Еві Вудс (1976) – сучасна ірландська письменниця

    Еві Вудс народилася у 1976 році та виросла в місті Голвей, на західному узбережжі Ірландії. Вона навчалася в Домініканському коледжі м. Голвей. Пізніше вона вивчала бізнес у Атлантичному технологічному університеті, і продовжила навчання, отримавши диплом з маркетингу в 1996 році, в м. Тулуза (Франція), за програмою Європейського Союзу Erasmus, (за матеріалами: Nashformat, Laboratory, Image).   

    У свої двадцять років Еві жила та працювала в Канаді.  Однак вона страждала від панічних атак та соціальної тривожності. В результаті їй довелося звільнитися з роботи, повернутися до Голвея та зайнятися письменництвом.

     Вона зізналася, що «на 95 відсотків впевнена, що не стала б письменницею, якби цього не сталося». Вірячи в цілющу силу книг, «бібліотерапію», як вона її

називає, це стало однією з головних тем та мотивацій написання роману «Загублена книгарня».     Книгу «Загублена книгарня» було опубліковано 2023-го року, вона була позитивно оцінена Wall Street Journal та стала номером 1 Amazon Kindle, потрапила до короткого списку Британської книжкової премії. Було продано понад мільйон примірників по всьому світу та перекладено на тридцять мов. 

    Українською мовою «Загублена книгарня» перекладена й опублікована видавництвом «Віват»: це атмосферна і дивовижно затишна, захоплива історія про любов до книг. 

    Її наступна книга, «Колекціонер історій», вийшла в Ірландії та Великій Британії в липні 2024 року, а в США – у серпні 2024 року. «Таємнича пекарня на вулиці Парі» вийшла в березні 2025 року. 

    Еві називає Клер Фуллер, Карлоса Руїса Сафона, Дафну дю Мор'є, Гейл Ханіман, Елізабет Маккензі та Саллі Руні своїми улюбленими авторами. 

    Для Еві творчість – це її мова любові, і коли вона не пише, то любить малювати, майструвати та проводити час на природі.  

Література: 
* Вудс Е. Загублена книгарня : [роман] / Еві Вудс ; [пер. з англ. Л. Людвиченко]. – Харків : Віват, 2025. – 446 с.

Пола Гоукінз (1972) – популярна британська письменниця

    Пола Гоукінз народилася 26 серпня 1972 року в Африці, у столиці Зімбабве місті Хараре. Батько дівчини був журналістом та професором економіки, займався фінансовими питаннями. В Африці майбутня письменниця жила до 17 років та відвідувала приватну школу для дівчаток. Потім Пола перебралася до Лондона, де навчалася у незалежному коледжі Коллінгхем у Кенсінгтоні. Після цього дівчина вступила до Оксфордського університету, де, як і батько, вивчала економіку, а також політологію та філософію, (за матеріалами Book-ye, Yakaboo, Ua-read). 

    Якийсь час Пола пропрацювала журналістом у газеті «Таймс», де займалася бізнес-тематикою. Потім майбутня письменниця покинула штат і почала співпрацювати з різними виданнями як фрілансер. Першою книгою, написаною Полою, став зовсім не художній твір. Це була збірка фінансових порад для дам, яка

вийшла під заголовком «Богиня грошей». 

    До художньої літератури Пола дісталася 2009 року, коли придумала собі псевдонім Емі Сільвер і почала писати романтичні комедії. Усього з-під її пера вийшло чотири книги у цьому жанрі, але любов'ю публіки жодна з них не користувалася. Тоді Пола переглянула свої творчі плани і взялася за новий для себе напрямок – серйозний трилер, який торкається гострих соціальних тем. 

    Над історією про домашнє насильство, наркоманію та алкоголізм письменниця без відриву пропрацювала шість місяців. Пола змушена була відмовитися від інших проектів, які приносили їй гроші, та повністю присвятити себе роботі над книгою. Коли фінансове становище ставало дуже важким, Пола займала гроші в батька. Взимку 2015 року цей роман був опублікований під назвою «Дівчина у потягу» та негайно став бестселером. Вже

до середини весни було розпродано півтора мільйони екземплярів. 

    Згодом у авторки вийшов її другий роман «Глибоко під водою». Обидві книги вийшли українською мовою у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля». Книга «Дівчина у потягу» на українському книжковому ринку стала бестселлером, і довгу годину займала перші місця у топі продажів книг серед українських читачів. У 2016 році за романом «Дівчина у потягу» зняли одноіменний фільм. 

