільний детектив про загадкову силу інтуїції, яка часом межує з містикою. 

    Книги Лорана Гунеля показують вміння автора тонко відчувати психологію людини, мотиви її вчинків і емоції, приховані в найпотаємніших куточках людської душі, що нерідко відзначають відгуки від читачів і літературних критиків. 

Література: 

* Гунель Л. Бог завжди подорожує інкогніто / Лоран Гунель ; [пер. з фр. Анни Роговченко]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 414 с.

* Гунель Л. День, що навчив мене жити : роман / Лоран Гунель ; [пер. з фр. З. Борисюк]. – Харків : КСД, 2024. – 286 c.
* Гунель Л. І знайдеш ти скарб у собі : роман / Лоран Гунель ; [пер. з фр. Ю. Кузьменко]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. – 283 c.
* Гунель Л. Інтуїція : роман / Лоран Гунель ; [пер. з фр. Зої Борисюк]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. – 506 с.
* Гунель Л. Людина, що хотіла бути щасливою : роман / Лоран Гунель ; [пер. з фр. Ю. Кузьменко]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. – 202 c.
* Гунель Л. Пробудження : роман / Лоран Гунель ; [пер. з фр. Зоя Борисюк]. – Харків : КСД, 2023. – 171 с. 
* Гунель Л. Філософ, якому бракувало мудрості : роман / Лоран Гунель ; [пер. з фр. Ю. Кузьменко]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2022. – 350 с.
* Гунель Л. Я обіцяю тобі волю  : [роман] / Лоран Гунель ; [пер. з фр. Ю. Кузьменко]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. – 381 с.