Мішель Турньє (1924–2016) – французький письменник, лауреат Гонкурівської премії

    Мішель Турньє народився 19 грудня 1924 року у Парижі. Його батько був літературним агентом. У дитячі роки Мішель часто жив із матір'ю у Німеччині. Освіту здобув у Сорбонні, де вивчав юриспруденцію та філософію, потім чотири роки (1946-1950) провів у Тюбінгенському університеті, також займався в етнологічному семінарі Леві-Стросса у Паризькому Музеї людини, (за матеріалами: Dsnews, Zarlit, Zn.ua).  

    У 1950 році він не склав державний іспит з філософії, що відкриває доступ до професійної та педагогічної діяльності. 

    У 1949-1954 роках Мішель Турньє працював на радіо та телебаченні, у 1958-1968 роках був головним редактором видавництва «Плон», у 1964-1968 роках – прес-аташе радіостанції «Європа-1». У 1960-1965 роках він працював випускником телепрограми «Чорна кімната».

Турньє також писав для журналу «Сучасна література», займався літературним перекладом, захоплювався фотографією та вигадав фестиваль «Фотографічні зустрічі в Арлі». 

    Перший роман письменника «П'ятниця, або Тихоокеанський лімб», в якому він вільно переказує сюжет «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо, вийшов 1967 року, був проданий на батьківщині тиражем у 300 тисяч екземплярів і приніс автору Гран-прі роману Французької академії. 

    Другий роман Турньє, «Лісовий цар», який заснований на давньонімецьких легендах, побачив світ через три роки – і був відзначений премією Гонкура. У 1996 році за цим романом режисер Фолькер Шльондорф поставив фільм «Огр». 

    У 1972 році письменник став членом Гонкурівської академії. У 1975 році опубліковано роман «Метеори», де барокове заломлення отримав міф про Кастора і Поллукса, а в 1980 році – «Каспар, Мельхіор і Бальтасар», які зміцнили позиції письменника як провідного

літератора сучасної Франції. Роман «Жиль і Жанна» (1983) повертав до історії Жанни Д'Арк та Жиля де Ре. Серед інших книг Турньє – романи «Золота крапля» (1985) та «Елеазар, або Джерело і Кущ» (1996), збірки оповідань, есе, твори для дітей та підлітків. 

    Мішель Турньє був пристрасним фотоаматором та філософом фотографії. Він писав тексти-роздуми до своїх фотографій та коментарі до робіт відомих фотографів. У Турньє вийшло кілька фотоальбомів. У найвідомішому з них – «Замальовки зі спини» (1981) – зібрані зображення зі спини невідомих людей. Незвичайні ракурси приваблювали Турньє як у літературі, і у фотографії. 

    Крім Премії Французької академії та Гонкурівської премії у 1993 році він був удостоєний медалі Ґете. Турньє був офіцером французького ордену Почесного легіону та командором національного ордену Франції «За заслуги». 

    18 січня 2016 Мішель Турньє помер у віці 91 року. 

Література: 

* Турньє М. Вільшаний король : роман / Мішель Турньє ; з фр. пер. Віктор Шовкун. – Київ : Видавництво Жупанського, 2011. – 392 с. 

* Турньє М. Мигдалеве тістечко або два садки = Присвячується Олівії Клерг : проза: оповідання / М. Турньє // Всесвіт. – 2011. – № 3/4 (987/988). – С. 197-203. 

* Турн’є М. П’ятниця, або життя дикуна = Vendredi ou la vie sauvage : роман / М. Турн'є ; пер. з фр. А. В. Немирової. – Харків : Фоліо, 2000. – 171 с.  

* Турньє М. Хай радість завжди буде з нами! Різдвяна казка : оповідання / Мішель  Турньє ; пер. з фр. Галини Чернієнко // Всесвіт. – 2000. – № 3/4.

* Зана Л. Ю. Жанрова специфіка романної прози Мішеля Турньє : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.04 / Зана Людмила Юріївна ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2012. – 229 с. 

* Кушка Б. Г. Інтертекстуальність як чинник жанрової специфіки романів Мішеля Турньє / Б. Г. Кушка // Південний архів. Філологічні науки. – 2021. – Вип. 85. – С. 62-66. 

* Чернієнко Г. Маєвтика або психоаналіз від Мішеля Турньє / Г. Чернієнко // Всесвіт. – 2011. – № 3/4 (987/988). – С. 234-235.