    У 2021-му році вийшов роман – «Повільне горіння», який також став бестселером. 

    Письменниця зізнається, що є великою шанувальницею творів Кейт Аткінсон та Пет Баркер.  

Література:

* Гоукінз П. Глибоко під водою : роман / Пола Гоукінз ; пер. з англ. Ганни Яновської. – Харків : КСД, 2018. – 317 с.
* Гоукінз П. Дівчина у потягу : роман / Пола Гоукінз ; [пер. з англ. І. Паненко]. – Харків : КСД, 2021. – 318 с. 
* Гоукінз П. Повільне горіння : роман / Пола Гоукінз ; [пер. з англ. Віталія Ракуленка]. – Харків : КСД, 2022. – 317 с.

Моріс Леблан (1864-1941) – майстер детективно-пригодницького жанру

    Моріс Леблан народився 11 грудня 1864 року у столиці французької провінції Нормандія – місті Руані. Він був другою дитиною в сім'ї судновласника Еміля Леблана та його дружини Матільди Бланш. Хлопчик ріс серед двох сестер, молодша з яких, Жоржетта Леблан, подорослішавши, стала оперною співачкою і супутницею життя автора «Синього птаха» Моріса Метерлінка, (за матеріалами: Calendate, Book-ye, Yakaboo). 

    З початком франко-прусської війни в 1870 році Еміль і Матильда відправили єдиного сина в Шотландію, пейзажі якої назавжди залишилися в пам'яті вразливого Леблана. У 1871 році після підписання мирного договору, згідно з яким Франція втратила Ельзас та Лотарингію, Моріс повернувся на батьківщину. 

    У 20 років Моріс осиротів – померла мати юнака. Еміль Леблан відправив сина до Парижа – вивчати право. Але Моріс кинув навчання, почав працювати журналістом, співпрацюючи з різними французькими виданнями, включаючи Фігаро. 

    Незабаром він уже входив у обране літературне коло. Через невеликий проміжок часу Леблан виніс на суд публіки свої оповідання та повісті. В них відчувався вплив Флобера і Мопассана. Творчість Леблана отримала схвалення критиків, а також викликала інтерес Альфонса Доде і Жюля Ренара. Однак великого комерційного успіху розповіді Леблана не мали. 

    Комерційний успіх прийшов до уродженця Руана після реалізації пропозиції видавця П'єра Лафітта створити образ французького Шерлока Холмса. Намальований уявою Леблана Арсен Люпен, що полюбився читачам, нагадує Робін Гуда і героя творів П'єра Понсона дю Террайля – авантюриста Рокамболя: 

персонаж поєднує в собі іпостасі грабіжника і детектива. Арсен – син аристократки та простолюдина – народився, якщо спиратися на роман «Графиня Каліостро», 1874 року. Люпен красивий і дуже сильний фізично, має різноманітні бойові мистецтва, патріотичний і галантний. Джентльмен-грабіжник, який уперше з'явився в новелі Леблана «Арешт Арсена Люпена» у 1905 році, став персонажем 28 книг свого творця та численної кількості фанфіків. 

    Крім детективних повістей і новел, Леблан написав два науково-фантастичних романа, які також мали успіх. 

    Моріс Леблан помер 6 листопада 1941 року в Перпіньяні (Франція) на 77 році життя. 

Література: 

* Леблан М. Арсен Люпен-шляхетний грабіжник : [роман] / Моріс Леблан ; [пер. з фр. Ігор Андрущенко]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2024. – 164 с. 
* Леблан М. Арсен Люпен проти Герлока Шолмса  : [роман] / Моріс Леблан ; [пер. з фр. Ігор Андрущенко]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2022. – 180 с. 

* Леблан М. 813 : [роман] / Моріс Леблан ; [пер. з фр. Ігор Андрущенко]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2024. – 327 с. 

* Леблан М. Зуби тигра: [роман] / Моріс Леблан ; [пер. з фр. Сергій Ковальчук]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2025. – 320 с. 

* Леблан М. Кришталевий корок : [роман] / Моріс Леблан ; [пер. з фр. І. Андрущенко]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2024. – 191 с. 

* Леблан М. Острів тридцяти трун : [роман] / Моріс Леблан ; [пер. з фр. Д. Гапоненко]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2024. – 248 с. 

* Леблан М. Пуста голка : [роман] / Моріс Леблан ; [пер. з фр. Ігор Андрущенко]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2022. – 173 с. 

* Леблан М. Таємниці Арсена Люпена : [оповідання] / Моріс Леблан ; [пер. з фр. Елла Євтушенко]. – Київ : Книголав, 2024. – 300 с. 

* Леблан М. Уламок снаряда : [роман] / Моріс Леблан ; [пер. з фр. Наталія Дульнєва]. – Тернопіль : Богдан, 2025. – 232 с.

Брем Стокер (1847-1912) – ірландський письменник, один з провідних авторів готичної прози

    Брем (Абрахам) Стокер народився 8 листопада 1847  року в Ірландії, в Дубліні. Він був третьою дитиною в сім'ї скромного державного службовця. Дитинство Стокера не було багатим на події, але він раз і назавжди запам'ятав свою хворобу, яка буквально звалила хлопчика прямо в ліжко. Справа в тому, що через невідоме захворювання Брем не міг вставати і ходити, тому до семирічного віку майбутній письменник навіть не підозрював, як це грати з ровесниками у дворі та займатися спортом, (за матеріалами: Ukrlib, Booxters, Biografiasyvidas). 

    Надії було мало, але хлопчик зумів подолати хворобу, яка не залишила і сліду на його фізичному стані, тому що, перебуваючи на лаві Трініті-коледжу, молодик завзято захоплювався легкою атлетикою та футболом. У 1870 році Стокер закінчив математичний факультет з відзнакою, бо він був не тільки витривалий, а й неабияк розумний. 

    Незважаючи на успіхи у навчанні, Стокер, наслідуючи приклад батька, майже десять років пропрацював у резиденції віце-короля. Втім, це не заважало йому, пристрасному театралу, регулярно виступати з рецензіями в дублінській газеті «Івнінг Мейл», хоч його газетна праця не оплачувалася. Одночасно Стокер писав короткі оповідання. Державну службу залишив, коли знаменитий англійський актор Генрі Ірвінг, яким Стокер захоплювався все життя, запропонував йому стати директором-розпорядником театру «Ліцеум», де Стокер і прослужив до самої смерті Генрі Ірвінга. Його смерть Стокер переживав настільки гостро, що в нього стався удар, і Стокер цілодобово не приходив до тями. Подолавши хворобу, Стокер продовжив свої літературні заняття. Так у «Дейлі кронікл» з'явилося його інтерв'ю з Уінстоном Черчіллем. 

    Брем Стокер був одружений з Флоренс Белкам – красунею, до якої мав нерозділені почуття сам Оскар Вайльд. Утім, незважаючи на нерозділене кохання автора «Портрета Доріана Грея», між літературними діячами збереглися дружні стосунки. Також відомо, що в щасливому шлюбі у подружжя народився єдиний син Ноель. 

    Брем Стокер – автор багатьох книг. Він працював у різних жанрах. Після першого роману «Обов'язки дрібних клерків Ірландії» (1879) виходили численні книжки, зокрема й у дітей. Незважаючи на успіх деяких з них, таких, наприклад, як «Перевал змії» (1890), «Таємниця моря» (1902), «Особисті спогади про Генрі Ірвінга» (1906), «Леді в савані» (1909) та «Лігво Білого Хробака» (1911), вони практично забуті. Безсмертя отримав лише роман «Дракула», написаний 1897 року. Ця книга – далеко не перша розповідь про вампірів – стала справжньою класикою жанру, його еталоном і спричинила бурхливий сплеск всесвітнього захоплення «вампірською» темою, що не вщухає донині. Стокеру вдалося на основі різних міфів створити свій новий, надзвичайно красивий світ, що тягнеться від середньовіччя до наших днів, від загадкової Трансільванії до затишного Лондона. А головне – створити нового міфічного героя. Героя на всі часи.  

    Помер Брем Стокер у Лондоні, у віці 64 років. Сталося це 20 квітня 1912 року. Причиною смерті став параліч. 

Література: 

* Стокер Б. Дракула : роман / Брем Стокер ; пер. з англ. Елли Євтушенко. – Київ : Знання, 2021. – 447 с. 

* Бурдастих М. О. Людський і алюдський суб’єкт у неоготиці (на матеріалі романів «Дракула» Б. Стокера й «Урізька готика» Г. Пагутяк)/ М. О. Бурдастих // Від бароко до постмодернізму. – 2013. – Вип. 17(2). – С. 195-200. 

Юркі Вайнонен (1963 ) – фінський прозаїк та перекладач

    Юркі Вайнонен – фінський прозаїк, перекладач та один із найбільш сюрреалістичних сучасних скандинавських авторів. 

    Юркі Вайнонен народився 1 лютого 1963 у фінському містечку Аньяланкоскі, (за матеріалами: Knigogo, Mybook, Komorabooks). 

    У 1989–1996 роках Вайнонен вивчав літературу в Університеті Тампере. Він закінчив магістратуру у 1995 році, а у 2001 році отримав ступінь ліценціату. Крім літературної та перекладацької роботи займається викладанням. 

    Літературна доля Вайнонена склалася щасливо: вже перша його збірка новел «Мандрівник-дослідник та інші оповідання» (1999) отримала престижну національну премію газети «Хельсінгін Саномат» (Helsingin Sanomat), наступні книги критики та читачі також сприйняли напрочуд прихильно. 

    Пише романи, радіоп’єси, есеї, новели. Його твори є сюрреалістичними, з містичними сюжетами. Крім того відомий також як перекладач творів Свіфта, Єйтса й Шекспіра. Серед інших творів автора «Mykkä jumala» («Німий бог», 2003); «Perintö» («Спадщина», 2005); «Tornit» («Вежі», 2009) та інші. 

    З 2015 року і по 2018 рік Юркі Вайнонен був головою Спілки письменників Фінляндії. 

    Джерелами сюрреалістичного натхнення Вайнонена є Ірландія, птахи та кулінарія. 

    Українською мовою вийшли дві книжки Вайнонена: «13 новел» (2016) і «Німий бог» (2018), обидві в перекладі Юрія Зуба. 

Література: 

* Вайнонен Ю. 13 новел / Юркі Вайнонен ; з фін. пер. Юрій Зуб. – Київ : Комора, 2016. – 220 с. 

* Вайнонен Ю. Німий Бог / Юркі Вайнонен ; з фін. пер. Юрій Зуб. – Київ : Комора, 2018. – 171 с.  

* Матусяк Г. Міфопоетичні аналогії в художній прозі Галини Пагутяк і Юркі Вайнонена / Г. Матусяк // Folium. – 2024. – № 4. – С. 207-211.

* Мусій В. Мотив двійництва у творах сучасної літератури (Ю. Вайнонен «Німий бог», Л. Дереш «Спустошення», Ґ. Трибусон «Віденські гриби») / В. Мусій // Синопсис: текст, контекст, медіа. – 2023. – № 29(2). – С. 102-107.  

Джон Фаулз (1926-2005) – англійський романіст, письменник, есеїст

    Джон Фаулз – англійський письменник, відомий представник постмодернізму в літературі. Народився 31 березня 1926 року в Лі-он-Сі (графство Ессекс) в сім’ї торговця сигарами. Він закінчив престижну школу в Бедфорді, був старостою класу, (за матеріалами: Ukrlib, Yakaboo, Dovidka). 

    8 травня 1945 року він відправляється на службу в Королівське відділення морської піхоти, де прослужив буквально два роки і кидає цю справу. Фаулз приймає рішення зайнятися впритул вивченням мов: німецької та французької. Для цього він вступає до Оксфордського університету. 

    Тоді ж Фаулз потрапив під вплив модного в той час філософського руху французьких екзистенціалістів. У період з 1950 по 1963 роки письменник викладав у Франції і працював у гімназії на грецькому острові Спецес. Грецький епізод ліг в основу його відомого роману «Волхв». Тоді ж Джон Фаулз познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Елізабет Крісті. Згідно відгукам критиків, ця жінка зіграла величезну роль в житті чоловіка. Саме вона стала праобразом багатьох жіночих героїн книг Фаулза. 

    У 1950-ті роки письменник пише переважно вірші і веде роботу над своїм першим романом. 

    У 1963 році письменник видає свій перший роман, «Колекціонер», який читачі зустріли із захопленням. Через кілька років цей твір було екранізовано. У 1966 році Фаулз видає свій другий роман під назвою «Волхв», який був написаний до «Колекціонера». Про цю книгу говорять як про один з кращих

зразків постмодерністської літератури. 

    Після успіху свого другого роману Фаулз поселився на півдні Англії. Там він написав «Жінку французького лейтенанта». Цей роман вважається найуспішнішим твором автора в комерційному плані. 

    У 1988 році здоров'я письменника було підірвано пережитим інсультом. Через два роки після цього померла його дружина, і Фаулз одружився вдруге. 

    Про творчість Фаулза було написано величезну кількість рецензій і критичних статей. Не дивлячись на визнання і популярність, Фаулз вів досить відокремлене життя і рідко з'являвся на публіці. Письменник помер 5 листопада 2005 року. 

Література: 

* Фаулз Д. Арістос  / Д. Фаулз ; пер. з англ. В. Мельник. – Вінниця : Тезис, 2003. – 340 с.  

* Фаулз Д. Вежа з чорного дерева / Д. Фаулз. – Київ, 1986. – 276 с.

* Фаулз Д. Колекціонер : роман / Джон Фаулз ; [пер. з англ. Г. Яновської]. – Харків : Клуб Cімейного Дозвілля, 2015. – 302 с. 

* Фаулз Д. Коханка французького лейтенанта : роман / Джон Фаулз ; пер. з англ. Наталя Ференс. – Київ : BookChef, 2025. – 592 с.  

* Фаулз Д. Маг : роман / Джон Фаулз ; [пер. з англ. Олега Короля]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 526 с.  

* Фаулз Д. Пишу, отже, існую = З книги «Ходи хробаків» (1964) : проза: есе // Святий Володимир. – 2005. – № 8 : Література і традиція. – С. 206-214. 

* Фаулз Джон. Хмара : повість // Всесвіт. – 2001. – № 3/4. – С.36-68. 

Амін Маалуф (1949) – французький письменник, лауреат Гонкурівської премії 1993 року

    Французький письменник ліванського походження Амін Маалуф народився 25 лютого 1949 року в Бейруті в освіченій франкомовній родині. Батько – журналіст, поет та художник, з раннього дитинства прищепив синові любов до літератури, і юний Амін із задоволенням читав романи Діккенса, Дюма та Марка Твена, (за матеріалами: Legiondhonneur, Today.lorientlejour, Uottawa). 

    Дитинство Амін провів у Бейруті, де відвідував єзуїтську школу Нотр-Дам де Жамур. Після школи вступив до приватного університету Святого Йосипа в Бейруті, де вивчав соціологію. По закінченні університету працював журналістом для арабської газети «Ан-Нагар» (День), де писав статті на міжнародні теми. Протягом п'яти років він об'їздив понад шістдесят країн і став свідком найважливіших подій, що відбувалися у світі на той час.

    У  1975 році починається війна в Лівані. У Маалуфа – двоє дітей та вагітна дружина; боячись

за долю своїх близьких, він вирішив емігрувати до Франції. Пізніше Маалуф неодноразово заявляв, що якби не війна, він би ніколи не залишив батьківщину.

    У Франції Маалуф починає писати прозу. Його завжди вабила до себе історія. 1983 року з'являється есе «Хрестові походи очима арабів», а 1986 року виходить перший роман письменника – «Леон-Африканець», про відомого мандрівника XVI століття.  

    У 1984 році Маалуф отримує премію Союзу видавців Франції за роман «Самарканд», присвячений життю Омара Хайяма. Письменник багато й активно працює: 1991 року публікує новий роман – «Сади світу» про пророка Мані, засновника маніхейства, а 1992 року – роман «Перше століття після Беатріс».  

    У 1993 році Маалуф отримує Гонкурівську премію за роман «Скеля Таніос». У 1996 році виходить роман «Брама Леванта», в якому Маалуф закликає людей до миру, до пошуку згоди, незважаючи на всі релігійні та етнічні відмінності. Романи Маалуфа користуються популярністю у багатьох країнах.  

    У 2011 році письменник став членом Французької академії, а 28 вересня 2023 року він був обраний постійним секретарем Французької академії. Це перший випадок, коли цю посаду обіймає особа, яка народилася за межами Франції .Того ж року він увійшов до ради Національного ордена «За заслуги». 

Література: 

* Маалуф А. Самарканд : роман / Амін Маалуф. – Київ : Пор-Рояль, 2008. – 384 с.

* Емірамзаєва А. С. Загальнолюдські цінності та національна ідентичність у постколоніальному романі Аміна Маалуфа «Ворота Леванту»  / А. С. Емірамзаєва, О. С. Семенець // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Філологія. Соціальні комунікації. – 2020. – Т. 31(70), № 4(4). – С. 115-121. 

* Кобчінська О. «Бальдасарові мандри» Аміна Маалуфа : філософія місць та переміщень // Наративи переміщень та географії ідентичностей у художньому дискурсі : матеріали Міжнар. наук. конф., (м. Київ, 15-16 жовт. 2020 р.). – Київ : Київський національний лінгвістичний університет, 2020. – С. 38-39. 

* Павленко Ю. Транскультурний код письма Аміна Маалуфа / Ю. Павленко // Сучасні літературознавчі студії. – 2015. – Вип. 12. – С. 414-425.